Основні етапи роботи над журналістським твором

Етапи творчого процесу (Здоровега):

1. зародження задуму

2. вивчення (збору та осмислення)матеріалів, документів

3. визрівання сюжету

4. втілення задуму в матеріальну форму

5. завершальний етап – доробка, переробка, останнє само редагування тексту.

Робота над журналістським текстом від задуму до останньої крапки – це виношування певної структури, втілення спостережень. Будь-що починається з задуму. Задум – це загальний намір, прагнення щось сказати людям. Приводом є факт. Задум з’являється двома шляхами: індивідуальний задум, або редакційне замовлення.

Правила Здоровеги:

• не відкладай
• не чекай натхнення
• не чекай, що все якось буде
• треба вчасно зупинитись

68. Основні засади роботи журналіста з джерелами інформації.

Джерела інформації у журналістиці: реальне життя (події); спілкування з людьми; документи;редакційна пошта, телефонні дзвінки; офіційні зустрічі, прес-конференції, брифінги, симпозіуми; особисті контакти з цікавими компетентними людьми.

Журналіст для отримання інформації використовує чотири основні соціологічні методи збору інформації: спостереження, опитування, експеримент, аналіз документів.

Найкраще для інформаційних повідомлень, якщо джерелом інформації є власний кореспондент. Якщо власкора на місці не було, то інформацію краще перевірити з двох незалежних джерел. Існує своєрідна класифікація джерел інформації, залежно від того, наскільки близько до місця події вони були. Первинні джерела – це ті люди, які брали безпосередню участь чи були свідками події.Вторинні – коли людина переказує, що вона чула від інших. Потрібно бути дуже уважним, якщо джерелом інформації виступають політики або чиновники. З одного боку, вони можуть надати ексклюзивну інформацію, а з іншого – зазвичай переслідують певну мету, використовуючи журналіста як ретранслятора власних думок або для «зливання» інформації.

Для виявлення дезінформації та джерел її походження необхідно:

• проводити регулярний моніторинг якомога більшої кількості джерел інформації, зіставляючи при цьому отримані дані;
• розрізняти факти та думки;
• враховувати, чи здатний інформатор за своїм статусом мати доступ до оприлюднених фактів;
• враховувати суб'єктивні характеристики джерела;
• пам'ятати, що особливо легко сприймається та дезінформація, яку ви припускаєте або бажаєте почути.
• аналізувати ситуацію на предмет виявлення зацікавлених у поширенні дезінформації сторін.

Отримані з різних джерел інформації дані можуть стати корисними лише після того, як будуть піддані необхідному аналізу та максимально точному тлумаченню. Інформація, якою користується політичний аналітик під час своєї роботи повинна бути якісною. Якість інформації – це ступінь розвиненості характеристик інформації, що визначає її практичну придатність для дослідження.

Якість інформації залежить від наступних характеристик:

• вірогідність;
• надійність;
• відносність;
• своєчасність;
• повнота;
• важливість.

Надійні джерела інформації є гарантією довіри аудиторії до повідомлення, тому посилання на джерела інформації є обов’язковими. Джерела інформації повинні бути перевіреними, достовірними. Якщо джерелом інформації є певна людина, потрібно враховувати її власні інтереси в даному питанні, суб’єктивність її судження. Журналіст має право не вказувати своє джерело інформації, якщо особа, яка надала інформацію цього не хоче. Журналіст мусить критично оцінювати джерела інформації, він не повинен бути інструментом для здійснення намірів джерела. Для журналіста абсолютно неприпустимо розкривати джерело інформації, якщо була домовленість про конфіденційність.

69. Основні періоди розвитку західноукраїнської преси.

Періодизація – важлива проблема історіографії укр. ж-ки, розв’язання якої має не лише академічне, а й практичне значення. Є 3 групи дослідників історії ж-ки:

· радянські (марксистсько-ленінське розуміння суспільних процесів)

· діаспора (Животко)

· сучасні укр. дослідники (Романюк)

Періодизацію власне західноукраїнської преси починають з її зародження. Отже, період розвитку її поділяють на 3 періоди (стаття О. Мако­вея «П’ятдесятилітній ювілей руської публіцистики»):

I період (1848–1861) – з моменту заснування двох перших, за словами О. Маковея, "руських газет" у Галичині – "Зорі Галицької" та "Дневника руського" і до виходу "Слова" – друкованого органу партії "москвофілів";

II період (1862–1873) – "до голосного народного віча в Галичи, котре треба вважати початком втягнення нашого селянства до суспільної роботи. Се віче устроїло товариство ім. Качковського... З того часу настали і в нашій публїцистиці иньші вимоги, бо в суспільнім життю почав брати участь і селянин";

III період (1873–1889) – позначений такими важливими подіями, як створення потужної на той час радикальної партії в Галичині, заборона царським урядом у 1876 році українського друкованого слова в російській Україні, а також заснування у Львові у 1879-1880 роках газет "Батьківщина", "Діло" і "Зоря" – "трьох органів, які свідчили про явний зріст партії народовців".

Періодизація А.Жи­вот­ка така: «Початки української преси», «Роки 1860 – 1880», «Роки 1880 – 1905», «Роки 1860 – 1905 на Західній Україні», «Українська преса за океаном», «Роки 1905-1914», «Роки україн­ської державності (1917 – 1920)», «Роки 1920 – 1939», «Євро­пейська і заокеанська еміграція», «Еміграція. Друга світова війна і роки після неї».

Дата добавления: 2015-05-08