Ліцензування як елемент легітимації

У деяких законодавчо передбачених випадках факт державної реєстрації недостатній для заняття певними видами діяльності, для їх здійснення також додатково вимагається отримання ліцензії.

Процедура ліцензування регламентується ст. 14 ГК, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», постановами КМУ «Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу», «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності», «Про затвердження переліку органів ліцензування» та відповідними ліцензійними умовами.

У ч. 1 ст. 14 ГК говориться про те, що ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики в цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. А в ч. 3 ст. 14 ГК наведено визначення поняття ліцензії як документа державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання – ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Усі інші відносини, пов’язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються ЗУ.

У ст. 1 ЗУ зафіксовані основні поняття, що розкривають процедуру ліцензування, зокрема:

· ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку в разі його встановлення КМУ за умови виконання ліцензійних умов. Зразок ліцензії затверджено постановою КМУ «Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності»;

· ліцензування – видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

· ліцензійні умови – установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання під час провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Проте вже в ст. 8 ЗУ наведене уточнення поняття ліцензійних умов. Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ ліцензійні умови – це нормативно-правовий акт, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Це означає, що ЗУ розкриває загальні положення щодо ліцензування, а в ліцензійних умовах передбачені конкретні умови щодо отримання ліцензії на той чи інший вид діяльності. Тобто суб’єкт господарювання зобов’язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови та зміни до ліцензійних умов підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності через десять днів з дати державної реєстрації нормативно-правового акта, якщо в ньому не передбачений пізніший термін набрання чинності.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, передбачені в ст. 9 ЗУ. Згідно зі ст. 2 ЗУ види господарської діяльності, не передбачені в ст. 9 ЗУ, не підлягають ліцензуванню. Як приклад назвемо деякі з видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню й так чи інакше стосуються агропромислового виробництва:

· виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами (п. 6);

· торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) (п. 7);

· культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку (п. 19);

· ветеринарна практика (п. 23);

· проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів (п. 33);

· діяльність, пов’язана з промисловим виловом риби, крім внутрішніх водойм (ставків) на господарств (п. 34);

· торгівля племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин (п. 37);

· проведення фумігації (знезараження) об’єктів регулювання, що визначені Законом України «Про карантин рослин»^[102], які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони (п. 38);

· генетично-інженерна діяльність у замкненій системі (п. 44);

· торгівля рідким паливом з біомаси та біогазом (п. 45).

Органи ліцензування. Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює КМУ, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені КМУ, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Загальну компетенцію спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування передбачено в ст. 5 ЗУ.

У свою чергу, функції органу ліцензування (загальна компетенція яких передбачена в ст. 6 ЗУ) залежно від виду діяльності покладаються на ті чи інші органи виконавчої влади, перелік яких затверджено постановою КМУ «Про затвердження переліку органів ліцензування». Наприклад:

· ліцензію на здійснення медичної практики видає Міністерство охорони здоров’я України;

· органом ліцензування провадження господарської діяльності з посередництва в працевлаштуванні на роботу за кордоном є Міністерство соціальної політики України;

· органом ліцензування провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт є Державне агентство земельних ресурсів України тощо.

Документи, що подаються органу ліцензування для одержання ліцензії. Згідно зі ст. 10 ЗУ суб’єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії (для кожного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, розробляється конкретний зразок ліцензії, який розміщується в ліцензійних умовах. Як приклад зразок заяви подано в додатку 3).

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

1) відомості про суб’єкта господарювання – заявника:

● найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код – для юридичної особи;

● прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів – для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності, вказаний згідно із ч. 3 ст. 9 ЗУ (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

У разі наявності в заявника (юридичної особи) філій та інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється КМУ за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Перелік документів міститься в постанові КМУ «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності». Наприклад, для отримання ліценції на діяльність арбітражних керуючих додатково подаються такі документи:

· засвідчена в установленому порядку копія диплома про вищу юридичну або економічну освіту;

· засвідчена в установленому порядку копія свідоцтва про присвоєння кваліфікації арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому ЗУ, крім документів, передбачених ч. 5 ст. 10 ЗУ.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи. Після отримання заяви про видачу ліцензії орган ліцензування перевіряє її на предмет пошуку підстав для залишення цієї заяви без розгляду.

Підстави для залишення заяви без розгляду. Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

· заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

· документи оформлені з порушенням вимог, передбачених ст. 10 ЗУ;

· немає в ЄДР юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців відомостей про заявника або наявні відомості про перебування юридичної особи в стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи-підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) чи про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця).

Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявника повідомляють у письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду в строки, передбачені для видачі ліцензії.

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому цим ЗУ. У разі, якщо в органа ліцензування немає підстав для залишення документів без розгляду, він перевіряє їх на предмет пошуку підстав для відмови у видачі ліцензії.

Підстави для відмови у видачі ліцензії:

· виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником;

· невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, установленим для певного виду підприємницької діяльності.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.

Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії. Згідно зі ст. 11 ЗУ орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі в строк не пізніше ніж 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини в певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Видача ліцензії. Згідно із ч. 1 ст. 14 ЗУ в разі прийняття позитивного рішення щодо видачі ліцензіїорган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику під час прийому заяви про видачу ліцензії.

Якщо заявник протягом 30 календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на всій території України. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Строк дії ліцензії. Згідно із ч. 4 ст. 14 ЗУ ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк. КМУ за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим п'яти років. Безпосередньо встановлення строку дії тієї чи іншої ліцензії передбачено постановою КМУ «Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу».

Плата за видачу ліцензій. За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються КМУ. Детально ця процедура регламентована в постанові КМУ «Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу».

Розмір плати встановлюється окремо для кожного виду підприємницької діяльності. Плата за отримання ліцензії на провадження більшості видів господарської діяльності становить одну мінімальну заробітну плату. Як виняток плата за видачу ліцензії на виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового справляється в розмірі 20 мінімальних заробітних плат.

Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії. Ст. 16. ЗУ дає можливість переоформлювати ліцензії та регламентує цю процедуру.

Підставами для переоформлення ліцензії є:

· зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов’язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім’я, по батькові фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;

· зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;

· зміни, пов’язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного в ч. 3 ст. 9 ЗУ.

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов’язаний протягом 10 робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни. Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов’язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.

У разі переоформлення ліцензії у зв’язку із змінами, пов’язаними з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, зазначеного в ч. 3 ст. 9 ЗУ, якщо ця зміна пов’язана з намірами ліцензіата розширити свою діяльність, ліцензія переоформляється в порядку й у строки, передбачені для видачі ліцензії. Одночасно з переоформленою на новому бланку ліцензією орган ліцензування на підставі даних ліцензійного реєстру безкоштовно видає ліцензіату засвідчені ним копії такої ліцензії.

У разі переоформлення ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, із внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня. Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася, у разі його встановлення КМУ.

За переоформлення ліцензії справляється плата в розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за переоформлення ліцензії зараховується до Державного бюджету України.

Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи про переоформлення ліцензії, може провадити свою діяльність на підставі довідки про прийняття заяви про переоформлення ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування в разі подання заяви про переоформлення ліцензії.

Не переоформлена в установлений термін ліцензія є недійсною. Процедура видачі дубліката ліцензії передбачена ст. 18 ЗУ.

Підставами для видачі дубліката ліцензії є:

· втрата ліцензії;

· пошкодження ліцензії.

У разі втрати ліцензії ліцензіат зобов’язаний звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії, до якої додається документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії. Якщо бланк ліцензії непридатний для користування внаслідок його пошкодження, ліцензіат подає відповідному органу ліцензування:

· заяву про видачу дубліката ліцензії;

· непридатну для користування ліцензію;

· документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, який зазначався у втраченій або пошкодженій ліцензії, у разі його встановлення КМУ. Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи для видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої, може провадити свою діяльність на підставі довідки про подання заяви про видачу дубліката ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування в разі подання заяви про видачу дубліката ліцензії.

Орган ліцензування зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої. У разі видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня.

За видачу дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої ліцензії справляється плата в розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за видачу дубліката ліцензії зараховується до Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 21 ЗУ є ряд підстав для дострокового припинення дії ліцензії, тобто її анулювання.

Підставами для анулювання ліцензії є:

· заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

· акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов (повторне порушення – вчинення ліцензіатом протягом строку дії ліцензії повторного порушення певних ліцензійних умов після застосування санкцій за аналогічне порушення);

· наявність в ЄДР юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців відомостей про перебування юридичної особи в стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи-підприємця в стані припинення підприємницької діяльності) або про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця);

· нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності;

· акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

· акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження підприємницької діяльності;

· акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

· акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;

· акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття. Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через 30 днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання ліцензій, прийнятих згідно з поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та в разі смерті ліцензіата (фізичної особи-підприємця), які набирають чинності з дня їх прийняття. Якщо ліцензіат протягом зазначеного часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія цього рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

Суб’єкт господарювання може одержати нову ліцензію в разі анулювання попередньої ліцензії на підставі:

· акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

· акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії;

· акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

· акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.

Нагляд, контроль і відповідальність у сфері ліцензування. Державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»^[103].

Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення. За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник видається керівнику юридичної особи або фізичній особі-підприємцю, який перевірявся, другий – зберігається органом ліцензування. Орган ліцензування не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення ним порушень ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення порушень.

Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування в разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування. Таким чином, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов є виключною компетенцією органів ліцензування й спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Ці повноваження не можуть бути передані іншим особам.

У разі порушення ліцензійного законодавства передбачена господарсько-правова, адміністративна та кримінальна відповідальність. Господарсько-правова полягає в анулюванні ліценції згідно з підставами, передбаченими в ст. 21 ЗУ. Адміністративна відповідальність передбачена в ст. 164 КпАП України, санкції якої аналогічні санкціям за здійснення підприємницької дальності без державної реєстрації

Дата добавления: 2015-05-10