Держава і громадське суспільство: особливості взаємодії в сфері освітньої політики

Громадя́нське суспі́льство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства на противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи). Єдність громадянського суспільства і державивиражається в збігу багатьох цілей і завдань. Іформування правової держави, і створення громадянського суспільства переслідують одну спільнумету: соціальні інститути покликані служити людині, захищати її права та інтереси. Така єдністьпроявляється в тому, що організація і діяльністьосновних суспільно-політичних, економічних, соці-альних структур здійснюється відповідно до Конституції України; так, право громадян на об’єд-нання закріплено у статті 36 Конституції, де вонопрописано як право на вільний і самостійний вибіргромадянами будь-яких форм недержавної діяль-ності, що не суперечить вимогам закону [3]. Моно-цільность громадянського суспільства і державивбачається і в тому, що ця єдність має забезпечуватиумови для пізнавальної і творчої свободи людини,її ініціативи, підприємництва, самоорганізації, са-модіяльності тощо. В даному контексті варто зазначити, що в країнах розвиненої демократії організації громадян-ського суспільства функціонують як рівноправні партнери державних органів у вирішенні політич-них, соціальних, економічних і гуманітарних завдань. Розвиваючи комунікативні зв’язки з громадським сектором, демократичні держави цілеспрямовано залучають громадян до процесу формування та реалізації державної політики в усіх сферах суспільного життя, в тому числі й в освітній. Показово, що 60% представників громадянського суспільства (включно з волонтерами) забезпечують надання громадянам послуг, 40% з них спеціалізуються на соціальних, медичних та освітніх послугах. Система освіти є засадничим компонентом прогресивного розвитку будь-якого суспільства, реально діючим механізмом трансляції накопичених знань та культурних надбань від покоління до покоління. Розвинуті країни світу активно реалізують концепцію безперервної освіти, сутність якої полягає в залученні якомога більшого числа осіб до освітнього процесу в різноманітних його формах. Безсумнівно, що нинішнє, ХХІ століття знаменується актуалізацією «суспільства знань», головна функція котрого – випереджальний розвиток когнітивних якостей особистості, освітніх систем в соціумі, інтелектуального потенціалу суспільств

Дата добавления: 2015-05-08