Охарактеризуйте модрини. 2 страница

63. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості клена гостролистого.

Клен звичайний, або гостролистий — (Acer platanoides L.) — високе (25-30 м заввишки), струнке дерево роду клен родини сапіндових з колоноподібним стовбуром, вкритим дрібнотріщинуватою темно-сірою корою, з густою розлогою кроною. Пагони буруваті, блискучі з світлими смужками і сочевичками. На пагонах супротивно розміщені притиснуті бруньки, прикриті чотирма-шістьма шкірястими лусками. Верхівкова брунька більша і оточена двома боковими. Листки великі (5 — 15 см завдовжки, 8-15 см завширшки), 5-7-пальчастолопатеві, при основі серцеподібні. Лопаті загострені, виїмки між ними тупі.; молоді листки по жилках волосисті, у кутках жилок з борідкою волосків. Квітки правильні одностатеві або двостатеві з подвійною оцвітиною, розміщені в багатоквіткових прямостоячих щіткоподібних голих суцвіттях на коротких квітконосах. Чашечка п'ятироздільна (5-7 мм завдовжки, 3-4 мм завширшки), пелюсток п'ять, вони жовтувато-зелені, трохи вужчі і довші за чашолистки, оберненояйценодібні, тупі, звужені в нігтик. Тичинок 5-12, маточка одна, зав'язь верхня з двома стовпчиками.

Плід — блідо-зелена двокрилатка (8-11 см завдовжки), крила її розходяться під тупим кутом. Клен звичайний росте в другому ярусі листяних і мішаних лісів. Тіньовитривала, досить морозостійка рослина. Цвіте у квітні — травні. Поширений майже по всій Україні. Культивують у парках і захисних насадженнях. Райони заготівель — правобережний і лівобережний Лісостеп. Прикарпаття та Карпати.

64. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості клена явора.

Явір — велике листяне дерево, що досягає 20-35 метрів у висоту, з широкою куполоподібною кроною. Стовбур товщиною 90-110 см. Досягає віку 500 років.

Кора

На молодих деревах кора гладенька і сіра, але з віком стає грубшою і відшаровуються лусочки, показуючи внутрішні шари кори від блідо-коричневого до рожевуватого кольору.Деревина біла, важка.

Листя

Листя супротивне, 10-25-сантиметрової довжини й ширини, з 5-15-сантиметровими черешками, з 5 прожилками, пальчато-лопатеве, з зубчастими краями, темно-зелене; деякі види мають листя пурпурного, багряного або жовтуватого відтінку.

Квіти

Однодомні жовто-зелені квіти з'являються навесні на 10-20-сантиметровий висячих китицях, по 20-50 квіток у кожному суцвітті.

Цвітіння в травні, після того, як розвиваються листки.

Насіння

5-10-міліметрові в діаметрі насінини розташовані попарно в крилатках. Крила розходяться під кутом 45-40 градусів і довжиною до 5 см. Крильця дозволяють насіння при падінні летіти, обертаючись за вітром, це допомагає їм поширюватися на велику відстань від батьківського дерева. Насіння дозрівають восени, приблизно через 6 місяців після запилення.

Плодоносить явір майже щорічно, однак багатий врожай можна спостерігати лише раз на 2-3 роки.

65. дайте порівняльну характеристику видів клену.

Клен (Acer L.) — рід дерев та кущів родини сапіндових (Sapindaceae). Існує біля 125 видів, бітьківщина більшості з яких — Азія, але кілька видів також зустрічаються в Європі, північній Африці і Північній Америці. Раніше клен класифікували до окремої родини кленових (Aceraceae), але зараз (наприклад, у системі APG-II) вважають частиною родини сапіндових. Налічується понад 150 видів клену.

66. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості липи дрібнолистої.

