Оманні — для введення противника в оману. 1 страница

Вогневі позиції вибираються з врахуванням завдань, що виконуються і умов місцевості, вони обладнуються в інженерному відношенні і ретельно маскуються.

Вогнева позиція БМП (БТР) може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду неї на віддалі до 50 м з таким розрахунком, щоб вогнем БМП (БТР) забезпечувалось прикриття відділення на позиції.

Для БМП (БТР) готується одна (дві) запасних позиції. Вона вибирається, як правило, в місці, яке забезпечує скрите її положення, з таким розрахунком, щоб можна було вести спостереження за противником і вогонь на граничну дальність, прикрити вогнем особовий склад відділення при інженерному обладнанні позиції, забезпечити кругову оборону, можливість ведення зосередженого вогню, а також скриті шляхи для маневру з однієї вогневої позиції на іншу.

В опорному пункті взводу відділення може обороняти позицію, знаходячись в центрі, на правому чи лівому фланзі. Проміжки між відділеннями можуть бути до 50 м. на позиції відділення (особовий склад) розміщується так, щоб між солдатами були інтервали до 15 м. Командир відділення звичайно знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю і сигналами командира взводу. Як правило, командир відділення розміщується в центрі позиції, поруч з ним знаходиться кулеметник і гранатометник.

До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника та знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблювати проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець, який розташовується, як правило, на запасній (тимчасовій) вогневій позиції. Решта особового складу залежно від обстановки проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) в технічному обслуговуванні БМП (БТР) або відпочиває.

Для виклику особового складу за бойовою тривогою від спостерігача до місця відпочинку влаштовується надійна найпростіша сигналізація.

Якщо від відділення виділений черговий вогневий засіб (чергова БМП, БТР, кулемет, гранатомет), він, як правило, розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. В БМП (БТР) знаходиться механік-водій (водій) та навідник-оператор (кулеметник броне-транспортера) в готовності до негайного відкриття вогню.

19.1. Дії механізованого взводу в обороні при відбитті атаки противника.

До наступу противника у взводі встановлюється твердий режим бойової діяльності:

ведеться безперервне спостереження за противником;

чергові вогневі засоби знаходяться на запасних або тимчасових вогневих позиціях у готовності до знищення противника.

Перед наступом противник може окремими групами проводити розвідку переднього краю і намагатися проникнути в глибину оборони. Особливо імовірні такі дії противника в умовах обмеженої видимості. У цих умовах командир взводу повинний вжити заходів по підвищенню пильності, організувати освітлення місцевості, підслуховування і мати велику частину вогневих засобів на позиціях у готовності до ведення вогню.

Дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, проробляти проходи в загородженнях або проникати в глибину оборони, знищуються по команді (сигналу) командира взводу черговими вогневими засобами з тимчасових вогневих позицій з наступною їх зміною.

Наступу противника, як правило, передує вогнева підготовка. Спостереження під час вогневої підготовки, з метою своєчасного виявлення переходу противника в атаку, ведуть командир взводу і спостерігачі. Чергові вогневі засоби в цей час займають основні вогневі позиції.

З початком наступу противника командир взводу по радіо ставить задачі навідникам-операторам бойових машин піхоти на знищення танків і бронетранспортерів противника.

З переходом противника в атаку по команді (сигналу) командира взвод негайно готується до бою.

Командир взводу в такій обстановці може віддати наступні розпорядження і команди:

«До бою» (команда передається голосом і встановленим сигналом — ракета червоного диму, а також дублюється натягуванням мотузки (дроту), яка протягнена до укриттів);

«405, 407, 410, я — Волга-20, Буря, прийом».

Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї взводу і приданих йому вогневих засобів.

Варіант команди:

«405, 407, 410, я — Волга-20, Вітер-111, прийом».

По мірі просування противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки й інші броньовані машини противника знищуються у першу чергу протитанковими керованими ракетами, вогнем бойових машин піхоти, гранатометів і протитанковими гранатами, а піхота вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків і знищується.

Вогонь протитанкових засобів взводу зосереджується в першу чергу по головному танку або по танку з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім по решті атакуючих танків та інших броньованих машинах.

