Встановлення радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна і її наслідки для українців

Після розгрому Білої армії Денікіна війна з ра­дянською Росією, на думку польського керівницт­ва, була неминучою.

Вторгненню польських військ передувало підписання представниками УНР і Польщі 21 — 24 квітня 1920 р. у Варшаві загальної, торговельно-економі­чної і військової конвенції (угоди), яку пізніше назвали Варшавською уго­дою. Проти Варшавської угоди виступили не тільки М. Грушевський, В. Винниченко, які відійшли від Петлюри й перебували в еміграції, а й люди з найближчого оточення Головного Отамана — подав у відставку прем'єр-міністр І. Мазепа. Особливо гнітюче враження справив цей договір у Галичині, для якої він перекреслю­вав надії на національне визволення.

Маючи потрійну перевагу у військовій силі на Західному фронті, Ю. Пілсудський 25 квітня 1920 р. розпочав війну. Разом з польськими вій­ськами наступали і петлюрівці.

Успіх поляків на початку воєнної кампанії виявився короткочасним. По­ступово співвідношення сил змінювалося на користь військ Червоної армії, які 5 червня 1920 р. прорвали фронт противника і розгорнули успішний наступ. Бої йшли в декількох напрямках. Червона армія захопила Жито­мир, Бердичів, бої точилися і на київському напрямку.

У цей час, скориставшись тим, що основні сили Червоної армії задіяні проти Польщі, кримське угруповання білогвардійців на чолі з бароном П. Врангелем за підтримки Антанти почало наступ в районі Перекопа і Чонгарських укріплень, але не змогло досягти успіху. Наприкінці червня фронт стабілізувався на лінії Херсон—Нікополь—Бердянськ.

12 червня Київ було звільнено. Наприкінці червня армії Ю. Пілсудського залишили Мінськ, подальші бої точилися вже на території Польщі. Британський міністр іноземних справ лорд Дж. Керзон звернувся до Росії з нотою, у якій вимагав зупинити російські війська на лінії, що була визна­чена декларацією від 8 грудня 1919 р. (лінія Керзона).

РСФРР відмовилася від посередництва Англії і наголошувала на перего­ворах із польським урядом.

Наприкінці липня знову розпочався наступ Червоної армії, яка підступи-лася до Львова і Варшави.

Але в результаті неузгодженості дій наступ радянських військ на Варша­ву поступово згасав, спроба захопити Львів теж виявилася невдалою.

У битві під Варшавою радянські війська не змогли подолати опір польських військ. Тим часом польське ко­мандування створило шестикратну перевагу сил і перейшло в контрнаступ. Наприкінці серпня радянські війська були відкинуті за Буг. Лінія фронту перемістилася в район Житомира і Бердичева.

На Західному фронті в серпні 1920 р. в Мінську почалися мирні перего­вори між радянським і польським урядом, які згодом було перенесено до Риги. Делега­ції радянської Росії і України змушені були дати згоду на встановлення кордону по лінії розмежування військ. На цих умовах було підписане пере­мир'я, а в березні 1921 р. — Ризький мирний договір. Західно-українські землі (Східна Галичина, Західна Волинь, Підляшшя, Посяння, Лемківщи-на) увійшли до складу Польщі.

Дата добавления: 2015-05-08