Загальна характеристика обтяжень прав на землю

Різновидом обтяжень земельних ділянок є встановлення ренти емфітевзис, суперфіцій та сервітут.

Чинне цивільне законодавство України передбачає можливість відчуження земельних ділянок за договором ренти

Згідно із ч. 1 ст. 731 ЦК України, за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій, стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. "

До відносин ренти можуть застосовуватися правила про купівлю-продаж (якщо майно передасться у власність платника ренти за плату) або дарування (якщо майно передається безоплатно) - ч. 2 ст. 734 ЦК України.

Правилами про забезпечення виплати ренти (ст. 735 кодексу):

1. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно.

2. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти. У разі відчуження нерухомого майна у іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти.

3. Виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.

Емфітевзис - відчужуване речове право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб" (ст. 407 ЦК України). Правовому режиму емфітевзису присвячено Главу 33, ст. ст. 407-412 ЦК України. Земельним законодавством емфітевзис не передбачений.

Проблема. Принциповим є питання: чи можуть взагалі існувати види права землекористування, не передбачені земельним законодавством (емфітевзис, суперфіцій та ін.)? Деякі науковці вважають, що ні (О. І. Заєць, П. Ф. Кулинич. та ін.). Не можемо погодитися із таким висновком, як видається, він с недостатньо обгрунтованим.

Проблема. В Україні існує практика опосередкування договорами емфітевзису відносин із використання земельних ділянок для садівництва Між тим, використання земельної ділянки для садівництва передбачає можливість будівництва "необхідних будинків, господарських споруд тощо" (ч. З ст. 35 ЗК України), тому відносини сторін одночасно мають ознаки не лише емфітевзису, а й суперфіцію (права користування чужою ділянкою для забудови - див. нижче).

Суперфіцій - відчужуване речове право користування чужою земельною ділянкою для забудови (таке визначення випливає зі ст. 413 ЦК України). Суперфіцію присвячено Главу 34, ст. ст. 413-417 ЦК України.

Проблема. Виходячи із існуючої редакції ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про плату за землю» власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Земельний податок повинен сплачувати і власник, і емфітевта або суперфіціарій. що також здатне стримати розвиток відносин із використання земельних ділянок на праві емфітевзису та суперфіцію.

Важливою ознакою прав на чужі речі є визначення їх переліку виключно законом шляхом формулювання закритого переліку. Оскільки ці права є абсолютними, тобто встановлюють обов'язок для невизначеного кола

осіб, ці особи повинні бути поінформовані про зміст і види таких прав.

§1. Поняття та склад земель водного фонду

Поняття земель водного фонду. Згідно зі ст. 1 ВК України води становлять усі поверхневі, підземні, морські води, що входять до складу природних ланок кругообігу води. Відповідно, до вод не належить вода, яка відділена від свого природного місцезнаходження, перестала бути частиною природних ланок кругообігу і використовується людиною в питних, продовольчих, рибогосподарських, комунальних, промислових цілях тощо.

Води як частина навколишнього природного середовища мають різне місце розташування в ньому. Залежно від місця природного розташування всі води поділяються на водні об'єкти. Водний об'єкт — це природний або штучно створений елемент довкілля, в якому зосереджуються води. До водних об'єктів належать море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, підземний водоносний горизонт.

Відповідно до ст. З ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки,

струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші

водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Як зазначено у преамбулі ВК України, усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Одним із важливих напрямів охорони та раціонального використання водних об'єктів є встановлення спеціального правового порядку охорони і використання земель, на яких розташовані води.

Площа земель водного фонду України є невеликою і становить близько 3 370 тис. гектарів або 5,5 % території країни. У перспективі передбачається незначне збільшення частки цих земель водного фонду за рахунок будівництва магістральних каналів для зрошення та створення прибережних захисних смуг. Однак враховуючи важливість земель водного фонду у забезпеченні охорони та раціонального використання водних ресурсів країни та у зв'язку з цим — необхідність надання їм спеціального правового режиму, землі водного фонду виділені в окрему категорію земель (ст. 19 ЗК України).

Склад земель водного фонду. Особливістю земель водного фонду є розміщення на них певного водного об'єкта. Однак деякі водні об'єкти розміщені під поверхнею суші і не мають безпосереднього виходу на земну поверхню. До них належать підземні води та джерела. Природним ложем для таких водних об'єктів є не земна поверхня, а надра. Тому охорона і використання таких водних об'єктів забезпечується нормами не земельного законодавства, а законодавства про надра. Отже, до земель водного фонду належать земельні ділянки, на яких розміщені такі водні об'єкти, як: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; внутрішні морські води та територіальне море; інші водні об'єкти, розташовані на земній поверхні. Крім того, не належать до земель водного фонду і земельні ділянки, на яких розташовані штучні плавальні басейни, системи комунальних і промислових водопроводів тощо.

