Наслідки

Географія

Дані офіційної статистики не відображають дійсні масштаби трудової міграції за кордон. Українців щороку за кордоном працює від 1 до 3 млн осіб, за іншими даними від 2 до 7 млн осіб. Найбільше українців-мігрантів працює в Росії (від 100 тис. осіб до 1 млн). За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (2004 р.), у Польщі кожного року працює майже 300 тис. осіб, Чехії — 200 тис., Португалії — 150 тис., Іспанії і Італії — по 100 тис., Греції — 50 тис., менше — у Туреччині, Ізраїлі, країнах Північної Європи, Прибалтики, Близького Сходу.

Із західного регіону України (Рівненська, Волинська, Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська області) за даними 2005 р. 35% трудових мігрантів їдуть в Італію, 20% — в Росію, 19% — в Іспанію; з центрального регіону (Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Черкаська, Київська, Чернігівська, Житомирська, Полтавська, Сумська області) 45% — в Росію, 27% — в Італію; з південно-східного регіону (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська, Автономна Республіка Крим) 53% — в Росію, 11% — в Італію. У західному регіоні деклароване бажання до праці за кордоном висловили 37% респондентів, 22% — у центральному регіоні і 24% — у південно-східному (дані 2005 р.).

Позитивні:

• надходження до України додаткової іноземної валюти у формі грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками;
• сприяння інтеграції України до світового ринку праці;
• надання працеспроможному населенню можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, поліпшити матеріальне становище;
• спонукання продуктивнішої діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями.
• послаблення потоку безробіття на національний ринок праці, зниження соціальної напруженості в суспільстві.

Негативні:

• дає прихований вклад у зменшення населення України;
• збільшення тиску на національний ринок праці внаслідок створення іноземними громадянами конкуренції місцевій робочій силі;
• втрата Україною найконкурентоспроможнішої частини власної робочої сили (особливо науковців і фахівців), що призводить до уповільнення темпів науково-технічного прогресу;
• втрата кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном малокваліфіковану роботу;
• вкладання державою коштів у підготовку фахівців для потреб власної економіки (затрати на навчання на всіх освітніх рівнях), які, в результаті, створюють додану вартість за межами країни;
• трудова міграція, як масове явище, не сприяє наповненню пенсійного і соціального фондів через відсутність відрахувань від заробітної плати заробітчан;
• втрата Україною іноземної валюти, що вивозиться іммігрантами як власні заощадження;
• лише 3,6% заробітчан організовують власну справу;
• відтік грошей, зароблених українськими мігрантами, з українських банків в західні внаслідок неспокою;
• дискримінація та експлуатація наших громадян з боку місцевих роботодавців;
• виникнення політичних та економічних претензій до України з боку країн-реципієнтів у зв’язку зі збільшенням нелегальної трудової міграції українців;
• зростання злочинності та соціальної напруженості у суспільстві через міжнаціональні конфлікти.
• погіршення сімейних стосунків через довготривалу відсутність членів родин: виникає нестача батьківської уваги, деформуються родинні цінності, виховується легковажне ставлення до

життя. Хоча на сьогоднішній день не ведеться жодної статистики щодо кількості дітей, чиї батьки виїхали на заробітки за кордон;

• проблема реадаптації робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя.

Дата добавления: 2015-04-24