Липа дрібнолиста або серцелиста (Tilia cordata Mill.) (T. parviflora Ehrh.). Дерево родини липових до 25 м заввишки з густою, розлогою кроною. Стовбур могутній з темною поздовжньо-борозенчастою корою. Молоді гілки жовтувато-коричневі, звичайно голі. Листки (5-10 см завдовжки) чергові. Пластинка листка удвічи довша за черешок або дорівнює йому, округла або трохи видовжена, при основі серцеподібна, на верхівці відтягнутозагострена, краєм зарубчасто-пилчаста. Зверху листка ясно-зелені, зісподу сизі з борідками рудих волосків у кутках жилок. Квітки правильні, розміщені в пазушних 3-11-квіткових щіткоподібних напівзонтиках. Приквітковий листок (6-8 см завдовжки), що зрісся з квітконосом на третину довжини, лишається при плодах, довгастий, тупий, жовтувато-зелений. Оцвітина подвійна, чашолистків п'ять (4-5 мм завдовжки), яйцеподібноланцетні, пелюсток п'ять, вузько-оберненояйцеподібні, жовтувато-білі. Тичинок багато, зрослися при основі у п'ять пучків. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик один з п'ятилопатевою приймочкою. Плід — яйцеподібно-кулястий горішок (5-7 мм завдовжки), невиразно гранчастий, опушений, з крихким оплоднем. Липа серцелиста росте у другому ярусі листяних, рідше мішаних лісів. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте у червні-липні.

Поширена майже в усій Україні, крім крайнього Степу, на Поліссі рідше. Райони заготівель — Хмельницька, Вінницька, Київська, Полтавська, Черкаська, Сумська, Харківська, Донецька області. Запаси сировини значні.

67. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості липи широколистої.

Липа широколиста (лат. Tilia platyphyllos) — високе (до 35 м заввишки) дерево родини липових. Молоді гілки волосисті, бруньки мохнасті. Листки чергові, округлі або яйцевидно-округлі, серцевидні, по краю гострозубчасті, зісподу — з борідками білих волосків у кутах жилок; черешки листків волосисті. Квітки правильні, ясно-жовті, зібрані по 2—5 у півзонтики. Плід — горішок, грушовидний, з п'ятьма випнутими гранями. Цвіте у червні.

Росте в мішаних і широколистяних лісах у західних областях України. Культивують у садах і парках.

68. Дайте порівняльну характеристику липи широколистої ї дрібнолистої.

Липа дрібнолиста або серцелиста (Tilia cordata Mill.) (T. parviflora Ehrh.). Дерево родини липових до 25 м заввишки з густою, розлогою кроною. Стовбур могутній з темною поздовжньо-борозенчастою корою. Молоді гілки жовтувато-коричневі, звичайно голі. Листки (5-10 см завдовжки) чергові. Пластинка листка удвічи довша за черешок або дорівнює йому, округла або трохи видовжена, при основі серцеподібна, на верхівці відтягнутозагострена, краєм зарубчасто-пилчаста. Зверху листка ясно-зелені, зісподу сизі з борідками рудих волосків у кутках жилок. Квітки правильні, розміщені в пазушних 3-11-квіткових щіткоподібних напівзонтиках

Липа широколиста (лат. Tilia platyphyllos) — високе (до 35 м заввишки) дерево родини липових. Молоді гілки волосисті, бруньки мохнасті. Листки чергові, округлі або яйцевидно-округлі, серцевидні, по краю гострозубчасті, зісподу — з борідками білих волосків у кутах жилок; черешки листків волосисті. Квітки правильні, ясно-жовті, зібрані по 2—5 у півзонтики. Плід — горішок, грушовидний, з п'ятьма випнутими гранями. Цвіте у червні.

69. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості ясена звичайного.

Ясен звичайний, Ясен високий (Fraxinus excelsior L.) — високе дерево родини маслинових (20-40 м заввишки) з ажурною, високо піднятою кроною і струнким стовбуром з ясно-сірою гладенькою корою, яка на старих деревах стає дрібнотріщинуватою. Пагони сірувато-зелені з вугільно-чорними великими бруньками. Листки (до 40 см завдовжки) непарноперисті, супротивні з 3-5 (6) парами бокових листочків. Листочки ланцетні, лінійно- або овально-ланцетні, загострені, зубчасті або цілокраї, сидячі, знизу трохи опушені. Квітки зібрані у більш-менш щільні волотисті суцвіття, одностатеві чи двостатеві, не мають оцвітини. Тичинкові квітки містять дві фіолетово-бурі тичинки, а маточкові — одну маточку з темно-бурою двороздільною приймочкою. Зав'язь верхня. Плід — однонасінна сплюснута лінійно-ланцетна крилатка (2-2,5 см завдовжки), часто гвинтоподібно закручена.

