Блок 5. Інструментальні дослідження 2 страница

Довжина стравоходу від верхніх різців до кардіальної частини шлунка в середньому рівна 40 см, проте вона значно варіює в залежності від зросту і конституції хворого. Перед проведенням зондування необхідно виміряти відстань від верхніх передніх зубів до пупка, додавши до отриманої цифри 6-7 см. Отримана довжина дорівнює відстані від входу в ротову порожнину до воротаря шлунка, тобто до тієї його зони, до якої доцільно провести зонд.

Якщо у хворого сильно виражений блювотний рефлекс, то перед введенням зонда йому необхідно змастити зів і глотку 10% розчином новокаїну або лідокаїну. При попаданні зонда в гортань хворий починає кашляти, задихатися, втрачає голос. В цих випадках зонд слід негайно витягти і процедуру починати спочатку.

Ослабленим хворим, що не можуть сидіти, зондування шлунка виконується в постелі в положенні лежачи на спині. Новокаїном або дикаїном проводиться попередня анестезія входу в глотку. Значно полегшує введення зонда застосування ларингоскопа. Після того як зонд введений в шлунок, хворого повертають на бік і прибирають подушку, щоб голова виявилася нижче шлунка.

Можна вводити зонд назогастрально. Для цього тонкий шлунковий зонд проводять через нижній носовий хід. При попаданні зонда в трахею з’являється сильний кашель. тому зонд потрібно підтягнути, не видаляючи його з носового ходу, змінити положення голови і повторити маніпуляцію. Впевнитися в правильному місцезнаходженні зонда можна шляхом введення шприцом 20 мл повітря, вислуховуючи при цьому фонендоскопом епігастральну зону. Зонд слід зафіксувати лейкопластиром або марлевою мотузкою

При необхідності промивання шлунка до зовнішнього кінця зонда за допомогою скляного або пластмасового перехідника приєднують гумову трубку довжиною біля 1 м. На кінець цієї трубки надягають лійку ємністю не менше 0,5л, бажано скляну, можна і металеву.

Тримаючи лійку вертикально на рівні колін хворого, наливають в неї промивну рідину (чиста вода кімнатної температури, 2% розчин натрію гідрокарбонату, слабко рожевий розчин калію перманганату або розчин кислоти при опіку лугом) і обережно піднімають вище рівня роту. Як тільки рівень рідини в лійці досягне трубки, лійку опускають вниз, тримаючи її постійно в вертикальному положенні. При цьому рідина із шлунка за законом сполучених судин надходить назад в лійку. Як тільки лійка наповниться, вміст її виливають і знов заповнюють свіжою рідиною. Процедуру продовжують до тих пір, доки промивні води не будуть чистими і прозорими. Для цього треба 8-10 л рідини.

Ускладнення: можлива кровотеча з варикозно-розширених вен стравоходу.

Задача № 16

Введення троакара лапароскопа здійснюється як і при лапароцентезі. Після введення троакара виймають стилет і вводять оптичну трубку, з’єднану зі світловодом і освітлювачем. Пневмоперитонеум накладають шприцом Жане через спеціальний кран на троакарі або за допомогою додаткової пункції черевної порожнини в лівій здухвинній ділянці спеціальною голкою, що мається в наборі лапароскоп.

При необхідності, одночасно з оглядом черевної порожнини, можна провести прицільну біопсію, фотографування, діафаноскопію.

Задача № 17

Дивись відповідь на задачу №3

Задача № 18

Показання: сечокислий діатез, ниркова коліка, гострий епідідіміт, орхіт, фунікуліт.

Техніка: Між калиткою і зовнішнім кільцем пахового каналу пальпаторно знаходять сім’яний канатик і фіксують його вказівним і великим пальцем лівої руки, а правою рукою за допомогою тонкої голки роблять жовно шкіри розчином анестетика. Через нього проколюють шкіру і рухаючись у проксимальному напрямку, вводять 40-60 мл 0,5% розчином новокаїну в сім’яний канатик. Під час введення новокаїну напрям голки міняється декілька раз.

