Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Види психокорекції




Вступ

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Проведення заняття

ПЛАН

№ п/п Зміст Час (хв.)
І Вступна частина: ­ перевірка наявності курсантів (студентів), їх готовності до заняття; ­ оголошення теми лекційного заняття і питань; ­ надання основної та додаткової літератури за темою; ­ визначення навчальної та виховної мети заняття; ­ визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю;   до 10
ІІ Основна частина: 1. Предмет, місце серед інших дисциплін, функції, види та основні віхи розвитку психологічної корекції. Висновки до 1-го питання 2. Мета і задачі психологічної корекції. Висновки до 2-го питання.    
ІІІ Підсумкова частина заняття 1) висновки до лекції; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття, активності курсантів (студентів) і виставлення оцінок; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття. до 10

 

 


Перш ніж приступити безпосередньо до вивченнятеоретичних основ, методів та технік психокорекції, необхідно з′ясувати що конкретно розуміють в науковій психології під терміном психокорекція, зрозуміти структуру цієї дисципліни, історію її становлення, а також функції, які призначена виконувати психокорекція як вид психологічної практики, як і хто може визначати ефективність психокорекційної роботи, її види, специфічні риси, мету та задачі. Без з’ясування предмету дисципліни, її місця серед інших дисциплін, специфічного предмету та об’єкту важко вивчати і будь-яку іншу дисципліну. Що ж стосується психологічної корекції, то беручи до уваги неоднозначність трактування самого терміну «психокорекція», дуже різні уявлення про цілі, методи та техніки психокорекції у представників різних шкіл та напрямків, це завдання набуває особливої актуальності. Якщо ще врахувати те, що предмет психокорекції є однією з ключових дисциплін у підготовці психолога, то необхідність засвоєння матеріалу нашої теми зростає.

І питання: Предмет, місце серед інших дисциплін, функції, види та основні віхи розвитку психологічної корекції.

 

У житті досить часто доводиться зустрічатися з проблемами і питаннями, що відносяться до області психології. Людина влаштована таким чином, що їй властиво прагнути до внутрішньої рівноваги, гармонії, фізичного і психічного здоров'я. Проте, реалізовуючи на практиці це прагнення, людина часто опиняється в складних ситуаціях, наодинці з проблемами, самостійно здолати які вона не може. Психологія — наука про душу, про внутрішній, психічний світ людини, і саме та її частина, яка називається практичною, покликана допомогти людині розв'язати життєво важливі для неї проблеми. На жаль, в нашому суспільстві недостатньо розвинена психологічна культура, володіння якої дозволяє людині краще розібратися в своїх проблемах і відносинах з іншими людьми.



Психологічна культура — це турбота про своє психічне здоров'я, уміння виходити з психологічних криз самому і допомагати близьким людям. У психологічній культурі виділяють три основні компоненти:

1. Самопізнання і самооцінка.

2. Пізнання інших людей.

3. Уміння управляти своєю поведінкою, емоціями, спілкуванням.

Оволодіння психологічною культурою саме по собі несе великий психотерапевтичний заряд. Багато проблем людина може вирішувати самостійно, використовуючи рекомендації фахівців — психологів. Кожна людина може бути самою для себе інтуїтивним психологом, оцінювати свої психічні стани, особливості поведінки і прояви емоцій. Проте бувають ситуації, коли людина не може самостійно здолати складні проблеми, які зустрічаються на її життєвому шляху, і потребує психологічної допомоги.

Психологічна допомога включає: психодіагностику, психокорекцію, психотерапію, психологічне консультування, профорієнтацію і ін. Залежно від віку, особливості життєвої ситуації людини, стану здоров'я, наявності або відсутності певного життєвого і соціального досвіду тощо, таку допомогу можуть надати:

психолог — фахівець з базовою психологічною освітою, який володіє методами оцінки психічних явищ і умінням їх коректувати;

психотерапевт — лікар за освітою, який надає людині допомогу у вирішенні проблем, пов'язаних з психічним здоров'ям, але не з психопатологією. За наявності психопатології необхідно звернутися по допомогу до лікаря-психіатра.

На сьогодні все частіше можна зустріти думку, що психокорекцію можуть проводити соціальний працівник та педагог і навіть деякі навчальні заклади (наприклад Московський гештальтінститут) допускають до сертифікації на рівень гештальттерапевта з освітою медика, психолога, педагога і соціального працівника.

