Послідовність дій під час виконання процедури

Підготовка хворого, оснащення та техніки до проведення цистоскопії.

1. Проведіть психологічну підготовку хворого.

2. За призначенням лікаря введіть йому парентерально анал­ізуючий препарат.

3. Запропонуйте хворому звільнити сечовий міхур.

4. Покладіть хворого на урологічне крісло.

5. Чоловікові головку статевого члена обробіть стерильним ватним тампоном, змоченим розчином фурациліну (1: 5000). Жінці здійсніть туалет зовнішніх статевих органів, зовнішній отвір се­чівника обробіть розчином неподразнюючого антисептика.

6. На стерильну поверхню (простирадло, кришка стерилізато­ра) покладіть стерильний цистоскоп, частково змащений теплим стерильним гліцерином, стерильний матеріал, шприци. Підготуй­те теплий розчин фурациліну (1: 5000).

7. Лікар знезаражує руки, як перед операцією. Обкладає сте­рильною пелюшкою ділянку навколо уретри і вводить цистоскоп.

8. Випускає залишки сечі, промиває сечовий міхур теплим розчином фурациліну (1: 5000), потім наповнює сечовий міхур цим самим розчином до позиву до сечовипускання. Це дає мож­ливість визначити об'єм сечового міхура.

9. Звичайно цистоскопію виконують при введенні 200 мл рі­дини.

10. У разі потреби лікар вводить сечовивідний катетер через додатковий отвір цистоскопа і здійснює катетеризацію сечоводу з метою визначення його прохідності або для виконання ретроград­ної уретропієлографії.

11. При порушенні відтоку сечі з ниркової миски катетериза­цію сечоводу проводять з лікувальною метою. У такому випадку катетер можна залишити в мисці нирки на декілька днів.

Запам'ятайте! Цистоскопія — це маніпуляція, котра має ви­конуватися з дотриманням таких самих правил асептики, як і при операції.

Техніка хромоцистоскопії:

1. Хворому вводять цистоскоп.

2. Внутрішньовенно вводять 2-3 мл 0,4% розчину індигокар­міну; якщо неможливо індигокармін ввести внутрішньовенно, його вводять внутрішньом'язово.

3. Лікар спостерігає за допомогою цистоскопа за інтенсивніс­тю виділення з вічка сечоводу сечі, забарвленої індигокарміном, і контролює час появи забарвленої сечі.

У нормі індигокармін починає виділятися в сечовий міхур через 3-5 хв після внутрішньовенного введення й через 15-20 хв після внутрішньом'язового введення, забарвлюючи сечу в синій колір.

Зменшення інтенсивності забарвлення та запізнення виділен­ня індигокарміну дозволяє запідозрити порушення функції нирки або динаміки звільнення верхніх сечових шляхів. Відсутність виділення індигокарміну протягом 10-12 хв після внутрішньо­венного введення може вказувати на значне зниження функції нирки або на повне порушення відтоку сечі з її миски.

Стерилізація цистоскопа:

1. Катетеризаційну, евакуаційну та оптичну трубку після ви­користання промийте теплою проточною водою за допомогою стерильної поролонової губки й мила.

2. Просушіть стерильною серветкою.

3. Занурте повністю в циліндр, заповнений 70% етиловим спиртом, на 30 хв або в 0,5% спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату на 15 хв.

4. Промийте стерильною водою.

5. Стерильний цистоскоп зберігайте в біксі, викладеному сте­рильним простирадлом.

6. Контактну ручку після використання протріть 3% розчи­ном перекису водню з 0,5% миючим засобом «Лотос». Тампон має бути віджатий.

Підготовка хворого до ректороманоскопії

Навчальна мета: уміння підготувати хворого до ректоро­маноскопії; надати необхідного положення хворому під час процедури.

Виховна мета: усвідомлення значення ретельної підготовки хворого до процедури.

Початковий обсяг знань; потрібно знати показання та протипоказання до ректороманоскопії.

Оснащення:

1) ректороманоскоп;

2) вазелін;

3) кухоль Есмарха;

4) гумові рукавички.

