Охарактеризуйте мікроклімат виробничого середовища

. Загальне уявлення про мікроклімат, його оптимальні й до-пустимі норми. До мікроклімату відносять: температуру, вологість, швидкість руху повітря, температуру навколишніх конструкцій та уста-ткування, барометричний тиск. Від стану виробничого середовища за-лежить самопочуття і здоров’я людини.

У повітрі завжди перебуває певна кількість водяної пари, що залежить від атмосферного тиску, температури, пори року, географічної зони тощо. З підвищенням температури максимальний вміст вологи у повітрі зростає. Так, при 0°С в 1 м3 може бути лише 5 г води, а при 40°С – близько 51 г.

Вологість повітря характеризується такими гігрометричними показни-ками: абсолютна, максимальна, відносна, дефіцит вологості i точка роси.

Абсолютна вологість – кількість водяної пари (в грамах), що міс-титься в 1 м3 повітря за даної температури.

Максимальна вологість – кількість водяної пари (в грамах), яка по-вністю насичує повітря при даній температурі.

Відносна вологість – це відношення абсолютної вологості до мак-симальної, визначене у відсотках.

Дефіцит вологості – різниця між показниками максимальної i аб-солютної вологості при даній температурі.

Точка роси – температура, за якої водяна пара з газоподібного стану переходить в краплинно-рідинний стан (повне насичення). Конденсації водяної пари в атмосфері сприяють пил, дим, електричні заряди. Якщо повітря дуже чисте, у ньому немає ніяких механічних домішок, то кон-денсація пари сповільнюється (перенасичення може сягати 400-600%).

У робочих приміщеннях абсолютна вологість коливається в межах 5-10 г/м3, відносна – 40-70%. Абсолютна вологість підвищується в напрямку від підлоги до стелі, а відносна, навпаки, знижується від стелі до підлоги.

Від вологості залежить самопочуття людини. Вона є фактором, який впливає на загальний теплообмін в організмі. Вологе i холодне по-вітря поглинає велику кількість інфрачервоного випромінювання з ор-ганізму людини, бо її тепловипромінювання зростає на порядок порів-няно з сухим і теплим повітрям.

Висока вологість при високій температурі повітря також шкідлива і може призвести до перегрівання організму. Однак слід враховувати, що дуже сухе повітря (вологість нижче 30%) також негативно впливає на організм, висушуючи слизові оболонки, шкіру з утворенням кровоточи-вих тріщин, знижує опірність організму, посилює спрагу.

Оптимальна відносна вологість при температурі 21-23°С становить 40-60%.

Температура повітря визначає теплову рівновагу організму люди-ни. Добовий хід температури повітря залежить від інтенсивності соняч-ної радіації, тривалості дня, прозорості атмосфери та iн. Граничні інтер-вали, у межах яких можливе коливання температури на земній кулі, становить до 150°С.

Основна теплова енергія надходить в організм як ендогенним (го-ловним) шляхом з їжею, так i частково екзогенним за рахунок вживання теплої їжі, води тощо.

Підтримується температура тіла за рахунок хімічної та фізичної терморегуляції.

Людина отримує певну норму їжі, до складу якої входять білки,

жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни. Саме органічні речо-вини, окисляючись у тканинах, дають відповідну кількість енергії: 1 г жиру – 9,3 Ккал, 1 г білку і вуглеводів – 4,1 Ккал. Ця енергія використо-вується для проявлення функцій органів i систем, підтримання темпера-тури тіла людини тощо.

Нормальна діяльність людини досягається в температурних умовах 16-20°С, тобто у межах теплової байдужості або частково в зоні незнач-ного підвищення обміну речовин.

На організм людини в умовах її роботи також впливає середня тем-пература (t сер.) усіх виробничих засобів, стін.

Під час служби (патрулювання, охорони об'єктів, переслідування злочинців тощо) працівники ОВС можуть піддаватися впливу як низь-кої, так і високої температур.

