Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Загальносоюзне законодавство в період великої вітчизняної війни 1941-1945 рр




Основним правовим документом, що служив для регулювання всіх сфер суспільної діяльності в Радянській державі, до часу початку Великої Вітчизняної булаКонституція СРСР 1936р.

З метою швидкої мобілізації радянських народів і для вживання заходів захисту від ворога, 31 червня 1941 р. Президія Верховної Ради СРСР, ЦК ВКП (б) і РНК СРСР прийняли спільну постанову, яким визнавалася необхідність створення Державного Комітету Оборони, зосередження всієї повноти влади в руках ДКО. Усі громадяни, партійні, радянські, комсомольські і військові органи були зобов'язані беззаперечно виконувати рішення і розпорядження ДКО. Склад ДКО був вузьким, спочатку в нього входило п'ять чоловік, потім він був розширений до 9 осіб. Очолив його І. В. Сталін. Для підготовки проектів постанов, вирішення конкретних питань, вивчення та вирішення складних питань ДКО створював комітети, ради, комісії. Існував інститут уповноважених ДКО, зазвичай уповноважені призначалися ДКО для вирішення певних питань. У прифронтових містах створювалися міські комітети оборони, які очолювалися першими секретарями обкомів або міськкомів партій. У них також входили голови обласного чи міського виконкомів, представники військового командування, начальники управління НКВС та інші особи. За швидкий термін в союзі вдалося створити більше 60 комітетів: у Севастополі, Сталінграді, Одесі, Тулі, Ростові, Воронежі та в інших містах. ДКО здійснював інтенсивну нормотворчу діяльність, яка до кінця війни нараховувала понад 10 тис. постанов. Так, 17 вересня 1941 р. ДКО видав постанову "Про загальне обов'язкове навчання військовій справі громадян СРСР", за яким з 1 жовтня 1941 р. вводилося обов'язкове військове навчання громадян СРСР чоловічої статі у віці від 16 до 50 років. Юридичною базою всього законодавства продовжували залишатися Конституція СРСР і конституції союзних і автономних республік. При цьому особливе значення набували ті їх норми, які прямо стосувалися питань оборони країни - стану війни, загальної та часткової мобілізації, керівництва збройними силами, загальний військовий обов'язок і проходження військової служби громадянами СРСР.

Накази та інструкції загальносоюзних і союзно-республіканських наркоматів теж стали досить поширеним джерелом права. Значна кількість правових норм було видано органами військового командування після закону «Про створення військових формувань союзних республік та про перетворення у зв'язку з цим народного комісаріату оборони із загальносоюзного в союзно-республіканський народний комісаріат», прийнятого 1 лютого 1944 р. Верховною Радою СРСР. У березні - жовтні 1944 р. Верховні Ради союзних республік заснували наркомати оборони, призначили наркомів і внесли у зв'язку з цим зміни в свої Конституції.
Нормотворча діяльність Радянської держави доповнювалася судовою практикою. Особливе значення набули постанови Пленуму Верховного Суду СРСР, які оперативно і гнучко відгукувалися на вимоги військового часу. Верховний Суд роз'яснював нижчестоящим судам, як їм належало застосовувати радянське законодавство. Встановлюючи порядок застосування низки правових норм, тлумачачи закони і підзаконні акти, Верховний Суд нерідко заповнював в той же час прогалини в праві, які виявлялися в практиці, але не були вирішені законодавцем і не могли бути заповнені в процесі законодавчої діяльності через складну обстановки. Величезну роль у правосудді зіграв указ Президії Верховної Ради СРСР від 22 червня 1941 р., Який затвердив Положення про військові трибунали в місцевостях, оголошених на військовому положенні, і в районах воєнних дій. Таким чином, і в умовах війни залишалися непорушними конституційні принципи радянського суспільного і державного ладу, основні права і обов'язки громадян. Право повністю зберегло свій соціалістичний характер. Розширення сфери адміністративних методів керівництва, суворі заходи, які нерідко змушене було застосовувати Радянська держава стосовно порушників законів і дисципліни, продиктовані необхідністю, не змушував основних принципів соціалістичного права.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 943; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.