При визначенні складу земель водного фонду земельне законодавство України керується тим, що межа цих земель не збігається з зовнішньою межею поверхневого водного об'єкта

(урізом води). До земель водного фонду належить не тільки площина донної чаші (дно водойми), а й земна поверхня навколо водойми, яка безпосередньо до неї прилягає і є надводним продовженням донної чаші. Саме тому згідно зі ст. 58 ЗК України і ст. 4 ВК України до складу земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та

каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів. Зазначений перелік є ви-

черпним.

Надання землям водного фонду статусу окремої категорії земель пов'язане з необхідністю забезпечення їх цільового використання. Суть цільового призначення земель водного фонду полягає в забезпеченні охорони та раціонального використання водних об'єктів, які розташовані на таких землях. Тому завданням земельного законодавства у сфері охорони земель водного фонду є: збереження унікальних природних комплексів водно-болотних угідь та включення їх до складу екомережі; створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг; підтримання встановленого режиму на територіях водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; зменшення техногенного навантаження; реалізація заходів щодо: захисту земель від негативних геологічних процесів при розміщенні водо­господарських об'єктів; очищення балок, малих річок та їх долин від продуктів ерозії. Відповідно, завдання земельного законодавства щодо раціонального використання земель водного фонду полягає у забезпеченні надання їх у постійне користування спеціалізованим державним водогосподарським організаціям та в оренду юридичним і фізичним особам для: догляду за водними об'єктами; використання їх як транспортної мережі; використання їх як джерел водозабезпечення галузей промисловості, комунального господарства, сільського господарства; ведення рибного господарства тощо.

Основну частину земель водного фонду складають землі, вкриті водою (водовкриті землі). До водовкритих земель належать лише ті земельні ділянки, які вкриті водою тривалу частину року. Землі, вкриті водою нетривалий час (наприклад, лише під час повеней), не належать до водовкритих земель.

Другим видом земель водного фонду є землі, зайняті болотами, островами та гідротехнічними спорудами. Відповідно до ст. 1 ВК України болото — це надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним покривом. Болота не є водними об'єктами. Вони належать до особливого типу наземних екосистем, для яких характерні надлишкове зволоження, наявність вологолюбивої рослинності і процес формування торфу. Що стосується островів, то належність їх до земель водного фонду обумовлена їх відділеністю від суші з усіх боків водами та залежністю від стану, характеру охорони та використання водних об'єктів. Гідротехнічні споруди (дамби, насосні станції, шлюзи тощо) є інженерними спорудами, які використовуються для забезпечення охорони та раціонального використання водних об'єктів. Тому земельні ділянки, на яких побудовані гідротехнічні споруди, також є частиною земель водного фонду.

До земель водного фонду належать також землі: зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, рік і навколо водойм; береговими смугами водних шляхів; виділені під смуги відведення для гідротехнічних та інших водогосподарських споруд і каналів. Цей вид земель призначений для охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення, виснаження та здійснення певної господарської діяльності, повязаної з використанням водних об'єктів.

Законодавство про землі водного фонду. Норми, якими визначається правовий режим земель водного фонду, містяться в нормативно-правових актах, головним чином земельного і водного, та, частково, лісового, гірничого й екологічного законодавства України. Так, ЗК України містить главу 12 «Землі водного фонду» (статті 58-64). Однак ВК України також містить окрему главу, присвячену регулюванню відносин охорони та використання земель водного фонду (статті 85-93). Проте пріоритет у визначенні правового режиму земель водного фонду належить нормами земельного законодавства. Як встановлено у п. 2 ст. З

ЗК України, земельні відносини, що виникають при використанні вод та інших природних ресурсів, регулюються цим Кодексом, а також нормативно-правовими актами про води та інші природні ресурси, якщо такі акти не суперечать ЗК України. Аналогічне положення міститься й у ст. 2 ВК України. Отже, відносини щодо охорони та використання земель водного фонду регулюються переважно нормами земельного та водного законодавства. Причому за наявності суперечностей між такими нормами застосуванню підлягають норми земельного законодавства.

Дата добавления: 2015-05-10