Процедура створення ПТ

Процедура створення ПТ включає три основні етапи:

● укладання засновницького договору між учасниками товариства, який визначає зобов'язальні відносини між ними. Процедура створення ПТ не передбачає необхідності наявності статуту як внутрішнього корпоративного документа товариства, що регулює питання створення й компетенції органів керування та контролю за діяльністю товариства. Це пояснюється тим, що кожен з учасників може діяти від імені товариства, а тому відпадає необхідність формування системи керування товариством;

● створення майнової бази ПТ, яка його засновницьким договором визнається мінімальною для започаткування товариством підприємницької діяльності;

● державна реєстрація ПТ, з якою пов'язується момент виникнення товариства як юридичної особи.

Державна реєстрація ПТ регламентується Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Згідно зі ст. 120 ЦК ПТ створюється й діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками. У зв'язку з відсутністю статуту до змісту установчого договору ПТ ставиться ряд додаткових вимог.

Засновницький договір про ПТ, крім умов, передбачених ст. 4 і 66 Закону «Про господарські товариства» та ст. 88 ЦК, має містити такі відомості:

● розмір та склад складеного капіталу товариства;

● розмір частки та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі;

● розмір, склад і строки внесення ними вкладів, форму їх участі в справах товариства, а також характеристику відповідальності учасників.

Майнова база ПТ. Однією з важливих умов засновницького договору є зобов'язання сторін щодо внесення вкладів, за рахунок яких формується майнова база товариства, але чинне законодавство не встановлює вимог до розміру майнової бази ПТ. Зазначена обставина зумовлена тим, що платоспроможність ПТ базується не лише на майні самого товариства, а й на сумі всього майна, що належить всім учасникам такого товариства. Треті особи, укладаючи угоди з ПТ, розраховують на забезпечення своїх вимог усім майном, що належить учасникам ПТ. Однак створення самостійної майнової бази товариства має важливе значення, оскільки товариство потребує окремих коштів, якими могло б вільно розпоряджатися для власних господарських потреб, тому кожний учасник вносить частину свого майна як вклад у ПТ.

Вклади учасників можуть бути різними за змістом:

● майнові;

● грошові;

● у формі цінних паперів або майнових прав, що мають цінність для підприємницької діяльності товариства (право користування земельною ділянкою, право на винахід тощо);

● у формі цілісного майнового комплексу підприємства з усіма його активами, у тому числі й господарськими зв'язками.

Якщо вклад учасника складається з рухомих речей, то надходження до їх складу майна товариства відбувається шляхом передачі, а якщо з нерухомих – то відповідно до порядку, встановленого законом для відчуження нерухомого майна.

Законодавець не встановлює порядку передачі вкладів учасників товариству, залишаючи це на їхній розсуд. Розмір, порядок і строки внесення вкладів визначаються засновницьким договором, який підписують всі учасники. У разі порушення обов'язку щодо повної сплати вкладу до учасника можуть бути застосовані передбачені установчим договором заходи відповідальності, у тому числі й виключення зі складу товариства.

Майно може передаватися учасниками товариству на різних підставах: з передачею права власності або на праві користування. У засновницькому договорі товариства важливо це точно визначити, оскільки воно має значення для з’ясування, хто (товариство чи учасник) несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження майна та для вирішення питання, у якій формі таке майно повинне повертатися учаснику в разі його виходу з товариства та при ліквідації – в натуральній формі чи грошовим еквівалентом.

Розмір укладів учасників, як уже вказувалося визначається в засновницькому договорі товариства. Хоча в результаті діяльності товариства фактична майнова база може змінитися, у тому числі зменшитися, що, відповідно, призведе до зменшення розміру вкладів учасників, ця обставина не зобов'язує учасників до поповнення своїх вкладів до початкового розміру. Утрата товариством свого майна або зменшення його до розміру, що унеможливлює подальше ведення справи, створює підстави для припинення діяльності товариства. Однак законодавство не пов'язує припинення діяльності ПТ з утратою ним необхідної для ведення справи майнової бази, залишаючи вирішення цього питання на розсуд учасників, які можуть прийняти рішення про сплату додаткових внесків для поповнення майна товариства. Для збереження майнової бази товариства та захисту інтересів його кредиторів у ст. 73 Закону України «Про господарські товариства» міститься заборона звернення стягнення на частку учасника в ПТ за його (учасника) власними зобов'язаннями. У випадках, коли майна учасника не вистачає для покриття його власних боргів, то кредитори можуть вимагати в установленому порядку ліквідації товариства чи виділення частки учасника-боржника. Для запобігання ліквідації решта учасників має право виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.

Управління та ведення справ ПТ. Згідно зі ст. 121 ЦК управління діяльністю ПТ здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників або існують інші порядок і процедура керування товариством. Наприклад, учасники можуть надати функцію керування товариством одному з учасників чи кільком учасникам.

Кожний учасник ПТ має один голос, якщо засновницьким договором не передбачено іншого порядку визначення кількості голосів. Наприклад, залежно від розміру частки кожного учасника в складеному капіталі товариства.

Кожний учасник ПТ, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною. Це зумовлено тим, що зазначений учасник не звільняється від субсидіарної відповідальності за борги товариства усім своїм майном, тому він вправі ознайомитися зі справами товариства й вимагати в судовому порядку припинення повноважень тих учасників, що неналежним чином ведуть справи товариства. Зазначена вимога законодавства необхідна для захисту прав та інтересів учасників товариства.

