Істотні умови договору. Порядок укладення договору. 1 страница

Істотними умовами договору є: предмет договору, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик повинен провести виплату, розмір страхового платежу і строк його виплати, строк договору та інші умови.

Предметом договору виступають майнові інтереси, які не суперечать законодавству.

Страховий випадок -це подія, передбачена договором або законодавством, в разі настання якої виникає обов’язок страховика виплатити страхову суму 9 страхову виплату).

Страхова сума – це грошова суму, в межах якої страховик відповідно до умов договору зобов’язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Страхова виплата – це грошова суму, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору при настанні страхового випадку.

Страховий платіж - це виплата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно із договором.

Страховий тариф – це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми чи об’єкта страхування. Розраховується математично на підставі відповідних статистичних даних про настання страхових випадків.

Специфічною умовою, що часто фігурує у договорах страхування, є франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно із договором страхування. Ці збитки покриваються страхувальником самостійно за рахунок власних коштів.

Строк дії договору встановлюється угодою сторін.

Для укладення договору страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, що встановлена страховиком, або іншим чином заявити про свій намір укласти договір. Договір може бути укладений як шляхом складання одного документа 9страховий договір), так і шляхом обміну листами, іншими документами підписаними стороною, яка їх надсилає.

Валюта страхування – грошова одиниця України, при страхуванні нерезидентів України – в іноземний валюті.

1. Дайте характеристику договору доручення.

Доручення – це договір, у силу якого одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії (ст.1000 ЦК).

Договір відноситься до групи договорів про надання послуг. Договір відрізняється від договору підряду тим, що за договором підряду здійснюються фактичні дії, наслідком яких є певний майновий результат, за договором доручення – юридичні дії. Договір доручення належить до одного з видів представництва, тому на нього розповсюджуються відповідні норми про представництво.

Строк договору визначається характером доручення.

Договір доручення двосторонній, відплатний, консенсуальний. Договір може бути і безоплатним, у цьому випадку він буде одностороннім. Договір належить до фідуціарних угод, його передумовою є довіра сторін.

Сторонами договору є довіритель і повірений, якими можуть бути фізичні та юридичні особи (дієздатні). При комерційному представництві повіреним є суб’єкт підприємництва

Предмет договору – юридичні дії провіреного. Юридичні дії повинні бути чітко визначені в договорі.

Форма договору: усна, письмова і письмова нотаріально засвідчена.

Обов’язки повіреного:

1) особисто виконати доручення, передоручення дозволяється тільки у випадках, якщо це передбачено договором або повірений примушений до цього обставинами з метою охорони інтересів довірителя;

2) повідомляти довірителя на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;

3) після виконання доручення або у разі припинення договору до його виконання повернути негайно довірителеві довіреність, строк чинності якої не сплинув і надати звіт із залученням відповідних документів;

4) негайно передавати довірителю все одержане у зв’язку із виконанням доручення.

Довіритель зобов’язаний, якщо це передбачено договором:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання договору;

2) відшкодувати витрати, пов’язані із виконанням договору;

3) негайно прийняти від повіреного все одержане ним згідно із договором;

4) виплатити повіреному плату, яка йому належить.

Підстави припинення договору:

1) відмови довірителя від договору;

2) відмови повіреного від договору;

3) смерті довірителя або повіреного, визнання довірителя або повіреного безвісно відсутнім або оголошення померлим, обмежено дієздатним чи недієздатним;

4) ліквідації юридичної особи.

У разі смерті повіреного спадкоємці повинні повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів для охорони майна довірителя. У разі ліквідації юридичної особи – повіреного ліквідатор повинен повідомити довірителя про припинення договору та вжити заходів для охорони майна довірителя.

1. Дайте характеристику договору комісії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 10011 ЦК). Цей договір належить до групи договорів, що опосередковують платне надання послуг і має широку сферу застосування: при здійсненні експортно – імпортних операцій, торгівлі, у біржової торгівлі тощо.

Договір комісії має багато загального з договором доручення, але має і відмінності:

- в договорі комісії, як і в договорі доручення, виконавець діє в інтересах і за рахунок довірителя, але від свого імені;

- в договорі доручення повірений діє на підставі договору доручення, тому він не стає стороною в правовідношенні між довірителем і 3 особою, в договорі комісії – особа сама стає учасником правовідношень.