Протипоказання: невправима пахова грижа з відповідної сторони.

Ускладнення: поранення судин сім’яного канатика

Задача № 19

Для закриття проникаючих ран грудної клітки можна ввести в рану ватно-марлевий тампон, накласти масивну вологу або мазеву ватно-марлеву пов’язку, заклеїти рану лейкопластиром, приклеїти клейонку від індивідуального пакету. Проте жоден з цих засобів не створює надійної тимчасової герметизації відкритого пневмотораксу.

Найбільш ефективним є аплікаційний засіб закриття відкритого пневмотораксу. Для цього шкіру навколо рани необхідно обробити антисептиком (йодонат, етиловий спирт). Після цього прикладають до рани листки індивідуального пакету, приклеєні до ватно-марлевої подушечки. Верхню половину подушечки фіксують бинтом, як добре працюючий вихлопний клапан, сприяючий на протязі цього часу максимальному звільненню плевральної порожнини від повітря. По закінченні 30 хв. Нижню частину подушечки також фіксують бинтом.

Задача № 20

Дивись відповідь на задачу №11

Задача № 21

Перед проведенням маніпуляції обов’язково перевіряють прохідність верхніх дихальних шляхів, виконують туалет порожнини роту, носоглотки. Для цього голову і плечі хворого повертають в сторону (можна підвести під плечі коліно) і носовою хусткою, краєм сорочки або рушником очищають ротову порожнину і носоглотку. Розстібають комірець, пояс та ін. При цьому слід пам’ятати, що в перший момент клінічної смерті запалий корінь язику перекриває вхід в верхні дихальні шляхи. Для того, щоб відкрити повітрю доступ в легені постраждалого, необхідно максимально закинути його голову назад. Потерпілого кладуть на спину на жорстку поверхню, під лопатки підкладають валик, зроблений з одягу або іншого підручного матеріалу, голову закидають назад. Однією рукою охоплюють шию ззаду, іншу кладуть на лоб, закриваючи ніс. Рот відкривають. Необхідно висунути вперед нижню щелепу постраждалого. Для цього двома руками, захоплюючи щелепи у основи висувають її наперед, при цьому зуби нижньої щелепи повинні розташовуватися спереду зубів верхньої щелепи. Рятівник стає на коліна у голови постраждалого, накриває його рот носовою хусткою або марлею, робить глибокий вдих і, притиснувшись ротом до роту постраждалого, вдуває в нього повітря, виконуючи енергійний видих. В результаті такого вдування повітря надходить в легені потерпілого. Видих відбувається завдяки еластичності легеневої тканини.

Вдувати повітря потрібно ритмічно з однаковими інтервалами, 15-20 раз в 1 хв.

У випадку пошкодження губ, нижньої або верхньої щелепи вдування повітря слід виконувати в ніс, заздалегідь закривши рот постраждалого.

Штучну вентиляцію легень проводять до появи самостійного ритмічного дихання, яке з’являється через 1-2 хв. після правильно проведеної штучної вентиляції. Інколи його потрібно проводити 1 год. і більше до тих пір, доки не прибуде медична допомога або доки постраждалий не буде доставлений в найближчу лікувальну установу.

Штучна вентиляція легенів потребує значних зусиль. Якщо рятівник енергійно проводить вдування, то у нього може настати непритомний стан. Тому особи, що виконують допомогу, повинні мінятися через 1-2 хв.

Задача № 22

Дивись відповідь на задачу №6

Задача № 23

Техніка: Хворого укладають на операційний стіл на спину. Надлобкову ділянку голять, шкіру обробляють антисептиками. Пальпацією і перкусією визначають контури сечового міхура. Після знеболення шкіри і підшкірної клітковини 0,25 % розчином новокаїну ін’єкційного голкою виконують прокол м’яких тканин по серединній лінії на 1-2 см вище лобкового сімфізу. Хворого потрібно повернути на бік і трохи нахилити вперед, що сприяє виведенню максимальної кількості сечі. Сечу можна відсмоктувати шприцом або за допомогою гумової трубки, надягнутої на канюлю голки. Пункцію сечового міхура можна повторити. Після кожної пункції голку необхідно видаляти, місце проколу – обробляти розчином йоду зі спиртом.

