Типи аудиторських процедур

Групи аудиторських процедур

Аудиторські процедури – це процедури (дії), які виконуються аудитором під час аудиту фінансової звітності з метою формулювання думки щодо її достовірності.

За характером проведення загальна сукупність аудиторських процедур, які проводяться на різних стадіях аудиту, поділяються на 3 групи:

1) процедури оцінки ризиків;

2) тести контролю;

3) процедури по суті.

Процедури оцінки ризиків призначені для отримання розуміння про підприємство та його середовище, включаючи його систему внутрішнього контролю та для оцінки ризиків суттєвого викривлення на рівні фінансових звітів та стверджень.

Тести контролю призначені для перевірки операційної ефективності, процедур контролю в запобіганні або виявленні та виправленні суттєвих викривлень на рівні тверджень

Процедури по суті застосовуються для виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень і складаються з: 1) перевірки інформації про класи операцій, залишки на рахунках та розкриття інформації про об’єкти бухгалтерського обліку у фінансовій звітності; 2) з аналітичних процедур.

Аналітичні процедури складаються з оцінки фінансової інформації шляхом дослідження важливих зв’язків між не фінансовими і фінансовими показниками. Вони охоплюють подальше вивчення встановлення відхилень та зв’язків, які суперечать іншій релевантній інформації або відрізняються від прогнозованих сум.

44. Аудиторські докази

Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок. Аудиторські докази класифікуються за такими ознаками: відношення до об´єктів аудиту; стадії аудиторського процесу; джерела отримання доказів; форма подання; процедури, внаслідок яких отримані аудиторські докази.1. Відношення до об´єктів аудиту: Прямі,Непрямі.2. Стадії аудиторського процесу: Початкової стадії, Дослідної стадії,Завершальної стадії.3. Процедури, внаслідок яких отримані аудиторські докази: Фактичного контролю,Підтвердження, Документального контролю,Спостереження,Опитування,Аналітичні.4. Джерела отримання доказів: Первинні, Вторинні.5. Форми подання: Матеріальні, Усні

Аудиторські процедури -це процедури (дії) що виконуються аудитором під час аудиту фінансової звітності з метою формулювання думки, щодо її достовірності. Аудиторські процедури дозволяють спростувати або підтвердити твердження зазначене у ФЗ на основі зібраних аудиторських доказів. За характером проведення аудиторські процедури поділяються на 3 групи:

· Процедури оцінки ризиків;

· Тести контролю;

· Процедури по суті.

Процедури оцінки ризиків призначені для збору інформації про підприємство; отримання розуміння про підприємство та його середовище, включаючи його систему внутрішнього контролю; Оцінки ризиків суттєвого викривлення на рівні ФЗ та тверджень Тести контролю – призначені для перевірки операційної ефективності процедур контролю в запобігання або виявлені та виправленні суттєвих викривлень на рівні тверджень.

Процедури по суті – застосовуються для виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень і складаються:

· З перевірки інформації про класи операцій, залишки на рахунках, та розкриття інформації про об’єкти бухгалтерського обліку у ФЗ.

З аналітичних процедур по суті

46.. Ризик не виявлення: поняття та причини виникнення

Ризик не виявлення - це імовірність того, що під час проведення аудиторських процедур суттєві викривлення залишаться невиявленими. Значні помилки залишаю не виявленими при проведенні аудиту внаслідок недостатнього аналітичного огляду та тестового контролю. З метою зменшення аудиторського ризику до сприятливого рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує:

- тести, спрямовані на перевірку споріднених сторін підприємства;

- строки проведення незалежних процедур;

- обсяг незалежних процедур.

Існує зв'язок між ризиком невиявлення помилок та комбінованим властивим ризиком і ризиком невідповідності внутрішнього контролю. Наприклад, якщо властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю мають значний рівень, то рівень ризику виявлення помилок може бути низьким.

