Загальна процедура припинення діяльності суб’єкта господарювання

План

Тема 8. Загальна процедура припинення діяльності суб’єкта господарювання

Процедура та підстави припинення діяльності суб’єкта господарювання

Підзаконні нормативно-правові акти

Нормативно-правові акти

Список рекомендованої літератури

1. Податковий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2010. – № 92. – Ст. 3248 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5180–VI від 06.07.2012).

2. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 29. – Ст. 377 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5060–VI від 05.07.2012).

3. Про електроенергетику: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 1. – Ст. 1 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5066–VI від 05.07.2012).

4. Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 9. – Ст. 65. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5060–VI від 05.07.2012).

5. Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту: Закон України // Відомості Верховної Ради України. –1999. – № 12–13. – Ст. 80 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 4496–VI від 13.03.2012).

6. Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 11. – Ст. 78 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5060–VI від 05.07.2012).

7. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5204–VI від 06.09.2012).

8. Про захист економічної конкуренції: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 12. – Ст. 64 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3567–VI від 05.07.2011).

9. Про телекомунікації: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Ст. 155 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5029–VI від 03.07.2012).

1. Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів: Постанова ВРУ // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 5. – Ст. 34.

2. Про порядок ліцензування експорту товарів: наказ Міністерства економіки України від 09.09.2009 № 991 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 80. – Ст. 2724. (з змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 65 від 28.09.2011).

Змістовний модуль 4

8.1. Загальна процедура припинення діяльності суб’єкта господарювання.

8.2.Реорганізація як форма припинення діяльності суб’єкта господарювання.

8.3. Ліквідація як форма припинення діяльності суб’єкта господарювання.

Основні терміни та поняття: припинення,реорганізація, правонаступник, злиття, приєднання, поділ, перетворення, ліквідація.

Припинення суб'єкта підприємницької діяльності є таким же закономірним та логічним процесом, як і його створення. Припинення суб'єктів господарювання регулюється значною кількістю нормативних актів, до яких належать ЦК України, ГК України, закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про господарські товариства», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та інші нормативні акти, у тому числі відомчі.

Згідно з ч. 1 ст. 33. ЗУ юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам – правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Виходячи із цієї статті діяльність суб'єкта господарювання може бути припинена:

· у добровільному порядку за власною ініціативою суб'єкта господарювання;

· у примусовому порядку (на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України).

Перелік підстав, за якими можливе припинення суб'єкта господарювання в добровільному порядку, не передбачений законодавством. Як приклад, припинення юридичної особи в добровільному порядку здійснюється за:

· рішенням власника або уповноваженого ним органу, рішенням інших осіб – засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників без наведення мотивів прийняття відповідного рішення за власною заявою;

· досягнення юридичною особою цілей та мети, закріплених в установчих документах та заради якої її було створено;

· закінчення певного строку, на який була розрахована діяльність юридичної особи (ст. 58, ч. 1 ст. 59 ГК України, ст. 33 ЗУ).

Примусове припинення суб'єкта господарювання можливе лише на підставах, зазначених у законодавстві, перелік яких є вичерпним. У примусовому порядку припинення юридичних осіб здійснюється за рішенням господарського суду в разі:

● визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені під час створення юридичної особи, які не можна усунути;

● провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

● невідповідності мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

● наявності в ЄДР запису про відсутність юридичної особи за її вказаним місцезнаходженням;

● визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;

● визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених чинним законодавством);

● неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (ст. 58 ГК України, ст. 38 ЗУ).

Щодо фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності припинення підприємницької діяльності здійснюється у випадку:

● прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

● смерті фізичної особи, яка була зареєстрована як підприємець;

● постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

● постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

● постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на таких підставах:

- визнання фізичної особи-підприємця банкрутом;

- провадження фізичною особою підприємницької діяльності, що заборонена законом;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (ст. 46 ЗУ).

За формою припинення суб'єктів підприємництва – юридичних осіб – воно поділяється на реорганізацію та ліквідацію. Суттєва різниця між ліквідацією та реорганізацією полягає в тому, що в першому випадку має місце остаточне припинення будь-якої діяльності якогось суб'єкта господарювання, у другому – припинення його функціонування в конкретній організаційно-правовій формі із заміною на нову чи зміна майнової бази цього суб’єкта в бік збільшення чи зменшення.

В обох випадках «припинення суб'єкта господарювання» суб'єкт, що припиняється, більше не існуватиме. У зв'язку з ліквідацією суб'єкта припиниться і його діяльність, у зв'язку ж із реорганізацією вона триватиме, але вже не в колишній (яка існувала до реорганізації), а в новій організаційно-правовій формі суб'єкта господарювання чи на зміненій майновій базі. Тобто головна відмінність двох способів припинення суб'єктів господарювання (ліквідації та реорганізації) полягає в юридичних наслідках факту припинення їх існування, у наявності або відсутності правонаступництва. Це означає, що під час реорганізації здійснюється універсальне правонаступництво, тобто всі права та обов'язки суб'єкта (суб'єктів) господарювання, що реорганізується, переходять до одного або кількох інших суб'єктів. Під час ліквідації відбувається припинення прав та обов'язків суб'єкта господарювання без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших суб'єктів.

Якщо в результаті ліквідації суб'єктагосподарювання суб'єктивні права й обов'язки, які належали йому до цього, перестають існувати, припиняються на майбутнє, то у зв'язку з реорганізацієювони, так би мовити, успадковуються. Права й обов'язки суб'єктів, що припинили своє існування, стають правами й обов'язками нових чи оновлених (як у випадку з «приєднанням») утворень, що продовжують свою господарську діяльність, як правило, на зміненій за обсягом майновій базі.

Припинення юридичної особи передбачає проведення державної реєстрації цього процесу згідно з положеннями розділу IV ЗУ, а фізичної особи-підприємця згідно розділ VI цього ж ЗУ.

Процедура державної реєстрації припинення юридичної особи. Згідно з ч. 2 ст. 33 ЗУ юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Для внесення до ЄДР запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати державному реєстратору документи передбачені в ч. 1–3 ст. 34 ЗУ.

У ч. 7 ст. 34 цього ж ЗУ, аналогічно з процедурою реєстрації створення юридичної особи, передбачені підстави для залишення документів без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ЗУ державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до ЄДР запису про рішення засновників юридичної особи щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до ЄДР запис про рішення засновників юридичної особи щодо припинення юридичної особи й у той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису.

Повідомлення про внесення запису до ЄДР щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Відомості про дату публікації повідомлення, яке містить інформацію про термін заявлення вимог кредиторів щодо юридичної особи, що припиняється, надаються органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України не пізніше наступного дня з дати публікації такого повідомлення.

Особливості проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації передбачено в ст. 36, а в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення в ст. 37 ЗУ.

Процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця регулюється Розділом VI ЗУ.

Згідно ч. 1 ст. 46 ЗУдержавна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться в разі:

● прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

● смерті фізичної особи-підприємця;

● постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

● постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

● постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням регулюється ст. 47 ЗУ.

Особливості державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця:

● у разі її смерті, оголошення її померлою або визнання фізичної особи-підприємця безвісно відсутньою регулюється ст. 48 ЗУ;

● за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, регулюється ст. 49 ЗУ;

● за спрощеною процедурою регулюється ст. 49–1 ЗУ;

● за судовим рішенням щодо визнання фізичної особи-підприємця банкрутом регулюється ст. 50 ЗУ.

Дата добавления: 2015-05-10