Консигнація – різновид договору комісії, застосовується переважно у зовнішньоекономічної діяльності. Це подвійний договір комісії – комісія більш широкого змісту – призначання одним комісіонером іншого від свого імені, але за чужої рахунок. У сучасному вигляді консигнація – це правовідношення, коли одна сторона бере на себе обов’язок за винагороду протягом певного часу продати від свого імені товари, що передані іншою стороною. Часто цієї договір передбачає, що товар, який не був реалізований у вказаний проміжок часу, переходить у власність консигнатора, але з обов’язковою оплатою. На період дії договору консигнації товар зберігається на консигнаційному складі. Після закінчення вказаного проміжку часу договір консигнації трансформується в договір купівлі-продажу.

Договір комісії є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Предметом комісійного доручення є правочин чи правочини (наприклад, договір купівлі – продажу), предметом договору є діяльність комісіонера, тобто посередницька послуга, а не сама угода як результат діяльності комісіонера.

Закон не встановлює спеціально форму договору, тому до форми договору комісії застосовуються загальні правила про форму договору. Сторонами договору є комісіонер і комітент. Комітент – це особа, яка доручає в її інтересах і за її рахунок вчинити певні правочини, комісіонер – це особа, яка вчиняє правочини або інші юридичні дії від свого імені за рахунок комітента. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи.

Строк дії договору вказується сторонами в договорі.

В цьому договорі може бути встановлена субкомісія, тобто комісіонер може укласти з 3 особою (субкомісіонером) договір, залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. Майно, що перебуває у комісіонера, залишається власністю комітента.

3.Зміст договору комісії.

Змістом договору комісії є права та обов’язки сторін.

Обов’язки комітента:

- прийняти все належне виконано;

- оглянути майно, придбано для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки;

- забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання зобов’язання (передати товар, перерахувати кошти тощо);

- оплатити комісійну винагороду;

Обов’язки комісіонера:

- здійснення правочинів згідно з вказівками комітента;

- вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента;

- зберігати належним чином передане йому комітентом майно;

- після виконання договору, подати комітентові звіт (форма звіту може бути письмова і усна – за домовленістю сторін), комітент повинен подати заперечення на звіт на протязі 30 днів з моменту одержання звіту, при ненаданні заперечень, звіт вважається прийнятим;

- передати йому все одержане за договором.

Комісіонер відповідає перед комітентом за дійсність укладених правочинів з третіми особами. Комісіонер може відступити від вказівок комітента без попереднього запиту про це, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумній строк відповіді на свій запит. Комісіонер – підприємець має право відступити від вказівок без попереднього запиту комітента. Але він повинен обов’язково повідомити його про допущені відступи (п.2 ст.1017ЦК). При продажу майна за ціною нижче, комісіонер повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Комісіонер має право на відшкодування понесеним ним витрат і право на утримання належних йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього для комітента.

Сторони можуть відмовитися від договору. Якщо договір укладений не на визначений строк, то комітент повинен повідомити комісіонера за 30 днів і розпорядитися негайно своїм майном, яке є у комісіонера. Якщо він не розпорядиться майном, то комісіонер має право передати майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою ціною для комітента.

Комісіонер має право відмовитися від договору, але лише тоді, коли строк не встановлений договором і також повинен попередити про це комітента за 30 днів. Комісіонер, який відмовився від договору комісії, має вжити всіх заходів, необхідних для збереження майна комітента. У разі відмови комісіонера від договору, комітент повинен розпорядитися своїм майном протягом 15 днів від дня отримання повідомлення про відмову від договору.

Договір комісії припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи – комісіонера (ст.1027 ЦК).

1. Дайте визначення договору комерційної концесії, юридичну характеристику, назвіть сторони, форму договору, істотні умови та розкрийте їх зміст, перерахуйте обов’язки користувача та право володільця.

За договором комерційної концесії одна особа (право володілець), що має відпрацьовану на практиці систему ведення визначеної промислової (комерційної) діяльності, надає іншій особі (правоотримувачу) право на використання цієї системи (об’єкта виключного права) за визначену винагороду на визначених договором умовах.