Росте ясен у першому ярусі листяних лісів. Довговічна, швидкоросла, тіньовитривала рослина. Цвіте у травні. Поширений у Лісостепу, рідше на Поліссі, в Криму. Культивують по всій Україні. Він займає 1,4 % площі державного лісового фонду.

70. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості бузка звичайного.

Бузок звичайний – це листопадний кущ заввишки 2-5 м. Листки супротивні, яйцеподібні, цілокраї. Квітки двостатеві, зазвичай з бузковим чи фіолетовим, рідше білим віночком, зібрані у китиці. Цвітуть у травні. Плід — коробочка, дозріває у липні-серпні.

З лікарською метою використовують квітки і листя рослини, які заготовляють під час цвітіння. Квітки звільняють від основи суцвіть, сушать спочатку на сонці, а потім під укриттям на повітрі. Листки сушать під укриттям на повітрі чи у добре провітрюваному приміщенні. Готову сировину зберігають у сухому місці.

Квітки містять ефірну олію, глікозид сирингін та інші складні органічні речовини. У листках є аскорбінова кислота (вітамін С) (до 200 мг%).

71. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості в’яза гладкого.

В'яз гладенький або європейський білий (Ulmus laevis) — дерево родини в'язових (Ulmaceae) (15—30 м заввишки) з товстим стовбуром, вкритим буро-коричневою корою. Молоді пагони червонувато-бурі, опушені, гілки тонкі, гладенькі, блискучі, бруньки гострі, конічні. Листки чергові, яйцеподібні або овальні (6—12 см завдовжки, 3,5 см завширшки), з нерівнобоко-серцеподібпою основою, пилчасті, зверху голі, темно-зелені, зісподу світліші, опушені, бічні жилки не дають вилчастого розгалуження і закінчують я в зубцях.

Квітки двостатеві з коричнюватою, простою, дзвоникуватою, восьмилопатевою оцвітиною (до 8—11 мм у діаметрі) на довгих (до 2 см) квітконіжках. Тичинок 6—8, пиляки темно-фіолетові, зав'язь верхня.

Плід — горішок, оточений крилоподібним виростом. Крилатка (12—16 мм завдовжки) округла або овальна, у верхній частині виїмчаста, по краю війчаста, плодоніжка довга, у 2—5 разів перевищує плід. Горішок розміщений у центрі крила.

В'язи поширені по всій Україні, особливо в Лісостепу і Степу, де і зосереджені райони їх заготівель. Усі в'язи культивують; в останні десятиріччя їх запаси зменшились внаслідок поширення грибних хвороб (голландська хвороба ільмових).

72. Дайте порівняльну характеристику в’яза гладкого та шорсткого.

В'яз гладенький або європейський білий ( Ulmus laevis) — дерево родини в'язових (Ulmaceae) (15—30 м заввишки) з товстим стовбуром, вкритим буро-коричневою корою.

Листки чергові, яйцеподібні або овальні (6—12 см завдовжки, 3,5 см завширшки), з нерівнобоко-серцеподібпою основою, пилчасті, зверху голі, темно-зелені, зісподу світліші, опушені, бічні жилки не дають вилчастого розгалуження і закінчують я в зубцях.

Квітки двостатеві з коричнюватою, простою, дзвоникуватою, восьмилопатевою оцвітиною (до 8—11 мм у діаметрі) на довгих (до 2 см) квітконіжках. Тичинок 6—8, пиляки темно-фіолетові, зав'язь верхня.

Плід — горішок, оточений крилоподібним виростом. Крилатка (12—16 мм завдовжки) округла або овальна, у верхній частині виїмчаста, по краю війчаста, плодоніжка довга, у 2—5 разів перевищує плід. Горішок розміщений у центрі крила.

