Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Серед чинників, які мають для людини життєве значення і впливають на формування її характеру, особлива роль належить вихованню




Виховання організовує обставини життя і спрямовує в потрібному напрямі життєві впливи, підкріплює їх, створює відповідне ставлення до навколишньої дійсності особистості, що формується. Разом з тим воно гальмує негативні впливи, перешкоджає закріпленню небажаних звичок і рис її поведінки.

На певному, достатньо високому етапі розвитку особистості починають діяти самовиховання і саморегулювання процесу становлення характеру. Сформовані в процесі виховання потреби, ідеали, установки особистості стають підгрунтям її вимог як до зовнішніх умов життя, так і до самої себе. Вона са ма починає організовувати своє життя і виховувати себе, керуючись при цьому як власними, так і суспільними ціннісними орієнтирами. Повною мірою здатність до самовиховання характеру виявляється тоді, коли особистість набуває життєвого досвіду, оволодіває засадами психологічної культури, коли у неї формується світогляд і остаточно складаються ідеали, відповідно до яких вона починає свідомо планувати своє життя і визначати в ньому своє місце.

Відмінності в характерах помітні вже у дітей молодшого дошкільного віку. У цьому віці досить виразно виявляються такі риси: товариськість, колективізм, ласкавість, сміливість, соромливість, замкнутість, охайність, точність, терплячість або примхливість, впертість, різкість та ін. Прояви рис характеру у цьому віці близько стосуються темпераменту.

Особливо важливе виховання характеру в підлітковому віці. Підліток уже не дитина, у нього гострий інтерес до навколишньої дійсності, дуже велика активність, прагнення до праці — фізичної та розумової. Потрібно навчитися організовувати цю активність, навчити підлітків діяти дружно, займатися громадською роботою, працювати організовано. Треба мати на увазі те, що неврахування у вихованні вікових особливостей підлітків дуже часто зумовлює негативізм, браваду, неслухняність, нестриманість, невмотивовані вчинки.

Разом з тим підлітки чутливі до думки колективу. Вони дорожать оцінкою колективом їхньої трудової, навчальної та спортивної діяльності, керуються нею у своїй поведінці і це відіграє значну роль у формуванні їхнього характеру.

Юнаки та дівчата старшого шкільного віку вже досягають фізичної зрілості й здатні виявляти в поведінці, праці та навчанні достатньо сформовані риси характеру: відповідальність, дисциплінованість, цілеспрямовану наполегливість, принциповість, самостійність. Дослідженнями формування характеру доведено, що особливо дієвими чинниками є самостійність і самодіяльність у праці, навчанні.

При цьому необхідно поставити юнака чи дівчину в такі умови, за яких вони могли б виявити колективізм, мужність, витримку, працьовитість. Але буде великою помилкою, якщо виховання в колективі нівелюватиме індивідуальні якості особистості. В колективі потрібно розкривати й зміцнювати кращі риси характеру кожного члена колективу, формувати яскраву індивідуальність.

Успішне формування рис характеру потребує єдності виховних заходів сім’ї, школи та соціального середовища, громадськості.


  1. Здібності та їх вплив на успішність діяльності. Рівні розвитку здібностей.

 

Серед істотних властивостей людини є її здібності.

Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов’язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в діяльності, у праці вони й виявляються. Із розвитком праці та суспільного життя людські здібності розвивалися, змінювалися за змістом і структурою, виникли й розвинулися загальні та спеціальні здібності.

Здібності — це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.

Поняття «здібність» включає три основні ознаки: 1) під здібностями розуміють індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої (особливості відчуттів і сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, емоцій і волі і рухових реакцій тощо); 2) здібності – це не взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, як і мають відношення до успішності виконання якої-небудь діяльності або багатьох діяльностей. Такі властивості, як запальність, млявість, байдужість, які є індивідуальними особливостями людей, зазвичай не є здібностями, бо не розглядаються як умови успішності виконання якої-небудь діяльності; 3) під здібностями мають на увазі такі індивідуальні особливості, які не зводяться до наявних навичок, умінь або знань людини, але які можуть пояснити легкість і швидкість придбання цих знань і навичок.

Здібності і виявляються, і розвиваються тільки в діяльності, і визначають велику або меншу успішність у виконанні цієї діяльності.