Команди і розпорядження можуть бути наступні:

«405, я — Волга-20, керованою ракетою, ор. 1, вліво 30, танк — знищити, прийом»;

«407, я — Волга-20, кумулятивної, прямо, у будинку, танк противника, шість під ціль — вогонь, прийом»;

«410, я — Волга-20, кумулятивною, сухе дерево два танки, по правому, шість у башту — вогонь, прийом»;

«командиру 1 мвід — прямо, біля одинокого дерева, танк — знищити».

За сприятливих умов обстановки з метою знищення танків, які долають загородження перед опорним пунктом, командир може вислати вперед гранатометника з помічником (стрільцем з ручними протитанковими гранатами). Для скритності їх висування, використовуються аерозолі (дими). Іноді, біля найбільш імовірного місця пророблювання противником проходу в загородженнях, завчасно відривається і маскуються окоп та хід сполучення до нього. В окопі може розміщуватися гранатометник або кулеметник (стрілець) із заздалегідь підготовленим мінним шлагбаумом. По можливості в боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники та снайпер, які зосереджують свій вогонь по оглядових приладах танків.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позицій відділень, ближній до нього особовий склад з підходом танка на відстань 25–30 м метає по ньому ручну протитанкову гранату. Якщо танк виявився неураженим, солдат відбігає по траншеї в сторону або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує і метає протитанкову гранату в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати солдат готується для знищення екіпажу, який залишає уражений танк.

Потім відкривається вогонь з кулеметів, автоматів і інших вогневих засобів і знищується жива сила і вогневі засоби противника.

Противник, що увірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем в упор, гранатами і також у рукопашній сутичці. У випадку обходу опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і, продовжуючи міцно утримувати займані позиції, знищує противника вогнем усіх видів зброї з основних або запасних позицій.

Можливі команди і розпорядження:

1. «Командиру 2 мвід зайняти хід сполучення, противника який прорвався — знищити».

2. «407, я — Волга-20 — зайняти запасну вогневу позицію, танки противника на пд. узліссі гаю «Рідкий» — знищити».

Командир взводу після відбиття атаки противника в першу чергу відновлює систему вогню, вживає заходів що до поповнення боєприпасів, дає вказівки по відновленню фортифікаційних споруджень, а при необхідності з дозволу командира роти проводить зміну вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), вживає заходів по наданню медичної допомоги і виносу важкопоранених. Про результати бою доповідає командиру роти.

Доповідь командира взводу про результат бою в обороні.

20.1. Бойові завдання і бойовий порядок механізованої роти в наступі.

Бойове завдання роти в основному визначається задумом бою старшого командира, характером оборони і станом противника, її бойовими можливостями з урахуванням сил і засобів посилення, а також характером місцевості.

При прориві завчасно підготовленої і розвитої в інженерному відношенні оборони противника бойові можливості роти, будуть меншими в порівнянні з проривом недостатньо розвитого в інженерному відношенні оборонного рубежу. Це пояснюється тим, що даний рубіж звичайно слабко підготовлений, а іноді і непідготовлений в інженерному відношенні й оборона займається противником на ньому на широкому фронті, як правило, поспішно ослабленими частинами, що відходять, чи приданими з глибини резервами.

Якщо здійснюється прорив завчасно підготовленої і розвитої в інженерному відношенні оборони, то підсилена рота, яка наступає на фронті до 500 м, здатна завдати поразки (маючи необхідну перевагу) живій силі, вогневим засобам противника на глибині його ротного опорного пункту і розгромити при цьому до півтора мотопіхотних взводів, зберігаючи свою боєздатність.

При наступі на недостатньо розвинену в інженерному відношенні оборону рота здатна у взаємодії із сусідами, підрозділами інших родів військ і спеціальних військ розгромити противника силою до мотопіхотної роти на глибину оборони батальйонів першого ешелону. При цьому рота наступає відповідно на фронті до 1000 м.

Здатність посиленої роти і батальйону нанести таку поразку противнику складає їх загальну бойову задачу. При наступі на противника, що обороняється, загальна бойова задача батальйону першого ешелону поділяється на дві проміжні задачі — найближчу і подальшу, а задача роти — не поділяється і їй призначається тільки найближча задача. З метою зорієнтувати командирів роти і батальйону на подальші дії їм указується також напрямок подальшого наступу.

Бойова задача підрозділів у наступі, як правило, характеризується тактичним змістом і її глибиною. Причому зміст бойової задачі складає знищення визначеного противника в конкретному районі (пункті), а глибина — визначається глибиною оборони даного противника і видаленням призначеного для оволодіння рубежу, вигідного в тактичному відношенні.

