Правила складання бухгалтерського проведення

Для того щоб скласти бухгалтерське проведення та правильно визначити кореспондуючі рахунки, необхідно послідовно виконати такі «ходи мислення»:

1. У чому полягає економічний зміст господарського факту (явища або процесу), тобто операції? (Що сталося в господарстві?)

2. Визначити об’єкти господарювання, які залучені до операції її змістом (засоби, джерела, процеси тощо).

3. Визначити характер об’єктів за двоїстою (балансовою) характеристикою (актив чи пасив).

4. Визначити характер зміни об’єктів («+» або «—»).

5. Скласти бухгалтерське проведення — «дебет» і «кредит».

Приклад. На складі оприбутковано матеріали на суму 2000 грн., за які постачальникові ще не сплачено.

Для зручності складемо таблицю, в якій послідовно наведемо згадані «ходи мислення» під час складання проведення будь-якої господарської операції:

1. Економічний зміст господарського факту (явища, процесу у двоїстій системі): До господарювання залучено нові продуктивні сили (ресурси) чи До господарювання залучено чужі (які належать постачальникові) джерела (кошти)

2. Визначення об’єктів господарювання (засоби, джерела, процеси тощо), назва рахунку: Засоби праці, групи — матеріали — основні, назва матеріалу або Запозичені джерела, групи — кредитори, постачальники, назва постачальника 3. Визначення характеру об’єктів за балансовою ознакою (актив чи пасив) 4. Визначення характеру зміни об’єктів («збільш +» або «зменш—») 5. Складання бухгалтерського проведення (дебет — кредит або кредит — дебет): Дебет рахунку«Матеріали» або Кредит рахунку «Кредитори»(постачальники)

26..Класифікація рахунків б.о

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку базується на економічній класифікації засобів, джерел і процесів, є єдиною та будується за ознаками змісту, призначення та структури рахунків.

Крім того, рахунки класифікують за ознаками: відношення до балансу (активні, пасивні, забалансові); за ступенем деталізації інформації (синтетичні, субрахунки, аналітичні); відношення до інших рахунків (постійні або реальні та тимчасові або номінальні).
За основними ознаками рахунки бухгалтерського обліку класифікують:

за економічним змістом;

а призначенням і структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретні об'єкти відображаються на ньому залежно від їхнього економічного змісту. спрямована на встановлення номенклатури бухгалтерських рахунків господарської діяльності економічного суб'єкта.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету і кредиту та характер залишку (сальдо).

Класифікації рахунків за економічним з містом: рахунки господарських засобів (активів); рахунки джерел господарських засобів (пасивів); рахунки господарських процесів. На рахунках господарських засобів (активів) відображають наявність (стан) та рух засобів. Залежно від виконуваних у господарстві функцій вони поділяються на: необоротні активи, запаси, грошові кошти, кошти в розрахунках. На рахунках джерел господарських засобів відображають наявність та рух джерел. За характером відображуваних на них джерел рахунки цієї групи поділяють на рахунки джерел власних засобів і рахунки джерел залучених засобів. Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою поділяють на такі групи: основні, регулюючі, операційні, результатні, позабалансові

27.Сутність синтетичного і аналітичного обліку

Синтетичними називають рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику. Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називається синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності.Детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів. Таку інформацію одержують за допомогою Аналітичних рахунків.

Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.

Поділ рахунків на синтетичні та аналітичні зумовлює наявністю синтетичного та аналітичного бухгалтерських обліків. Синтетичний облік являє собою облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних елементів активу, власного капіталу та зобов’язань у грошовому вимірнику. Інформація, представлена в цьому обліку, використовується для: 1) скла-дання фінансової звітності підприємства; 2) розробки поточних та перспективних планів; 3) контролю діяльності підприємства шляхом ревізій та аудиту

Аналітичний облік являє собою деталізацію синтетичного обліку з метою отримання більшого обсягу інформації для контролю та аналізу господарської діяльності. Детальна інформація використовується для: 1) здійснення розрахунків з конкретними дебіторами та кредиторами; 2) проведення інвентаризації активів підприємств; 3) калькулювання собівартості окремих видів продукції; 4) розрахунку аморти-заційних відрахувань по необоротних активах тощо.

Взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахунками виявляється таким чином.

1.На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.

2.Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.

3.Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках — частковими сумами.