Термін “психокорекція”, виник не так давно і пов’язаний з розвитком нової галузі психологічної науки – практичної психології. Він набув поширення на початку 70-х років на піку першої хвилі модернізаційних тенденцій надання психологічної допомоги у груповій психотерапії та використовується у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі на позначення специфічного виду діяльності психолога-практика, спрямованої на коректування дисфункцій психіки. У більшості вітчизняних психологічних словників подається стисле визначення поняття психокорекції, яке часто підмінюється поняттям психотерапії. Вказується також на тотожність термінів “психокорекція” і “психологічне втручання”. Останнє вживається в зарубіжній літературі як синонім психокорекції. Психологічна корекція у психотерапії – це “спрямований психологічний вплив на певні психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку та функціонування індивіда” [Психотерапевтическая энциклопедия. – 2-е дополненное и переработанное издание / Под ред. Б. Д. Карвасарского. – Санкт-Петербург. – «Питер». – 2002. – С.592 – 593., с. 592 – 593]; у спеціальній педагогіці – “виправлення (часткове чи повне) вад психічного або фізичного розвитку в дітей, порушення тієї чи іншої психічної функції у дорослих” [Український педагогічний словник / Укладач С. Гончаренко. – Київ, “Либідь”, 1997. – С.149, с. 149]; у практичній діяльності психолога – “діяльність з виправлення (коректування) тих особливостей психічного розвитку, які за усталеною системою критеріїв не відповідають “оптимальній” моделі” [Словарь практического психолога / Сост. С. Ю. Головин. – Минск: Харвест, 1997. – С.246, с. 246].Достатньо дискусійним і по теперішній час є питання про розділення двох сфер психологічної допомоги — психологічної корекції і психотерапії. Як у психокорекції, так і в психотерапії пред'являються схожі вимоги до особи клієнта і фахівця, що надає допомогу; до рівня його професійної підготовки, кваліфікації і професійних навиків; використовуються однакові процедури і методи; пред'являються однакові вимоги; допомога виявляється в результаті специфічної взаємодії між клієнтом і фахівцем.

На думку Р.С. Немова, різниця між поняттями «психотерапія» і «психокорекція» полягає в наступному: (С6) психотерапія— це система медико-психологічних засобів, вживаних лікарем для лікування різних захворювань, психокорекція— сукупність психологічних прийомів, використовуваних психологом для виправлення недоліків психології або поведінки психічно здорової людини.

За вітчизняною школою відмінність між психотерапією і психокоррекцією полягає у тому, що психотерапія має справу з різного роду порушеннями у людей, котрі страждають різними видами соматичних або психічних захворювань (розладів). Багато аномалій психіки і поведінки людей, які виявляються у захворюваннях, схожі на ті, з якими має справу психолог, що займається психокорекцією. Проте людей, що звертаються по допомогу до психотерапевта, звичайно називають хворими або пацієнтами, а тих, хто має потребу тільки в корекційній допомозі, іменують клієнтами.

Клієнт— це нормальна, фізично і психічно здорова людина, у якого в житті виникли проблеми психологічного або поведінкового характеру. Він не здатний самостійно вирішити їх і тому потребує сторонньої допомоги.

Як об'єкти корекційної дії можуть виступати особа, сім'я або група. За вітчизняною школою відмінність між психотерапією і психокоррекцією полягає у тому, що психотерапія має справу з різного роду порушеннями у людей, котрі страждають різними видами соматичних або психічних захворювань (розладів). Багато аномалій психіки і поведінки людей, які виявляються у захворюваннях, схожі на ті, з якими має справу психолог, що займається психокорекцією. Проте людей, що звертаються по допомогу до психотерапевта, звичайно називають хворими або пацієнтами, а тих, хто має потребу тільки в корекційній допомозі, іменують клієнтами.

Клієнт— це нормальна, фізично і психічно здорова людина, у якого в житті виникли проблеми психологічного або поведінкового характеру. Він не здатний самостійно вирішити їх і тому потребує сторонньої допомоги.

Як об'єкти корекційної дії можуть виступати особа, сім'я або група. За вітчизняною школою відмінність між психотерапією і психокоррекцією полягає у тому, що психотерапія має справу з різного роду порушеннями у людей, котрі страждають різними видами соматичних або психічних захворювань (розладів). Багато аномалій психіки і поведінки людей, які виявляються у захворюваннях, схожі на ті, з якими має справу психолог, що займається психокорекцією. Проте людей, що звертаються по допомогу до психотерапевта, звичайно називають хворими або пацієнтами, а тих, хто має потребу тільки в корекційній допомозі, іменують клієнтами.