В'яз шорсткий (Ulmus glabra Huds.) - Відрізняється від інших в'язів гладенькою світлою корою і товстими темно-бурими опушеними пагонами. Листки на коротких черешках, зісподу шорстковолохаті, зверху гострошорсткі, великі (8-20 см завдовжки, 5-12 см заввишки), при основі більш-менш симетричні. Крилатки великі (до 3 см завдовжки), зеленуваті. Росте як супутник дуба в широколистяних лісах, зрідка в другому ярусі. Тіньовитривала рослина.

73. Порівняльна характеристика шовковиці білої та чорної.

Шовковиця біла також еперка, шовковиця (лат. Morus alba) — однодомне, рідко дводомне, з розкидистою кроною дерево родини шовковицевих, до 12 м заввишки. Листки м'які, чергові, черешкові, яйцеподібні. Квітки одностатеві, зібрані пазушними циліндричними, густими колосоподібними суцвіттями. Оцвітина проста, чотирироздільна, дзвоникувата. Цвіте у травні. Плід — горішки; на час достигання плодів оцвітина стає м'ясистою і квітки зростаються між собою, утворюючи овальне біле або червонувате, ягодоподібне супліддя. Плоди достигають у липні — серпні.

Шовковиця чорна (лат. Mórus nígra) - листопадне дерево, відоме в культурі, широко розповсюджене на Кавказі, в Середній Азії, Молдові, Криму та Україні. Вирощують заради смачних плодів та деревини.

Дерево з роскидистою кроною, до 5 - 10 м заввишки. Листя більш жосткі і менш придатні для годування шовкопряда, ніж листя шовковиці білої. Оцвітина проста, чотирироздільна, дзвоникувата. Дерево цвіте в травні. Перші зрілі ягоди - у червні. Приємна ботанічна особливість - нерівномірність визрівання ягід, що дає змогу збирати зрілі - довгий термін, залишаючи на дереві зелені. Збори полегшені тим, що зрілі ягоди добре осипаються, не потребуючи зусиль.

74. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості барбарису звичайного.

Барбарис звичайний (Berberis vulgaris) — рослина роду Барбарис. Місцева назва — кислиця. З родини барбарисових — Berberidaceae.

Гіллястий кущ (1,2-2,5 м заввишки). Пагони сірі, ребристі, дугоподібні, несуть трироздільні, рідше п'ятироздільні колючки (2 см завдовжки), Молоді гілочки жовтуваті або жовтувато-червоні. Листки чергові, тонкі, овальні, обернено-яйцеподібні або видовжені (1-4 см завдовжки і 0,5-2 см завширшки), на верхівці тупуваті, з клиноподібнозвуженою основою; по краю гострозубчасті, зісподу сітчасті, з невеликими прилистками. Суцвіття — пониклі китиці (до 6 см завдовжки), розміщені на верхівках укорочених пагонів. Квітки жовті (68 мм у діаметрі). Чашолистків три, забарвлених в однаковий колір з пелюстками, пелюсток три; у квітці ще є шість пелюсткоподібних нектарників, які мають по дві залозки при основі. Тичинок шість, маточка одна, зав'язь верхня.

Плід — видовжена, яскраво-червона ягода (5-12 мм завдовжки) з однією-трьома коричневими матовими насінинами (4-6 мм завдовжки). Росте у підліску, в хвойних і мішаних лісах, на узліссях, в чагарниках, на кам'янистих схилах. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте в травні — червні, плоди достигають у вересні. Барбарис поширений по всій Україні як природно, так і в культурах. Заготівля можлива в Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Полтавській, Сумській і Донецькій областях.

75. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості обліпихи крушиновидної.

Обліпиха крушиновидна (лат. Hippophae rhamnoides L.) — кущ родини лохових (Elaeagnaceae) (маслинкових) висотою 0,5 - 4 м, рідше деревце заввишки до 10м, з колючими гілками, вкритими сірою корою. Молоді пагони з дрібними кулястими бруньками, вкриті сріблястими лусочками, а багатолітні гілки — іржаво-бурі, бурі, або темно-бурі.