Договір є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Договір містить елементи різних цивільно-правових договорів (ліцензійного - дозвіл на використання об’єкта виключних прав, договору про надання платних послуг тощо).

Предметом д оговору є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду, репутації.

Сторонами договору є фізичні та юридичні особи – суб’єкти підприємництва.

Особливості укладення договору:

1) письмова форма договору;

2) державна реєстрація договору (реєстрація договору проводиться особою, яка провела державну реєстрацію право володільця).Це спрямоване на певний захист інтересів споживача.

Істотні умови договору: предмет договору, винагорода правоволодильцу, умова про реєстрацію договору, обов’язки користувача.

Розмір оплати визначається договором, на розмір винагороди впливають таки чинники як попит, купівельна спроможність, конкуренція тощо. Платежі можуть бути разовими або періодичними. Часто застосовується на практиці відрахування відсотків від виторгу на оптову ціну товару, а також поєднання зазначених способів.

Правоволоділець зобов’язаний передати технічну та комерційну документацію, проінформувати користувача та його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав.

3. Обов’язки сторін, комерційна субконцесія.

Обов’язки правоволодільця:

1) забезпечення державної реєстрації договору;

2) надання користувачеві постійної технічної та консультативної допомоги, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

3) контроль за якістю товарів, робіт, послуг;

Обов’язки користувача:

1) використовувати торговельну марку та інші позначення право володільця визначеним у договорі способом;

2) забезпечувати відповідну якість товарів, робіт, послуг;

3) дотримуватися інструкцій, вказівок право володільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав;

4) надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи товари (послуги, роботи) безпосередньо у право володільця;

5) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця;

6) не розголошувати секрети виробництва право володільця, іншу, одержану від нього, інформацію.

Особливістю цього договору є те, що правоволоділець і користувач є відповідальними перед споживачем.

Користувач може укласти договір субконцесії, норми основного договору є домінуючими. У концесійному договорі можуть бути передбачені норми щодо змісту, обов’язкових умов і реєстрації договору субконцесії. Договір субконцесії є залежним від основного договору і не може перевищувати терміну дії основного договору. Особливістю є те, що за шкоду, заподіяну правоволодільцю діями вторинних користувачів, цього контрагент-користувач за основним договором відповідає солідарно із субконцесіонерами.

Концесійним договором можуть бути обмежені права користувача із вказівкою території їх дії. Прикладом такого обмеження можуть бути: торгівля на обмеженої території, надання послуг тільки у відповідному регіоні.

Концесійним договором можуть бути передбачені особливі умови, які також є обмеженням прав сторін. Правоволоділець може взяти на себе зобов’язання не надавати аналогічний комплекс прав для використання третім особам. Користувач може взяти на себе обов’язок про відмову від конкуренції з право володільцем на тій території, де діє концесійний договір, погоджувати з право володільцем розміщення приміщень для продажу товарів тощо.

1. Дайте характеристику договору побутового підряду.

За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити роботу (ст. 865ЦК).

Договір є двостороннім, консенсуальним, оплатним. Договір має ряд властивостей, які дозволяють відмежувати його від інших різновидів договорів підряду:

1) по суб’єктному складу (підрядником може бути фізична та юридична особа, яка має статус підприємця, а замовником лише фізична особа);

2) мета договору – задоволення побутових та інших особистих потреб;

3) цієї договір є публічним.

Підрядчик повинен надати замовнику до укладення договору всю інформацію про себе, про роботу, про ціни, про форму оплати та інші відомості.

Відносини з цього договору регулюються параграфом 2 Цивільного кодексу, Законами України “Про захист прав споживачів” від 12.05.91р., «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96р., “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6.07.96р., “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02. 94р., Правилами побутового обслуговування населення, затв. Постановою КМ України від 16.05.94р., Положенням про порядок присвоєння категорій суб’єктам господарської діяльності, що надають побутові послуги населенню, затв. Постановою КМ України від 23.08.95р., та іншими нормативними актами.

Форма договору письмова і усна. Оформлюється договір квитанцією, розпискою, іншим документом, у якому мають зазначатися необхідні реквізити, або ж шляхом видачі жетона, талона, касового чека. Виконання працівниками служби побуту замовлень без належного їх оформлення не створює для підприємства правових наслідків.