Протипоказання: розрив сечового міхура, спайковий процес у гіпогастрії, виражений асцит, гнійні рани, фурункульоз в ділянці пункції

Ускладнення: пошкодження кишок при невеликій кількості сечі у сечовому міхурі і одночасно метеоризмі, спайковому процесі в черевній порожнині.

Задача № 24

Показання: гнійний мастит після розкриття. Місцева анестезія при операціях на молочній залозі.

Техніка: Хвора лежить на спині. Тонкою голкою підшкірно вводять 0,25% розчин новокаїну у основи молочної залози. На цьому ж місці в ретромамарну клітковину вводять довгу ін’єкційну голку. Рух її випереджають ін’єкцією 0,25-0,5% розчину новокаїну. Всього в ретромамарну клітковину вводять 80-100 мл 0,25% новокаїну. Слід запобігати введенню розчину в ділянку інфільтрату.

Протипоказання: злоякісні новоутворення молочної залози.

Ускладнення: Попадання розчину в товщу інфільтрату (біль), інфікування ретромамарної клітковини.

Задача № 25

Дивись відповідь на задачу №8

Задача № 26

Дивись відповідь на задачу №11

Задача № 27

Дивись відповідь на задачу №11

Задача № 28

Показання: захворювання прямої кишки в ділянці анального каналу і ампули (геморой, поліпи. Пухлини. Нориці, виразки, сторонні тіла та інше). Оперативні втручання на прямій кишці(видалення гемороїдальних вузлів, поліпів, висічення тріщин, закриття внутрішнього отвору нориці та інш.)

Техніка: Візуальне дослідження дистальних відділів прямої кишки проводять за допомогою дзеркал різної конфігурації. Ректальні дзеркала можуть бути двох-, трьох- і чотирьохстулковими, бранші стулок – плоскими, угнутими або порожніми (дротяними). За допомогою ректального дзеркала можна обстежити анальний канал і ампулу прямої кишки.

Положення хворого при дослідженні – колінно-ліктьове, на спині з піднятими ногами або на боку з приведеними до живота стегнами. Бранші ректального дзеркала змащують вазеліном і обережно вводять в анальний канал. Стулки дзеркала розсовують і оглядають слизову оболонку ампули прямої кишки і анального каналу. Оцінюють колір слизової оболонки, наявність інфільтратів, пухлин, виразок, тріщин. Визначають вміст прямої кишки. Закінчивши дослідження, стулки зближають, і дзеркало виводять з прямої кишки.

Протипоказання (відносні): виражений біль у прямій кишці, спазм сфінктера, защемлення або тромбоз гемороїдальних вузлів, тріщина прямої кишки

Задача № 29

Показання: захворювання прямої кишки в ділянці анального каналу і дистального відділу ампули (геморой, поліпи, пухлини, нориці, виразки, сторонні тіла та інше).

Техніка: В проктологічній практиці для огляду анального каналу і дистальних відділів ампули прямої кишки застосовують аноскоп. Він складається з порожнистого тубусу довжиною до 12 см і діаметром 2 см. Від розширеної у вигляді невеликого раструбу основи відходить ручка під кутом 90⁰. в тубус вводять відповідного діаметру обтюратор. Конусоподібний кінець його виступає на 1 см з тубусу. В нинішній час в практиці використовується велика кількість варіантів аноскопів.

Положення хворого колінно-ліктьове або лежачи на боці. Оглядають пері анальну зону, виконують пальцеве ректальне дослідження. Анаскоп, змащений вазеліном, повільно проводять в анальний канал і просувають на глибину 10-12 см, доки кромка основи не досягне шкіри перианальної ділянки. Обтюратор видаляють. Поступово витягаючи тубус аноскопу, оглядають всі стінки нижнього відділу прямої кишки.

