Повноваження гетьмана П.Скоропадського

· Влада управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави

· Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не може мати сили

· Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його у повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє інших урядових осіб

· Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними державами

· Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Флоту

· Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положенні

· Гетьманові належить помилування засуджених, полегшення кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасуванням проти них переслідування і висвободження їх від суду і кари, а також складання казенних взимок і дарування милості в особистих випадках, коли цим не порушуються нічиї охоронені законом інтереси і громадянські права

· Накази й розпорядження Гетьмана закріпляються Отаман-Міністром або відповідним йому Міністром

Внутрішня і зовнішня політика гетьманату

Внутрішня політика	Зміст
Політика державного будівництва	· УНРперейменована в Українську державу · ЦР розпущено · Органи місцевого самоуправління ліквідовувалися · Державний уряд повинен був затвердити новий парламент – сейм · Вибори до парламенту відкладалися до стабілізації становища в Україні · Старих міністрів звільнено · Гетьману належала законодавча(видавав закони), виконавча (формував і контролював уряд – Раду міністрів), судова(призначав Генерального суддю)влада · П.Скоропадський призначав отамана (голову) Ради міністрів · Був сформований Кабінет міністрів із помірковано-консервативних урядовців, воєнних та громадських діячів. Главою Кабінету міністрів став Ф.Лизогуб · Був налагоджений дієздатний адміністративний апарат (старости, земські урядники, професійні урядовці, поліція та т.і.), однак зміцнення цього апарату русифікованими представниками старого чиновництва несло загрозу Українській Державі · Гетьман мав право призначати або розпускати уряд · Гетьман контролював зовнішньополітичну діяльність держави · Гетьман міг проголошувати воєнне або особливе становище · Гетьман міг проводити амністію · Була організована гетьманська варта (поліція) · Була можливість промислових і торгівельних кіл суттєво впливати на економічну політику влади Побудувати державну владу на основі рівноправної участі всіх громадський класів в політичному житті не вдалося На відміну від демократичного ладу Центральної Ради гетьманський режим був помірковано-консервативним
Демократичні права та свободи	· Заборонено випуск соціалістичних газет · Проводилася політика переслідувань більшовиків, анархістів і представників інших лівих партій · Під жорстку цензуру потрапили газети · Заборонено проведення зібрань, мітингів, маніфестацій
Національна політика	· Затвердження законів про поширення громадянських прав на всіх, хто на даний момент проживав в Україні за умов прийняття клятви на вірність Українській Державі
Аграрна політика	· Поновлювалася приватна власність на землю, яку тепер можна було продавати і купувати · Майно і земля поверталися поміщикам · Передбачалася передача землі крупних землевласників малоземельним хліборобам, але за викуп · Поміщики мали право використовувати примусову працю селян та їх знаряддя праці під час збирання урожаю · організаторів страйків на полях могли піддати тюремному ув’язненню
В промисловості	· Власники підприємств отримали право збільшувати робочий день до 12 годин, знижувати та нерегулярно видавати зарплатню, не виконувати умови трудових договорів, проводити локаути (звільнення працівників без попередження й новий набір працівників при меншій зарплаті) · Функції профспілок обмежувалися · Страйки заборонялися
Фінансова реформа	· Введена українська національно валюта – гривня · Формується своя банківська система · Розміщення українських капіталів в німецьких банках · Формування держбюджету · З'являються біржі
Торгівля та підприємництво	· Вдалося на деякий час відновити свободу торгівлі і підприємницької ініціативи · Збут товарів за кордон (в основному до Австро-Угорщини та Німеччини) збагатив промисловців та торговців · З'являються акціонерні кампанії, нові промислові підприємства · Київ охопила спекулятивна лихоманка
Шляхи сполучення	· Поновився залізничний рух · Відновлені залізничні колії та мости · Проведено ремонт локомотивів
Воєнна реформа	· Створення національної армії в 300 тис. чол. (на 150 тис. менше, ніж окупаційні війська) · Реформування військових частин Запорізької та Сердючської дивізій, полку січових стрільців · Відновлено як окремий стан козацтво (його скасувала Катерина II) · Реорганізовано й укріплено державний флот · Створити багатотисячну армію, як і флот, не вдалося
Зовнішня політика	· Союз з Німеччиною · Встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами. В період Гетьманату Україну визнали 30 країн, а 10 із них мали свої представництва в Києві. Україна мала своїх представників в 23-х країнах · Підписання мирного договору із радянською Росією 12 червня 1918 р. · Дипломатична боротьба із Австро-Угорщиною, яка намагалася анексувати (захопити) східно галицькі землі й Холмщину · Підтримка контактів із білоказацьким Доном · В умовах державно-політичної кризи 14 листопада 1918 р.гетьманоголосивфедерацію із небільшовицькою Росією, що остаточно скомпрометувало його уряд Підляшшя та Холмщина продовжували входити в склад Польщі
Культурна політика та духовна сфера	· Була спроба «українізації» державного апарату та системи освіти · Разом з російськими гімназіями започатковувалися українські гімназії, яких восени 1918 р. налічувалося 150 · Вийшло декілька мільйонів примірників українських підручників · Прийнято закон про обов'язкове навчання українській мові та літературі, історії та географії України · Відкрилися нові українські університети в Києві та Кам’янець-Подільську · В російськомовних університетах – Київському, Харківському, Одеському – почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права · 24 листопада 1918 р. було відкрито Українську Академію Наук, першими академіками якої сталі відомі вчені: Д.Багалій, А.Кримський, В.Вернадський, В.Косинський та ін. Президентом УАН був обраний В.Вернадський · Організовано Національну бібліотеку, Національний Архів, Національну галерею мистецтв, Національний історичний музей, Український національний театр під керівництвом П.Саксаганського, «Молодий театр» Л.Курбаса, Українську державну капелу, Державний симфонічний оркестр · Створення влітку 1918 р. Української автокефальної православної церкви
	· Православна віра проголошувалася державною, УПЦ очолив митрополит В.Липківський · Всі, не належні до православної віри Громадяни Української Держави, а також мешканці на території України користуються кожний повсемісно свобідним відправленням їх віри і богослужіння по відповідному обряду