Коренева система

Рослина має слабомичкувату шнуровидну поверхневу кореневу систему, яка дає кореневі пагони-зачатки. На корінні формуються клубочки (кореневі шишечки), за допомогою яких обліпиха засвоює атмосферний азот.

Листя

Листки лінійно-ланцетні, без прилистків, завдовжки 2—8 см і шириною біля 0,5 см, цілокраї, зверху зелені, зісподу бурувато-сріблясті (від покриваючих їх білих і буроватих лусочок і волосків), на верхівці туповаті, рідше злегка загострені, сидять зближено.

Квіти

Рослина дводомна, вітрозапильна. Квітки одностатеві. Чоловічі квітки знаходяться на дуже коротких стеблах в кульових суцвіттях, пелюстки не утворюються. Тичинкові квітки буруваті, в коротких колосках, дрібні з глибокодвороздільною оцвітиною і чотирма тичинками. Маточкові квітки зеленуваті, малопомітні, з трубчастою дволопатевою оцвітиною, сидять у пазухах листків. Маточка одна, зав'язь верхня.

Плоди

Плід — овальна кістянка (7—8 мм завдовжки), соковиті, гладкі, блискучі, жовтуваті або оранжево-червоні кулькоподібні з своєрідним смаком і ароматом. Плоди сидять густо, ніби обліплюючи стебло.

У природних умовах росте по берегах річок і озер як домішка до вербово-тополевих заплавних лісів. Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у травні, плоди достигають у вересні.

76. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості яблуні лісової.

Я́блуня лісова́ (Malus sylvestris Mill., Malus praecox Borkh.) - дерево родини розових (Rosaceae). Місцеві назви — дичка, кислиця тощо.

Дерево 10-15 м заввишки, рідше високий кущ. Стовбур вкритий світлою корою, що тріскається лусками. Гілки сіруваті, молоді, пагони зеленувато-бурі або злегка опушені, часто закінчуються міцними колючками.

Листя

Листки (1,5-12 см завдовжки, 1,2-7 см завширшки), чергові широко- або довгасто-яйцеподібні, рідше широкоеліптичні або майже округлі, до верхівки гострокінцеві, біля основи закруглені або поступово звужені в клиноподібний черешок, по краю дрібнозубчасті або подвійно пилчасто-зубчасті; молоді листки мають по жилках густе опушення, прилистки вушкоподібні, рано обпадають.

Квітки у малоквіткових зонтикоподібних суцвіттях, зібрані на укорочених пагонах, квітконіжки злегка опушені. Квітки правильні з подвійною оцвітиною, п'ятичленні. Чашолистки загострено-трикутні, відігнуті назовні. Пелюстки білі або рожеві (до 2 см завдовжки), тичинок багато, маточка одна, зав'язь нижня.

Плоди кулясті або округло-яйцеподібні (1,8-2,5 см. у діаметрі), жовто-зелені, іноді червонуваті. Насіння коричневе, блискуче.

Поширена майже по всій Україні як у природному стані, так і в культурі, особливо в плодових розсадниках, садо- і полезахисних смугах, захисних насадженнях уздовж доріг.

77. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості груші звичайної.

Груша звичайна (Pyrus communis L.) Місцеві назви - груша дика, лісовка, дичка тощо. З родини розових - Rosaceae.

Дерево (20-30 м заввишки). Стовбур стрункий, вкритий товстою бурою корою з глибокими поздовжніми тріщинами. Гілки бурувато-сірі, блискучі, часто з укороченими колючими пагонами. Листки чергові, майже округлі або овальні (2-8 см завдовжки, 1,5-3 см завширшки), по краю дрібнопилчасті з загостреною вершиною, на довгих черешках, густоповстистоопушені, пізніше голі. Старі листки темно-зелені, блискучі. Квітки білі або блідо-рожеві (до 3 см у діаметрі), зібрані в 2-12-квіткові щіткоподібні суцвіття. Чашечка з п'яти трикутних листочків, пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна, стовпчиків п'ять, зав'язь нижня. Плоди мінливі за формою (1,5-4 см завдовжки, 1,5-2 см завширшки), зелені або жовтуваті. Насіння видовжене, з загостреною основою ї заокругленою вершиною. Росте в другому ярусі деревостанів листяних і мішаних лісів, на галявинах, узліссях. Тіньовитривала, солевитривала, зимостійка рослина. Цвіте у квітні, травні, плоди достигають у вересні, жовтні.

