Роль политической системы в функционировании и развитии об-ва (немного не то)

Предмет политологии. Охарактеризуйте содержание изучаемых ею основных закономерностей развития политической сферы общества.

38---------------------------------------------

37----------------------------------------------

Політична культура сучасної України має посткомуністичний, пострадянський, характер. Проте така політична культура на сьогодні не є монопольною чи тим більше офіційною, але вона ще функціонує за інерцією. Нинішня політична культура українського народу є постколоніальною. Це доводить зрусифікований стан, комплекси національної меншовартості, нездатність до адекватної оцінки власних національних інтересів, схильність більше розраховувати на зовнішню допомогу, ніж на власні сили. Проте характер сучасних соціально-політичних процесів дозволяє твердити, що політична культура українського суспільства стає національною та незалежницькою.

За ставленням до демократії і держави політична культура України залишається авторитарною, етатистською, патерналістською. Але за умов суверенного існування відроджуються такі традиційні риси української політичної культури, як народоправство, толерантність, ліберальне ставлення до держави (не людина і нація для держави, а держава для людини і нації).

За ідеологічною спрямованістю для політичної культури України характерний розкол суспільства на прихильників комуністичних і соціалістичних цінностей, з одного боку, та консервативно-ліберальних - з іншого.

Особливості політичної культури в умовах сучасної України:

- заідеологізованість мислення, непримиренність будь-яких нетрадиційних поглядів;

- низька компетентність в управлінні справами суспільства та держави;

- правовий нігілізм;

- нерозвиненість громадянських позицій;

- недостатньо розвинутий індивідуалізм;

- підданські відносини до будь-якого центру реальної влади.

Сучасній Україні загалом властива прихильність до західноєвропейських політичних цінностей, але помітними є риси ментальності та культури східних народів, зокрема орієнтація на харизматичних лідерів, етатизм, патерналізм, підпорядкованість церкви державі.

Політична культура українського народу на сьогодні ще не є цілісною, бо відсутні окремі її компоненти, а багато з існуючих мають ще несформований характер. Багато політико-культурних елементів не відповідають національному характеру, традиціям української нації, тобто політичній культурі властива неорганічність.

молодіжна політична субкультура. Її основними носіями є молодь, що навчається (і, в першу чергу, студентська).Даній субкультурі притаманні: емоційне сприйняття політичного життя суспільства, суперечливе різноманіття політичних інтересів і поведінки.Через відсутність достатнього життєвого досвіду носіїв цій субкультурі властива також політична нерозбірливість, високий рівень “сугестивності”, еклектичність, тобто механічне з'єднання різнорідних політичних поглядів, теорій, ідейних напрямків.

Але саме в надрах молодіжної політичної субкультури нерідко визрівають багато майбутніх політичних нововведень, що згодом затверджуються в суспільстві.Саме молодіжна субкультура виступає як принципова опозиція будь-якої влади. Саме молодь потенційно є однією з найбільш ініціативних і активних суспільно-політичних сил.Важливо і те, що первинна політична соціалізація практично всіх професійних політиків і суспільних діячів відбувається саме в рамках молодіжної політичної субкультури.

40----------------------------------

Соціальна політика — це складова загальної політики, втілена в соціальні програми та різноманітні заходи, спрямовані на задоволення потреб та інтересів людей і суспільства. Метою соціальної політики держави є забезпечення стабільної, без заворушень і потрясінь, життєдіяльності суспільства, досягнення соціальної злагоди та соціальної цілісності, належного рівня добробуту людей.

Способом реалізації соціальної політики є система соціального захисту і соціальних гарантій. Показником результативності соціальної політики є рівень життя населення. Головний внесок у зовнішній соціальний захист здійснює держава.

Основними завданнями соціальної політики в Україні є:

•адресна підтримка соціальне незахищених верств населення;

•пенсійна реформа;

•забезпечення випереджального зростання вартості робочої сили;

•орієнтація стратегії економічного зростання на створення нових робочих місць;

•прискорений розвиток житлового будівництва, забезпечення доступності житла для різних верств населення;

•поліпшення системи охорони здоров'я. Активна демографічна політика;

•примноження інтелектуального потенціалу суспільства. Створення рівних можливостей для молоді у здобутті якісної освіти;

•зміцнення позицій середнього класу.

