Становлення психології як науки

Об’єктвивченняпсихології – психіка (одна з найскладніших сфер життєдіяльності людини) –цевластивість мозку отримувати інформацію про навколишню дійсність, складати образ об’єктивного світу та регулювати на цій основі поведінку і діяльність.

Загальна психологія як наука, її завдання та використання у роботі практичного психолога.

ПИТАННЯ ДЛЯ ІСПИТУ з ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Психологічні знання наукової психології починаються з фундіментальної її галузі – загальної психології, яка вивчає основні методологічні питання психології, природу психічних явищ, закономірності розвитку і перебігу пізнавальних психологічних процесів, індивідуальні особливості психіки людини, її почуття, волю, темперамент, характер, здібності. Вивчення психологічних наук починається саме з загальної психології, без достаньо глибокого знання основних та понять якої неможливо розібратися в тому матеріалі, що міститься в спеціальних розділах курсу.

Загальна психологія, яка вивчає та описує найбільш загальні психологічні закономірності,основні форми психічної діяльності та основні поняття психології, обгрунтовує та визначає її методичний аппарат та є основою всієї системи психологічних дисциплін.

Саме поняття «психологія» складається з двох грецьких слов «psyhe» (псюхе – душа) та «logos» - слово, вчення. Це слово має два значення: 1) психологія як наука про душу та 2) психологія як сукупність особливостей характеру, внутрішній світ людини, це стосується психології тієї чи іншої людини, групи людей (життєва, «побутова» психологія, яка лежить в основі уявлення про оточуючих нас людей, про себе, про причини вчинків, успіхи та невдачі).

Основна відмінність наукової психології від життєвої в тому, що в життєвій психології висновки робляться на основі зовнішнього спостереження, часто шаблонних, стериотипних переконаннях, а наукова психологія виявляє глибинні причини безпосередньо сприймаємих явищ і базується на чітких, отриманих під час спеціальних досліджень та неодноразово перевірених фактах, які в подальшому логічно систематизуються і об’єднуються в спеціальні наукові теорії.

Взагалі, психологія є однією з наук про людину та про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини.

Психіка людини включає її уявлення, думки, відчуття і почуття, звички, індивідуальність, а також те як, і за допомогою яких засобів або механізмів це робиться.

Психіка є засобом орієнтування організму в навколишньому світі та регулятором поведінки в динамічних умовах. Психічна діяльність – це, психічна активність людини, спрямована на різні предмети (наприклад, здобуття знань, планування своїх дій, здійснення задумів, напруження психіч. сил для їх досягнення, переживання успіхів та невдач). Саме її вивчає психологія як наука.

Предмет психології складають ті питання, які вона ставить по відношенню до навколишнього світу та людини.

Предмет психології – вивчення сутності та загальних закономірностей виникнення, функціонування та розвитку психіки та психічних явищ.

Психічне життя людини складне і має багато форм виявлення.

Психічні явища – це своєрідні суб ’ єктивні переживання, суб’єктивні образивідображуваних у свідомості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини у всій його повноті і різноманітності. Іншими словами, психічні явища – це відповіді мозку на зовнішні (оточуюче середовище) та внутрішні (стан організму) дії. Психічне життя людини охоплює: пізнавальну діяльність (відчуття, сприймання, память, мислення, уяву) та емоційно-вольову (почуття, переживання та прояви волі – вольові якості).

Психологія вивчає наступні психічні явища: психічні процеси, психічні стани та психічні властивості.

Психічні процеси – форми суб’єктивного відображення обєктивних реальностей, якіописують три основні сторони душевного життя людини: пізнання, почуття і волю, тому відповідно в них виділяються пізнавальні процеси, почуття і вольові. До пізнавальних процесів відносяться: відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява, за допомогою яких ми пізнаємо світ та себе.

Особливе місце серед цих процесів має увага, яка присутня у всіх процесах та дозволяє сконцентруватися на певному обєкті.

Почуття та емоції відображують переживання людиною свого відношення до явищ навколишнього світу, подій свого внутрішнього життя та встановлюють особистісну значущість тієї чи іншої події для людини.

Воля (довільність) забезпечує свідому регуляцію поведінки, можливість діяти за свідомо поставленою ціллю.

Особливу группу психічних явищ становлять індивідуально-психологічні властивості особистості та її психічні стани.

Психічні стани – відносно стійкі психічні явища, які відображують вплив певних подій зовнішнього середовища на людину і характеризуються тимчасовою динамікою психічних процесів, які впливають на поведінку людини. До них відносяться – піднесеність, пригніченість, радість, тривога, апатія, скука тощо.

