Хранение на товарном складе

Відносини, пов'язані зі зберіганням речей на товарному складі, ре­гулюються окремими положеннями ЦК (статті 956-966). Це обумов­лено особливостями даного виду зберігання, які полягають у наступ­ному. По-перше, договір у цьому випадку укладається стосовно речей, які мають ознаки товару, тобто призначені для використання у сфері підприємницької діяльності шляхом наступної їх реалізації (продажу або обміну). По-друге, ст. 956 ЦК визначає товарний склад як організацію, яка зберігає товар і надає пов'язані з цим послуги на засадах підприємницької діяльності. Частина 2 цієї статті визначає статус складу загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) товарний склад зобов'язаний приймати на зберігання товар від будь-якої осо­би. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 957 ЦК у цьому разі договір збе­рігання набуває ознак публічного договору (ст. 633 ЦК). Підпри­ємницька діяльність, пов'язана зі зберіганням товарів, як правило, здійснюється товарними складами з використанням власних або орендованих приміщень, спеціально пристосованих для цього (зерно­сховищ, елеваторів, холодильників). Товарний склад може надавати додаткові послуги, безпосередньо пов'язані зі зберіганням товарів, наприклад, транспортні й транспортно-експедиційні послуги. По-третє, і зберігачем, і поклажодавцем за договором зберігання на то­варному складі можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяль­ності.

За договором складського зберігання товарний склад зобов'язу­ється за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і по­вернути його у схоронності (ст. 957 ЦК). Положення цієї статті дозво­ляють розглядати його як реальний, оплатний та двосторонній дого­вір. Разом з тим, залежно від умов його укладення не виключена мож­ливість визнання цього договору консенсуальним. Договір склад­ського зберігання підлягає обов'язковому укладенню у письмовій формі. її дотримання має знаходити вираз у складанні відповідних складських документів. Це, зокрема, складська квитанція, а також просте і подвійне складські свідоцтва. Виходячи з положень ста­тей 962-966 ЦК, просте і подвійне складські свідоцтва, підлягають розгляду як різновид цінних паперів, а саме товаророзпорядчих цін­них паперів (ч. 4 ст. 195 ЦК), оскільки володіння ними дає право роз­порядження товаром, що зберігається на товарному складі і зазначе­ний у їх змісті (ч. 1 ст. 963 ЦК). Стаття 962 ЦК визначає особливості подвійного складського свідоцтва як ордерного цінного папера. Кож­на з двох частин цього складського документа повинна містити рек­візити, визначені ч. 2 названої статті. Документ, який не відповідає вимогам ст. 962 ЦК, не є подвійним складським свідоцтвом. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника і повинне містити рек­візити, визначені положеннями ст. 965 ЦК. Документ, який не відпо­відає вимогам, встановленим ч. З цієї статті, не є простим складським свідоцтвом.

Положення ст. 959 ЦК визначає обов'язок товарного складу за свій рахунок оглянути товар в момент прийняття його на зберігання з метою визначення його кількості та зовнішнього стану. Дотримання цієї вимоги зменшує вірогідність можливих у майбутньому між по­клажодавцем і зберігачем суперечок стосовно кількісних та якісних характеристик переданих на зберігання товарів. Поклажодавець має право вимагати від товарного складу надання йому можливості оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання для за­безпечення впевненості у його схоронності та належності умов збе­рігання. Якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, поклажодавець має право вимагати від товарного складу взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення схорон­ності товарів. При поверненні товару кожна із сторін договору збе­рігання має право вимагати огляду переданих за ним речей та пе­ревірки їх якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, покладаються на сторону, яка його ініціювала (ч. З ст. 959 ЦК). Якщо при повернен­ні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, останній має заявити про нестачу або по­шкодження товару в письмовій формі одночасно з його одержанням. Якщо ж ним були виявлені нестача або пошкодження переданого то­варному складу на зберігання товару, які не могли бути виявлені при звичайному способі його прийняття, така заява повинна бути переда­на зберігачу протягом трьох днів після його одержання. При відсут­ності такої заяви вважається, що товарний склад повернув товар від­повідно до умов договору.

Іноді, враховуючи особливості товару, може виникнути необхід­ність негайної зміни умов його зберігання. У таких випадках товар­ний склад зобов'язаний самостійно вжити невідкладних заходів для забезпечення схоронності переданого на зберігання товару та повідо­мити про них поклажодавця. У разі необхідності останній має від­шкодувати зберігачу пов'язані з цим відповідні витрати. Пошкоджен­ня товару під час зберігання тягне за собою обов'язок товарного складу скласти відповідний акт і того ж дня повідомити про це покла­жодавця (ч. 2 ст. 960 ЦК).

Дата добавления: 2015-05-10