Опозиція гетьману Скоропадському

· Робочі, середнє селянство і сільська біднота

· Українські соціалістичні партії

· Українські більшовики - КП(б)У

Причини виникнення опозиції та падіння гетьманату П.Скоропадського

· Не було створено національної незалежності держави · Залежність стабільності держави від австро-німецької армії

· Відсутність достатньої за чисельністю боєздатної української національної армії

· Реставрація дореволюційних порядків і відродження архаїчних форм організації громадський життя на селі. Проводились каральні заходи щодо захисту великих землевласників і поставок продовольства до Німеччини

· Зростання впливу російських консервативних кіл

· Вузька соціальна база. Однобічна орієнтація гетьманату на крупних землевласників та буржуазію. Підкорення соціально-економічної політики інтересам пануючих класів та окупаційної влади. · Прогерманська політика

· Посилення соціальної напруженості (каральні експедиції)

· Опора на німецькі війська була нестійкою, оскільки Німеччина програвала війну і в ній назрівала революція

Виведення: Існування Української Держави П.Скоропадського призвело до встановлення воєнної диктатури у вигляді монархії, або гетьманату.

Загалом Україні вдалося досягти стабілізації економіки, надати могутній імпульс розвиткові української культури, добитися низки успіхів в зовнішній політиці та культурі.

Але внутрішня політика мала вузьку соціальну базу, що призвело до падіння гетьманату.

№ 15

Схарактеризуйте внутрішню і зовнішню політику Директорії УНР

_____________________________________________________

Після поразки Німеччини в Першій світовій війні становище П.Скоропадського стало критичним. Ситуацією, що склалася, скористалися опозиційні режиму сили. Українські соціалісти стають ініціаторами створення Українського національного союзу, який очолив В.Винниченко.

14 листопада 1918 р. на підпільному засіданні в Києві створюється Директорія – між партійний колегіальний орган, який претендує на верховну владу в Україні.

Задача Директорії – повалити гетьмана й відновити УНР.

Директорія виїхала в Білу Церкву, де перебували її збройні сили:

ü Галицькі січові стрільці

ü Дивізія сердюків

ü Добровольці

ü Запорізька дивізія

ü Сірожупанна дивізія

Гетьманські війська терпіли поразку під Києвом, Директорія увійшла до Києва в грудні 1918 р.

Гетьман відрікся від влади.

Директорія буде вищою владою в Україні фактично до квітня 1919 р., офіційно – до листопада 1920 р.

Директорія намагалася відстояти незалежність України, провести соціально-економічні реформи, визначити свій політичний курс

Партійний склад Директорії

Суспільний діяч	Партійна приналежність	Посада
В.Винниченко   С.Петлюра   Ф.Швець     П.Андрієвський   А.Макаренко	Соціал-демократ   Соціал-демократ   Представник Селянської спилки   Соціаліст-самостійник   Керівник профспілок залізничників	Голова Директорії   Отаман військ УНР   Член Директорії     Член Директорії   Член Директорії