Клієнт— це нормальна, фізично і психічно здорова людина, у якого в житті виникли проблеми психологічного або поведінкового характеру. Він не здатний самостійно вирішити їх і тому потребує сторонньої допомоги.

Як об'єкти корекційної дії можуть виступати особа, сім'я або група.

Проте, в психокорекцію приходять люди різних спеціальностей та різного рівня підготовки. Переважна більшість психологів отримали освіту в області клінічної та консультативної психології, психіатрії або клінічній соціальній роботі, хоча сьогодні, пройшовши відповідне навчання, право займатись психотерапією одержують велика кількість консультантів в області сім’ї та шлюбу, психічного здоров’я, середній медперсонал в психіатричних закладах та вихователі. Те, як люди різних професій починають займатись психотерапією, якого роду підготовку вони проходять та який вплив на їх життя чинить вибраний ними шлях, аналізує цілий ряд авторів (Guy, 1987; Guy & Liaboe? 1986; Henry, Sims & Spray, 1971, 1973; Kottler, 1993 та інші.) Суспільству та спеціалістам в області психічного здоров’я необхідно усвідомити, що психотерапією повинні займатись тільки ті, хто має відповідну кваліфікацію[1].

На думку Ю.Е. Альошиної, відмінність термінів «психокорекція» і «психотерапія» виникла не у зв'язку з особливостями роботи, а з укоріненою думкою, що психотерапією можуть займатися люди, що мають спеціальну медичну освіту. Крім того, термін «психотерапія» є міжнародним і в багатьох країнах світу однозначно використовується по відношенню до методів роботи, здійснюваною професійними психологами. Існують певні труднощі в розмежуванні на практиці понять «психологічна корекція» і «психотерапія».

Проблема бере свій початок в часи другої хвилі модернізації надання психологічної допомоги, котра проходила під прапором боротьби з психіатричними підходами до проблем здорових людей і була започаткована прихильниками сімейної психотерапії як бунт проти медичної моделі мислення, спроба оптимістичного погляду на людину характерну для гуманістичної школи, яка тоді тільки зароджувалася та впливу культури “хіппі”, що була близькою більшості бунтарів від психотерапії ще з пори їх юності. “Для них сімейна терапія була не просто новим підходом, який вимагав просторішого приміщення та більшої кількості крісел для роботи. Це був “широкоформатний” проект, котрий мав би дати панорамне бачення людських проблем через стосунки, та обіцяв не тільки в основі змінити працю психотерапевтів, але й надати нового змісту тому, що робили школи, лікрні, суди – всьому та всім.” [Саймон Р.Один к одному: Беседы с создателями семейной терапии/ Пер с англ. ─ : Независимая фирма «Класс», 1996, с.8]. Власне , щоб відділити ці ідеї психотерапіївід ненависних їм тоді доктрин психоаналізу, котрі визріли в рамках тогочасної психіатрії, засновники сімейної психотерапії почали називати свій підхід психокорекцією[Саймон Р.Один к одному: Беседы с создателями семейной терапии/ Пер с англ. ─ : Независимая фирма «Класс», ]. В силу того, що теоретичні дебати, які точилися довкола модернізації процесу психотерапевтичної допомоги велися представниками психологічних шкіл, оголошених на теренах СРСР псевдонауковими, до представників радянської школи вони доходили схематизовано та спотворено, що і призвело до такої жорсткої фіксації поняття психотерапія до медичного втручання лікарем. А якщо зважити, що ознакою останнього етапу модернізації психологічної практики, який став природнім розвитком цих ідей, є тенденція доведення техніки психокорекції до алгоритму, за яким можуть працювати і соціальні працівники після нетривалої підготовки і не дуже досвідчені психологи [Чепмен А, Чепмен-Сантана М. Проблемно-ориентированная психотерапия. ─ СПб.: Питер, 2001( Серия «Практикум по психотерапии»)], то стане зрозумілим трактування поняття психокорекції як будь-якого психологічного впливу, здійснюваного не лікарем. Однак є загальновизнаним, що психокорекція є як ключовим видом діяльності психолога так і невід’ємною складовою його підготовки.

Проте, в сучасній світовій практиці існують доволі стійкі традиції стосовно відмежування понять психокорекція та психотерапія як видів психологічної допомоги, що надається саме психологом.

