Права, за якими судиться малоросійський народ

Процес короткий приказний

Інструкція судам 1730

Інструкція судам від 13 липня 1730 р. сприяла упорядкуванню законодавства на Лівобережній Україні. Для поліпшення су­дочинства була підготовлена Данилом Апостолом 13 липня 1730 р.
Головною метою інструкції було встановлення чіткої системи судочинства. Це досягалося, по-перше, поступеневою системою апеляції: Вищий суд не мав права приймати справи, що не розглядалися в ниж­чих. Генеральний військовий суд займався тільки справами у апеля­ціях. Верховною апеляційною інстанцією був цар. По-друге, інструк­цією регламентувався склад полкових, сотенних і сільських судів і визначалася їх компетенція. По-третє, нею сотенні, городові і магіст­ратські урядовці зобов’язувалися видавати купчі на продаж грунтів, духівниці та інші документи. Раніше перехід нерухомого май­на відбувався, як зазначалося в інструкції, «голослівно», тобто без документального оформлення, від чого «немалые у народе устают тяжби и в судах деется трудность».

Підготовлений в м. Глухів, гетьманською канцелярією, підписаний гетьманом Данилом Апостолом 1734. Джерела: Норми укр. звичаєвого права, Литовський статут 1588, Порядок прав цивільних, Зерцала саксонів, акти гетьманської влади (інструкція судам 1730), російські нормативні акти. Структура: вступ(ішлося про причини прийняття, вказано, що в полкових і магістральських судах було зведено вхідні і вихідні книги), 13 артикулів, додаток(апендикс). 1-4 арт -нормативні акти загального судочинства; 5-13: допускали відмінності в окремих справах.; апендикс: шаблон судового рішення, вироку; остання частина- деякі нотаріальні акти. Зміст: збірник судово-процесуального права. Цивільний процес не був відділений від кримінального. Сімейно-шлюбні спори, про побої і образи честі, вбивство,прелюбодіяння, гвалтування,злодійства, втеча селян. Значення: Чинний кодекс і став джерелом в проведенні подальших кодифікаційних робіт.

Став результатом роботи кодифікаційної комісії, яка почала роботу в 1728 за царським указом в м. Глухів. Склад комісії: 15 чоловік, але особи мінялися, квоти зберігалися. Представники: генеральної військ старшини, від київського магістрату, єпископ від церкви і видатні викладачі-правники того часу. 1743 і переданий рос уряду, затверджений уряд.сенатом, декілька раз відсилався на доробку, ніколи не був затверджений імпер.владою. Джерела: Правові звичаї, Литовські статути 1588, 1614, 1618рр. 5 збірників магдибурського права, нормативні акти гетьманської влади, царські укази, судова практика. Структура: передмова, 30 розділів, 531 артикул, інструкція кодифікаційної комісії, перелік військ. служб. чинів гетьманщини, пояснення цитат, що наводилися в його тексті, алфавітний реєстр. Зміст: норми майже всіх галузей права. знав інститути власності і володіння, сервітути і заставне право. розрізняв право власності на рухоме майно, на спадкове і набуте майно. Розрізнялися зобов'язання з договорів і зобов'язання із заподіяння шкоди. Детально регламентувалися договори купівлі-продажу, міни, позички, особистого і майнового найму, поклажі, поруки, зберігання. Важливою рисою кримінального права був його приватно-правовий характер. Переслідування злочину було в основному приватним. Передбачалися злочини проти релігії, проти "честі і влади монаршої", проти життя, тілесної недоторканості, майна, статевої моралі Найвищим судом був Генеральний Військовий Суд, підпорядкований безпосередньо гетьманові. Основну кількість справ вирішували полкові, сотенні і сільські суди. Всі судові органи формально були виборними. Значення: офіційно ухвалений не був, але фактично, суди на нього посилалися. Був 1 джерелом права при проведенні наступних актів.

Дата добавления: 2015-05-10