Фінансовий контроль: поняття , види та методи

Фінансовий контроль – це діяльність державних органів і не державних організацій щодо забезпечення законності фінансових дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі і використанні кошти грошових публічних фондів та пов’язаних з цим матеріальних відносин.

Публічний фінансовий контроль – це регламентована правовим нормами діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, інших публічних суб’єктів і недержавних організацій, господарюючих суб’єктів, чи їх структурних підрозділів, фізичних осіб, наділених відповідними повноваженнями та певними правами, що спрямоване на забезпечення законності, обґрунтованості, під час формування публічних фондів коштів, повноти надходження коштів у відповідні фонди, законності та ефективності їх розподілу та перерозподілу і використання, а також законності та ефективності управління державним та комунальним майном.

Методи фінансового контролю — це способи та прийоми його проведення, здійснення контрольних заходів.

Фінансовий контроль здійснюється такими методами.

1. Облік — це метод, характерний для будь-якого контролю, не тільки фінансового. Його можна диференціювати за двома напрямками:

а) облік зобов’язаних осіб під час занесення даних про них у відповідні реєстри (наприклад: реєстри платників податків) чи облікову документацію;

б) облік об’єктів (коштів, матеріальних ресурсів), з якими пов’язане виконання фінансових обов’язків.

2. Обстеження здійснюється щодо окремих сторін діяльності підконтрольного суб’єкта, базується на широкому колі показників і проводиться з метою визначення необхідності здійснення детальної перевірки або ревізії. Найчастіше під час обстеження використовуються такі прийоми, як опитування й анкетування.

3. Аналіз є системним і пофакторним методом фінансового контролю, що проводиться за періодичною або річною звітністю та на підставі якого визначається рівень виконання плану, норм, фінансової дисципліни. При цьому використовуються такі аналітичні прийоми, як індексний метод та метод середніх і відносних значень, за допомогою яких досліджуються головні фінансово-економічні показники діяльності підконтрольного суб’єкта.

4. Перевірка — епізодична контрольна дія на певному напрямку діяльності підконтрольного суб’єкта, що виконується за місцем його розташування на основі облікових, звітних документів для виявлення порушень фінансової дисципліни й усунення їх наслідків. Перевірка відображається в зіставленні фактичних даних контролю з даними, які відобразилися в первинній документації. Під час перевірок, зазвичай, контролюються окремі сторони фінансово-господарської діяльності. За результатами визначаються заходи щодо усунення виявлених недоліків. Слід зазначити, що підконтрольними суб’єктами (об’єктами) називають фізичні чи юридичні особи, на певний вид діяльності яких спрямовані контрольні дії.

Перевірки класифікують за декількома ознаками:

1) за обсягом контрольованих дій:

а) комплексна перевірка — перевіряються всі види діяльності підконтрольного суб’єкта за певний період;

б) вибіркова перевірка — перевіряються окремі сторони діяльності підконтрольного суб’єкта. Така перевірка може здійснюватися або окремо, або як частина комплексної;

в) цільова (тематична) перевірка — перевіряються окремі види операцій або напрямки діяльності підконтрольного суб’єкта. Проводиться за визначеним переліком питань або з одного напрямку діяльності.

2) залежно від місця проведення:

а) камеральна перевірка — здійснюється органом фінансового контролю за місцем його розташування, з наданням йому звітних та інших документів без виїзду на контрольовані об’єкти;

б) виїзна перевірка — відбувається за місцем розташування підконтрольного суб’єкта, його приміщень і об’єктів;

в) зустрічна перевірка — здійснюється як частина камеральної або виїзної та полягає в зіставленні показників, підтверджених документально, щодо діяльності підконтрольних суб’єктів та відомостей інших осіб з показниками, відображеними в документах власне зобов’язаного суб’єкта.

3) залежно від періодичності проведення:

а) планова перевірка — здійснюється відповідно до плану роботи органу фінансового контролю;

б) повторна перевірка — проводиться через певний час після планової за тими ж питаннями і за той самий контрольований період з метою контролю за усуненням виявлених недоліків під час планової перевірки;

в) різновидом позапланової перевірки є зустрічна, яку охарактеризовано вище.

4) залежно від показників, що підлягають перевірці:

а) формальна перевірка — перевірка на правильність заповнення первинних документів, реквізитів, існування підчищень, виправлень і т.ін.;

б) арифметична перевірка — перевірка правильності розрахунків в облікових і звітних документах.