41----------------------------------

Внутрішньополітичний аспект національних інтересів полягає в забезпеченні політичної стабільності й утриманні влади правлячих сил або, крім зазначених цілей, в підвищенні життєвого рівня суспільної більшості.

Ідеологічний аспект національних інтересів передбачає обгрунтування різноманітних ідеологічних версій трактування змісту цих інтересів.

Національні інтереси можуть трактуватися через ідеологію ізоляціонізму, планетаризму, ліберального інтернаціоналізму й виживання. Незважаючи на різні ідеологічні трактування національних інтересів, сутність їх у сучасному розумінні зводиться до двох важливих моментів: забезпечення високого міжнародного іміджу держави й використання переваг у геополітичному просторі для національного процвітання і підвищення добробуту громадян.

42--------------------------------------

поняття “етнополітика”: діяльність держави та її органів у етнополітичній сфері з метою відродження, забезпечення життєдіяль-ності, подальшого розвитку та участі в державотворчих процесах структурних етнокомпонентів українського суспільства – української нації, національних меншин; об’єднання їх в єдиний соціум – політичну націю; налагодження і роз-ширення зв’язків з українською діаспорою та особами іншого етнічного поход-ження – вихідцями з України; усунення чинників міжетнічної напруженості та міжетнічних конфліктів; регулювання зовнішніх міграційних процесів.

Ключовим принципом у дослідженні етнополітики в Україні є визначення взаємин держави з етнічними групами, які виступають не тільки суб’єктами, а й об’єктами політичних впливів. Могутнім генеруючим чинником цих впливів є держава, яка розробляє і здійснює етнічну політику, створює з цією метою відповідні структури.

43----------------------------------------

Головним підсумком ХХ ст. і усього розвитку цивілізації за весь час її існування стало становлення техносфери, як штучного середовища життєдіяльності, і закріплення так званого технократичного типу управління, що без сумніву привело до домінування технічних та технологічних аспектів над гуманітарними та духовно-культурологічними. Але, нажаль, саме такий шлях розвитку привів людство у глухий кут глобальних проблем, небезпечної глобальної кризи. Розуміння світового суспільного прогресу як явища приводить до висновку про циклічність будь-якого розвитку, який передбачає можливість і високу ймовірність наступу тимчасового відкату тих процесів, що раніше визначали хід і зміст міжнародного життя людства. Протягом останніх 25-30 років відбуваються явні ознаки дестабілізації людського суспільства у різних моделях його розвитку: невдалі реформи, які часом призводять до національних катастроф, утворення зон хаосу та регресу в різних сферах суспільного життя. Така ситуація створює загрозу перспективі людства на всіх рівнях, ставлячи у кризове становище саме існування людства та усього живого на нашій планеті.

44---------------------------------

Зміст понять “міжнародні відносини” й “міжнародна політика” не залишається незмінним, оскільки постійно змінюється ситуація у світі. "Міжнародні відносини" – найбільш загальне теоретичне поняття, яке характеризує взаємодію країн, народів і міжнародних організацій. Воно позначає систему економічних, політичних, соціальних, правових, дипломатичних, воєнних і культурних зв'язків і взаємодій, які виникають між суб'єктами світового співтовариства. Поняття "міжнародні відносини" змістовно є ширшим від поняття "міжнародна політика", оскільки охоплює не лише політичні, але й інші зв'язки між суб'єктами міжнародного спілкування. Міжнародні відносини продовжують в умовах міжнаціонального спілкування ті суспільні відносини, які вже склалися на національній основі, у межах окремих держав. Міжнародна політика спрямована на вирішення питань виживання й прогресу людського узгодження інтересів суб'єктів світової політики, запобігання конфліктів, створення справедливого порядку в світі. Вона є важливим чинником стабільності і миру, розвитку рівноправності міжнародних відносин.