Тобто, здібності - це такі індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають вимогам певної діяльності і є умовою її успішного виконання.

Людина не народжується, маючи здібності до тієї або іншої діяльності. Природженими можуть бути тільки завдатки, що складають природну основу розвитку здібностей.

Завдатки - це особливості будови мозку і НС, органів чуття і рухів, функціональні особливості організму, дані кожному від народження. До завдатків відносяться деякі природжені особливості зорового і слухового аналізаторів, типологічні властивості нервової системи, від яких залежить швидкість утворення тимчасових нервових зв'язків, їх міцність, сила зосередженої уваги, витривалість нервової системи, розумова працездатність, а також рівень розвитку і співвідношення першої і другої сигнальних систем.

И.П. Павлов розрізняв три спеціально людських типи вищої нервової діяльності: художній тип з відносним переважанням першої сигнальної системи (яскравість безпосередніх вражень, образність сприйняття і пам'яті, багатство і жвавість уяви, емоційність); розумовий тип з відносним переважанням другої сигнальної системи (схильні до аналізу і систематизації, до узагальненого, абстрактного мислення); третій тип - з відносною врівноваженістю сигнальних систем. Завдатками можуть бути і індивідуальні особливості будови окремих ділянок кори головного мозку.

Але завдатки - лише передумови розвитку здібностей, вони є однією, з умов розвитку і формування здібностей. Якщо людина навіть з самими хорошими завдатками не займатиметься відповідною діяльністю, здібності у неї не розвинуться. Сприятливе середовище, виховання і навчання сприяють ранньому пробудженню завдатків. Наприклад, Римський-Корсаков вже з 2–ох річного віку добре розрізняв всі мелодії, які співала його мати, в 4–ри роки він вже наспівував все, що грав отець, незабаром сам почав підбирати на фортепіано почуті від отця п'єси.

Здібність не може виникнути без відповідної конкретної діяльності. Наприклад, тонкий музичний слух може бути нереалізованим, якщо людина спеціально не займатиметься музикою.

Здібності не тільки виявляються в діяльності, але і створюються в ній, і є завжди є результатом розвитку. Здібність – це поняття динамічне - існує тільки в русі, тільки в розвитку.

Але не обовязково кожній здатності відповідає особливий завдаток. Завдатки багатозначні і можуть реалізовуватися в різних типах здібностей,на їх основі можуть виробитися різні здібності залежно від того, як проходитиме життя людини, чому вона вчиться, до чого відчуває схильність. Завдатки можуть більшою чи меншою мірою зумовити своєрідність розвитку людини, стиль її інтелектуальної або іншої діяльності.

Не можна заздалегідь вказати точні межі в розвитку тих або інших здібностей, визначити межу їх розвитку. Будь-яка діяльність вимагає для свого здійснення не одну, а декілька здібностей, і вони можуть до певної міри компенсувати, замінювати один одного.

Показниками здібностей в процесі їх розвитку можуть служити темп, легкість засвоєння і швидкість просування в тій або іншій області людської діяльності.

Кожна людина до чого-небудь здібна, до певного виду діяльності. Поза діяльністю цю властивість людини не можна розпізнати, описати та охарактеризувати. Тому ми судимо про здібності людини за результатами її діяльності. Характеризуючи здібності людини, ми робимо висновки про них з погляду вимог, які висуває до людини навчальна, виробнича, наукова та будь-яка інша діяльність, оцінюємо її як активного діяча, творця матеріальних і духовних цінностей.

Але успіх виконання людиною тих чи інших дій залежить, не тільки від здібностей, а й від інших якостей.

Кожна здібність людини — це її складна властивість, внутрішня можливість відповідати вимогам, які ставить перед нею діяльність, і спирається на низку інших властивостей, до яких насамперед належать життєвий досвід людини, здобуті нею знання, вміння та навички. Чим багатший життєвий досвід, тим легше людині до- сягати успіху в діяльності. Досвідчена людина, озброєна науковими знаннями, ширше і глибше усвідомлює завдання, які суспільство ставить перед нею, і успішніше їх розв’язує, ніж людина, яка не володіє такими знаннями. Істотну роль при цьому відіграє не тільки наявність самих знань, а й уміння користуватися ними, застосовувати їх для розв’язання нових навчальних, практичних, наукових та інших завдань. Тому не можна розглядати здібності людини як властивості, що існують незалежно від її знань, умінь і навичок. Здібності людини спираються на наявні у неї знання, вміння та навички, на системи тимчасових нервових зв’язків, що є засадовими стосовно них, вони формуються й розвиваються у процесі набування людиною нових знань, умінь і навичок. Проте це не означає, що здібності людини зводяться до її вмінь, знань і навичок.