Внутрішня і зовнішня політика Директорії

Внутрішня політика	Зміст
Політичний курс	· Встановити в Україні національний варіант радвлади · Зроблено кроки до єднання всіх українських сил. Членами сформованого Уряду на чолі з В.Чеховським стали представники всіх партій, які входили до УНС · Відновлено УНР · Владу на місцях передати трудовим радам селян, робочих, інтелігенції · Передати законодавчу владу в УНР Трудовому конгресу. Делегатів на Трудовий конгрес має вибрати трудове населення України без поміщиків, капіталістів (в число останніх потрапили лікарі, адвокати, професура, учителі) · Всі призначені на пости при гетьманському режимі були звільнені зі своїх посад, частина з них притягалася до судової відповідальності · Відновлено дію закону УНР про національно-персональну автономію   Надалі політичний курс Директорії мінявся, вона відмовилася від соціалістичного радикалізму, почала лояльно відноситися до буржуазії, заможного селянства.   Ø Єдності досягти не вдалося. Політичну лінію Директорії багато в чому визначав В.Винниченко, який представляв ліве крило УСДРП. Поміркований соціал-демократ С.Петлюра, авторитет якого зростав, зосередив свою увагу на вирішенні воєнних питань. До складу Ради міністрів також входили противники радикальних методів нової влади, які схилялися до встановлення парламентської демократії, обережності й помірності в вирішенні насущних соціально-економічних проблем
Продовольча політика	· 26 січня скасовано тимчасовий закон гетьманського уряду про кримінальну відповідальність за перевищення гранично допустимих цін · Прийнято закон, відповідно до якого спекуляцією вважалися будь-які операції із товарами, сировиною, грошовими знаками · Продовжилася практика реквізиції продовольства · Збільшенно норми хлібоздачі в 3-5 разів. В господарствах, які мали понад 16 десятин землі, урожай вилучався цілком

Аграрна політика

8 січня 1919 р. затверджено Закон про землю · Скасовувалася приватна власність на землю, ліси і надра. Вони переходили у власність держави · Замість гетьманських комісій питаннями реалізації аграрної реформи на місцях займалися земельні управи, які прагнули створити запасні земельні, меліоративні державні фонди, налагоджували сільськогосподарський кредит, визначали площі для громадського користування · Трудова земельна норма, в порівнянні з періодом УЦР зменшувалася вдвічі й обмежувалася 15 десятинами. Це відштовхувало від уряду селянську бідноту, яка звинувачувала його в про куркульській політиці. Водночас кожне господарство повинно було отримати в користування не менше 5-6 десятин · Директорія дбайливо відносилася до високопродуктивних господарств і передавала їх трудовим спілкам, які повинні були організовуватися з метою збереження цілісності господарств · Власники за отримані ділянки повинні були передавати державі 1/3 урожаю, цілком сплачувати вартість оранки землі, заздалегідь виплативши всі податки · Вилучення землі у поміщиків без викупу, причому термін та порядок розділу землі не визначалися, землі іноземців (в основному поляків) розділу не підлягали · Ухвалено рішення про компенсацію поміщикам за землю

Соціально-економічна політика

· Вживалися заходи щодо відновлення промисловості · Певною мірою заохочувалася приватна ініціатива · Підтримувалося ремісницьке виробництво · Вживалися заходи щодо розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі · 26 січня 1919 р. була введена українська грошова одиниця – гривня · В промисловості вводився робочий контроль · Уряд прагнув надати допомогу безробітним й іншим категоріям потребуючих · Надано право на діяльність профспілок та проведення страйків   Політика уряду носила декларативний характер, не вдалося відновити діяльність профспілок, Директорія не змогла відстояти інтереси робітників, чим значно звузила підтримку своєї влади   В умовах громадянської війни та інтервенції реформи було відкладено, головною задачею Директорії стала перемога в громадянській війні

Свої зовнішньополітичні зусилля Директорія спрямувала на поширення міжнародних зв'язків. УНР визнали уряди Голландії, Угорщини, Чехословаччини, Італії та ін., однак не вдалося налагодити відносини із Польщею, країнами Антанти, радянською Росією, від позицій яких залежала доля УНР.

В 1919-1920 роках УНР опинилася в «трикутнику смерті»: на півночі – війська більшовиків; на півдні – війська Антанти і генерала Денікіна, який виступав за єдину і неподільну Росію й нехтував українським національним питанням; на заході – армія поляків.