В західній традиції психотерапію, психокорекцію і психологічне консультування розрізняють за глибиною впливу та тривалістю втручання. За тривалістю: психологічне консультування триває від однієї до п’яти зустрічей, психокорекція ─ від п’яти зустрічей до п’ятнадцяти, психотерапія може сягати кількох років з частотою зустрічей один, чи навіть два рази на тиждень. Ще одним критерієм є глибина впливу на особистість.

Трактування суті поняття психокорекція, його особливості, співвіднесення з іншими видами психологічної допомоги за цим критерієм пройшло цілий ряд трансформацій, проте до сьогодні так і залишається дискусійним та розглядається по-різному представниками різних психологічних шкіл та напрямків.

На ранніх етапах психокорекція розглядалася як усунення окремих симптомів та труднощів пацієнта, переважно на когнітивному рівні. Ще одним сучасним аспектом є така ознака психокорекції як глибинність. Згідно з психодинамічною теорією, важливий цілісний підхід до психокорекції, яка є процесуальною та спрямована на виявлення глибинних передумов особистісної проблеми, оскільки психіка – усистематизоване, динамічне утворення з свідомим і несвідомим аспектами, які перебувають у тісному взаємозв’язку. Вони схожі, тотожні – лиш різноспрямовані, що відображено у “Моделі внутрішньої динаміки психіки”, створеної академіком АПН України Т. Яценко. Свідоме та несвідоме кожного суб’єкта співіснують, уживаються за рахунок суб’єктивної зінтегрованості психіки. Обов’язкова ж з точки зору процесів модернізації всієї психології, і психокорекції зокрема, гуманістична складова полягає у відновленні та розвитку потенціалу людського “Я” як показника ефективності втручання. А тому сучасна психокорекція спирається на теорії інтегративних елементів психіки. Однією із сучасних тенденцій є точка зору, що психокорекція покликана вирішувати завдання психопрофілактики з метою запобігання психічним диструкціям у кризових ситуаціях, полегшенню гострих психотравматичних реакцій.

Психокорекції підлягають недоліки, що не мають органічної основи і не є такимми стійкими якостями, які формуються досить рано і надалі практично не змінюються.

Психокорекції підлягають окремі недоліки, які піддаються відносно швидкому впливу та виправленню, а психотерапії більш узагальненні всеохопні сторони особистості, для зміни яких потрібна перебудова особистості вцілому.

Тому психотерапія будується на психологічних теоріях і використовує перважно методи впливу характерні для тої чи іншої школи, а психокорекція хоча теж опирається на психологічні теорії використовує рідше психотерапевтичні техніки і допускає еклектичне їх використання. Психокорекція може розглядатися як складова психотерапії, або як її попередня стадія. Коли певні недоліки перешкоджають приступити до перебудови особистості.

Основна відмінність психокорекції від дій, спрямованих на психологічний розвиток людини, полягає у тому, що психокорекція має справу з уже сформованими якостями особи або видами поведінки і направлена на їх переробку, тоді як основна задача розвитку полягає в тому, щоб за відсутності або недостатньому розвитку сформувати у людини потрібні психологічні якості.

Ми будемо дотримуватися визначення психокорекції за А.А. Осиповою.

За А.А.Осиповою термін «корекція»буквально означає «виправлення».

Психокорекція— це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології або поведінки людини за допомогою спеціальних прийомів психологічного впливу.

 

До функцій психокорекції відносять наступні:

· розвиток,

· лікування,

· реабілітацію,

· рефреймінг (перебудова).

Виходячи з певних критеріїв, психокорекційні заходи можна класифікувати.

1. Захарактером спрямованостівиділяють корекцію:

> симптоматичну;

> каузальну.

Симптоматична корекція (корекція симптомів), як правило, припускає короткочасну дію з метою зняття гострих симптомів відхилень в розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу.

Каузальна (причинна) корекція спрямована на джерела і причини відхилень. Даний вид корекції більш тривалий за часом, вимагає значних зусиль, проте більш ефективний в порівнянні з симптоматичною корекцією, оскільки одні і ті ж симптоми відхилень можуть мати абсолютно різну природу, причини і психологічну структуру порушень.

2.За змістомрозрізняють корекцію:

> пізнавальної сфери;

> особи;

> афектно-вольової сфери;

> поведінкових аспектів;

> міжособових стосунків:

- внутрішньогрупових взаємостосунків (сімейних, подружніх, колективних);

- дитинно-батьківських стосунків.

3. За формою роботиз клієнтом розрізняють корекцію:

> індивідуальну;

> групову:

—у закритій природній групі (сім'я, клас, співпрацівники і т.д.);

—у відкритій групі для клієнтів із схожими проблемами;

- змішану форму (індивідуально-групову).