За даними спеціальних психологічних досліджень, можна помітити, що окремі люди, які спочатку не можуть виконувати якусь роботу, у результаті спеціального навчання починають оволодівати певними вміннями та навичками й навіть досягають високого рівня майстерності. Здібності розвиваються у людини у міру того, як вона освоює яку-небудь діяльність, область знання, навчальний предмет.

Здібності людини розвиваються і відпрацьовуються на тому, що вона робить. наприклад, у П.І. Чайковського абсолютного слуху не було, на погану музичну пам'ять композитор сам скаржився, на роялі грав не так вже добре, хоча музикою займався з дитинства. Композиторською діяльністю П.І.Чайковський вперше зайнявся, вже закінчивши училище правознавства. І не дивлячись на це, він став геніальним композитором.

Здібності та знання, вміння та навички не тотожні.

Здібності — це такі психологічні особливості людини, від яких залежить оволодіння знаннями, вміннями та навичками, але які самі по собі до знань, умінь і навичок не зводяться. Щодо знань, умінь і навичок здібності постають як певна можливість. Здібності людини є лише можливістю для оволодіння знаннями, вміннями, навичками. А те, чи перетворяться ці можливості на дійсність, залежатиме від багатьох чинників: форм і методів навчання та виховання, сімейних умов тощо. Психологія, заперечуючи тотожність здібностей та важливих ком- понентів діяльності — знань, умінь і навичок, підкреслює їх єдність. Тільки у процесі спеціального навчання можна встановити, чи має людина здібності до певного виду діяльності.

Ігнорування відмінності між здібностями та знаннями в певний момент часто призводило до помилок в оцінюванні можливостей. Так, М. Гоголь — геніальний письменник — був оцінений свого часу як людина з посередніми здібностями. Молодий В. Суріков не був зарахований до Академії мистецтв, бо був оцінений як людина з посередніми художніми здібностями. Його ще недосконалі малюнки були приводом до цього.

Отже, між здібностями та знаннями існує складний зв’язок. Здібності залежать від знань, але вони визначають швидкість та якість оволодіння цими знаннями. Щодо знань, умінь і навичок здібності швидше виявляються не в їх наявності, а в динаміці оволодіння ними, тобто в тому, наскільки за однакових умов людина швидко, глибоко, легко і міцно опановує знання та вміння. Тому мож на зробити ще більш точне визначення здібностей.

Здібностіце індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

 

Виділяють два рівні розвитку здібностей: репродуктивний і творчий. Людина, що знаходиться на першому рівні розвитку здібностей, виявляє високу здатність оволодівати умінням, засвоювати знання, оволодівати діяльністю і здійснювати її по запропонованому зразку, відповідно до запропонованої ідеї. На другому рівні розвитку здібностей людина створює нове, оригінальне.

В процесі оволодіння знаннями і уміннями, в процесі діяльності людина «переходить» з одного рівня на іншій. Відповідно змінюється і структура її здібностей. Навіть дуже обдаровані люди починали з наслідування, а потім, тільки у міру набуття досвіду, проявляли творчість.

Вченими встановлено, що не окремі здібності як такі безпосередньо визначають можливість успішного виконання якось діяльності, а лише те своєрідне поєднання цих здібностей, яке характеризує дану особу.

Однією з найважливіших особливостей психіки людини є можливість надзвичайно широкої компенсації одних властивостей іншими, унаслідок чого відносна слабкість якоїсь однієї здатності зовсім не виключає можливостей успішного виконання навіть такої діяльності, яка найтісніше пов'язана з цією здатністю. Бракуюча здатність може бути в дуже широких межах компенсована іншими, високорозвиненими у даної людини. Б.М. Теплов підкреслював важливість висунення і розробки поняття компенсації здібностей і властивостей.