При наступі на противника, що обороняється, (тобто на недостатньо розвинуту в інженерному відношенні оборону) найближча задача роти першого ешелону звичайно полягає в знищенні у взаємодії із сусідніми підрозділами противника в опорному пункті роти першого ешелону й оволодінні ним. Глибина цієї задачі може бути 1,5 км і більше. Напрямок подальшого наступу роти визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувався розгром противника в глибині району оборони батальйону першого ешелону.

При прориві полком завчасно підготовленої і розвитої в інженерному відношенні оборони противника найближча задача роти першого ешелону полягає в знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону й оволодінні ім. Глибина задачі може досягати 500 м. Напрямок подальшого наступу роти повинний створювати умови батальйону для успішного виконання його найближчої задачі.

Після виконання бойових задач роті і батальйону першого ешелону вказуються нові бойові задачі. Причому, як і роті (батальйону) другого ешелону, їм призначається звичайно одна задача і новий напрямок подальшого наступу. Зміст задачі визначається конкретною обстановкою. В одних умовах задачею може бути відбиття контратаки противника, в інших — розвиток наступу в глибину оборони й оволодіння важливим рубежем.

Найближчою задачею роти другого ешелону батальйону при введенні її в бій при наступі на недостатньо розвинену в інженерному відношенні оборону противника може бути завершення розгрому разом з ротами першого ешелону бригадних (полкових) резервів і оволодіння їх рубежем.

При наступі на завчасно підготовлену і розвинену в інженерному відношенні оборону противника найближча задача роти другого ешелону при введенні її в бій може полягати в завершенні знищення противника в опорних пунктах у глибині району оборони батальйону першого ешелону противника.

Засоби посилення і підтримки. У залежності від розв'язуваних задач механізованій роті можуть придаватися артилерійська батарея, гранатометне і зенітне відділення, підрозділ протитанкових засобів, вогнеметне відділення й інженерно-саперний підрозділ, а танковій роті - артилерійська батарея, механізований взвод і інженерно-саперний підрозділ.

Способи атаки. Атака полягає в стрімкому і безупинному русі танкових і механізованих підрозділів у бойовому порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків і БМП (БТР).

Атака механізованих підрозділів здійснюється двома способами: на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і в пішому порядку. Спосіб атаки визначається характером оборони противника і ступенем його знищення ядерною і звичайною зброєю, оснащеністю підрозділів бойовою технікою і характером місцевості.

Якщо оборона противника надійно вражається ядерною чи звичайною зброєю із знищенням більшої частини його ПТС на ділянці прориву полку і, як правило, на напрямку головного удару, а також при наступі на недостатньо розвиту в інженерному відношенні, оборону противника, то механізовані підрозділи атакують на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах). Танки в цьому випадку діють слідом за розривами снарядів своєї артилерії, а механізовані підрозділи — на БМП (БТР) у бойовій лінії за танками на видаленні 100—200 м і своїм вогнем знищують ПТС і інші цілі. Вихід танків і БМП (БТР) на рубіж переходу в атаку повинний здійснюватися із швидкістю 18—20 км/год і більш. Варто пам'ятати, чим вище швидкість танків і БМП при зближенні із противником, тим у більшому ступені підвищується їх живучість.

При такому способі атаки забезпечуються високі темпи наступу на всю глибину бойової задачі, що, по досвіду навчань, досягали 8—12 км/год. Атака у високих темпах дозволяє підрозділам найбільше ефективно використовувати результати ядерної і вогневої поразки противника, ускладнює йому закриття пролому в обороні і проведення контратак.

Атака механізованих підрозділів у пішому порядку здійснюється при прориві завчасно підготованої і розвинутої в інженерному відношенні оборони противника, укріплених районів, при нестачі засобів вогневої поразки, а також при наступі на різко пересіченій і важкодоступній для танків і БМП (БТР) місцевості. Спішені стрільці атакують у цепу за бойовою лінією танків на видаленні, що забезпечувало б їх безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку танків вогнем стрілецької зброї. БМП (БТР), використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) діють за своїми підрозділами на видаленні, що забезпечує підтримку вогнем своєї зброї атаку танкових і механізованих підрозділів. У деяких умовах БМП (БТР) можуть іти і безпосередньо в цепу своїх підрозділів.