4.Занаявностю програм:

> програмовану;

> імпровізовану.

5. Захарактером управління коригуючими діями:

> директивну;

> недирективну.

6. Затривалістю:

> надкоротку (надшвидку):

> коротку (швидку);

> тривалу;

> надтривалу.

Надкоротка психокорекція триває хвилини або години і спрямована на вирішення актуальних ізольованих проблем і конфліктів. Її ефект може бути нестійким.

Коротка психокорекція триває декілька годин і днів. Застосовується для вирішення актуальної проблеми, як би «запускає» процес зміни, який продовжується і після завершення зустрічей.

Тривала психокорекція продовжується місяці, в центрі уваги — особовий зміст проблем. Під час корекції опрацьовується безліч деталей, ефект розвивається поволі і носить стійкий характер.

Надтривала психокорекція може продовжуватися роки і зачіпає сфери свідомого і несвідомого. Багато часу приділяється досягненню розуміння суті переживань. Ефект розвивається поступово, носить тривалий характер.

7. Замасштабом вирішуваних задачрозрізняють психокорекцію:

> загальну;

> типову;

> спеціальну.

Під загальною корекцією маються на увазі заходи загальнокорекційного порядку, що нормалізують спеціальне мікросередовище клієнта, регулюють психофізичне, емоційне навантаження у відповідності з віковими і індивідуальними можливостями, оптимізують процеси дозрівання психічних властивостей у особи, що саме по собі може сприяти ліквідації психічних порушень і гармонізації особи в подальшому розвитку.

Під типовою психокорекцією розуміють набір психолого-педагогічних дій, що є адаптованими для дитячого і підліткового віку психокорекційними прийомами і методиками, використовуваними в роботі з дорослими, а також спеціально розробленими системами психокорекційних заходів, заснованих на онтогенетичних формах діяльності, що є ведучими для певного віку онтогенетичних форм діяльності, рівнів спілкування, способів мислення і саморегуляції.

Кожен прийом має, як правило, декілька напрямів психокорекційної дії.

Типова психокорекція озброює фахівця арсеналом засобів психологічної дії, якими він насичує програму групової або індивідуальної роботи.

Спеціальна психокорекція — це комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи з клієнтом або групою клієнтів одного віку, що є найефективнішими для досягнення конкретних задач формування особистості, окремих її властивостей або психічних функцій, що виявляються в поведінці, яка відхиляється, і утрудненій адаптації (соромливість, агресивність, невпевненість, наднормативність або асоціальність, невміння діяти за правилами і утримувати узяту на себе роль, чітко висловлювати свої думки, боязкість, аутичність, схильність до стереотипії, конфліктність, завищена самооцінка і т.д.).

Спеціальна психокорекція, таким чином, покликана виправляти наслідки неправильного виховання, що порушило гармонійний розвиток, соціалізацію особи. Негативні аспекти можуть бути обумовлені як суб'єктивними, так і об'єктивними чинниками.

Особливий випадок представляють умови дитячих будинків, виправних установ для неповнолітніх, виховання в яких невіддільно від корекції. У цих випадках первинним чинником, що порушує психічний онтогенез, є психогенія, і психокорекція направлена на подолання результатів неправильного виховання.

Висновки до 1-го питання

Отже: Існує кілька підходів до визначення предмету психокорекції. Ми будемо дотримуватися визначення даного А.А. Осиповою ─психокорекціяце система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології або поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічної дії.

Психокорекції підлягають окремі недоліки, які піддаються відносно швидкому впливу та виправленню, а психотерапії більш узагальненні всеохопні сторони особистості, для зміни яких потрібна перебудова особистості вцілому.

Психологічна корекція відноситься до психологічної допомоги, котра включає: психодіагностику, психокорекцію, психотерапію, психологічне консультування, профорієнтацію і ін.

До функцій психокорекції відносять наступні: розвиток, лікування, реабілітацію, рефреймінг (перебудова).

Психокорекційні заходи можна класифікувати за характером спрямованості, за змістом, за формою роботи з клієнтом, за наявністю програм, за характером управління коригуючими діями, за тривалістю, за масштабом вирішуваних задач.

Сучасна психокорекція спирається на теорії інтегративних елементів психіки.

 

ІІ питання: Специфічні риси, мета і критерії оцінки психологічної корекції.

 





Дата добавления: 2015-03-29; Просмотров: 1666; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.81.72.117
Генерация страницы за: 0.109 сек.