Контрольне завдання № 20

Контрольне завдання № 19

1. Математичні моделі, створені з метою отримання відповіді на які-небудь практичні питання, називають імітаційними.

Імітаційне моделювання являє собою процес, в ході якого здійснюються прямі і зворотні зв'язки між програмою експеримента і програмою дослідження моделі. У імітаційних моделях, як правило, вводиться велике число реалістичних припущень, тому їх реалізація зв'язана з великим об'ємом обчислень і, як правило, вимагає застосування комп'ютера.

2. План дослідів складають у вигляді таблиці, стовпці аргументів якої характеризують серії дослідів, а рядки кількість дослідів, загальні витрати часу і труда. Проведеним таким чином розрахунки дають можливість побудувати календарний графік дослідів і визначити матеріальні витрати на дослідження. Календарний графік дослідів вказує, які серії дослідів потрібно провести в намічені терміни.

Календарні терміни призначають так, щоб кожна серія дослідів проводилася в гранично стислий, можливо більш точно обмежений термін. Це потрібне для того, щоб додаткові чинники були можливо більш незмінними, що особливо важливо для польових досліджень, оскільки інакше розброс точок дослідів буде значно більшим і може стати таким, при якому результати не можна буде зіставити.

1. Для більш чіткого представлення про процес імітаційного моделювання доцільно відобразити його у вигляді ряду таких послідовних етапів:

- формулювання мети моделювання;

- загальна характеристика системи-оригіналу і специфікація зовнішніх і внутрішніх змінних моделі;

- ідентифікація структури моделі;

- синтез цілісної моделі;

- перевірка (веріфікація) моделі;

- дослідження моделі;

- оптимізація управління.

Розглянемо кожний з цих етапів окремо.

Формулювання мети моделювання

Біологічні системи, як складні і дуже складні системи, характеризуються великою кількістю різних властивостей і особливостей, які можуть викликати інтерес у дослідника. Однак моделювання всіх властивостей і особливостей оригіналу пов'язане, як правило, з великими труднощами. У той же час, на практиці мають сенс лише деякі спеціальні аспекти складної системи, що вивчається. Тому на самому початку дослідник повинен чітко сформулювати, які аспекти він буде вивчати і для чого. Тобто в словесній формі він має окреслити те коло питань, пов'язаних з складом, структурою і функціонуванням системи, на які передбачається відповісти в процесі моделювання.

2. Другим етапом дослідження є узагальнення експериментальних даних.

Спостереження узагальнюють не тільки по закінченні дослідів, але і в ході їх. Уважний і добросовісний дослідник завжди прагнути ще в процесі дослідів встановити закономірності, можливі відхилення і їх причини, нові чинники, зв'язки, взаємодії. Для узагальнення використовують всі матеріали спостережень: результати вимірювань, опис розвитку явищ, фотографії, зразки і т. д. Не потрібно забувати і дрібних заміток, оскільки іноді помічене під час досвіду явище, уявне випадковим, може пояснити причини і розвиток явища.

При проведенні експериментів і при узагальненні їх результатів використовують індуктивний і дедуктивний методи. Дослідник повинен пам'ятати, що дедукція і індукція нерозривно пов'язані між собою і доповнюють одна іншу.

Зіставляючи всі матеріали дослідження, дослідник шукає розкриття зв'язків, взаємодії, функціональної залежності чинників; встановивши їх, він виділяє головні зв'язки, залежність, взаємодії і встановлює загальні закономірності явищ. Ці закономірності повинні відображати процеси розвитку об'єктивного світу. Закон є внутрішній істотний зв'язок явищ, що обумовлює їх необхідний закономірний розвиток, що не залежить від волі людей; він характеризується загальністю, відносною стійкістю і повторюваністю, тобто закон діє завжди і всюди, де є відповідні умови. Найкращим способом перевірки встановленої закономірності є використання цієї закономірності на практиці. Якщо відкриті закономірності близькі до дійсності, вони відтворюються.

Дата добавления: 2015-04-24