Протипоказання: кровоточивість, стриктури прямої кишки, гострі запальні процеси в стінці прямої кишки, в параректальній клітковині і органах малого тазу, пельвіоперитоніт, декомпенсація кровообігу, психози.

Задача №30

Дивись відповідь на задачу №4

Задача №31

Показання: переломи ребер, запальні інфільтрати передньої стінки грудної клітки

Техніка: положення хворого сидячи. Відступивши 4-5 см в сторону від остистих відростків грудних хребців, тонкою голкою на шприці місткістю 10 мл анестезують шкіру 0,25% розчином новокаїну. Голку проводять вглиб до нижнього краю ребра, орієнтуючись на нього, і вводять 20 мл 0,25% розчину новокаїну. Перед введенням новокаїну необхідно потягнути на себе поршень шприцу, щоб переконатися, що голка не влучила в просвіт судини або плевральну порожнину. Блокада міжреберних нервів проводиться в залежності від зони передбачуваної патології.

Ускладнення: проникнення голки в плевральну порожнину.

Задача №32

Дивись відповідь на задачу №3

Задача №33

Анестезія тканин при провідниковому знеболенні досягається введенням анестезуючої речовини в нерв або периневральну клітковину на деякій відстані від патологічного вогнища. Враховуючи те, що нерв на всьому протязі оточений периневральною оболонкою, для досягнення повного знеболення застосовуються концентровані (1-2%) розчини новокаїну, лідокаїну або тримекаїну. Проведення провідникової анестезії має певні труднощі внаслідок індивідуальних особливостей розташування нервових стовбурів.

При розташуванні патологічного вогнища на середній або дистальній фаланзі пальця провідникове знеболення проводять по А.І. Лукашевичу. Для цього кисть двічі обробляють розчином антисептика. На основу пальця накладають стерильний гумовий джгут, досягаючи цим повного знекровлення пальця. Дистальніше джгута, перпендикулярно до бокової поверхні пальця тонкою голкою вводять 2-3 мл 1-2% розчину новокаїну або тримекаїну з одного, а після цього з іншого боку. Під час ін’єкції голку поступово просувають вглиб, до кістки проксимальної фаланги, посилаючи невеликими порціями струмінь новокаїну.

Задача №34

Техніка: Для катетеризації використовуються як м’які, так і металеві катетери. Перед використанням катетер змащують стерильним гліцерином або вазеліновим маслом. Гумові катетери обробляють стерильним гліцерином, бо вазелінове масло погано відмивається. Руки необхідно ретельно вмити щіткою з милом, обробити етиловим спиртом. Маніпуляцію можна виконувати в стерильних гумових рукавичках.

При катетеризації сечового міхура у чоловіків хворий лежить на спині, ноги злегка розсунуті між ногами ставлять лоток або судно. Виконуючий маніпуляцію стає праворуч, лівою рукою бере статевий член, правою зсуває до низу крайню плоть, обробляє головку серветкою (шариком), моченою розчином фурациліну. Статевий член під головкою необхідно обгорнути марлевою серветкою, щоб зручніше було його утримувати.

Гумовий катетер вводять так, як і при катетеризації сечового міхура у жінок. При проведенні катетера в сечовий канал статевий член декілька натягається доверху (на катетер). Це сприяє більш глибокому проходженню катетера по сечовому каналу. При відчутті перешкоди на шляху проходження катетера його потрібне злегка витягнути і спробувати провести повторно. Довжина сечового каналу у чоловіків в середньому рівна 20 см. Як тільки катетер попадає в сечовий міхур, з нього починає виділяти сеча.