Окремі здібності не просто співіснують один з одним, кожна з них змінюється, набуває якісно нового характеру залежно від наявності і ступеня розвитку інших здібностей.

Своєрідне поєднання здібностей, яке забезпечує людині можливість успішного виконання якої-небудь діяльності, називається обдарованістю. Проблема обдарованості - це перш за все якісна проблема (С.Л. Рубінштейн). Перше, основне питання – які здібності у людини, до чого саме у неї здібності і в чому їх якісна своєрідність. Але ця якісна проблема має і свій кількісний аспект.

Високий ступінь розвитку здібностей називається талантом. Талановиті люди здатні вирішувати в якійсь області знань або практики складні теоретичні і практичні завдання, створювати матеріальні або духовні цінності, що відрізняються новизною і мають прогресивне значення. У цьому сенсі ми говоримо про талановитих учених, письменників, вчителів, художників, конструкторів, керівників та ін.

Талант може виявлятися в будь-якій людській діяльності, а не тільки в області науки або мистецтва. Талановитим може бути і лікар, що лікує, і вчитель, і кваліфікований робочий, і керівник, і аграрій та ін.

Талановитими також називають людей, здатних швидко засвоювати знання і правильно застосовувати їх в житті і у своїй діяльності. Це талановиті учні і студенти, скрипалі і піаністи, інженери і будівельники.

Геніальність - це найвищий ступінь прояву творчих сил людини. Це створення якісно нових творінь, що відкривають нову еру в розвитку культури, науки, практики. Так, А.С. Пушкін створив твори, з появою яких починається нова епоха в розвитку російської літератури і літературної мови.

Можна сказати так: геній відкриває і створює нове, а талант це нове розуміє, швидко засвоює, прикладає до життя і просуває вперед. Геніальні і талановиті люди - це люди з дуже розвиненим розумом, спостережливістю, уявою, смікалки.

Для творчої діяльності обов'язковий так званий широкий кругозір, знайомство з багатьма галузями знання і культури. У багатьох видатних людей високі здібності виявлялися в різних областях знання. Багато хто з них був різносторонніми по своїх здібностях. Наприклад, Аристотель, Леонардо да Вінчі, М.В. Ломоносов.

 

  1. Загальні та спеціальні здібності, їх характеристика.

Здібності виявляються в усіх сферах діяльності людини. Вони поділяються на певні види за змістом і характером діяльності. Так, виокремлюють здібності до навчання, малювання, музики, спорту, на- уки, організаційні, артистичні, конструкторські, педагогічні тощ о.

В усіх без винятку галузях діяльності здібності мають багато спіль ного і разом з тим різняться. Залежно від цього розрізняють здібності загальні та спеціальні.

Загальними називаються здібності, які певною мірою виявляються в усіх видах діяльності — навчанні, праці, грі, розумовій діяльності тощо. Завдяки загальним здібностям люди успішно оволодівають різними видами діяльності, легко переходять від однієї діяльності до іншої. В учнів загальні здібності виявляються в успішному засвоєнні різних навчальних дисциплін.

Достатньо високий рівень розвитку загальних здібностей - особливостей мислення, уваги, пам'яті, сприйняття, мови, розумової активності, допитливості, творчої уяви і ін. - дозволяє досягати значних результатів в самих різних областях людської діяльності при інтенсивній, зацікавленій роботі. Майже не буває людей, у яких рівномірно виражені всі перераховані вище здібності.

Спеціальні здібності - це здатності до певної діяльності, які допомагають людині досягати в ній високих результатів. Спеціальні здібності виявляються у спеціальних видах діяльності. Наявність певних властивостей є підгрунтям спеціальних здібностей. Так, уява — важлива ознака літературних здібностей, абсолютний музичний слух — підгрунтя музичних здібностей.

І загальні, і спеціальні здібності нерозривно зв'язані один з одним. Лише єдність загальних і спеціальних здібностей відображає дійсний характер здібностей людини.

Розвиток спеціальних здібностей кожної людини є не чим іншим, як виразом індивідуального шляху її розвитку.