4.Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити

28. Сутність облікового процесу та зміст його стадій

Обліковий процес - даний процес не є самопливним у часі і просторі, і для його відтворення потрібні насамперед виконавці, причому з огляду на складність облікового процесу — виконавці, що відповідають певним вимогам. Кількість виконавців облікової роботи залежить від масштабів фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, а отже, і від обсягу облікових робіт.

Предметом організації бухгалтерського обліку є бухгалтерський облік, що розглядається як обліковий процес та як вид відповідної людської діяльності.

Обліковий процес складається з певних взаємозв’язаних частин. Ідеться про загальновідомий поділ процесу бухгалтерського обліку на етапи: первинний, поточний, підсумковий. У межах кожного етапу розглядають відповідну сукупність операцій, які в логічній послідовності становлять його технологію.

Першим у процесі бухгалтерського обліку є етап первинного обліку, що характеризується такою сукупністю операцій:

- виявлення інформаційних даних стосовно об’єктів обліку;

- вимірювання на базі системи показників, застосовуваних у бухгалтерському обліку (грошові, натуральні, трудові);

- фіксування інформації у відповідних носіях облікових даних — документах.

Другий етап — поточного обліку — складається з таких операцій:

- реєстрації інформації, здобутої в результаті первинного обліку, у системі рахунків бухгалтерського обліку;

- реєстрації інформації в носіях інформації даного етапу обліку — облікових реєстрах;

- групування та перегрупування показників інформаційних даних.

Третій етап облікового процесу, що має назву підсумкового, містить такі операції:

- узагальнення інформаційних даних поточного обліку у вигляді відповідних форм звітності;

- передавання результативних даних зовнішнім та внутрішнім користувачам;

- зберігання інформаційних даних первинного, поточного та підсумкового обліку, формалізованих у вигляді облікових документів, реєстрів та звітності.

29.Податковий облік: об’єкти, призначення, одиниці виміру

Податковий облік ведеться з метою формування повної та достовірної інформації про господарські операції, що були проведені платником протягом звітного періоду з метою оподаткування, а також забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за вірністю нарахування, повнотою та своєчасністю перерахування податків.

Об'єкти податкового обліку: Основні фонди, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, Придбані виробничі запаси, Валові витрати, Роботи та послуги виробничого призначення, виконані іншими підприємствами, Валові доходи, Оподатковуваний прибуток

1. Уведений з метою контролю за правильністю і своєчасністю розрахунків по податках і зборах

2. Визначає платників, об’єкти, ставки податків і зборів, методику розрахунків сум платежів і форми звітності перед органами податкової адміністрації

3. Надає звітність органам податкової адміністрації

4. Використовує грошовий вимірник

30.Поняття форми бухгалтерського обліку

Форма б.о – сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису. Основними відмітними ознаками, що визначають особливості окремих форм бухгалтерського обліку, є: зовнішній вигляд, будова і кількість облікових регістрів; поєднання регістрів хронологічного і систематичного обліку, синтетичного й аналітичного обліку; послідовність і техніка облікової реєстрації. Форма обліку Журнал-Головна є найпростішою формою бухгалтерського обліку, в якому поєднується хронологічний запис із систематичним. У цьому регістрі поєднано Журнал реєстрації операцій і Головну книгу. Кожна господарська операція одночасно реєструється і відображається на відповідних синтетичних рахунках, для кожного з яких відводиться подвійна графа — для запису дебетових і кредитових оборотів. Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку характеризується застосуванням книг для ведення синтетичного обліку і карток — для аналітичного. Діалогова(автоматизована) форма ведення бухгалтерського обліку характеризується повною автоматизацією обробки і систематизації облікової інформації. розробляються нові облікові регістри, які поліпшують функціонування облікової системи в цілому. Спрощена – передбачає узагальнення інформації про господарські операції у таких реєстрах бух. Обліку

31.Вивчення і оцінка системи внутрішнього контролю

Перш ніж складати програму аудиту установчих документів і власного капіталу необхідно вивчити й оцінити систему внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку.Нижче запропоновано тест внутрішнього контролю установчих документів і власного капіталу

32. Види документації аудитора на стадії проведення процедур отримання аудиторських доказів проведення аудиту ФЗ.