При температурі навколишнього середовища більше 28°С з’являється загальна втома, знижується продуктивність праці, погіршу-ється розумова діяльність, послаблюється опір організму до захворю-вань. При виконанні тяжкої фізичної роботи з температурою понад 30°С людина протягом зміни втрачає 10-12 л вологи, що є небезпечним, оскі-льки наступає дегідратація – зневоднення організму.

При зниженій температурі звужуються судини шкіри та м’язів. Шкіра втрачає чутливість, біліють пальці, виникають судинні розлади капілярів та дрібних артерій, шкіра припухає, синіє та свербить. Зни-ження температури тіла до 35°С викликає больові відчуття, при темпе-ратурі тіла 27°С настає втрата свідомості. Подальше зниження темпера-тури призводить до смерті.

Оскільки організм людини здатний до самотерморегуляції, безпеч-ною температурою навколишнього середовища при сухому повітрі (мен-ше 60% вологості) вважається 100°С, а при вологому повітрі (понад 75% вологості) – 50°С. Наявність одягу знижує небезпечний вплив підвищеної температури, а наявність спеціальних засобів захисту (тепловідбивний ко-стюм) може збільшити допустимі параметри температури у 3-4 рази.

Тепловіддача іде 4 шляхами: випромінюванням, теплопровідністю, тепло випаровуванням і конвекцією.

При температурі 30°С і вище основним шляхом віддачі тепла стає випаровування. При випаровуванні 1 л поту віддається 2,3 x 106 Дж теп-ла. Разом з потом людина виділяє велику кількість мінеральних й орга-нічних речовин (до 50 г на добу). Порушення водно-сольового обміну може призвести до захворювання нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, центральної нервової системи. Тому при тя-жкій фізичній роботі потрібно мати газовану і підсолену воду (0,5% розчин кухонної солі з вітамінами).

При перегріванні організму спостерігається слабкість, головний біль, шум у вухах тощо.

При дуже частих і сильних потіннях порушується захисний бар’єр шкіри, що призводить до гнійничкових захворювань.

Існує ряд правил при виконанні службових обов'язків працівниками ОВС в умовах впливу на них високої і низької температур:

- найкращім захистом від екстремальних температур є ефективний одяг, виготовлений із натуральних матеріалів;

- раціональним повинен бути добір їжі і тепла, необхідно мати за-пас води, яку пити невеликими порціями (ковтками).

- при тривалому несенні служби при низькій температурі необхід-но дихати носом;

- при низькій температурі стежити за станом кінцівок, щоб вони не переохолоджувалися, особливо пальці, ніс, вуха;

- у спекотний період доби не можна перенапружуватися;

- при високій температурі, особливо під прямим сонячним про-мінням, необхідно одягти головний убір.

Рух повітря. Повітряні маси атмосфери перебувають у постійному русі, який зумовлюється нерівномірним нагріванням земної поверхні сонцем (майже вся сонячна енергія поглинається землею, а потім ви-промінюється і зігріває повітря).

Сила вітру за шкалою Бофорта вимірюється в балах, а швидкість – у м/с. Повітряні маси рухаються з місць зниженої температури і підви-щеного тиску у місця підвищеної температури і зниженого тиску.

У приміщеннях швидкість руху повітря залежить від наявності вен-тиляції, герметизації й утеплення, а також від кількості тепла, яке виді-ляють машини, люди.

Рух повітря діє на організм людини у комплексі з температурою і вологістю. Він впливає переважно на теплообмін у результаті конвекції і провідності. У холодних приміщеннях з високою вологістю підвище-ний рух повітря збільшує віддачу тепла, що призводить до перехоло-дження організму. При високих температурах рух повітря сприяє відда-чі тепла єдиним шляхом – випаровуванням.

Максимальний об’єм вентильованого повітря у приміщенні має бути та-ким, щоб кратність його заміни була не більшою 5 разів за годину, а швид-кість руху – 0,2-0,5 м/с. Людина відчуває рух повітря зі швидкістю 0,1 м/с.

Визначення швидкості руху повітря проводиться за допомогою анемометра.

Мікроклімат суттєво впливає на стан організму людини і тому ви-ступає важливим фактором організації праці, тривалості і періодичності відпочинку працівника.

Дата добавления: 2015-05-08