Спеціальні здібності класифікуються відповідно до різних областей діяльності людини: літературні здібності, математичні, конструктивно-технічні, музичні, художні, лінгвістичні, сценічні, педагогічні, спортивні, здатності до теоретичної і практичної діяльності і ін. Всі вони є результатом розвитку матеріальної і духовної культури людства і розвитку самої людини як істоти мислячої і діяльної.

Здібності кожної людини достатньо широкі і різноманітні. Як вже наголошувалося, вони і виявляються, і розвиваються в діяльності. Будь-яка діяльність людини - складне явище. Її успішність не може бути забезпечена тільки однією здатністю, кожна спеціальна здібність включає ряд компонентів, які в своєму поєднанні, єдності утворюють структуру цієї здібності. Успішність в заняттях якою-небудь діяльністю забезпечується особливим поєднанням різних компонентів, що входять в структуру здібностей. Впливаючи один на одного, ці компоненти додають здібності індивідуальність, неповторність. С аме тому кожна людина здібна, талановита по-своєму в тій діяльності, в якій трудяться і інші люди. Наприклад, один музикант може бути талановитий в грі на скрипці, інший - на роялі, третій - в диригуванні, проявляючи і в цих спеціальних областях музики свій індивідуальний творчий почерк.

Розвиток спеціальних здібностей є складним і тривалим процесом. Для різних спеціальних здібностей характерний неоднаковий час їх виявлення.

Раніше інших виявляються дарування в області мистецтв, і перш за все в музиці. Встановлено, що у віці до 5 років розвиток музичних здібностей відбувається найсприятливіше, оскільки саме в цей час формуються музичний слух і музична пам'ять дитини. Прикладами ранньої музичної обдарованості можуть служити В.А. Моцарт, що виявив неабиякі здібності вже в 3 роки, Мендельсон - в 5 років, С.С. Прокофьев - в 8 років. Декілька пізніше виявляються здібності до живопису і скульптури: у С. Рафаеля - в 8 років, у Б. Мікельанджело - в 13 років, у А. Дюрера - в 15 років.

Технічні здібності виявляються, як правило, пізніше, ніж здібності в області мистецтв. Це пояснюється тим, що технічна діяльність, технічне винахідництво вимагають вельми високого розвитку вищих психічних функцій, раніше всього мислення, яке формується в пізнішому віці, - підлітковому. Проте знаменитий Паскаль здійснив технічний винахід вже в 9 років, але це одне з рідкісних виключень. Разом з тим елементарні технічні здібності можуть виявлятися у дітей вже і в 9-11 років.

В області наукової творчості здібності виявляються істотно пізніше, ніж в інших сферах діяльності, як правило після 20 років. При цьому раніше інших виявляються математичні здібності.

Необхідно пам'ятати, що будь-які творчі здібності самі по собі не перетворюються на творчі звершення. Для того, щоб отримати результат, необхідні знання і досвід, праця і терпіння, воля і бажання, потрібна могутня мотиваційна основа творчості.

Загальні та спеціальні здібності взаємопов’язані й доповнюють одні одних. Серед видатних діячів було багато людей, у діяльності яких поєднувався високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей (М. Ломоносов, Т. Шевченко, М. Бородін та ін.).

Кожному історичному етапу розвитку людства відповідає певний рівень розвитку здібностей.

У процесі діяльності люди здобувають знання, оволодівають уміннями, навичками, необхідними для розвитку здібностей. В умовах науково-технічного прогресу здібності змінюються, з’являються нові їх різновиди.

Формування здібностей залежить від культурного рівня суспільства. Розподіл праці зумовлює диференціацію, спеціалізацію здібностей. Розвиток здібностей особистості цілком залежить від попиту, на який, у свою чергу, впливають розподіл праці й породжені ним умови освіти людей.


  1. Розвиток здібностей.

Провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а умови життя, навчання людей, їх освіта та виховання. Між здібностями і задатками існує не однозначний, а багатозначний зв’язок. Задатки є багатозначними. Які саме здібності сформуються на основі задатків, залежатиме не від задатків, а від умов життя, виховання та навчання.

На грунті одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності.

Не всі задатки, з якими народжується людина, обов’язково перетворюються на здібності. Задатки, які не знаходять відповідних умов для переростання у здібності, так і залишаються нерозвиненими. Від задатків не залежить зміст психічних властивостей, які входять до кожної здібності. Ці властивості формуються у взаємодії індивіда із зовнішнім світом.