Якщо м’який катетер ввести не вдається – застосовують чоловічий металевий катетер. При цьому трьома пальцями лівої руки беруть статевий член в ділянці головки, злегка натягають і піднімають його паралельно пупартовій зв’язці. Правою рукою вводять в уретру катетер, повернутий клювом вниз. Водночас обережно натягують на катетер статевий член. Катетер, просуваючись вниз і проникаючи в передміхурову частину уретри, звичайно зустрічає незначну перешкоду. Після цього статевий член разом з катетером перекладають на серединну лінію живота і поступово опускають донизу в сторони мошонки. При цьому відчувається деякий опір внутрішнього сфінктера сечового міхура. Поява сечі з катетера свідчить про проникнення його в сечовий міхур. В зв’яку з тим, що інструмент може висковзнути з сечового міхура, його необхідно підтримувати.

Для витягання катетера з сечового міхура статевий член піднімають доверху до серединної лінії живота, злегка нахиляють в сторону пупка і після цього починають витягати катетер. Як тільки він виходить за лобкове зчленування, статевий член зсувають ліворуч і витягають катетер.

При необхідності промивання сечового міхура до катетера приєднують шприц Жане, задопомогою якого вводять 100-150 мл рідини (розчин фурациліну, тощо). Рідина витікає самостійно або її відсмоктують шприцом.

Протипоказання: стриктури уретри, обтурація каменем, інструментальне пошкодження задньої стінки уретри, уретрорагія, гострий уретрит, простатит, епідідіміт., орбіт

Ускладнення: пошкодження стінки уретри, уретрорагія, уретральна лихоманка.

Задача №35

Техніка: положення хворого - на спині з піднятими ногами. Таз хворого повинен бути піднятим і дещо висунутий наперед від краю стола, ноги розташовуватися на жолобоподібних підставках, головний кінець трохи піднятий. Відступивши на 1,5-2 см від заднього проходу, тонкою голкою робиться кільцеподібне жовно у вигляді “лимонної кірки”. Розчин новокаїну потрібно вводити повільно, а кожний наступний укол голки робити не в край жовна, а на 0,3-0, 4 нижче його. Після закінчення анестезії шкіри в 4 симетричних точках розташованих на цифрах 12-3-6-9 циферблата годинника навколо заднього проходу, на глибину 1 см вводять по 10 мл 0,5% розчину новокаїну. В ці ж точки на глибину 5 см від поверхні шкіри, паралельно прямій кишці, вводять по 20 мл 0,25% розчину новокаїну.

Протипоказання: гнійні процеси в пара ректальній клітковині, пухлини органів малого тазу.

Можливі ускладнення: інфікування пара ректальної клітковини, введення новокаїну в просвіт прямої кишки.

БЛОК 6. РЕНТГЕНОГРАМИ

№1. В травматологічне відділення доставлено тяжкотравмованого в автомобільній катастрофі, 41р.

*С. Перелом олекранона.

№2. У хворого 75р. при нагрузці задуха, не хватає повітря. Об’єтивно: тони серця глухі, пульс 43

*С. Імплантовано штучний водій серцевого ритму.

№3. Чоловік 20 років, доставлений у районну лікарню після ДТП. Скаржиться на біль, припухлість та

*В. Перелом.

№4. Хворий 15 років скаржиться на постійний, більше ночами, біль в нижній частині лівого стегна,

*С. Пухлина стегнової кістки.

№5. Бригадою швидкої допомоги до приймального відділення доставлено чоловіка 25 років. Об’єктивно рухомість правої нижньої кінцівки обмежена внаслідок болю, деформація в середній

*С. Перелом середньої третини кісток гомілки.

№6. Хворий Ж., 39 років, звернувся до травматологічного пункту зі скаргами на біль, припухлість у ділянці правої ключиці, обмеженість рухів правої руки. 2 години тому впав зі сходів. Після чого виникли вищезгадані скарги. При огляді хворого в області правої надключичної ділянки гематома,

*В. Перелом ключиці.

№7. Хвора 30 р., три роки відчуває постійний біль у лівій поперековій ділянці, а останні два тижні -

*С. Гідронефроз.

