Рецепція Візантійського права в Київській Русі

Принятая христіянства й культурне зближення з Візантією привели до запозичення, рецепції візантійського права. Але ця рецепція позначилася головно в сфері церковного законодавства в т. зв. Церковних Уставах Володимира й Ярослава Мудрого.

Головним чином рецепції права візантійського вплинули у нас на розвиток права цивільного: під візантійськими впливами складалися юридичні формулю­вання понять про спадщину, духівниці і т. д. Цих впливів, однак, не треба занадто перебільшувати, бо ті норми права, що не мали для себе грунту в житті народному, не відповідали народному правовому почуттю, очевидно, просто відкидалися народом і не входили в життя. Харак­терно, між іншим, що візантійське поняття про спадкового монарха, яке знайшло для себе потім сприятливий грунт у Московщині, на Україні потім зовсім не привилося, хоч за­конодавство і взагалі візантійська правнича практика виявляється для ідеї народовластя в той час, кажучи сло­вами М. Попова, «міцним супротивником»

Після хрещення Русі церква повела активну боротьбу за “святість шлюбу”. її результатом стала рецепція норм візантійського права щодо законних і незаконних дітей. Так, останніми визнавалися діти, народженні поза офіційним шлюбом. Такі діти не мали права спадку після своїх батьків. Проте таке нове ставлення до позашлюбних дітей впроваджувалось у Київській Русі з великими труднощами.

Що стосується усиновлення, то в джерелах, які належать до цього періоду, про це не згадується. Проте усиновлення було поширене серед європейських народів, і дослідники вважають, що це явище мало місце і в Київській Русі.

Рецепція норм візантійського права збагатила руське право і сприяла його удосконаленню й підвищенню духовно-правової культури населення Київської Русі. Вершиною духовного піднесення і одночасно рецепції візантійського права стало "Слово про закон і благодать" київського митрополита Іларіона. Цей філософсько-релігійний твір мав виняткове значення у теоретичному обгрунтуванні незалежності Київської держави з усіма її державними інститутами, в тому числі й правовим.

– Завершальним етапом еволюції правових звичаїв стало ХІ ст., коли основні їх положення, санкціоновані державою, а також результати князівської правотворчості були кодифіковані першим збірником законів "Руська Правда". У ньому органічно поєднувались племінні звичаї і державне право, доповнені елементами візантійського права.

Дата добавления: 2015-05-10