Даний спосіб дозволяє здійснювати механізованим підрозділам атаку на всю глибину бойової задачі лише з темпом 2—3 км/ч. Звичайно, що темп атаки переднього краю оборони повинний бути вище приблизно в 1,5—2 рази.

При будь-яких способах атаки повинне досягатися тісна взаємодія танкових і механізованих підрозділів, танкові підрозділи у всіх випадках атакують противника в бойовій лінії.

Бойовий порядок роти (батальйону). Бойовий порядок роти в наступі будується в один ешелон і складається з підрозділів першого ешелону, вогневих засобів роти і підрозділів підсилення. Бойовий порядок батальйону може будуватися в один або два ешелони. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше взводу. Бойовий порядок батальйону складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону або резерву, вогневих засобів і засобів протиповітряної оборони, що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і батальйонного тилу.

Перший ешелон призначається для рішення найближчої задачі, і, крім того, він повинний бути здатним розвити наступ в глибину, тому до складу першого ешелону батальйону включається не менше двох посилених рот.

Другий ешелон батальйону (силою до роти) призначається в основному для розвитку успіху першого ешелону, розширення прориву убік чи флангу для відбиття контратаки противника. Він може залучатися для знищення противника, що залишився на флангах і в тилу першого ешелону, а також для заміни підрозділів, що втратили боєздатність.

Резерв батальйону призначається для рішення задач, що виникають у ході бою. У його склад виділяється від взводу до роти. З введенням у бій другого ешелону (резерву) він відновлюється за рахунок підрозділу, що діє поза напрямком зосередження основних зусиль батальйону.

Зенітні підрозділи призначені для боротьби із літаками і повітряним десантом противника на малих і середніх висотах. Вони можуть використовуватися також і для знищення наземних цілей.

Гранатометний взвод механізованого батальйону призначений для поразки і знищення живої сили і вогневих засобів противника у відкритих окопах, поза укриттями і за складками місцевості.

Батальйонний тил призначений для безпосереднього тилового і технічного забезпечення батальйону.

21.1. Мета наступу, вимоги до нього, місце механізованого взводу у бойовому порядку роти. Бойові задачі.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойовою порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості

Особовий склад взводу (відділення, танка), використовуючи результати вогневого ураження противника, повинен вести наступ з повним напруженням сил, безперервно вдень і вночі, в будь яку погоду та в тісній взаємодії з іншими підрозділами знищити противника, який обороняється.

Механізований (танковий) взвод наступає у складі роти, а в резерві батальйону, в штурмовій групі та в бойовому розвідувальному дозорі може діяти і самостійно Механізований взвод, крім того, може діяти в передовій групі тактичного повітряного десанту.

Взвод наступає на фронті до 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку — на фронті до 50 м.

Механізованому взводу в наступі вказуються об'єкт атаки і напрямок продовження наступу. Підчас постановки бойового завдання по радіо взводу (відділенню, танку) може бути вказаний тільки напрямок продовження наступу.

Об’єктом атаки механізованого взводу, як правило, є противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудженнях опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку на­ступу танки, гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає в пішому порядку, складається із цепу, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та засобів посилення.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), і танкового взводу складається із бойової лінії бойових машин з Інтервалом між ними до 100 м та засобів посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею.

Основними бойовими задачами механізованого взводу під час наступу, це є визначений об’єкт атаки, напрямок продовження насту­пу і рубіж переходу в атаку.

22.1. Похідний, передбойовий та бойовий порядок механізованого взводу

Похідний порядок взводу і відділення — колона Він застосовується на марші, під час переслідування, прове­дення маневру і повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки.

Передбойовий порядок — шикування взводу під час дій у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих по фронту (в лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий поря­док, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї.

Бойовий порядок — шикування підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню, яке поставили, і забезпечувати: повне використання бойових можливостей підрозділів; стійкість і активність в обороні; надійне ураження противника на якомога більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника та вигідних умов місцевості; можливість маневру в ході бою; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримування безперервної взаємодії та зручність управління підрозділами.

23.1. Основні способи подолання мінно-вибухових загороджень.

При займанні військами позицій і районів на місцевості необхідно: розвідати наявність мін на місцевості, перевірити споруди, об’єкти техніку; не входити в будівлі та інші споруди до перевірки їх на мінування; не пересувати з місця і не піднімати залишену противником бойову техніку і предмети озброєння без попередньої перевірки їх на наявність мін-сюрпризів.