45-----------------------------------

Зовнішня політика – це політика держави у сфері міждержавних відносин.

Одна з центральних теоретичних проблем полягає у співвідношенні зовнішньої політики з внутрішньою політикою держави. Функції зовнішньої політики – охорона, репрезентативно-інформаційна і організаційно-переговорна – дають можливість реалізувати її стратегічну мету: забезпечення національної безпеки держави, примноження її загального потенціалу, підвищення міжнародного престижу та інше.

Кожна національна держава у своїй зовнішній політиці намагається найбільш оптимально реалізувати свій національний інтерес.

Пасивна полягає у пристосуванні до зовнішньополітичних обставин.

Агресивна побудована на формуванні ексионістських планів

Активна спрямована на пошуки рівноваги між внутрішньою і зовнішньою політикою.

Консервативно-активна має за мету активний і навіть агресивний захист досягнутого раніше балансу між внутрішньою і зовнішньою політикою.

47----------------------------------------

Головними суб'єктами міжнародних відносин на сучасному етапі є національні держави, які для вироблення певних форм, моделей взаємодії об'єднуються у всесвітні й регіональні міжнародні організації (ООН, МВФ, НАТО та ін.). Типи таких організаційних структур мають різну мету, різні межі компетенції і різні правила гри.. Міжнародне життя, на відміну від внутрішньо національних політичних систем, не має єдиного центру управління, тому кількість регулюючих центрів у ньому дорівнює кількості суб'єктів міжнародних відносин. Zміст міжнародних відносин – тенденція універсалізму й динамізму.

49---------------------------------------------------

Термін "геополітика" у його первісному значенні (згідно з теоретичними розробками засновника цього напряму шведського вченого Р. Челлена, німецького дослідника Ф. Ратцеля, а також американських вчених X. Маккіндера і А. Мехена) трактується як вчення про державу, яка прагне розширити свій географічний і територіальний простір. У сучасному розумінні геополітичний аспект національних інтересів передбачає збереження суверенітету й територіальної цілісності, а також свого місця і ролі в певному геополітичному просторі або поширення своїх впливів шляхом військової, економічної та інформаційної експансії, забезпечення балансу сил через міжнародні політичні, правові й економічні інститути.

50---------------------------------------------------

датою народження зовнішньої політики України слід вважати 16 липня 1990 р., коли Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет. Пізніше були конкретизовані в ухвалених 2 липня 1993 р. Верховною Радою України "Основних напрямах зовнішньої політики" – базовому документі, на якому грунтується міжнародна діяльність України.

Серед завдань, визначених у цьому документі, основними були утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави; забезпечення стабільності міжнародного становища України; включення національного господарства у світову економічну систему; збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів; поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

Одним із перших вагомих зовнішньополітичних кроків України стала практична реалізація курсу на без'ядерний статус. одне з центральних місць серед пріоритетів України під час згаданого періоду посідали відносини із сусідніми державами. Адже для будь-якої держави, особливо ж для України з її чутливим геостратегічним розташуванням, врегулювання двосторонніх відносин із сусідами є питанням першочерговим. Важливе місце у зовнішньополітичних пріоритетах України з перших років її незалежності посідало питання взаємовідносин з країнами Співдружності Незалежних Держав. Курс на інтеграцію нашої держави до європейських і євроатлантичних структур у жодному разі не означав послаблення її співробітництва в цьому напрямку. Навпаки, ці два вектори зовнішньої політики органічно доповнювали один одного.

Предмет политологии (политология – это наука о политике) – это закономерности формирования, изменения и совершенствования политической системы в целом и ее отдельных компонентов в составе этого целого. Политическая сфера – это область общественной жизни, охватывающая политические отношения данного общества. Ее образуют взаимоотношения больших социальных групп, слоев наций и государств, общественно-политических организаций, движений и сил по поводу решения различных политических проблем как внутри страны, так и за ее рубежами.