Ведення справ ПТ регламентується ст. 122 ЦК та ст. 68 Закону України «Про господарські товариства». Чинним законодавством передбачаються найрізноманітніші можливості, що можуть використовувати учасники під час ведення справ товариства. Традиційно – це ведення справ товариства кожним його учасником, що може бути змінено шляхом внесення змін до установчого договору волею учасників на інші схеми ведення справ товариства. Такими схемами є:

● спільне ведення справ. У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідна згода всіх учасників товариства;

● покладення функції прийняття рішень за всіма чи визначеними питаннями діяльності на одного чи кількох учасників. Якщо в засновницькому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. У засновницькому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно. Учасники, яким було доручено ведення справ ПТ, зобов’язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства. Інші учасники для здійснення, наприклад, угод від імені товариства, повинні одержати доручення від учасника чи учасників, яким установчим договором доручено ведення загальних справ.

З указаного не випливає того, що контрагенти товариства зобов'язані знати про можливі обмеження повноважень окремих учасників товариства. Під час укладення угод їм досить упевнитися, що вони мають справу з одним з учасників ПТ, тому угоди, укладені від імені товариства учасником, який не має на це повноважень відповідно до засновницького договору, будуть дійсні, якщо тільки товариству не вдасться довести, що зазначений контрагент знав чи повинен був знати про відсутність повноважень у конкретного учасника, наприклад, під час ознайомлення із засновницьким договором.

Крім того, під час здійснення дій в інтересах товариства учасником, на те не уповноваженим, і наявності при цьому в зазначеного учасника витрат, пов'язаних з їх здійсненням, він має право вимагати від товариства відшкодування цих витрат, якщо товариство в результаті здійснення цих дій придбало чи зберегло матеріальні блага, що за вартістю перевищують зазначені витрати не уповноваженого учасника.

Учасники, які не беруть участі у веденні справ товариства, мають право в судовому порядку вимагати припинення повноважень, наданих одному чи кільком учасникам для ведення справ товариства, якщо останні припустилися грубого порушення своїх обов'язків стосовно товариства й не дотримуються його інтересів, не здатні до розумного ведення справ і за інших серйозних підстав для такого рішення.

Припинення повноважень окремих учасників набирає сили з моменту внесення відповідних змін до установчого договору ПТ на підставі рішення суду, на підставі якого до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.

Розподіл прибутку та збитків ПТ. Засновницький договір може передбачати різні варіанти розподілу прибутку чи збитків ПТ між учасниками, крім можливості позбавлення учасника чи учасників права на участь у такому розподілі.

Згідно із ст. 123 ЦК прибуток та збитки ПТ розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників, тобто можливі й інші варіанти, наприклад, розподіл прибутку в рівних частках, а збитків – пропорційно до внесків чи навпаки.

Відповідальність учасників ПТ за його зобов’язаннями. Відповідальність учасників ПТ за його зобов’язаннями передбачається ст. 124 ЦК, ст. 74 Закону України «Про господарські товариства», згідно з якими в разі недостатності в ПТ майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники ПТ солідарно відповідають за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.

Учасник ПТ відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. Учасник ПТ, який вибув із товариства, відповідає за зобов’язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років від дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

Учасник ПТ, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно до своїх часток у складеному капіталі товариства.

Зміна складу учасників ПТ. Підстави для зміни складу учасників ПТ регламентуються ст. 125 ЦК. Відповідно до положень цієї статті зміни можуть бути у зв'язку з:

1. Виходом учасника ПТ з його складу з власної ініціативи (ст. 126 ЦК, ст. 71 Закону України «Про господарські товариства»). Учасник ПТ, яке було створене на невизначений строк, може в будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за 3 міс. до фактичного виходу з товариства. Достроковий вихід учасника з ПТ, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніше ніж за 6 міс.

Якщо при виході учасника з ПТ це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у цьому році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Відмова від права вийти з ПТ є нікчемною. Також учасник може передати за згодою інших його учасників свою частку в складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі.

У разі передачі частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав цю частку (її частину). Під час реорганізації юридичної особи, учасника ПТ, або смерті громадянина правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників. Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед ПТ, а також за борги товариства перед третіми особами.

У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до ПТ або відмови товариства в прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. У цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний у засновницькому договорі.

2. Виключенням із складу учасників (ст. 128 ЦК, ст. 72 Закону України «Про господарські товариства»). Учасник ПТ, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов’язки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства в порядку, встановленому засновницьким договором. Рішення про виключення зі складу учасників ПТ може бути оскаржене в суді.

3. Вибуттям зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника. До цих причин згідно із ст. 129 ЦК належать:

● смерть учасника або оголошення його померлим – якщо немає спадкоємців;

● ліквідація юридичної особи – учасника товариства, у тому числі у зв’язку з визнанням її банкрутом;

● визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

● призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи – учасника товариства, зокрема у зв’язку з її неплатоспроможністю;

● звернення стягнення на частину майна ПТ, що відповідає частці учасника в складеному капіталі товариства.

Згідно зі ст. 130 ЦК в разі виходу, виключення та вибуття учасника з ПТ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника в складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором. Порядок визначення вартості частки учасника в майні ПТ та строки її виплати встановлюються засновницьким договором і законом.

Дата добавления: 2015-05-10