Робочі документи в роботі аудитора можна поділити на: постійні – клієнта постійно перевірятиме аудитор, тобто робочі документи з окремих питань ті, що виникають з року в рік(копіїї статутних і реєстраційних документів) та поточні - тобто ті, що містять інформацію про ауд перевірку поточних періодів (банк, каса)

Робочі документи – це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і висновки, винесені в результаті проведення аудиту. Робочі документи є власністю аудитора. Після закінчення перевірки робочі документи залишаються у аудитора, власністю якого вони є. Робочі документи можуть бути вилучені в аудитора за рішенням суду або слідчих органів.

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та додаткової документації, що передається замовникові.

За результатами аудиторської перевірки складаються аудиторський висновок та інша документація, що передається замовнику.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який має відповідати вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність» та національних нормативів аудиту

33. Види документації на стадії планування

На даному етапі здійснюється вибір підходу до аудиту. На основі отриманих результатів розробляється загальний план та програма аудиту. План аудиту є деталізованим документом, який складається з наступних частин:-опис характеру, часу та обсягу запланованих процедур оцінки ризиків в достатніх для оцінки ризиків суттєвих викривлень;-опис подальших аудиторських процедур на рівні тверджень для кожного суттєвого класу операцій, залишків на рахунках та їх розкриття;

-ін аудиторські процедури в межах проведення аудиту (напр. спілкування з юристами фірми-замовника).

Складання та виконання плану аудиту спрямоване на отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів з метою зменшення аудиторського ризику. Підсумковим документом планування аудиту є Меморандум планування, який містить відомості щодо основних результатів та прийнятих рішень по всіх етапах планування.

Програма аудиту – це док,який містить перелік завдань у визначеній послідовності їх виконання, за результатами яких одержуються необхідні аудиторські докази.

34. Види документації за стадіями проведення аудиту.

На кожному етапі проведення аудиту створюється певна документація.

На етапі планування на основі попередньо отриманої інформації розробляється загальний план та програма аудиту. План аудиту є деталізованим документом, який складається з наступних частин:

-опис характеру, часу та обсягу запланованих процедур оцінки ризиків в достатніх для оцінки ризиків суттєвих викривлень;

-опис подальших аудиторських процедур на рівні тверджень для кожного суттєвого класу операцій, залишків на рахунках та їх розкриття;

-ін аудиторські процедури в межах проведення аудиту (напр. спілкування з юристами фірми-замовника).

Складання та виконання плану аудиту спрямоване на отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів з метою зменшення аудиторського ризику. Підсумковим документом планування аудиту є Меморандум планування, який містить відомості щодо основних результатів та прийнятих рішень по всіх етапах планування.

Програма аудиту – це док,який містить перелік завдань у визначеній послідовності їх виконання, за результатами яких одержуються необхідні аудиторські докази.

На завершальній стадії аудиту створюється звіт і висновок.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів

35.Планування аудиту фін звітн

Підсумковим документом планування аудиту є Меморандум планування, який містить відомості щодо основних результатів та прийнятих рішень по всіх етапах планування.

Меморандум планування використовують:

-як док, яким аудитори керуються при виконанні аудиту;

-для контролю та оцінки ступеня досягнення кінцевої цілі;

-для організації взаємодії між членами аудиторської групи.

До Меморандуму можуть бути включені:

1.завдання до планування аудиту

2.підсумки планування: загальні відомості, затвердження складу аудиторської групи з виконання договору, загальний план аудиту, бюджет витрат часу, програми аудиту, графік аудиту.

3.додатки: інформаційна база планування аудиту, загальні відомості про бізнес клієнта, суттєві моменти попереднього аудиту.

Цей документ оформлює керівник перевірки та затверджує керівник аудиторської фірми

36.План та програма аудиту: зміст та відмінності

План аудиту за своїм змістом є більш деталізованим ніж загальна стратегія аудиту. Він включає:

· Опис характеру, часу та обсягу запланованих процедур, оцінка ризиків, достатніх для оцінки ризиків суттєвих викривлень;

· В подальших аудиторських процед..н а рівні тверджень для кожного суттєвого класу операцій залишків на рахунках та їх розриття.

· Інші аудиторські процедури в межах проведення аудиту (наприклад спілкування з юристами - замовниками)

Складання та виконання плану аудиту спрямоване на отримання достатніх та відповідних ауд..доказів з метою зменшення аудиторського ризику.