Поширена по всій Україні, крім крайнього Степу.

78. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості глоду колючого.

Глід колючий (лат. Crataegus oxyacantha; рос. Боярышник колючий) - кущ або невелике дерево родини розових.

Глід колючий - кущ, або невелике дерево заввишки 5-6 м. Це широковідома в народі рослина, що росте в лісах і перелісках, на кручах, пагорбах, високих берегах річок, над урвищами, біля залізничних шляхів. Гілки рослини мають гострі і міцні (розміром 2 см і більше) колючки. Листки широкоромбічні, з голими черешками. Квітки двостатеві, п'ятипелюсткові, з білими або рожевими пелюстками. Плоди світло- або криваво-червоні. Цвіте глід у кінці травня - на початку вересня. Райони поширення: Україна, Західний і Східний Сибір, Урал, Кавказ, Середня Азія.

79. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості шипшини звичайної.

Шипшина звичайна – один із видів шипшин, високий кущ родини розових (1,5-2,5 м заввишки) з дугоподібно звисаючими гілками, вкритими міцними гачкуватими шипиками.

Молоді пагони зеленувато-червоні з шилоподібними шипиками і щетинками. Листки чергові непарноперисті, з сімома, рідше дев'ятьма листочками (10—16 см завдовжки, 6—12 см завширшки). Листочки з обох боків голі, овально-видовжені, пильчасті, прилистки довгі, зрослися з черешком.

Квітки поодинокі, рідше зібрані по три-п'ять у щиткоподібних суцвіттях, оточених приквітками. Чашолистків п'ять, вони перисторозсічені, після цвітіння спрямовані вниз, а незадовго до достигання плодів частково відпадають. Віночок (до 5 см у діаметрі) рожевий або біло-рожевий з п'ятьма вільними пелюстками. Квітколоже увігнуте, тичинок і маточок багато. Плоди ягодоподібні (18—20 мм завдовжки), червоно-оранжеві, різні за формою, з численними волосистими сім'янками.

Шипшина звичайна росте на схилах, узліссях, рідше під пологом мішаних і листяних лісів, уздовж доріг, на пустищах.

Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у серпні — вересні. Поширена шипшина звичайна на Поліссі, в лісостепу, степу.

80. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості калини звичайної.

Калина звичайна, червона калина (лат. Viburnum opulus); місцеві назви: карина, калена, калинина — високий гіллястий кущ заввишки 2-4 м з сірою корою, з роду калина (Viburnum).

Пагони зеленувато-сірі з супротивними, великими (до 57 мм) бруньками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка їх 3-5-лопатева з серцеподібною основою, зелена, з двома ниткоподібними прилистками, черешки довгі.

Квіти зібрані в плоскі кінцеві щиткоподібні суцвіття: крайові квітки - великі, білі, безплідні; серединні — дрібніші, двостатеві. Чашечка з п'ятьма зубчиками, віночок (до 5 мм у діаметрі) п'ятироздільний, тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик короткий з трироздільною приймочкою, зав'язь нижня.

Плоди — ягодоподібні червоні, овальні кістянки (6,514 мм завдовжки і 4,5-12 мм завширшки), містять забарвлену червоним соком плоску тверду кісточку. Залишаються на гілках дуже довго і прикрашають кущ навіть зимою.

Калина звичайна росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах рік і водойм. Краще росте на понижених, добре зволожених місцях. Рослина зимостійка, тіньовитривала але вимоглива до вологи. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у вересні.