5. Ревізія — системна діяльність спеціальних органів фінансового контролю, пов’язана з аналізом і дослідженням первинної облікової та звітної документації з метою перевірки своєчасного та повного виконання фінансових обов’язків підконтрольними суб’єктами, правильного ведення ними бухгалтерського обліку, розрахунків податкових зобов’язань та подання звітності. На відміну від перевірки, що є одиничною контрольною дією, ревізія має системний характер. Об’єктом ревізії є бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації та інші документи незалежно від способів надання інформації.

I. За часом проведення:

1) попередній; 2) поточний; 3) подальший.

Попередній фінансовий контроль проводиться до здійснення операцій, дій, пов’язаних з рухом грошових фондів (передує операціям, що перевіряються). Він полягає в розгляді та аналізі кошторисів, бюджетів, затвердженні їх проектів. За цих умов стає можливим запобігання порушенням фінансового законодавства ще на стадії прогнозів і планів, зводиться до мінімуму нераціональне використання коштів.

Поточний фінансовий контроль здійснюється в процесі виконання безпосередніх фінансових операцій, пов’язаних із рухом грошових фондів. За його допомогою створюються передумови запобігання порушень фінансової дисципліни в процесі формування та витрачання грошових фондів. Фактичні витрати порівнюються з нормами витрат, закріплених відповідними нормативними актами та кошторисами, що уможливлює виявлення відхилень та вчасне на них реагування.

Подальший фінансовий контроль проводиться вже після здійснення господарської чи фінансової операції щодо використання грошових фондів. За цих умов оцінюється стан фінансової дисципліни, виявляються її порушення та визначаються заходи щодо їх усунення. Цей вид контролю реалізується під час аналізу звітів і балансів, поглибленого вивчення усіх сторін господарсько-фінансової діяльності. Саме його всебічний характер і надає цьому видові контролю комплексний характер, що деталізує підстави і мету руху як коштів, так і пов’язаних із ними матеріальних, трудових, природних ресурсів.

II. За суб’єктним складом органів, що здійснюють контроль:

1) державний; 2) незалежний.

Державний фінансовий контроль здійснюється спеціально уповноваженими органами держави. За цих умов його можна поділити на:

а) державний фінансовий контроль, що здійснюється органами загальної компетенції (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України). У цьому випадку необхідно звернути увагу на певну особливість — розбіжність дій подібних органів і органів фінансової діяльності загальної компетенції. Фінансовий контроль — більш вузька сфера, ніж фінансова діяльність загалом, що відображається в спеціальній компетенції органів. Наприклад, Національний банк України належить до органів фінансової діяльності спеціальної компетенції, але є органом фінансового контролю загальної компетенції, оскільки він не тільки здійснює функції контролю, але і багато інших, пов’язаних із рухом грошових коштів держави загалом;

б) державний фінансовий контроль, який здійснюють органи спеціальної компетенції, створені спеціально для фінансового контролю (Рахункова палата, Державне казначейство, Контрольно-ревізійна служба, податкові та митні органи та ін.).

Незалежний фінансовий контроль здійснюється недержавними установами, організаціями та містить:

а) незалежний фінансовий контроль, що здійснюється громадськими організаціями і т.ін.;

б) незалежний фінансовий контроль, що здійснюється аудиторськими організаціями, аудиторами.

III. За змістом контрольованих відносин фінансовий контроль фактично поділяється на інституціональні види та розрізняє контрольовані дії за змістом інститутів Особливої частини фінансового права. Виходячи з цього, контроль буває:

1) бюджетний; 2) податковий; 3) банківський; 4) валютний.

IV. За джерелами контролю:

1) документальний — фінансовий контроль, що полягає в аналізі та перевірці первинної документації (кошторисів, балансів і т.п.), пов’язаної з рухом грошових коштів;

2) фактичний — фінансовий контроль, під час якого проводиться аналіз як документів, так і матеріальних цінностей, рух яких документально закріплюється, перевіряється відповідність записів фактичним грошовим і матеріальним ресурсам.

V. За періодичністю здійснення:

1) оперативний фінансовий контроль здійснюється в межах звітного періоду;

2) періодичний фінансовий контроль охоплює діяльність органів фінансового контролю після закінчення звітного періоду, та пов’язаний з перевіркою законності, доцільності використання грошових ресурсів.

Дата добавления: 2015-05-10