47. Ризик контролю: поняття та підходи до оцінювання

Ризик контролю – це імовірність існування суттєвих викривлень внаслідок відсутності або неефективності системи внутрішн. Контролю. Для того, щоб оцінити ризик невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адекватність описання внутрішнього контролю та перевірити процедури внутрішнього контролю підприємства. Якщо немає такої оцінки аудитор повинен зробити припущення, що розмір ризику внутрішнього контролю високий. Процедури внутрішнього контролю являють собою рішення, що доповнюють середовище контролю, які керівництво прийняло для забезпечення обґрунтованої гарантії того, що конкретні завдання підприємства будуть досягнуті. В основному, це процедури, що стосуються відповідного санкціонування виконання угод, розподілу службових обов'язків, підготовки та виконання наказів, документів, зберігання активів і незалежних перевірок виконавчої дисципліни. Під ризиком невідповідності внутрішнього контролю розуміють ймовірність того, що недостовірна інформація, котра може існувати за класом операцій або класом укладених угод і могла бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класами операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства. Завжди існує ризик певної невідповідності внутрішнього контролю у зв'язку зі звичайною обмеженістю функціонування кожної системи внутрішнього контролю. Ризик контролю оцінюють за допомогою: запита до попереднього аудитора, опитування,спостереження, знайом з документами обліку та аудиту, знайомство з вимогами до системи внутр контролю. Під час аудиту необхідно більшу увагу зосередити на статті балансу з високим ризиком. відомо, що аудит має кілька підходів: 1) підтверджуючий аудит; 2) процедурний аудит; 3) системний аудит; 4) аудит зон ризику.

.

48. Властивий Ризик: поняття та підходи до оцінювання

Властивий ризик – це сукупність всіх ризиків, які пов’язані з підприєм діяльністю та які поділяються на зовнішні та внутрішні. Властивий ризик виникає за умов, не пов’язаних з особистістю підприємця, а від факторів: інфляція, конкуренція, спад виробництва, розрив ділових зв'язків, зміни ринку збуту, безробіття. Ризик системи бухгалтерського обліку залежить від помилок, що допускаються у результаті документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах обліку при складанні фінансової звітності. Це дає змогу підтвердити, що система обліку неефективна і не надійна. Такі помилки у системі обліку виникають, коли часто змінюється законодавство чи нормативні документи. Властивий ризик оцінюється на підготовчому етапі, коли аудитор знайомиться з підприємством.

Національні нормативи аудиту зобов'язують аудитора на стадії планування даті оцінку властивого ризику. Аудитор повинен оцінити властивий ризик на рівні фінансової звітності в цілому та стосовно найсуттєвіших залишків за бухгалтерськими рахунками та певних категорій операцій.

Для оцінки розміру ризику системи бухгалтерського обліку аудитор повинен вивчити характер діяльності підприємства замовника; кваліфікацію робітників бухгалтерії; рівень знань працівників облікового персоналу та розподіл посадових обов'язків між ними.

Ризик системи бухгалтерського обліку також залежить від помилок, виявлених у попередній аудиторській перевірці.

Виявлення помилок означає, що на підприємстві знижується рівень довіри до системи обліку.

Під час аудиту необхідно більшу увагу зосередити на статті балансу з високим ризиком. відомо, що аудит має кілька підходів: 1) підтверджуючий аудит; 2) процедурний аудит; 3) системний аудит; 4) аудит зон ризику.

49.Аудиторський ризик: поняття та структура

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор повинен чітко розуміти, у чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Ризик аудиту, або загальний ризик, полягає у тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення. Загальний аудиторський ризик включає: властивий ризик, ризик контролю і ризик виявлення помилок. Властивий ризик – це сукупність всіх ризиків, які пов’язані з підприєм діяльністю та які поділяються на зовнішні та внутрішні. Властивий ризик виникає за умов, не пов’язаних з особистістю підприємця, а від факторів: інфляція, конкуренція, спад виробництва, розрив ділових зв'язків, зміни ринку збуту, безробіття. Ризик контролю – це імовірність існування суттєвих викривлень внаслідок відсутності або неефективності системи внутрішн. Контролю.

Ризик не виявлення - це імовірність того, що під час проведення аудиторських процедур суттєві викривлення залишаться невиявленими.

Перший вид ризику не підлягає контролю з боку аудитора. Він лише оцінює його, але не може змінити. Другий вид ризику, який називається ризиком невиявлення викривлень, може контролюватись аудитором шляхом вибору і проведення відповідних перевірок, спрямованих на одержання конкретних висновків щодо фінансової звітності. Оцінка аудитором ризику викривлень у фінансових документах визначає рівень прийнятності ризику невиявлення таких викривлень.

Прийнятний аудиторський ризик - це суб'єктивно встановлений рівень ризику, котрий готовий взяти на себе аудитор. Полягає він у тому, що у фінансовій звітності будуть виявлені похибки після завершення аудиту і подання аудиторського висновку без застереження

Дата добавления: 2015-04-24