Якість освіти і інструменти їх моніторингу: міжнародний досвід

моніторинг освітньої системи стає дієвим ін струментарієм менеджменту освіти, зокрема в управлінні її якістю. Останнім часом моніторинг якості освіти як засіб вивчення освітніх систем став водночас об’єктом теоретичних досліджень і сферою педагогічної діяльності. Проте саме слово “моніторинг” (від англ. monitoring – контроль, відстеження) не завжди однозначно тлумачать у педагогічній літературі й освітянській практиці. Інколи його вживають у значенні відстеження результативності навчально виховного процесу (наприклад, моніторинг навчальних досягнень учнів); подекуди під ним розуміють звичайний педагогічний контроль (моніторинг успішності); час тіше його використовують у сенсі різнобічного вивчення певних параметрів функціонування системи освіти чи окремих її елементів або суб’єктів освітнього процесу (моніторинг якості підготовки фахівців з певної спеціальності, матеріально технічного забезпечення навчальних закладів, стану здоров’я учнів тощо). Отже, моніторинг все більше набуває статусу дослідження, а не емпіричного збору інфор мації про певні характеристики та властивості освітньої системи. Моніторинг в освіті – це насамперед системна процедура, яка не обмежується контрольною функцією. Безумовно, збирання інформації про стан об’єкта дослі дження й умови його функціонування, її аналіз та узагальнення є необхідною умо вою проведення моніторингу. Проте його мета і ширша, й глибша. Вона полягає не лише у відстеженні стану певного суб’єкта освітньої діяльності, а скоріш спрямова на на з’ясування чинників, які потрібні для його розвитку, зміни ситуації тощо. А це належить скоріш до сфери оцінювання, яке відіграє продуктивну роль у визна ченні подальших його змін і розвитку. Тобто констатуюча частина моніторингу – вивчення стану функціонування певного об’єкта дослідження – не є самоціллю, а стає лише передумовою вибору стратегії змін, необхідних для його розвитку, та по шуку шляхів її реалізації. систему мо ніторингу освіти можна розглядати на різних рівнях її функціонування, а саме: ƒ індивідуальному рівні самооцінки учнями й студентами якості своєї загаль ноосвітньої та професійної підготовки, суспільної, професійної і життєвої компетентності, досвіду оволодіння алгоритмічними й евристичними спо собами діяльності, навичками критичного мислення тощо; локальному рівні оцінювання навчальним закладом учасників навчально виховного процесу щодо якості освіти, досягнення ними поставленої мети в опануванні вимог державного стандарту відповідного рівня освіти, коригу вання стратегії розвитку за соціальними, педагогічними, економічними та іншими показниками; ƒ муніципальному рівні оцінювання місцевими органами управління суб’єктів освітньої діяльності (рівня навчальних досягнень учнів і студентів, кваліфі кації та педагогічної майстерності вчителів і викладачів, компетентності ке рівників навчальних закладів тощо) та порівняння результатів діяльності власної мережі навчальних закладів; ƒ регіональному рівні оцінювання ефективності функціонування місцевої систе ми освіти, зокрема підпорядкованих органів управління, забезпечення ними державної освітньої політики в регіоні, вибіркове вивчення ефективності робо ти окремих навчальних закладів і органів управління, вдосконалення мережі навчальних закладів на підставі аналізу одержаних даних; ƒ державному рівні акцентованого й узагальненого оцінювання якості функ ціонування національної системи освіти та порівняння її показників з між народними індикаторами й системами, забезпечення єдиної методології державної атестації випускників навчальних закладів, аналіз і порівняння стану реалізації державної освітньої політики в різних регіонах України.

Дата добавления: 2015-05-08