Психічні властивості – найбільш стійкі і суттєві психологічні особливості, що відрізняють людей один від одного, їх вчинки та мотиви діяльності. До них відносяться – особливості особистості людини, її спрямованість, якості особистості, риси характеру, темперамент, здібності.

Психічні процеси, властивості і стани не існують окремо, а взаємодіють та можуть переходити одне в одне (напр., цікавість як вираз пізнавального процесу може переходити в стан інтересу та закріплюватися в такій якості особистості як допитливість).

Також, важливим аспектом психічного життя є спонуки до активності – потреби, інтереси, переконання, ідеали тощо, які разом з властивостями темпераменту, характеру та здібностями складають зміст та динамічні характеристики відносин людини.

Єдність усіх сторін психічного життя людини є підгрунтям для її активності – загальна властивість всіх живих істот і основною умовою їх існування, основою для розвитку та саморозвитку і забезпечує поведінку людини та взаємодію її з середовищем. Поведінка може бути в різному ступені усвідомлена людиною – усвідомленою та цілеспрямованою або імпульсивною.

А найважливішою формою людської активності є діяльність – активність, що свідомомо регулюється та спрямована на пізніння і перетворення зовнішнього світу і самої людини. Саме в діяльності формуються основні властивості особистості, розвиваються ї здібності. Основні види діяльності – навчання, гра, праця, творчість. Тому, психологія особливу увагу приділяє різним видам людської діяльності, бо в ній проявляється, формується і розвивається особистість.

Основними завданнями психології на сучасному етапі є наступні:

- виявлення особливостей індивідуальних якостей, закономірностей та шляхів формування особистості в сучасних умовах;

- вивчення впливу діяльності на психіку людини, міжособистісні та міжгрупові взаємини;

- дослідження психологічних умов професійної діяльності;

- визначення психологічних засобів впливу на особистість, коллектив;

- встановлення закономірностей динаміки працездатності;

- визначення заходів та засобів психологічного забезпечення професійної діяльності;

- визначення інформативних методів діагностики та психокорекції;

- вивчення закономірностей психологічної підготовки в різних сферах діяльності людини.

Практичне значення психології в сучасному суспільстві визначається перш за все його потребами в різних сферах діяльності і проявляється для вирішення ряду теоретичних питань про психологічне життя та свідому діяльність людини та для практичного застосування знань про психіку людини в різних галузях життєдіяльності. Практичне значення сучасної психології посилюється у зв’язку з гострою необхідністю управління та самоуправління поведінкою людини на наукових засадах та урахування людського фактору в промисловості, суспільних відносинах.

Актуальність практичного застосування психологічних знань у сучасному суспільстві зумовлена спроможністю психологічної науки і практики реалізувати, вирішити та забезпечити: 1) гуманістичне орієнтування розвитку суспільства, нормальну та ефективну життєдіяльність людини в умовах підвищеної дії негативних соціальних, психологічних, економічних та екологічних факторів; 2) проблеми само- та взаємопізнання, самовдосконалення, навчання і виховання, задоволення потреб у визнанні, орієнтації щодо певної професійної діяльності; 3) ефективну регуляцію стосунків, керування людьми, ефективного вирішення конфліктів; 4) цілеспрямоване керування психічним розвитком і діяльністю особистості та інші проблеми.

Сучасна психологічна наука має найбільше практичне значення для: 1) галузі промисловості та праці (розділ прикладної психології – інженерна психологія та психологія праці), де вона сприяє вирішенню проблем, пов’язаних з необхідністю урахування психологічних чинників, важливих для забезпечення максимальної надійності та ефективності роботи і мінімальної аварійності; 2) сфери педагогіки, де вона вирішує питання забезпечення наукового обгрунтування програм і методів навчання, виявлення та аналіз психологічних особливостей дітей, які мають проблеми у навчанні; 3) неврології і психіатрії, де вона надає істотну допомогу в рішенні 2 найважливіших питань: діагностики природи захворювання та відновлення порушених функцій, а також уточнення діагностики психічних захворювань; 4) судової (юридичної) психології, де важливими психологічними питаннями є врахування психологічних характеристик складних форм психічної діяльності людини–злочинця, її мотивів,характерологічних рис і особливостей злочинної поведінки.

Отже, психологія має широкі напрямки практичного застосування, даючи наукову основу для важливих видів практичної діяльності людини.

Прийнято вважати, що наукова психологія має коротку історію та тривале багате минуле. Офіційну історію наукової психології прийнято вважати 70-ті роки ХІХ ст. Але питання про природу людини, про те, що її відрізняє від інших істот, хвилювали людей ще в родовому суспільстві та в античності.

Основні етапи становлення психології як науки та її предмета:

Дата добавления: 2015-04-24