Еволюція Радянського виборного права за Конституціями УРСР 1919 та 1937 років

За Конституцією УРСР 1919 року Україна була унітарною державою.
Зверніть увагу, що в організації й діяльності найвищих органів влади та управління поділу на законодавчу, виконавчу влади не було, а вносити зміни до Конституції міг лише Всеукраїнський з’їзд Рад.
Існувала багатоступенева система виборів делегатів на Всеукраїнський з’їзд. Конституція УРСР 1919 року вміщувала перелік категорій осіб, що не могли обирати і бути обраними до цих органів влади, — особи, які використовували найману працю, які мали нетрудові доходи, займалися приватною торгівлею, торговим та комерційним посередництвом, засуджені за користливі та порочні злочини; особи, визнані у встановленому порядку душевнохворими, а також особи, які знаходяться під опікою; також особи, які в минулому були службовцями та агентами поліції, жандармерії, члени царської родини, духовні особи — ченці та служителі різних культів. Одночасно виборчі права в УРСР надавалися робітникам і селянам з інших країн. Комплекс конституційних прав громадян ставився в прямий зв’язок з їх обов’язками. Виборча система за Конституцією УСРР 1919 р. відображала загально соціально-політичну ситуацію в країні. Не вибирали і не могли бути обраними особи, які використовували найману працю з метою отримання прибутків; громадяни, які жили на нетрудові доходи, як-от: відсотки з капіталу, прибутки від підприємств, надходження з майна тощо. На конституційному рівні в УСРР приватні торговці, торговельні й комерційні посередники; ченці й духовні служителі церков і релігійних культів, службовці й агенти колишньої поліції, особливого корпусу жандармів і охоронних відділень були позбавлені права голосу. Крім того, не мали права голосувати особи, визнані у встановленому порядку душевнохворими, так само громадяни, які знаходились під опікою, засуджені за злочини на термін, встановлений судовим органом.

Виборча система, порівняно з Конституцією 1929 р., зазнала суттєвих змін. Конституція УРСР 1937 р. відмовилася від виборів, де робітничий клас мав переваги над селянством, а значна частина населення була позбавлена виборчих прав, від виборів багатоступеневих та відкритих. У ХІ розділі “Виборча система” зазначалося: вибори депутатів до всіх Рад провадяться виборцями на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні (ст. 133); всі громадяни УРСР, які досягли 18 років, незалежно від расової і національної належності, віросповідання, освітнього цензу, осілості, соціального походження, майнового стану та минулої діяльності, мають право брати участь у виборах депутатів і бути обраними, за винятком божевільних і осіб, засуджених судом з позбавленням виборчих прав (ст. 134); “право виставлення кандидатів” закріплювалося за громадськими організаціями й товариствами трудящих: комуністичними партійними організаціями, професійними спілками, кооперативами, організаціями молоді, культурними товариствами.

Таким чином, порівняно з сучасним виборчим законодавством, був закріплений досить широкий перелік суб`єктів висунення кандидатів у депутати. Але в умовах безальтернативних виборів, коли у виборчому окрузі балотувався лише один депутат, кандидатура якого висувалася партійним керівництвом, це навряд чи сприяло збільшенню впливу виборців на хід виборчого процесу.

Конституція УРСР 1937 р. також закріплювала обов`язок кожного депутата звітувати перед виборцями у своїй роботі та у роботі Ради депутатів трудящих, а також можливість відкликання депутата в будь-який час за рішенням більшості виборців у встановленому законом порядку.

Дата добавления: 2015-05-10