В документі, що підтверджує укладення договору повинні міститься:

- найменування та юридична адреса підрядника;

- дата приймання замовлення;

- строк виконання;

- сума авансу;

- підпис того, хто здав замовлення, та того хто прийняв;

вид послуги, заводської номер виробу, що здається в ремонт та інші реквізити.

Вартість робіт за договором визначається сторонами в договорі, якщо інше не встановлено прейскурантами, тарифами тощо.

1. Права та обов’язки сторін за договором.

Обов’язки підрядника:

- виконати роботу з свої матеріалів або з матеріалів замовника(при виконанні роботи з матеріалів підрядника замовник оплачує вартість матеріалів повністю або частково до початку роботи, а якщо робота виконується з матеріалів замовника, то у квитанції або іншому документі вказується точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін);

- підрядник повинен виконати роботу належним чином і у встановлений строк,

- надати необхідну інформацію замовнику;

Права замовника:

- вимагати оплати виконаної роботи;

- у разі нез’явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття - письмово попередити замовника про необхідність одержати виконану роботу і після спливу 2 місяців після попередження продати предмет договору за розумну ціну, а суму виторгу з відрахуванням усіх належних підрядникові платежів внести у депозит нотаріуса на ім’я замовника.

Обов’язки замовника:

- своєчасно прийняти виконану роботу;

Права замовника:

- вимагати виконання роботи належним чином у встановлений строк;

- якщо підрядник допустить відступи від умов договору або інші істотні недоліки в роботі, виконаної з матеріалів замовника, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків або виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;

- при виявленні інших відступів від умов договору або інших недоліків у робі – вимагати безоплатного їх усунення у розумній строк або вимагати відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати.

Підрядник не несе відповідальності за недоліки, якщо доведе що вони виникли з вини самого замовника чи внаслідок непереборної сили. Замовник вправі пред’явити претензії про усунення недоліків протягом дії гарантійного строку чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом 6 місяців після прийняття роботи. Замовник може пред’явити претензію про усунення недоліків після закінчення гарантійного строку протягом встановленого строку служби, а якщо такий строк не встановлений – протягом 10 років, якщо в роботі будуть виявлені недоліки, допущені з вини підрядника, та вони можуть становити небезпеку для життя або здоров’я замовника та інших осіб.

1. Дайте характеристику договору управління майном, назвіть сторони договору та істотні умови договору.

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ст.1029 ЦК).

Договір є оплатним, двостороннім і реальним. Предметом договору є майно, що можливо відокремити та використовувати для здобуття будь – якої користі. Це може бути єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не може бути самостійним об’єктом управління грошові кошти, крім випадків, коли це передбачено законом (наприклад, ст.32ЦК встановлює, що за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків, піклувальника може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком).

Майно, передане в управління, має бути відокремлено від іншого майна, має обліковуватися в управителя на окремому балансі. Форма договору – письмова, щодо управління нерухомим майном – письмова, нотаріально засвідчена. Передача нерухомого майна та підприємства, як майнового комплексу, здійснюється за катом, який підписується обома сторонами.

Сторонами є установник управління і управитель.

Установник управління є власником майна, виключенням з цього є випадки, передбачені ч. 2-5 ст. 1032 ЦК. Установником управління може бути 1 особа і декілька осіб, якщо вони є власниками майна на праві спільної власності чи загальної. У разі переходу права власності на майно від установника управління до іншої особи, договір управління майном не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

Управителем може бути суб’єкт підприємницької діяльності, тому що у більшості випадків управління потребує спеціальних навичок. Не може бути управителем орган державної влади, орган влади АР Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом. Не можуть бути управителем і вигодонабувач. Управитель діє без довіреності. Договір управління майном може засвічувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане майно. законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя (ч. 2 ст. 1029 ЦК).

Істотними умовами договору є:

- перелік майна, що передається в управління;

- розмір і форма плати за управління майном.

Якщо управитель діє на безоплатних підставах, то істотною умовою є перша. Сторони самостійно визначають строк дії договору, а якщо в договорі це не визначено, то вважається, що договір укладений на 5 років.