Одним з показників наявності природних даних, сприятливих для розвитку здібностей, є їх раннє виявлення. Біографічні дані відомих особистостей свідчать, наприклад, про раннє виявлення в них здібностей до музики, літератури, поезії. У М. Римського-Корсакова нахил до музики виявився вже у дворічному віці, у В. Моцарта — в три роки, О. Пушкін перший твір написав у дев’ять років, М. Лермонтов — у десять, Леся Українка — у тринадцять.

Іноді умови не сприяють ранньому виявленню здібностей. Але за появи таких умов здібності можуть виявитися й пізніше. С. Аксаков опублікував свою першу книгу в 56 років, І. Крилов першу байку — у 40 років.

У розвитку здібностей важливу роль відіграє оволодіння знаннями, вміннями, досвідом. Видатні індивідуальні здібності людей в одній чи кількох галузях діяльності називають талантом, а самих людей — талановитими. Такі здібності виявляються у творчій діяльності, творчому розв’язанні складних практичних, теоретичних і художніх завдань.

Найвищий щабель розвитку здібностей, що виявляються у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення в житті суспільства, у розвитку науки, літератури, мистецтва, називають геніальністю. Геніальність відрізняється від талановитості суспільною значущістю тих завдань, які людина розв’язує. Геній виражає найпередовіші тенденції свого часу.

Індивідуальні особливості здібностей виявляються в різнобічності чи однобічності їх розвитку. Різнобічні здібності мали М. Ломоносов, Д. Менделєєв, М. Бородін, Т. Шевченко та ін.

Індивідуальні особливості здібностей кожної людини є результатом її розвитку. Тому для розвитку здібностей потрібні відповідні соціальні умови, активність особистості в діяльності.

Велику роль у розвитку здібностей відіграє праця. П. Чайковський писав, що натхнення не любить... лінькуватих. По 16 годин на добу працював Т. Едісон, який на запитання про причину його геніальності відповідав, що вона є результатом 99 відсотків поту та 1 відсотка таланту

 

Процес розвитку здібностей. Будь-які завдатки, перш ніж перетворитися на здібності, повинні пройти великий шлях розвитку. Для багатьох людських здібностей цей розвиток починається з народження людини і, якщо вона продовжує займатися тими видами діяльності, в яких відповідні здібності розвиваються, не припиняється до кінця життя.

У розвитку здібностей умовно можна виділити декілька етапів. Кожна людина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до тих або інших дій, до освоєння того або іншого виду діяльності. Наприклад, у дитини у віці двох-трьох років інтенсивно розвивається усна мова, в п'ять-сім років вона найбільш готова до оволодіння читанням. В середньому і старшому дошкільному віці діти захоплено грають в рольові ігри і виявляють надзвичайну здібність до перевтілення і уживається в ролі. Періоди особливої готовності до оволодіння спеціальними видами діяльності (сензитивні) рано чи пізно кінчаються, і якщо яка-небудь функція не отримала свого розвитку в сприятливий період, то згодом її розвиток виявляється надзвичайно утруднено, а то і зовсім неможливо. Тому для розвитку здібностей дитини важливі всі етапи її становлення як особистості. Не можна думати, що в більш старшому віці дитина зможе надолужити упущене.

Первинний етап в розвитку будь-якої здібності пов'язаний з дозріванням необхідних для неї органічних структур або з формуванням на їх основі потрібних функціональних органів. Зазвичай це відбувається в період від народження до шести-семи років. На даному етапі відбувається вдосконалення роботи всіх аналізаторів, розвиток і функціональна диференціація окремих ділянок кори головного мозку. Це створює сприятливі умови для початку формування і розвитку у дитини загальних здібностей, певний рівень яких виступає як передумова для подальшого розвитку спеціальних здібностей.

В цей же час починається становлення і розвиток спеціальних здібностей. Потім розвиток спеціальних здібностей продовжується в школі, особливо в молодших і середніх класах.Спочатку розвитку спеціальних здібностей допомагають різного роду дитячі ігри, потім на них починає істотно впливати учбова і трудова діяльність.