Задокументований план аудиту є підтвердженням відповідності план. Та вик..ауд..процедур. План аудиту затверджується до безпосереднього виконання ауд..процедур, проте може переглядатися залежно від змін обставин, що виникають в процесі аудиту.

Додатком до плану є бюджет витрат часу.

Документ – «програма аудиту» - це документ який містить перелік завдань у визначеній послідовності їх виконання за результатами яких одержуються необхідні аудиторські докази

37. Зміст стадій процесу аудиту

При розгляді аудиту як процесу виділяються планувальна, організаційна, технологічна та результатна стадії його проведення.

На 1 –й стадії (яка займає біля 30% аг..часу проведення аудиту, здійсн)

· Постановка мети і формулювання завдання;

· Розробка стратегії і тактики проведення аудиту;

· Накопичення та аналіз інформації про замовника (вивчення бізнесу замовника, ознайомлення з системою бух..обліку та сис-ою..внутрішнього контролю);

· Оцінювання аудиторського ризику та встановлення рівня суттєвості;

· Розробка програми аудиту та визначення необхідних аудиторських процедур.

На 2 – й стадії здійснюється (організація).

· Розподіл обов’язків в межах виконання програми аудиту;

· Визначення вимог до підбору і розподілу кадрів за ділянками роботи.

На 3 – й стадії здійснюється (технологічна): Тестування засобів контролю;Виконання аудиторських процедур по суті; Аналітичні процедури.

На 4 – й стадії здійснюється узагальнення результатів проведення аудиту (складання аудиторського звіту та висновку).

38. Права та обов’язки сторін договірних відносин щодо аудиту повного комплекту фінансової звітності.

Замовник зобов’язується:

Надати аудитору можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, необхідних для виконання аудиторських послуг. Забезпечити необхідні умови для проведення семінарських занять та тренінгів з бух..персоналом. Приймати виконані роботи та проводити оплату згідно з актом виконаних робіт.

Виконавець зобов’язується:

Надавати аудиторські послуги з дотриманням вимог до якості згідно із стандартів, нормами аудиту та законодавчими актами України. Дотримуватись умов конфіденційності інформації та інших принципів аудиту. Інформувати замовника у випадку, якщо у процесі роботи виявиться недоцільність аудиторських послуг. Результати наданих послуг представляти «Замовнику» в зручній для нього формі

.

39.Обрання суб’єкта аудиторської діяльності: порядок укладання договору про проведення аудиту.

Аудиторські фірми (аудитори) можуть проводити аудит і виконувати супутні аудиту роботи для будь-якого клієнта незалежно від його організаційно-правових форм (підприємство, установа, організація, обєднання, фонд, громадянин), форм власності (приватна, колективна, державна), тривалості співпраці (випадкова або разова, постійна, довготривала) та сфер діяльності (торгівля, сільськогосп. Виробництво, будівництво тощо.)

Побудова будь-яких взаємовідносин між суб’єктами підприємництва починається зі зверненням та переддоговірного перепису. Тобто одна сторона звертається з проханням на надання їй визначені послуги, а друга сторона висловлює згоду чи незгод у наданні цих послуг.

Для правильного вибору аудиторської фірми або аудитора підприємствам доцільно користуватися системою критеріїв: Наявність відповідного дозволу на проведення діяльності;Асортимент послуг, що надаються;Рівень цін на послуги; Стаж роботи на ринку; Відповідальність за якість аудиту; Можливість надання пільг. Кількість персоналу та його досвід; Найбільші клієнти фірми; Наявність філій в регіонах.

Обравши фірму, після попередньої усної узгодженості зацікавлена в наданні ауд..послуг сторона складає і направляє ауд..фірмі, аудитору офіційний іменний лист – пропозицію про проведення аудиту, в якому зазначає мету проведення аудиту, завдання, які необхідно вирішити в процесі аудиту, бажаний масштаб аудиту.

Аудиторська фірма та аудитори в свою чергу також приділяють велику увагу питанню вибору клієнта. Головне, щоб після вивчення фірми клієнта, ризик був як найменший.

Договір про проведення аудиту або надання аду..послуг є офіційним документом, що регламентує взаємовідносини аудитора з клієнтом, тобто засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиту.

Укладання договору регламентується національним нормативом аудиту №4 «договір на проведення аудиту». Детальний зміст договору на проведення аудиту може бути різним в залежності від конкретних обставин, але існує ряд моментів, які обов’язково мають бути відображені в договорі.