Закономерности:

1. В становлении и развитии политической власти (взаимоотношение личности и власти, они определяют все другие отношения в политической системе общества). Кроме того: система разделения властей, формирование системы организаций и отношения гражданского общества т.е. издержки и противовесы, поскольку любая власть имеет тенденцию к расширению и устранению тотального контроля; политическая оппозиция (открытая или существующая нелегально); тоталитарный режим исключает разделение властей, многопартийность, свободу личности, и, наоборот, демократическая авторитарная система – это максимум концентрации власти в целях достижения стабильности в обществе, относительная свобода частично наблюдается в экономической и культурной сферах.

2. Экономико-политические (отражают взаимодействие экономических и политических общественных сил (направление закономерности отражает прямую корреляцию между уровнем развития экономической системы и развитием демократии в той или иной стране); тенденция возрастания в последние десятилетия воздействия политических средств на развитие экономической сферы общества (например, Рейган смог административными методами решить задачу одновременного падения инфляции и снижения уровня безработицы)). Есть затухающие закономерности (политические революции, гражданские войны) и набирающие обороты (демократизация всей политической и всей общественной жизни в целом).

2. Дайте определение понятия политическая сфера общества, функционирующая как система. Каковы ее отличительные характеристики?

Каждая сфера обществ. жизни(экономич., социальн., духовн.,политич.) представляет собой определенную систему со своим типом организации, со своими законами развития и традициями, поэтому понятия п. сфера и п. Система употребляются как синонимы. П. система совокупность п. отношений, процессов, институтов и структур, кот. образуют по отношению к др. сферам обществ. жизни определенную целостность и обеспеч. интеграцию общества и его эффективн. деятельность по достижению общих целей. Предназнач. п. сферы (системы) общ-ва в отличие от др. сфер, явл. организация и осуществл. управления обществом в целом(от общегос-го уровня до самых мелких структур в управленческом комплексе). Без п. системы общество не могло бы сущ-ть, в ее рамках разв. ключевые п. процессы, принимаются и реализуются важные для судеб общества п. решения. Из всех 4-х систем политическая явл. верховенствующей (парламент принимает законы, которые все должны выполнять); тесно взаимодейств. с остальными системами; обладает способностью к саморегулиров., самообновлению и самовоспроизводству(после поступающих предложений, требований, обращений граждан вырабатыв. соотв. уточнения, изменения, корректировки в сущ-ей нормативно-правовой базе общества); возможности п. сил управлять п. системой далеко не безграничны, т. к. они ограничены рамками научн. Подхода, опорой на объективн. Законы разв. п. системы общества; высоко формализована(высокая степень регулирования развивающ. В ее границах отношений специальн. Правовыми и политич. нормами). П. Система рассм-ся как единство трех подсистем: институциональная, регулирующая и коммуникативная.

Функции полит. власти:

1. управление и руководство обществом в целом и каждой его сферой. Действительно, могла ли быть данная функция идентичной по своему конкретному наполнению п. в. во времена президента Ф. Рузвельта (самый глубокий мировой экономический кризис 1929 – 1933 гг.), Р. Рейгана (сравнительно глубокий экономический кризис: инфляция достигла двузначной цифры, резко возросла безработица. Продолжал увеличиваться дефицит государственного бюджета) и Дж. Буша (близкое к стабильному состояние политической и экономической сфер).

2. Оптимизация самой политической системы, приспособление ее институтов к целям, задачам и самой сути тех сил, которые пришли к власти.

3. Обеспечение стабильности в стране.

В соответствии с различными критериями выделяют разл. формы полит. власти:

1.Индивидуальная п/в – в. осуществляется одним человеком

2.Институализированная форма в. – разделение властей.

Выделяют различные уровни власти: высший (органы законодательной, исполнительной и судебной власти), средний (аппарат п/в среднего звена, бюрократия разных рангов), третий (политическое общение людей, тут складываются мнения людей о политической власти, убеждения, полит культура в целом)

Например, на основе критерия, связанного с вопросом о том, кто олицетворяет власть: один чел-к или система институтов власти, указывают индивидуальную п. в. (абсолютные монархии – И. В. Сталин, Мао Цзэдун) или институализированную ее форму (основывается на разделении властей).

Дата добавления: 2015-04-24