Калина має євросибірський ареал зростання. У дикому стані росте в центральній і південній Європі, в Малій Азії, у Північній Африці, в європейській частині Росії. На півночі і заході Росії зустрічається рідше. Зустрічається у Західному і середньому Сибіру, а також у східних і північних областях Казахстану.

81. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості бузини чорної та червоної.

Бузина чорна (Sambucus nigra L.) Місцеві назва - бозняк, буз, самбук, бездерево. Гіллястий кущ або невелике деревце родини адоксових (5-5,5 м заввишки) з світло-бурою тріщинуватою корою. Пагони буруваті, засіяні коричневими сочевичками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину. Листки 35 см завдовжки, супротивні, непарноперисті. Листочки яйцеподібні або яйцеподібно-довгасті, гостропилчасті, з косовитягнутою вершиною, по жилках опушені. При розтиранні відчувається неприємний запах. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані в щиткоподібні волоті з п'ятьма головними гілочками. Віночок п'ятипелюстковий (до 5 мм у діаметрі), тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід - тринасінна кістянка, чорно-ліловий.

Бузина́ черво́на, також кали́нка (лат. Sambacus racemosa) — листопадний кущ родини жимолостевих, заввишки 2—4 м.

Гілки з буруватою серцевиною.

Листки супротивні, непарноперисті, з 5—7 яйцевидно-ланцетними, пилчастими листочками.

Квітки двостатеві, правильні, дрібні, зеленувато-жовті, всі на ніжках, зібрані в яйцевидну, щільну, спрямовану вгору волоть.

Плід — червона кістянка. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у серпні — вересні.

Росте в лісах, чагарниках, на скелях у Карпатах, на Прикарпатті, рідше на Західному Поліссі та в Лісостепу. На півдні України вирощують як декоративну рослину.

82. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості бархата амурського.

Бархат амурський (Phellodendron amurense) — дерево родини рутових (Rutaceae), вис. до 20—25 м і 60—75 см в діаметрі, з густою кроною і світло-сірою зморшкуватою бархатистою корою, що має добре розвинутий корковий шар.

Листки непарнопірчасті, з неприємним запахом.

Квітки дводомні, невеликі, зеленуваті, зібрані в китицю; плід — чорна костянка. Росте бархатне дерево в Японії, Китаї, в СРСР (на Далекому Сході і півдні острова Сахалін). Вирощується в Європейській частині СРСР, в тому числі в УРСР, в парках, штучних лісових насадженнях та лісозахисних смугах. Міцна деревина бархатного дерева іде на виготовлення меблів, фанери, лиж тощо, з кори одержують корок.

83. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості каштана кінського.

Кінський каштан (Aesculus hippocastanum L.) — рослина родини сапіндових.

Дерево з гарною густою кроною до 30 м заввишки. Старе гілля брунатно-сіре, молоді товсті пагони — світло-бурі, голі. Бруньки до 2,5 см завдовжки, яйцевидні, темно-бурі, клейкі, покриті шкірястою лускою. Листки супротивні, черешкові, до 25 см у поперечнику, пальчастоскладні, складаються з 5-7 сидячих листочків клиновидно-оберненояйцевидних, зморшкуватих, знизу світліших, вздовж жилок пухнастих від рудих волосків. Квітки зібрані в гроно 20-30 см заввишки, чашечки квіток дзвоникуваті, пухнасті з 5 нерівними лопатями. Віночок п'ятипелюстковий, білий з жовтуватою, далі червонястою плямою в зіві. Плід — зелена тристулкова коробочка 6 см завдовжки з неколючими шпичаками і з однією насіниною 2-3 см в поперечнику, покритою блискучою шкіркою, з сірою плямою на основі. Цвіте в травні, плоди дозрівають у вересні — жовтні.

Росте по всій території України (походить з південно-східної Європи. Збирають кору молодих гілок — навесні, квіти — в травні, шкірку насіння — восени.

84. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості самшиту вічнозеленого.

Самшит вічнозелений (Buxus sempervirens L.) — вічнозелений кущ або деревце родини самшитових, культивують у садках і парках в Україні, частіше в Криму.

