Підсумок стратегічного реформування освіти в Україні на третьому етапі розвитку державної освітньої політики за умов державного суверенітету

третій (грудень 1998 р. – січень 2002 р.) – прийняття законів прямої дії, що визначають стратегію розвитку національно освіти, закріплюють її нормативи, вимоги, стандарти, законодавчо регулюють відносини всіх структурних підрозділів освіти;

Про увагу держави до проблем галузі свідчить те, що тільки за останні роки Верховна Рада України прийняла низку законів, а саме законів прямої дії, які визначають стратегію розвитку освіти, закріплюють її нормативи, вимоги, стандарти, законодавчо регулюють відносини всіх структурних підрозділів освіти („Про професійно-технічну освіту (прийнятий 10.12.1998р.), „Про загальну середню освіту” (13.05.1999 р.), „Про позашкільну освіту” (22.06.2000 р.), „Про дошкільну освіту” (11.07.2001 р.), „Про вищу освіту” (17.01.2002 р.), „Про охорону дитинства” (26.06.2001 р.), „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (26.06.2001 р.), „Про наукову та науково-технічну діяльність” (23.09.1994 р.). За порівняно короткий час Україна стала чи не єдиною країною на теренах СНД, в якій практично завершено формування законодавчої бази сфери освіти.

Вагомий внесок у розвиток і стабілізацію системи освіти України та окремих її структурних секторів, розв'язання тактичних і стратегічних завдань реалізації законодавства зробили Укази Президента України, постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, накази Міністерства освіти і науки, інші нормативно-правові акти.

Зокрема, 2 червня 1998 року Президент України видав Указ „Про заходи поліпшення та розвитку загальної середньої освіти”, яким розширено спектр реалізації державної політики у сфері освіти, у тому числі визначено завдання подальшого удосконалення організації та діяльності системи загальноосвітніх навчальних закладів. Згідно з Указом Кабінет Міністрів розробив комплексний план заходів щодо розвитку загальної середньої освіти на 1999-2012 роки, а органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя разом з органами місцевого самоврядування підготували регіональні програми її розвитку.

Після прийняття законів, які регламентують відносини в системі освіти, Верховна Рада України декілька разів за останній час поверталась до розгляду питань стосовно освітянської галузі. 16 липня 1999 року Верховна Рада прийняла постанову „Про стан підготовки та випуску навчальних програм та випуску підручників на 1999-2000 навчальний рік та погашення заборгованості педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів із виплати заробітної плати”; 21 червня 2001 року „Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні”.

У жовтні 2001 року ІІ Всеукраїнський з'їзд працівників освіти схвалив національну доктрину розвитку освіти, де поставлено ключове завдання - модернізація галузі відповідно до потреб ХХІ століття[13]. Вона відкрила нову сторінку в історії освіти України, виголосила головні пріоритети розвитку, визначила структуру освітньої системи в державі, поставила комплекс завдань і насамперед - створення умов для власного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України. Для впровадження цього важливого стратегічного документа Кабінет Міністрів України розробив і затвердив Державну програму „Вчитель” [14], програму розвитку позашкільних навчальних закладів на найближчі шість років та ряд інших документів.

Особливістю українського законодавства в системі освіти є й те, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим в межах своїх повноважень прийняла Закон „Про освіту”.

Слід також врахувати і те, що в Україні існують спеціальні закони та нормативно-правові акти, які регулюють організацію навчально-виховного процесу дітей та молоді, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції, освіти в столиці України, що передбачено Законом України „Про столицю.” [16]

Таким чином, за останні десять років Верховна Рада України прийняла базовий Закон України „Про освіту,” п'ять законів прямої дії, які безпосередньо регулюють відносини в структурних секторах освіти. До того ж видано понад 200 указів Президента, прийнято 150 постанов уряду, які так чи інакше стосуються освіти [11]. Це дає змогу стверджувати, що в Україні сформована нова, самостійна галузь законодавства - освітянська, яка продовжує розвиватися й вдосконалюватися.

Як бачимо, за роки незалежності Україна зробила істотні кроки на шляху реформування національної системи освіти, демократизації освітянської діяльності. Крім розробки нової законодавчої бази галузі, до них треба віднести такі: створення вітчизняних підручників і педагогічної преси, оновлення змісту освіти, варіативність мережі навчальних закладів і освітньо-професійних програм, розпочато підготовку фахівців із багатьох нових спеціальностей, функціонування досить різноманітних моделей навчальних закладів, які за багатьма кількісними і якісними показниками не поступається авторитету, іміджу, рівню навчальних закладів розвинених країн світу, є конкурентно спроможними на європейському освітньому просторі [17].

Дата добавления: 2015-05-08