Ігри дітей виконують особливу функцію, вони дають первинний поштовх до розвитку здібностей. В процесі ігор відбувається розвиток багатьох рухових, конструкторських, організаторських, художньо-образотворчих і інших творчих здібностей. Причому важливою особливістю ігор є те, що в них, як правило, розвивається не одна, а відразу цілий комплекс здібностей.

Але не всі види діяльності, якою займається дитина, будь то гра, ліплення або малювання, мають однакове значення для розвитку здібностей. Найбільш сприяє розвитку здібностей творча діяльність, яка примушує дитину думати. Така діяльність завжди пов'язана із створенням чого-небудь нового, відкриттям для себе нового знання, виявленням в самому собі нових можливостей. Це стає сильним і дієвим стимулом до занять нею, до додатку необхідних зусиль, направлених на подолання виникаючих труднощів. Більш того, творча діяльність укріплює позитивну самооцінку, підвищує рівень домагань, породжує упевненість в собі і відчуття задоволеності від досягнутих успіхів.

Якщо виконувана діяльність знаходиться в зоні оптимальної трудності, тобто на межі можливостей дитини, то вона веде за собою розвиток її здібностей, реалізовуючи те, що Л. С. Виготський називав зоною найближчого розвитку. Діяльність, що не знаходиться в межах цієї зони, в меншому ступені, сприяє розвитку здібностей. Якщо вона дуже проста, то забезпечує лише реалізацію вже наявних здібностей; якщо ж вона надмірно складна, то стає нездійсненною і, отже, також не приводить до формування нових умінь і навиків.

Розвиток здібностей значною мірою залежить від умов, що дозволяють реалізуватися завдаткам. Однією з таких умов є особливості сімейного виховання. Якщо батьки проявляють турботу про розвиток здібностей своїх дітей, то вірогідність виявлення у дітей яких-небудь здібностей вища, ніж коли діти надані самі собі.

Іншу групу умов розвитку здібностей визначають особливості макросередовища. Макросередовищем прийнято вважати особливості суспільства, в якому народилась і зростає людина. Найбільш позитивним чинником макросередовища є та ситуація, коли суспільство проявляє турботу про розвиток здібностей у своїх членів. Ця турбота суспільства може виражатися в постійному вдосконаленні системи освіти, а також в розвитку системи професійної орієнтації підростаючого покоління.

Необхідність профорієнтації обумовлена надзвичайно актуальною проблемою, з якою стикається кожна людина, — проблемою вибору життєвого шляху і професійного самовизначення. Історично склалися дві концепції профориснтації, які французький психолог А. Леон назвав діагностичною і виховною. Перша — діагностичназводить вибір індивідом професії до визначення його професійної придатності. Консультант за допомогою тестів вимірює здібності людини і шляхом зіставлення їх з вимогами професії робить висновок про його придатність або непридатність до даної професії. Ця концепція більшістю вчених оцінюється як механістична. У її основі лежить погляд на здібності як на стабільні утворення, мало схильні до впливів середовища. Суб'єктові в рамках даної концепції відводиться пасивна роль.

Друга — виховнаконцепція направлена на підготовку індивіда до професійного життя, на його самовизначення відповідно до запланованих виховних дій. Основне значення в ній надається вивченню розвитку особи в процесі оволодіння різними видами діяльності. Значно менше місце в ній займають тестові випробування. Проте і тут недооцінюється особистісна активність суб'єкта, можливості його самовизначення, саморозвитку і самовиховання.

Тому у вітчизняній психології до вирішення даної проблеми підходять комплексно. Вважається, що вирішення проблеми профорієнтації можливо, лише коли обидва підходи є ланками одного ланцюжка: визначення здібностей індивіда і допомога йому в підготовці до майбутньої професії.

У будь-якому випадку прогноз про придатність індивіда до тієї або іншої діяльності повинен будуватися виходячи з положення про розвиток здібностей в діяльност і. С. Л. Рубінштейн таким чином сформулював основне правило розвитку здібностей людини: «Розвиток здібностей здійснюється по спіралі: реалізація можливості, яка є здатністю одного рівня, відкриває нові можливості для подальшого розвитку здібностей більш високого рівня. Обдарованість людини визначається діапазоном нових можливостей, який відкриває реалізація наявних здібностей».




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-04-24; Просмотров: 1446; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.068 сек.