40. Вимоги до особи, яка претендує на одержання сертифікату аудитора.

Сертифікат аудитора – це документ, який підтверджує рівень професійних знань, необхідних для здійснення аудиту підприємств різних форм власності.

Сертифікаці я- це визначення кваліфікаційної придатності кандидата на здійснення аудиторської діяльності через перевірку відповідності його освіти та досвіду роботи вимогам ЗУ «Про аудиторську діяльність» та складання ним кваліфікаційного іспиту.

Право на одержання сертифіката аудитора мають фіз. особи, які відповідають наступним вимогам:

1) Мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра

2) Мають вищу економічну або юридичну освіту

3) Пропрацювали не менше трьох років на посадах бухгалтера, ревізора, економіста-фінансиста, податкогово інспектора, юриста, помічника аудитора. (підтверджується належними документами – договір, виписка з трудової книжки,тощо)

4) Не мають судимості за злочини корисливого характера, або не є обвинувачуваними у кримінальній справі

5) Не мають зобов'язань перед будь-якою фінансовою
установою.

6)

41. Суб’єкти аудиторської діяльності

Аудиторська діяльність - це один із видів підприємницької діяльності, суб'єктами якої можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Фізичними особами, що займаються аудиторською діяльністю, можуть бути громадяни України, які мають кваліфікаційний сертифікат на право провадити аудиторську діяльність на території України. За Законом України "Про аудиторську діяльність" аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен, маючи чинний сертифікат аудитора, зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, районної ради або районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем проживання даного суб'єкта та в Аудиторській палаті України як суб'єкт аудиторської діяльності. Після цього аудитор буде включений до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Юридичними особами аудиторської діяльності є аудиторські фірми, створені на основі будь-яких форм власності (за винятком відкритих акціонерних товариств),, яка здійснюють виключно аудиторську діяльність. Законом України "Про аудиторську діяльність" передбачені особливі умови створення аудиторських фірм: загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30%; в аудиторській фірмі повинен працювати хоча б один сертифікований аудитор; керівником фірми може бути тільки сертифікований аудитор.

Для здійснення аудиторської діяльності аудиторська фірма повинна бути зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, районної ради або в районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням та в Аудиторській палаті України як суб'єкт аудиторської діяльності. Виконавцями аудиту також є контролюючі державні органи (органи ДПІ, контрольно-ревізійного управління). Вони проводять аудит діяльності підприємства згідно нормативних та законодавчих актів, які регулюють діяльність вищезазначених установ.

Замовниками аудиту є власники об'єкта аудиту, тобто юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність

42.Система регулювання аудиторської діяльності в Україні

Аудиторська діяльність є сферою підприємництва аудиторських фірм або приватних аудиторів, яка включає організаційне і методичне забезпечення аудиту, його практичне здійснення у формі надання різноманітних аудиторських послуг.

Система аудиторської діяльності має дві складові: зміст і форму. До змісту аудиторської діяльності входять: суб'єкти; учасники; об'єкти; аудиторські дії та операції; засоби та способи їх здійснення; результати аудиторських дій.

Складовою системи аудиторської діяльності є форма аудиторської діяльності. Розрізняють дві групи таких форм:

1. внутрішню - порядок організації діяльності фірми, який базується на прийнятих внутрішніх аудиторських стандартах, введених правилах;

2. зовнішню - засоби зовнішнього прояву аудиторської діяльності у вигляді оформлення аудиторських документів, прояву аудиторських дій, усних та письмових висловлювань тощо.

Система регулювання аудиторської діяльності в Україні має такі елементи:

1) сукупність законів та інших регламентуючих документів, щодо здійснення аудиторської діяльності, таких як:

- Закон України "Про аудиторську діяльність",

- Закони, які визначають обов'язковість проведення аудиту,

- Стандарти аудиту,

- Кодекс етики професійних бухгалтерів

- Господарський кодекс та інші нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність.

2) орган управління системою організації аудиторської діяльності - Аудиторська палата України (АПУ), яка:

- проводить атестацію (сертифікацію) аудиторів

- веде реєстр суб'єктів аудиторської діяльності,

- здійснює контроль якості роботи аудиторів і дотримання учасниками ринку аудиторських послуг законодавства і стандартів.

Дата добавления: 2015-04-24