Довгорічна порода доживає до 400 — 500 років; листки тримаються 8 — 12 років. Самшит вічнозелений використовують для обсаджування доріжок для клумб, заготівлі важкої та твердої деревини і для токарських виробів. З неї виготовляють графувальні дошки, духові музичні інструменти, лінійки та ін. У Галичині відомий під назвою букшпан.

85. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості кущів з родини Агрусових.

Аґрусові (Grossulariaceae) — родина квіткових рослин порядку ломикаменецвітих. Таксономія родини змінилася дуже значно протягом останнього часу, тільки найбільший рід родини — Смородина (Ribes) — завжди залишався її частиною і зараз є єдиним родом родини. Так, роди Ескалонія (Escallonia), Ітеа (Itea) і Квінтинія (Quintinia) були винесені в інші родини.

86. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості сливи домашньої.

Слива домашня або звичайна (лат. Prúnus doméstica),— плодова рослина роду Слива підродини Мигдалеві сімейства Розові.

Плодове дерево висотою 6 — 16 м з. Плоди — м'ясисті кістянки різної форми, звич. 20 — 30 г ваги. Вони соковиті і мають високі смакові, поживні й дієтичні якості; містять 7 — 18% цукрів, 0,25 — 1,35% органічних кислот, 0,75 — 0,95% пектинових речовин, 8,8 — 22,1 мг% вітамінів С та провітаміни А, в кісточках — 30 — 35% олії. Сливи споживають свіжими, переробляють на чорнослив (сушені С.), конфітури, маринади, компоти, повидла, мармеляди, наливки тощо.

В Україні вирощують С. повсюдно, найбільше на сх. Поділлі, Покутті, Закарпатті, Харківщині й Кубані.

87. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості черемхи звичайної.

Чере́мха звича́йна (Prunus padus, місцева назва: черемшина) — рослина родини розових (Rosaceae) роду Слива (Prunus).

Черемха звичайна — невисоке (2-10 м заввишки) дерево або високий кущ.

Кора — сірувато-чорна, з помітними сочевичками на ній. Молода кора пахуча.

Пагони — ясно-зелені або коричнево-червоні, блискучі. Листки — чергові, тонкі, видовженоеліптичні (5-12 см завдовжки, 2-6 см завширшки), зверху голі, знизу по жилках опушені, дрібнопилчасті, до вершини загострені. Черешки — короткі, біля основи пластинки мають дві маленькі залозки, прилистки лінійно-шилоподібні, залозисто-зубчасті, рано опадають.

Квітки черемхи — пахучі, численні, розміщені на голих квітконіжках у густих пониклих китицях (10-15 см завдовжки), квітколоже — чашоподібне. Чашечка з п'яти трикутних, по краях залозистих чашолистків, віночок білий (до 1,5 см у діаметрі), пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна з одним стовпчиком і верхньою зав'яззю.

Плід — однонасінна куляста сім'янка (8-10 мм у діаметрі), чорна, блискуча; кісточка округло-яйцеподібна, складчаста.

Черемха звичайна росте у підліску або другому ярусі мішаних і листяних лісів, по чагарниках, уздовж річок і озер, по ярах і заплавних луках. Зимостійка, світлолюбна рослина.

88. Ареал, морфологічні, біологічні та екологічні особливості горобини чорної.

Горобина чорна(Aronia melanocarpa Elliot.) — кущ родини розових (Rosaceae) 2-2,5 м заввишки.

Листки прості, цілокраї, блискучі, чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні, загостре- ні, по краю пилчасті, зверху темно-зелені, зісподу — світліші.; черешки короткі з широкими прилистками, що не обпадають. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі або рожеві, в щитковидних суцвіттях. Цвіте рослина з середини травня майже до кінця червня. Плоди достигають у серпні-вересні. Плід опушений, у період стиглості голий, округлої форми, чорного або сливового кольору з сизою поволокою, соковитий, 6-12 мм у діаметрі. В пору плодоношення вступає на 3—4-й рік

Дата добавления: 2015-05-08