Показання до ректороманоскопії: виділення з прямої кишки гною, слизу, крові; наявність болю в прямій кишці, стійкі закре­пи, особливо у людей похилого віку; необхідність взяття шмато­чка слизової оболонки товстої кишки для гістологічного дослідження напередодні ректальних лікувальних процедур (кишко­вий душ, грязьові тампони).

Протипоказання: тяжкий загальний стан хворого; гострі та гнійні процеси в ділянці заднього проходу, рубцеві звуження прямої кишки.

Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

1. При закрепах підготовку хворого починають за кілька днів до дослідження. Щоденно призначають по 50 г рицинової або маслинової олії й ставлять очисні клізми напередодні ввечері та вранці до чистої води. Останню клізму роблять вранці за 2 год до обстеження.

2. Якщо випорожнення нормальні, то достатньо однієї клізми напередодні ввечері та вранці за 2 год до проведення обстеження.

Положення хворого під час процедури. Найбільш зручне для введення ректороманоскопа положення хворого — колінно-ліктьове: хворий стає на коліна на стіл для перев'язок так, щоб ступні звисали за його край, а ліктями чи плечима упирається в стіл. Друге можливе положення хворого — лежачи на правому боці з трохи піднятим тазом.

Дезінфекція ректороманоскопа (див. «Рекомендації щодо очистки та дезінфекції фіброскопів і знарядь до них»).

Пункція черевної порожнини (лапароцентез)

Навчальна мета: уміння підготувати хворого до процедури; підготувати інструменти та перв'язувальний матеріал для вико­нання процедури; допомогти лікареві під час проведення проце­дури; спостерігати за хворим після процедури.

Виховна мета: усвідомлення значення комплексу заходів для профілактики колапса та пошкодження кишечника під час вико­нання процедури.

Початковий обсяг знань: треба знати, з якою метою проводи­ться лапароцентез; методику його виконання та можливі усклад­нення.

Оснащення:

1) перев'язувальний стерильний матеріал;

2) стерильний троакар зі стилетом;

3) дренажна гумова трубка довжиною до 1 м;

4) стерильний шприц ємкістю 5-10 мл з голкою;

5) 0,5% розчин новокаїну;

6) стерильний пінцет, ножиці, затискувач, металевий зонд;

7) стерильний скальпель, голка, шовк, голкоутримувач;

8) стерильна пробірка;

9) клеол або липкий пластир;

10) стерильні гумові рукавички;

11) 70% етиловий спирт;

12) йодонат, 0,5% розчин хлоргексидину біглюконату;

13) клейонка або клейончастий фартух;

14) ємкість для збирання асцитичної рідини;

15) простирадло;

16) крісло.

Мета лапароцентезу. Пункцію черевної порожнини здійс­нюють для отримання асцитичної рідини з метою діагностики та лікування.

Методика виконання лапароцентезу. Хворий сидить у кріслі, опираючись на його спинку. Шкіру передньої черевної стінки знезаражують і пошарове знеболюють. Прокол передньої черев­ної стінки при асциті здійснюють по середній лінії між пупком та лобком або по краю лівого прямого м'яза живота. У місці пункції, щоб краще просувався троакар, скальпелем розтинають шкіру довжиною 0,5-1 см. Троакаром разом зі стилетом, докладаючи невеликого зусилля, проколюють передню черевну стінку. Потім видаляють з троакара стилет і через трубку витікає цівкою асцитична рідина. Рідину випускають повільно з перервами (1 л про­тягом 5 хв) для запобігання розвитку колапсу.

Після видалення рідини троакар виймають, на місце пункції накладають шви й асептичну пов'язку.

Можливі ускладнення:

1. Кровотеча в черевну порожнину внаслідок ушкодження судин брижі.

2. Ушкодження органів черевної порожнини.

3. Флегмона черевної стінки при порушенні правил асептики.

4. Підшкірна емфізема.

5. Виділення рідини через пункційний отвір.

Дата добавления: 2015-04-24