Ліберальні реформи 1860–70-х рр. в Росії та специфіка їх реалізації в Україні. Соціально-економічний і політичний розвиток підросійської України на етапі становлення капіталізму

Криза феодально-кріпосницької системи, яка виявлялася у занепаді поміщицьких господарств, неможливості для поміщиків надалі ефективно вирішувати свої соціально-економічні проблеми за рахунок кріпацтва, значне зростання селянського руху — ось головні причини реформ 60-70-х рр. До них підштовхнула поразка у Кримській війні, яка продемонструвала всьому світу відсталість кріпосної Росії. Уряд вирішив за краще здійснити реформи згори, самому, ніж чекати, поки це буде зроблено «знизу», самим народом. Основні засади селянської реформи були викладені в царському маніфесті від 19 лютого 1861 р. та «Загальному положенні про селян, звільнених від кріпосної залежності». Ці документи вирішували основні питання, пов'язані зі скасуванням кріпосного права:

• ліквідація особистої залежності селян від поміщиків;

• наділення селян землею і визначення за неї повинностей;

• викуп селянських наділів.

Згодом були проведені реформи в політичній сфері. У 1862 р. реалізується поліцейська реформа (кожному повіті створюється повітове поліцейське управління на чолі зі справником, призначеним губернатором). Метою цієї реформи було покращання роботи загальної поліції, звуження її компетенції, звільнення від другорядних функцій, підвищення професіоналізму. У 1864 р. уряд провів земську реформу (створювались земські установи (губернські, повітові) — збори та управи, збори складалися з гласних, які обиралися на три роки від землевласників, міських і сільських громад, виборча система забезпечувала перевагу поміщикам). У 1870 р. почалося проведення міської реформи (містах терміном на чотири роки обирали міські думи, члени думи — гласні — обирали міського голову і міську управу,виборча система забезпечувала перевагу багатій верхівці міст).У 1864 р. була проведена судова реформа (замість станового вводили безстановий суд, замість закритого — «гласний», зі змаганням сторін — захисника і прокурора,суд відділявся від адміністрації і проголошувався незалежним,залишалась публічність виконання смертної кари). У 1862-1874 pp. проводилась військова реформа (країна була поділена на 15 військових округів, проведено переозброєння армії, реформувалась система військових навчальних закладів,замість рекрутських наборів з 1874р. вводилася загальна військова повинність для всіх чоловіків, які досягли 21 року (від неї звільнялися особи з вищою освітою, духовенство, деякі неросійські народи)). З 1862 р. почалася фінансова реформа(усе управління грошовим господарством зосереджувалося в міністерстві фінансів, великі повноваження надавались заснованому Держбанку).

Потреби економіки спричинили необхідність реформи освіти(збільшувалась кількість шкіл різного рівня, дозволялось відкривати приватні,надавалась автономія університетам, які могли самостійно вирішувати свої адміністративні, наукові, фінансові, навчальні питання).У 1865 р. була проведена реформа в галузі цензури, яка теж спрямовувалася на підтримання існуючого державного ладу (суворий нагляд за органами друку, продовжувала діяти і церковна цензура).

Після вбивства Олександра II і наступу політичної реакції в часи правління Олександра III були проведені контр реформи, перш за все в судочинстві (суди були значною мірою поставлені в залежність від царської адміністрації, строго обмежувалась гласність судочинства).Проте в цілому реформи мали велике значення. Відбулася певна лібералізація суспільства, що сприяло прогресу країни, відкрило перспективи її розвитку на шляху перетворення з феодальної в буржуазну монархію.

Дата добавления: 2015-05-08