Структура грошового ринку

За видами інструментів:

Ринок позичкових зобов’язань

Ринок цінних паперів

Валютний ринок

За інституційними ознаками грошових потоків:

Фондовий ринок

Ринок банківських кредитів

Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ

За економічним призначенням:

Ринок грошей

Ринок капіталів

2. Попит на гроші. Фактори, що визначають зміну попиту на гроші

Попит на гроші – бажання мати певну частину свого портфеля активів (багатства) в ліквідній формі.

Портфельний дохід – заснований Дж. М. Кейнсом під назвою теорія перевагиліквідності.

Наявність попиту на гроші означає, що в його межах економічні суб’єкти триматимуть гроші в себе і не “викинуть” на товарний, валютний чи фондовий ринки і не порушать сформовану там рівновагу.

Чому економічні суб’єкти накопичують гроші?

Цілі накопичення грошей:

q створення запасу купівельних і платіжних засобів, достатнього для задоволення поточних потреб економічних суб’єктів у товарах та послугах;

q накопичення запасу грошей як капіталу, як форми багатства, що дає власнику дохід у вигляді процента.

Відповідно до цілей попит можна поділити:

1. Попит на поточний запас платіжних засобів.

2. Попит на тривалий запас грошей для здійснення майбутніх платежів.

3. Попит на постійний запас грошей як форму багатства, що призначена давати додатковий дохід їх власникові.

Відповідно до цілей виділяють мотиви попиту на гроші:

q трансакційний (операційний) мотив;

q мотив завбачливості;

q спекулятивний мотив.

Трансакційний мотив – суб’єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, для підтримання на належному рівні особистого та виробничого споживання. Ці гроші повинні бути у формі придатній для негайного використання в платежі (готівки чи вклади до запитання).

Мотив завбачливості – суб’єкти бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності з тим, щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої не передбачувані потреби (хвороба членів сім’ї, поломка автомобіля чи інших дорогих предметів вжитку). Такий запас має переважно страхове призначення. Він більш довготривалий ніж попередній і може використовуватись для одержання доходу через розміщення в довгострокові депозити.

Спекулятивний мотив – суб’єкти бажають мати запас грошей з тим, щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності перетворити їх у грошову форму, яка хоч і мало дохідна але безризикова.

Чинники впливу на попит на гроші:

1. Зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу). Його вплив зумовлений трансакційним мотивом нагромадження грошей – чим більший обсяг виробництва валового національного продукту, тим більшим може бути обсяг операцій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій. Зміна обсягу ВНП визначається такими самостійними чинниками: а) зміна рівня цін: у міру зростання цін, зростатиме попит на гроші, а при їх зниженні попит буде скорочуватися; б) зміна реального обсягу ВНП: у міру зростання фізичного обсягу виробництва зростатиме попит на гроші, а при його зниженні попит буде скорочуватись.

2. Зміна норми процента. У міру зростання очікуваного доходу (норми процента) на альтернативні грошам активи, тривалість зберігання буде скорочуватись і попит на гроші знижуватися, а в міру зниження очікуваного доходу – зростати.

3. Накопичення багатства. Економічні суб’єкти, накопичують багатство у формі активів, відповідно рівномірно розміщують його приріст між всіма видами активів, в тому числі й у вигляді запасу грошей. Внаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.

4. Інфляційні очікування. За інфляції неминуче знецінюється запас грошей у економічних суб’єктів, вони зазнають втрат, що провокує скорочення їх попиту на гроші.

5. Очікування погіршення кон’юнктури ринків. У випадках посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції економічні суб’єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій і попит на гроші скоротиться.

Попит на гроші можна представити:

МД = ƒ (γ, Р, К, В, І, О),

де γ – реальний обсяг ВНП;

Р – середній рівень цін;

К – рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи;

Кількість грошей млрд. грн В – обсяг багатства;

І – рівень інфляційних очікувань;

О – очікування змін ринкової кон’юнктури.

6 В

Мd₂

4 Мd1

Мd

2.

2 4 6 8 10 Кількість грошей млрд. грн

Рис. 4. Крива попиту на гроші

Криві Мd, Мd₁, Мd₂ відображають функціональну зміну попиту на гроші від двох груп чинників:

1) зміни номінального обсягу ВНП – зміщення кривої Мd в позицію Мd₁ або Мd₂.

2) зміни норми очікуваного доходу (альтернативної вартості зберігання грошей) – переміщення величини попиту на гроші безпосередньо по кривій Мd.

3. Пропозиція грошей. Фактори, що визначають зміну пропозиції грошей.

Пропозиція грошей (на мікрорівні) – запас грошей, який суб’єкти господарювання, за сприятливих умов, можуть спрямувати в оборот.

Пропозиція грошей (на макрорівні) – фактична маса грошей, що знаходиться в обороті.

Емісія грошей – вирішальний чинник зміни пропозиції, оскільки пропозиція грошей екозенне явище, рух якого визначається не внутрішньо економічними процесами чи мотивацією самих суб’єктів господарювання, а зовнішніми чинниками, що лежать в грошово-кредитній сфері, тобто в сфері банківської діяльності.

Фактори, що впливають на пропозицію грошей

Для спрощення аналізу факторів представимо пропозицію грошей у вигляді:

МS = m * Mб,

де МS – пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках;

m – коефіцієнт грошового мультиплікатора;

Mб – грошова база (включає масу готівки в обороті поза банками і суму резервів комерційних банків на коррахунках та в касах банків).

На обсяг грошової бази (Мб) впливають такі фактори:

1) операції НБУ на відкритому ринку;

2) операції НБУ з рефінансування комерційних банків;

3) валютна інтервенція, що проводиться НБУ.

На зміну коефіцієнта мультиплікатора впливають такі фактори:

1) Зміна норми обов’язкового резервування.

Чим нижчою буде норма обов’язкового резервування, тим вищим буде коефіцієнт мультиплікації, а отже більшим загальний обсяг грошової пропозиції.

2)Зміна облікової ставки НБУ.

При підвищенні облікової ставки зменшується попит комерційних банків на позички рефінансування, відповідно скоротяться надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позики.

3)Зміна типової ринкової процентної ставки.

При зростанні ринкової процентної ставки за позичками у комерційних банків зростає попит на позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки НБУ, що сприяє зростанню пропозиції грошей.

4)Зміна багатства.

Чим бідніші економічні суб’єкти, тим більшу частину своїх грошей вони тримають у формі готівки і навпаки. Але оскільки депозитна складова зумовлює мультиплікативний процес, а готівковані, то зміна їх співвідношення приводить до зміни загального обсягу пропозиції грошей.

5)Тінізація підприємницької діяльності.

Зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки, що послаблює ефект мультиплікації і зменшує пропозицію грошей.

6)Низький стан довіри до банків.

Вилучення грошей з депозитів негативно впливає на процес мультиплікації і пропозицію грошей.

7)Зростання процентних ставок за депозитами до запитання.

Сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропозиція грошей.

Графічне зображення пропозиції грошей

норма Ms1

процента

10 Ms

Ms2

млрд. грн.

Дата добавления: 2015-05-10