1. Дайте характеристику договору позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошті або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. (ст.. 1046 ЦК).

Предметом позики є грошові кошти та інші речі, визначені родовими ознаками. Форма договору – письмова, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а якщо позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. Розписка також є письмовим посвідченням укладення договору.

Договір позики є одностороннім, реальним, оплатним або безоплатним. За надання позики позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Якщо розмір процентів в договорі не встановлений, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Нацбанку України. Договір позики вважається безпроцентним якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50 кратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі визначені родовими ознаками.

Строк дії договору визначається у договорі, якщо строк повернення грошей не встановлений або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика може бути повернена протягом 30 днів від дня пред’явлення вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Наслідки порушення умов договору:

1. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк, вказаний в договорі, якщо він не повернув своєчасно суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором.

Якщо позичальник своєчасно не поверне речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли мають бути повернути речі до дня їх фактичного повернення, незалежно від сплати процентів за користування позикою.

2. Якщо договором встановлена черговість повернення позики (частинами), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини, що залишилася, та сплати процентів.

За домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі – продажу, найму майна або з іншої підстави може бути замінений позиковим зобов’язанням (новація боргу).

При укладенні договору позики в усній формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, щ гроші або речі насправді не були одержані у меншій кількості.

Договір позики і договір позички не є однаковими договорами. Договір позички - це договір, за яким одна сторона (позикодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Ціллю цього договору є набуття користувачем речі позикодавця у строкове безоплатне користування. Договір позички відрізняється від договору позики наступними ознаками:

1) право власності на річ у випадку надання речі у позичку зберігається за її власником (позичкодавцем), а річ передається у тимчасове користування; за договором позики річ переходить у власність позичальника;

2) предметом договору позички може бути річ, визначена індивідуальними ознаками, а предметом договору позики – річ, яка може бути визначена родовими ознаками, та грошові кошти;

3) за договором позички має бути повернута сама річ, за договором позики - річ того самого роду;

4) договір позички може бути реальним і консенсуальним, а договір позики може бути лише реальним;

5) до договору позички застосовуються норми, що регулюють майновий найм (оренду), а за договором позики – ні;

6) договір позички завжди є безвідплатним, а договір позики може бути відплатним і безоплатним.

1. Дайте характеристику договору кредиту.

Кредитний договір – це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити відсотки (ст. 1054 ЦК).

До кредитних правовідносин застосовуються правові норми інституту позики (ст.ст.1048, 1049,1050, 1052 ЦК). Крім того відносини, що виникають з цього договору, регулюються Законом України “Про банки та банківську діяльність”, Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Консорціумний договір кредиту регулюється ще і Положенням про порядок здійснення консорціумного кредитування, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 26.02.96. №37.

Договір кредиту є консенсуальним, оплатним, двостороннім (багатостороннім – у випадку здійснення спільного кредитування позичальника консорціумом банків). Форма договору проста письмова. При недодержанні форми договір є нікчемним. Предметом договору є грошові кошти (у національній та іноземній валюті) Ціллю договору є набуття позичальником права власності на грошові кошти кредитодавця із зобов’язанням їх повернення. Кредитодавцем є банк або інша фінансова установа. Іншими фінансовими установами, які можуть надавати кредити, кредитні спілки, об’єднання кредитних спілок.

Позичальником може бути фізична та юридична особа. Кредитодавець може відмовитися від надання кредиту повністю або частково, якщо відносно позичальника порушена процедура банкрутства, або з інших причин, які свідчать про те, що наданий кредит своєчасно не може бути повернутий або якщо позичальник використовує кредит не за призначенням.

За законодавством України не може бути стороною такого договору благодійна організація (ст. 19 ЗУ «Про благодійництво та благодійні організації»).

Від договору позики він відрізняється тим, що цієї договір як правило відплатній, предметом є тільки грошові кошти.

Зміст договору:

- назва договору; адрес та реквізити сторін; їх місцезнаходження, найменування фінансової операції; розмір кредиту, ціль; відсоткова ставка за кредит; умови надання кредиту; строк дії договору; порядок зміни та припинення договору; права та обов’язки сторін; відповідальність за порушення умов договору; інші умови; підписи сторін.

Дата добавления: 2015-05-08