Місцеві податки та збори: загальна характеристика та види

Поняття та склад податкової системи України

Державне мито: поняття та порядок справляння

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито сплачується готівкою, митними марками і шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитній установі.

За дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України, крім випадків, передбачених у частині третій цієї статті.

Порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством

фінансів України. Наказ Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита

Податкова система – сукупність:

податків, зборів та інших платежів, законодавчо закріплених у певній державі(система оподаткуваня);

принципів, форм і методів їх встановлення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату;

контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

До місцевих податків належать:

· податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

· єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

· збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

· збір за місця для паркування транспортних засобів;

· туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

42 Податкові правовідносини(по конспекту)

Це урегульовані нормами права суспільні відносини пов’язані з акумуляцією податків до державного та місцевого бюджетів в яких одного з суб’єктів наділено владними повноваженнями.

Владні повноваження стосуються становлення, введення, зміни і скасування податків (платежі податкового характеру), а також відносини що виникають в процесі виконання податкового обов’язку, здійснення податкового контролю при встановленні реалізації прав і обов’язків платників податків, податкових органів та інших учасників.

Об’єктом податкових правовідносин є певні суми грошових коштів, що підлягають сплаті в обов’язковому порядку до бюджету у формі податку, мита, збору іншого платежу податкового характеру, виходячи з підстав закріплених в податковому кодексі. Податкові правовідносини завжди є владними, що знаходить свій прояв в специфіці прав та обов’язків суб’єктів цих правовідносин в особливостях їх правосуб’єктності. Владний характер передбачає обов’язковість для платника податку, податкового агента, одностороннього волевиявлення, уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування у вигляді правового припису, щодо встановлення введення чи справляння податку.

Основний зміст податкових правовідносин – це забезпечений державним примусом обов’язок платника внести до бюджету певну суму грошових коштів, такий обов’язок є одностороннім.

Ст.12 Податкового кодексу – повноваження органів наділених податковими функціями. ВРУ, ВР АРК, органи місцевого самоврядування (введення податків і зборів), сільські/селищні/міські ради, КМУ, Міністерство фінансів, ДКСУ, Міністерство доходів і зборів.

Друга група суб’єктів податкових правовідносин – це ті на яких лежить обов’язок сплати податку або здійснення дій пов’язаних із забезпеченням сплати податку. Платники податку: фізичні та юридичні особи (резиденти/нерезиденти), відокремлені підрозділи юридичних осіб, консолідований платник податку, фінансові установи/банки, податковий агент, представники податкового агента.

Платником податку є особа наділена податковою правосуб’єктністю. Податкова правосуб’єктність – це здатність бути носієм та реалізовувати обов’язки у сфері оподаткування, вона є спеціальною, тобто передбачає здатність особи бути учасником лише чітко визначеного кола правовідносин в рамках податкового права. Зміст под. правосуб’єктності – податкова право/діє/деліктоздатність. Фізична особа стає податкодієздатною з моменту коли вона отримує здатність отримувати майно і доходи. Податкова деліктоздатність наступає з 16 років. Не можна розглядати відповідальність як юридичний обов’язок, тому відбувається диференціація з дієздатністю.

Дата добавления: 2015-05-10