№8. У дитини віком 1 міс. протягом 3-х діб спостерігається втрата ваги, блювання фонтаном з

*В. Природжений пілоростеноз.

№9. Хворий Г., 40 років, протягом останнього року скаржиться на періодичну слабкість, головний біль, виділення незначної кількості мокротиння та підвищення температури тіла до 37,5⁰С. Лікувався

*С. Бронхографія.

№10. Хворому П., 1953 р.н., видалено нижню частку лівої легені. В післяопераційному періоді відсутні клінічні ознаки розправлення легені. Лікар призначив додатковий метод дослідження. Вкажіть методику обстеження і інтерпретуйте результат.

*А. Плеврографія, залишкова порожнина.

№11. Чоловік 76 років скаржиться на почащене, затруднене сечовипускання вночі, до 3-х разів, відчуття неповного випорожнення сечового міхура. Хворіє протягом 3-х років, коли вперше відмічав

*С. Аденома простати.

№12. Хворому 24 р. перед проведенням ірригоскопії виконали оглядову рентгенографію органів

*В. Камінь сечового міхура.

№13. Хворого 38р. доставлено в хірургічне відділення зі скаргами на здуття живота, затримку газів.

*С. Непрохідність кишечника.

№14. У хворої 18 р. останні два тижні появилися болі в правій поперековій ділянці. Пацієнтка звернулася до уролога. Яке проведено рентгенологічне дослідження? Який рентгенологічний

*В. Здвоєна права нирка і сечоводи.

№15. Хворий 65 р. скаржиться на періодичне здуття живота, появу несвіжої крові у випорожненнях, деяке схуднення. Хворим себе вважає останній місяць. При огляді живіт не здутий, немає ознак

*С. Пухлина товстої кишки.

№16. Дитина 10 р. із збільшеним животом, але з пониженою масою тіла. Шкірні покрови блідо-сірі. Зі слів матері у хлопчика з перших місяців життя були закрепи, а тому через 1-2 доби кишечник

*В. Хвороба Гіршпрунга.

№17. Під час оперативного втручання з приводу хронічного калькульозного холецистиу увагу хірурга привернув розширений до 1,5 см холедох. Після видалення жовчного міхура, в якому

*А. Холангіографія.

№18. Машиною швидкої допомоги доставлена хвора П., 40 років зі скаргами на різкий біль в животі. Шкіра вкрита холодним липким потом, бліда. Хвора збуджена, займає вимушене положення на правому боці з приведеними ногами. Живіт при пальпації різко болючий, визначається напруження

*А. Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини. Вільний газ в черевній порожнині.

№19. Хворий З., 22 років, доставлений машиною швидкої допомоги до районної лікарні. Скаржиться на різкий біль у животі, що виник раптово. Шкіра бліда, вкрита холодним потом, дихання часте, поверхневе. Живіт напружений, при пальпації різко болючий. В анамнезі виразкова хвороба

*А. Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини, вільний газ в черевній порожнині.

№20. Дитина віком 4 р., відмовляється від годування, збентежена, погано спить. За останній тиждень втратила у вазі. Під час огляду живіт здутий, напружений. Дитина при пальпації живота реагує

*В. Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини. Ознаки кишкової непрохідності.

№21. До лікаря приймального відділення звернулася жінка Г., 1927 р.н. зі скаргами на відсутність стулу, здуття живота, приступоподібний біль та блювання, що не приносить полегшення. При огляді живіт збільшений, напружений. Визначається позитивний симптом Склярова. Який додатковий

*А. Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини. Кишкова непрохідність.

№22. У хворого 57 р. останні 3-4 дні вурчання і схваткоподібні болі у животі, періодична затримка газів, спрага, не було випорожнень. Вже було багаторазове блювання. Об’єктивно: живіт здутий,

*С. Непрохідність кишечника.

№23. В травматологічне відділення доставлено потерпілого в ДДП, 37р., на ношах. Скарги на сильний біль у тазу. Об’єктивно: хворий не може підняти ноги, чіткий симптом “прилипшої п’яти”

*С. Перелом кісток таза. Яких кісток?

