Сутність практичної психології

Професійно-етичний принцип психодіагностики «професійної таємниці».

До психодіагностики й до психодіагностів пред'являють ряд соціально-етичних вимог. Частина з них включена в етичний кодекс практичного психолога, інші вимагають додаткового обговорення. Серед них - дотримання таємниці психодіагностики, наукова обґрунтованість психодіагностичних методик, ненанесення збитку обстежуваним, відкритість для них результатів обстеження, об'єктивність висновків і ефективність пропонованих практичних рекомендацій. Представимо й розглянемо всі ці вимоги у вигляді принципів психодіагностики.

Принцип дотримання таємниці психодіагностики припускає нерозголошення її результатів без персональної згоди на це тієї особи, на якому проводилася психодіагностика. Цей принцип насамперед стосується повнолітніх людей. Якщо мова йде про неповнолітній, наприклад про дітей до старшого шкільного віку, то на розголошення результатів їх психодіагностики обов'язково потрібне згода батьків або їхніх осіб, що заміняють, несучу моральну і юридичну відповідальність за дітей. Виключення становлять лише випадки, коли психодіагностика проводиться в наукових цілях як частина експериментального дослідження, але й у цьому випадку, як правило, не рекомендується вказувати в публікаціях точні імена й прізвища випробуваних.

Практична психологія — це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої ситуації та індивідуальності людини або групи, внесення позитивних змін у процес взаємодії між ними і профілактику небажаних форм поведінки для найбільш повного розкриття сутнісних сил людини. Практична психологія є однією з форм духовної практики, спрямованою на оптимізацію індивідуального розвитку людини та збереження її індивідуальності.

Завдання практичної психології: вивчення індивідуальності людини, обтрушування психологічного впливу на неї з метою прояву та розвитку можливостей людини.

Основні напрямки: психопрофілактика, психодіагностика, психологічна корекція, психологічне консультування, психотерапія в межах психологічної моделі.

Сутність психокорекції.

Психологічна корекція — це спрямований і обґрунтований вплив на певні психологічні структури для забезпечення повноцінного розвитку і функціонування особистості.
Термін «корекція» має більш вузьке і конкретне значення, а психологічна корекція як вид діяльності практичного психолога полягає в тактовному втручанні у внутрішній світ людини з метою подолання її психологічних проблем і труднощів розвитку.
Предметом психокорекції є шляхи і засоби розв’язання психологічних проблем особистості. Щодо корекції психічного розвитку в дитячо-юнацькому віці доречно використовувати термін «корекційно-розвивальна робота», адже значна кількість психологічних проблем і труднощів цього періоду виникають унаслідок неповної сформованості, недостатнього розвитку різних сфер психологічної реальності людини.
Для визначення змісту психокорекційної діяльності важливо окреслити її специфічні ознаки. До них належать дискретність і орієнтація на норми психічного розвитку та непланованість особистісного зростання при визнанні необмеженості цього процесу.

Психокорекційні заходи можна класифікувати
1. По характеру спрямованості
- симптоматичну
- каузальну
Симптоматична корекція передбачає короткотривалий вплив з метою зняття гострих симтомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу.
Каузальна (причинна) корекція спрямована на джерела і причини відхилень. Цей тип корекції більш тривалий у часі, вимагає значних зусиль, але є більш ефективним.
2. По змісту розрізняють корекцію:
- пізнавальної сфери;
- особистості;
- афективно-вольової сфери;
- поведінкових аспектів;
- між особистісних відносин;
- внутрішньо групових взаємовідносин (сімейних, подружніх, колективних);
- дитячо-батьківських відносин.
В практиці психологічної допомоги дітям і підліткам з проблемами у розвитку розрізняють наступні блоки психологічної корекції:
- Корекція емоційного розвитку дитини.
- Корекція сенсорно-перцептивної та інтелектуальної діяльності.
- Психологічна корекція поведінки дітей і підлітків.
- Корекція розвитку особистості
3. По формі роботи з клієнтом розрізняють корекцію:
- індивідуальну;
- групову;
- у закритій природній групі (сім’я, клас)
- у відкритій групі клієнтів зі схожими проблемами;
- індивідуальногрупову (змішана група)
4. По наявності програм:
- програмовану;
- імпровізовану.
5. По характеру керування коригуючими впливами:
- директивну;
- недирективну
6. По тривалості:
- надкоротку (хвилини, часи, вирішення актуальних ізольованих проблем, конфліктів);
- коротку, або швидку (декілька годин, днів – запускає процес виміру, який продовжується після завершення зустрічі)
- тривалу (місяці, в центрі уваги – особистісний зміст проблеми);
- довготривалу (продовжується роки, зачіпає сфери свідомого і несвідомого. Багато часу приділяється досягненню розуміння суті переживань. Ефект розвивається поступово, носить тривалий характер.
7. По маштабу вирішувальних задач розрізняють корекцію:
- загальну,
- спеціальну.

Завдання психологічної корекції можуть бути дуже різноманітними, що зумовлено багатогранністю психічного життя людини і змістом її психологічної проблеми.
Момент визначення (постановки) мети і завдань психологічної допомоги відіграє значну роль у корекційному процесі. Для ефективного розв’язання особистісної проблеми дуже важливо сформулювати її коректно — назвати «своїм ім’ям» (це клієнт робить самостійно або, частіше, з допомогою психолога), а також точно з’ясувати відповідні завдання корекційної роботи для її вирішення.

Дата добавления: 2015-05-08