Дані про загородження противника добуваються розвідкою. При цьому виявляють:

- розташування загород на місцевості, їх протяжність по фронту і в глибину, можливість обходу;

- технічний стан, ступінь готовності, організацію прикриття вогнем;

- способи встановлення мін, їх тип, наявність мін з елементами невилучення.

Для розвідки мінно-вибухових загород, встановлених дистанційними системами мінування в кожній механізованій (танковій) роті, батареї готують одне відділення. Розвідка встановлює: час і спосіб мінування; напрям, висоту польоту і кількість літаків (вертольотів), які виконували мінування; інтервал скидання мін (контейнерів); кількість випущених противником ракет або зарядів з мінами; місце падіння мін (контейнерів) тип мін і межі мінування районів (шляхів).

Мінно-вибухові загороди, встановлені дистанційними системами мінування, частини і підрозділи долають за рішенням командира, як правило самостійно. У всіх випадках не допускається довготривале перебування військ у замінованих районах і на шляхах пересування.

Для подолання перешкод в кожному батальйоні (дивізіоні) створюють групи розмінування, а в кожній роті (батареї) призначають відділення розмінування.

До складу групи розмінування виділяють одне-два відділення, які знають прийоми розмінування, споряджені засобами пошуку мін і їх знищення. Кожне відділення повинне мати дві-три кішки з шнурами, п’ять-сім захоплюючих ложок, один-два сачки для збирання протипіхотних мін, дві котушки з чорно-білою стрічкою, вісім-десять прапорців для позначення. Особовий склад обладнується індивідуальними засобами і пристосуваннями (рис. 9.14).

При виході підрозділу із замінованого району танками, обладнаними мінними тралами типу КМТ-5, або вручну, прокладають магістральні проходи (по одному на батальйон). На кожну механізовану /танкову/ роту готують прохід, який забезпечує вихід роти на магістральний прохід, або із замінованого району. Екіпажі танків, бронетранспортерів, бойових машин можуть готувати індивідуальні проходи,кожний на свою машину.

При самостійному доланні мінних полів танками і бойовими машинами, забезпеченими індивідуальними засобами тралення, підрозділ діє в наступному порядку:

- вистрілює піросигнал, показуючи рубіж, на якому трали КМТ-6 переводяться в похідне положення;

- один танк обладнаний мінним талом типу КМТ-5, просувається попереду танків, оснащених талами типу КМТ-6 на дистанції 50–100 м. КМТ-6 знаходиться в похідному положенні.

При підриві міни під тралом КМТ-5 командир танку дає по радіо сигнал “Міни” і вистрілює піросигнал.

Почувши сигнал і орієнтуючись по світловому сигналу, екіпажі танків переводять трали КМТ-6 в робоче положення і продовжують рух за курсом. Після проходження мінного поля екіпаж танку з тралом типу КМТ-5 знову.

Долання інженерних загород може здійснюватися по проходам. Кількість проходів, спосіб і час їх долання, визначає загальновійськовий командир.

Проходи в своїх загородах готують завчасно, до початку наступу, а в загородах противника — в ході наступальних дій.

В залежності від способу наступальних військ проходи в мінних полях противника можуть прокладатися ще до початку наступу. В кожному випадку вони повинні надійно прикриватися вогнем. Для швидкого їх закриття готують мінні шлагбауми.

Ширину проходу в своїх мінних полях і в мінних полях противника, розміщених перед переднім краєм оборони, приймають 6–8 м, а в мінних полях, розміщених в глибині оборони противника — не менше 4 м.

Для пропуску через протипіхотні мінні поля особового складу /в колону по одному/ можуть влаштовуватись проходи у вигляді стежок шириною 0,4–1,0 м, на яких з допомогою заряду розмінування знищують протипіхотні міни.

Долання мінних полів може здійснюватись по колійних проходах. Ширина кожної колії повинна бути не менше 1,1 м, а міжколійного не протраленого проміжку близько — 1,5 м.

Такий прохід забезпечує пропуск по ньому танків та інших гусеничних машин, у яких відстань між внутрішніми краями гусениць 2–2,5 м. Колійний прохід проробляють двома танками, обладнаними мінними тралами типу КМТ-5; танки рухаються один за другим, відстані між танками 25–30 м.

Проходи, які співпадають з напрямком шляхів руху військ, роз-ширюють до 12 м і більше. Розширення проходів, як правило, виконують силами інженерних підрозділів.