№ 24. Хвора Ш., 1948 р.н. скаржиться на загальну слабкість, нездужання. Останнім часом втратила у вазі. Вживає лише рідку їжу, оскільки щільні харчові продукти проковтнути не може. При

*А. Контрастна рентгенографія стравоходу. Рак стравоходу.

№ 25. Хворого Б., 66р. останній місяць турбує сухий роздираючий кашель. Загальна слабкість, відсутність апетиту. 3 дні назад при кашлі замітив сліди крові у слині. При пальпації в лівій

*С. Пухлина легені.

№ 26. Хворий 73 р. Скаржиться на постійний ниючий біль в правому підребер’ї, відчуття розпирання. Хворим себе вважає 2,5 міс.Об’єктивно: права частка печінки збільшена (нижче

*С. Кіста печінки.

№ 27. Машиною швидкої допомоги в травматологічне відділення доставлений хворий Т., 43 років, після ДТП. Загальний стан важкий, свідомість ясна. Дихання часте, поверхневе, 30/хв. При огляді: на

*А. Оглядова рентгенографія органів грудної клітки. Лівосторонній постравматичний пневмогемоторакс.

№ 28. Хворий Н., 1954 р.н. лікується з приводу абсцесу нижньої частки лівої легені. Раптово відчув біль у грудях, вкрився потом. Під час огляду: дихальні шуми над лівою легенею ослаблені

*А. Оглядова рентгенографія органів грудної клітки. Лівосторонній піопневмоторакс.

№ 29. До лікарі звернувся хворий С., 1955 р.н. зі скаргами на підвищення температури тіла до 38,5⁰С, озноб, загальне нездужання і кашель з виділенням мокротиння. Хворіє протягом останнього місяця.

*А. Оглядова рентгенографія органів грудної клітки. Гострий абсцес середньої частки правої легені.

№ 30. У хворого 21 р. періодично приступи схваткоподібного болю в животі. 3 р. назад переніс апендектомію. Об’єктивно: живіт не здутий, перистальтика посилена. Шуму плескоту немає.

*С. Кишкова непрохідність. Яка ступінь компенсації?

№31. Машиною швидкої допомоги до приймального відділення ЦРЛ доставлено хворого після ДТП. Свідомість затьмарена. Дихання поверхневе, 27/хв. При аускультації над правою легенею не

*С. Оглядова рентгенографія ОГК. Гемопневмоторакс зліва.

№32. Каретою швидкої допомоги до приймального відділення ЦРЛ доставлено хворого після

*А. Оглядова рентгенографія ОГК, гострий посттравматичний пневмоторакс зліва.

№33. Чоловіка 23 р. доставлено в травматологічний стаціонар в стані шоку з деформованою гомілкою, який постраждав в автомобільній катастрофі. Яке проведено дослідження? Який діагноз?

*С. Проведено екстрамедулярний остеосинтез. Яким апаратом?

№34. Хвора Ц., 75 р. звернулася до лікарні зі скаргами на збільшення лімфатичних вузлів пахвової ділянки зліва. Останнім часом помітила незначні виділення з лівої молочної залози. Під час огляду

*А. Мамографія лівої молочної залози. Пухлина молочної залози.

№35. До лікаря звернувся хворий Б., 1952 р.н. зі скаргами на відсутність апетиту, слабкість, зниження маси тіла на 15 кг за останні 2 місяці. В анамнезі виразкова хвороба шлунка близко 10

*А. Рентгенконтрасне дослідження шлунка. Рак шлунка.

БЛОК 1. “Невідкладні стани”

1. С 2. В 3. С 4. А 5. С 6. А 7. С 8. С 9. С 10.А 11. D12. A13. D14. B15. A16. C17. A

18. C19. A20. C21. B22. A23. A24. A25. B26. B27. A28. B29. А30. B31. B32. A33. B

34. C35. D

Дата добавления: 2015-04-24