Особливості реалізації принципів міжнародного кримінального права

Будь-якій галузі права властиві наявність тих або інших принципів - тобто основних ідей, відповідно до яких здійснюється правове регулювання в рамках даної галузі.

Вперше принципи міжнародного кримінального права одержали нормативне оформлення в доповіді Комісії міжнародного права ООН «Принципи міжнародного права, визнані Статутом Нюрнберзького трибуналу й знайшли відображення в рішенні цього трибуналу» (1950 р.).

Серед основних принципів, віднесених до міжнародного кримінального права, у даному джерелі можна виділити наступні:

• караність будь-якої особи, що вчинила яке-небудь діяння, визнана, відповідно до міжнародного права, злочином;

• якщо держава по національному праву не встановлює злочинності й караності діяння, визнаного злочином по міжнародному праву, цей факт не звільняє винну особу від відповідальності по міжнародному праву;

• не може розцінюватися як підстава для звільнення від відповідальності за здійснення злочину по міжнародному праву посилання особи на державний статус або посадове положення;

• виконання наказу свого уряду або начальника не звільняє особу від відповідальності по міжнародному праву, якщо свідомий вибір був фактично для нього можливий;

• співучасть у здійсненні злочину проти миру, військового злочини або злочини проти людяності визнається міжнародно-правовим злочином.

Розвиток міжнародного кримінального права як самостійної галузі привело до закономірного результату - своєрідної кодифікації специфічних (галузевих) принципів міжнародного кримінального права, що знайшла своє вираження в частині 3 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду «Загальні принципи кримінального права».

Крім цього, принципи міжнародного кримінального права є в багатьох інших документах загальносвітового й регіонального характеру (зокрема, у Міжнародному Стандарті ООН в частині захисту прав і воль людини, актах Ради Європи).

1. Принцип індивідуальної відповідальності. Принцип індивідуальної відповідальності по міжнародному кримінальному праву є одним з найважливіших тез Нюрнберзького процесу, що замінив доктрину Бріана-Келлога, у якій мова йшла тільки про відповідальність держави за вчинення агресії як міжнародного злочину.

У чинність цього принципу відповідальності по кримінальному міжнародному праву можуть підлягати тільки фізичні особи (ч. 1 ст. 25 Римського Статуту). При цьому Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію тільки відносно осіб, що досягли 18-річного віку (ст. 26).

Принцип індивідуальної (особистої) відповідальності означає, що особа несе відповідальність по міжнародному кримінальному праву у випадку, якщо вона є виконавцем або іншим співучасником злочину, а також якщо вона вчиняє замах на злочин

2. Принцип nullum crimen sine lege. Цей принцип є буквальним втіленням у міжнародному кримінальному праві класичної римської правової формули «немає злочину без вказівки на те в законі». Відповідно до Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, ніхто не може підлягати відповідальності по справжньому Статуті, якщо тільки інкриміноване діяння на момент його вчинення не визнавалося злочином, що підпадає під юрисдикцію Суду (ч. 1 ст. 22).

Виключення. Як не дивно, але саме із цього принципу історія міжнародного кримінального права знає прямі виключення. Мова йде про визнання вини й про встановлення відповідальності за ті діяння, які відбувалися до набрання чинності нормативним приписанням міжнародного права під час Другої світової війни. Дійсно, адже в документах Нюрнберзького й Токійського трибуналів визначена вина військових злочинців і в тих діяннях, які на момент їхнього вчинення формально не були злочинами за міжнародним правом. Як відомо, захист вимагав скасування самого процесу на цій підставі, однак трибунал послався на те, що всі вчинені військовими злочинцями діяння розцінювалися як злочинні по звичайному міжнародному праву.

Об'єктивною й обов'язковою ознакою будь-якого злочинного діяння по міжнародному кримінальному праву є заподіяння ним шкоди світовому правопорядку в цілому або складовій частинах такого правопорядку. Саме ця якість будь-якого злочину по міжнародному кримінальному праву визначає його юридичну природу. При цьому варто мати на увазі, що інтереси забезпечення світового правопорядку в цілому і його складових частинах в остаточному підсумку стосуються інтересів не тільки всіх країн, але й всіх людей незалежно від місця їхнього проживання й інших характеристик.

Дата добавления: 2015-05-08