Для влаштування суцільного проходу з допомогою тралів типа КМТ-5 необхідно проходження трьох-чотирьох танків з тралами уступом вправо /вліво/.

Колійні проходи можуть розширюватись вибуховим способом з допомогою ланок продовженого заряду розмінування, а також вручну(рис. 9.16).

Для самостійної перевірки на мінування і для розмінування районів розміщення (позицій) і місця виконання задач підрозділів військ і спеціальних військ оснащуються міношукачами ІМП комплектами розмінування КРІ і КР0.

З допомогою міношукача ІМП знаходять протитанкові міни з металічним корпусом, які встановлені в ґрунті на глибині до 40 см, у воді — до 1,2 м; міни з дерев’яними, тканинними і пластмасовими корпусами і металічними підривниками виявляють в ґрунті на глибині 12 см, а протипіхотні фугасні міни з металічними підривниками — до 8 см.

Таблиця 9.1. Склад комплектів КРІ та КРО

Засоби	КРІ	КРО
Збірні щупи
Кішки з шнуром 30 м
Прапорці
Чохли для прапорців
Котушки з чорно-білою стрічкою довжиною 100 м		-
Чохли для котушок		-
Ножиці для різки колючого дроту
Ящик

При пошуку мін міношукачем пошуковий елемент безперервно і плавно переміщують в горизонтальній площині паралельно поверхні землі на висоті 5–7 см, в смузі шириною 1,5 м /стоячи/ і до 1 м /лежачи/. При находжені під пошуковим елементом міни /металічного предмету/ в телефонах прослуховуються зміни тону звуку. Характер предмету з’ясовується щупом.

Збірний щуп складається із стального загостреного наконечника довжиною 310мм, діаметром 5 мм і руків’я, яке складається із трьох окремих частин. Щупи можуть виготовлятись у військах у вигляді руків’я і прикріпленої до неї металічного наконечника діаметром 5–7 мм. Для пошуку мін стоячи щупи роблять довжиною 1,5–2 м, для пошуку мін лежачи — 0,8 м. Щуп тримають під кутом 20–45° до поверхні землі і плавно проколюють ним ґрунт на глибину 10–15 см через кожних 10–20 см. При роботі в положенні лежачи, щуп тримають майже паралельно поверхні землі. Якщо щуп наштовхується на твердий предмет, то проколами уточнюють його контури.

Розвідку і знищення осколкових протипіхотних мін, встановлених з дротяними розтяжками, здійснюється кішкою зі шнуром довжиною 30–50 м. Кішку послідовно закидають вперед на місцевість /мінне поле/ і протягують назад. Наявність мін визначають за їх вибухами.

Для прокладення проходу вручну призначають відділення з засобами пошуку, пристроями для знаходження /знищення/ мін і позначення проходу (рис. 9.17).

Відділення розгортається уступом праворуч або ліворуч. 1-й номер дотримується заданого напряму за поміченим орієнтиром, рухаючись серед проводить пошук мін міношукачем і показує ліву (праву) межу проходу чорно-білою стрічкою.

Виступом вправо /вліво/ від 1-го номеру на дистанції 10–15 м один від одного рухаються інші номери. Вони орієнтуються за кінцями чорно-білих стрічок /довжиною 15 м/, закріплених до поясного паска кожного номера. Останній, 6-й номер для позначення правої /лівої/ границі проходу тягне за собою чорно-білу стрічку яка розмотується з котушки.

1-й номер, закінчивши пошук, залишається для охорони проходу; 2-й і 3-й номери повертаються на вихідний рубіж (орієнтиром є чорно-біла стрічка, розтягнута 1-м номером), беруть знаки і позначають ними границі проходу: 2-й ліворуч, 3-й праворуч.

При оснащені міношукачами і щупами відділення ділиться на три розрахунки по два номери в кожному. При виході до границі мінного поля 1-й розрахунок, витримуючи заданий напрям, здійснює пошук мін в смузі шириною 2,5–3 м /перші номери щупами, другі – міношукачами/. Кожний номер 1-го розрахунку тягне за собою чорно-білу стрічку довжиною 15 м, прикріплену до поясного паска. 1-й номер 2-го розрахунку і 2-й номер 3-го розрахунку тягнуть за собою чорно-білі стрічки, розмотуючи з котушок (стрічками позначаються границі проходу).

Дата добавления: 2015-05-08