Суть, завдання та види статистичного зведення. Групування як основа наукової обробки даних. Завдання групувань та їх значення в статистиці. Види групувань

Помилки статистичного спостереження та способи їх виправлення. Форми контролю результатів спостереження.

Розбіжність між даними спостереження і дійсними називається помилкою.

Помилки поділяють на:

· помилки реєстрації, які допущені в ході реєстрації даних спостереження випадково або систематично внаслідок неправильного встановлення фактів або неправильного їх запису.

· помилки випадкові, які допущені внаслідок дії випадкових причин, що спричиняють спотворення (зміну) даних в той чи інший бік. Їх допускають як респонденти так і реєстратори.

· помилки систематичні. Вони бувають з вини неправильно сформованої програми дослідження. До таких також відносяться навмисні і ненавмисні: систематичні (навмисні) помилки виникають внаслідок навмисного свідомого перекручення даних з метою прикрашення реальної дійсності. Службові особи, винні у несвоєчасному поданні або перекрученні даних державних статистичних спостережень, притягаються до дисциплінарної, матеріальної або кримінальної відповідальності.

· помилки репрезентативності – це такі, що можуть виникати лише в несуцільному спостереженні де відбирається для обстеження тільки частина сукупності, що в свою чергу впливає на об’єктивне відтворення інформації про дану сукупність в цілому.

Названі вище помилки можуть бути виявлені і ні. Статистичні органи постійно займаються питаннями контролю за правильністю і відповідністю даних спостереження дійсним даним. З цією метою відповідальні працівники органів статистики застосовують на практиці слідуючи форми контролю:

· зовнішній контроль, який проводиться візуально або за допомогою електронної техніки, комп’ютерних програм. Він спрямований на перевірку оформлення звіту, наявність і повноту запасів, охоплення звітом всіх одиниць спостереження;

· логічний контроль, який проводиться шляхом зіставлення відповідей на взаємозв’язані питання

· арифметичний контроль, який проводиться шляхом перевірки узагальнюючих показників і в погоджені тих показників, які випливають один з одного.

В результаті статичного спостереження одержують первинну інформацію про кожну одиницю досліджуваної сукупності. Подальше завдання дослідження полягає у приведенні даних в певний порядок, їх систематизації та одержанні зведених, узагальнених характеристик сукупності в цілому.

Зведення – друга стадія (етап) статистичного дослідження. Воно передбачає перехід від індивідуальних значень показників до характеристики сукупності в цілому або її окремих частин. Зведення у вузькому розумінні слова – це підрахунок підсумку, тобто сумування індивідуальних значень показника (так зване просте зведення).

Зведення у широкому розумінні – етап статистичного дослідження, на якому узагальнюються результати спостереження (так зване складне зведення). Статистичне зведення проводиться згідно з розробленим планом та програмою. У плані зведення знаходять відображення його мета, форма організації та техніка проведення. Програма зведення - це перелік узагальнюючих показників, що характеризують сукупність, та перелік груп, на які вона розбивається. Програма зведення оформлюється у вигляді макетів статистичних таблиць, які мають бути заповнені в процесі зведення.

В нашій країні використовують дві організаційні форми зведення: централізовану та децентралізовану. При централізованому зведенні матеріали статистичного спостереження надходять у Держкомстат, де вони обробляються та систематизуються. При децентралізованому зведенні первинна інформація узагальнюється територіальними органами статистики.

У статистичній практиці виділяють два види зведення: просте і складне. Просте зведення полягає у підрахунку узагальнюючих показників шляхом сумування. Складне зведення передбачає групування одиниць сукупності з підрахунком сумарних значень як по кожній групі, так і по сукупності в цілому.

Статистичним групуванням називають розчленування, розподіл одиниць сукупності на класи, групи та підгрупи за суттєвими ознаками. Та ознака, що покладена в основу групування, тобто за якою утворюються групи, має назву групувальної. У системі статистичних методів дослідження метод групувань займає дуже важливе місце. По-перше, він дозволяє дослідити склад та розподіл одиниць сукупності за певною ознакою. По-друге, на його основі базується використання інших статистичних методів (середніх величин, дисперсійний аналіз тощо). При використанні методу групувань необхідно дотримуватись трьох основних вимог:

1. всебічний логічний та економічний аналіз досліджуваних процесів та явищ;

2. визначення суттєвих ознак;

3. обгрунтоване визначення числа груп та інтервалів групування.

З допомогою групувань вирішують три типи завдань:

а) виділення соціально-економічних типів явищ та процесів;

б) вивчення складу та структури сукупності, структурних зрушень та закономірностей розподілу;

в) виявлення взаємозв`язку між явищами або показниками, що їх характеризують.

Кожному з названих завдань відповідає окремий вид групування: типологічне, структурне та аналітичне. Крім цього, групування класифікуються за видом групувальної ознаки, а також у залежності від їх числа та співвідношення.

За видом групувальної ознаки групування поділяються на:

1. групування за атрибутивною ознакою;

2. групування за дискретною кількісною ознакою;

3. групування за інтервальною кількісною ознакою;

4. групування за альтернативною ознакою.

За числом групувальних ознак та співвідношенням між ними групування бувають:

а) прості (групувальна ознака одна);

б) багатомірні (ознак дві та більше, їх вагомість однакова);

в) комбінаційні (ознак дві та більше, вони розглядаються у комбінації);

г) ієрархічні (ознак дві та більше, вони мають стале співвідношення “старшості”).

Наприклад, групування підприємств за галузями економіки, а кожної галузі – на підгалузі та окремі виробництва. Використання того чи іншого виду групування обумовлюється метою дослідження, наявністю первинної інформації, можливістю використання комп'ютерної техніки тощо.

Дата добавления: 2015-04-24