Зовнішня політика	Зміст
Відносини з радянською Росією	· Раднарком не визнав Директорію найвищим органом влади в Україні · В грудні 1918 р. радянські війська розпочали наступ на Київ, Чернігів та Харків · 16 січня 1919 р. Директорія оголосила війну Радянській Росії
Відносини із державами Антанти	· Розпочалися переговори з метою досягнення негайної угоди · Французьке командування висунуло ультиматум: - реорганізувати уряд УНР - вивести із складу Директорії членів соціалістичних партій - реорганізувати армію УНР та підпорядкувати її союзному командуванню · В.Винниченко та В.Чеховський подали у відставку, вся повнота влади зосередилася в руках С.Петлюри, тобто була встановлена воєнна диктатура · Антанта розпочала активні бойові дії на півдні України та в Криму, керуючись намірами узяти під контроль території, залишені німецькими і австро-угорськими військами та надати допомогу білогвардійському руху
Відносини із Польщею	· Після відтворення Польської держави в листопаді 1918 р. Ю.Пілсудський пред'явив територіальні претензії до України. Польські війська розпочали бойові дії в Західній Україні, їм вдалося окупувати Східну Галіцію · Наприкінці листопада 1919 р. Уряд і армія УНР опинилися в оточенні більшовиків, поляків та військ генерала Денікіна, тому УНР і ЗУНР вважали за необхідне підписати угоду із поляками у Варшаві · У кожній делегації була своя мета: ü Петлюра прагнув укласти із Польщею воєнний союз в боротьбі проти більшовиків і готовий був віддати Польщі значну частину Західної України ü Уряд Галіціїтурбувався про долю українськогонаселення, яке могло піддатися польській експлуатації

Наслідки політики Директорії

· Директорія залишилась без підтримки більшості спеціалістів, чиновників, без яких неможливе нормальне існування державного апарату · Здійснюючи перебудову всіх структур гетьманської держави, уряд Директорії не мав чіткого уявлення, чим їх замінити · Поміщики і буржуазія були незадоволені політикою Директорії, яка ігнорувала їх станові інтереси · Стихійні селянські воєнні формування не змогли протистояти наступу регулярних радянських військ · Захоплення півдня України військами Антанти · Розгортання Отаманщини · Єврейські погроми · Розмежування у стані українських партій – членів Директорії · Встановлення радянського контролю над Україною

Зміст Варшавської угоди (24 квітня 1920 р.)

Політичні питання	Економічні питання	Воєнні питання
· Польща визнає УНР та владу Директорії із Головним отаманом - С.Петлюрою · Кордон між УНР і Польщею встановлюється по лінії, на яку вишли війська Пілсудського (до річок Збруч і Горинь) · Спільна боротьба із більшовиками	· УНР вводить спільну із Польщею валюту · Права польських землевласників на землю зберігаються · УНР погоджується на підпорядкування залізниць польському управлінню	· Збройні сили С.Петлюри передаються в підпорядкування польському командуванню · Утримання польських військ на території України покладається на український уряд · Озброєння петлюрівських дивізій здійснює польський уряд · УНР і Польща зобов'язалися вести сумісні бойові дії проти Радянської Росії та Радянської України
Варшавська угода була секретним документом, який не підлягав ратифікації (затвердженню верховним законодавчим органом)

Принципові недоліки Варшавської угоди

· Ставила УНР в залежне від Польщі становище

· Суперечила договору про «Злуку» (об'єднання УНР та ЗУНР)

· Створювала умови для «законної» ліквідації ЗУНР

· Залишала в межах Польщі українські землі: Холмщину, Підляшшя, Лемківщину, Західну Волинь, Східну Галіцію, частину Полісся

В квітні 1920 р. з наступом польсько-українських військ на територію України та Білорусії розпочалася радянсько-польська війна

Ризький мирний договір (18 березня 1921 р.)

Війна виснажила сили противників, тому в жовтні 1920 р. Польща – з одного боку, Радянська Росія і Україна - з іншого, підписали перемир'я

· Польща визнавала УРСР. · До Польщі відійшли: Західна Волинь, Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя, Західне Полісся

· Польща зобов'язалася дотримуватися національних прав українців, які проживають на її території

Причини поразки Директорії УНР

· Несприятливі зовнішньополітичні умови – Директорія опинилася в міжнародній ізоляції · Відсутність моделі державного будівництва, яка відповідала б реаліям · Серед членів Директорії не було єдності. Протистояння політичних лідерів

· Директорія виявила нерішучість та непослідовність в проведенні внутрішньої політики

· Широкі маси українського населення не усвідомлювали загальнонаціональних інтересів, необхідності створення та зміцнення незалежної української держави

· Населення України втомилося від суперечності та непослідовності аграрної політики Директорії · Селянський рух став швидко перероджуватися в руйнівну анархію. Влада на місцях переходила в руки місцевих отаманів, які відмовлялися визнавати центральний уряд. Отаманщина руйнувала державний організм УНР · Директорія залишилася без підтримки більшості спеціалістів, промисловців, чиновників. Не вдалося створити ефективно працюючий державний апарат, систему законодавчих і виконавчих органів як в центрі, так і на місцях, а також боєздатну армію (солдати розійшлися по домівках, або легко піддавалися на агітацію більшовиків), а також органи охорони громадського порядку

· Катастрофічно слабнуча армія. Воєнна перевага ворогів Директорії

· Втрата контролю за розвитком подій

Виведення: опинившись на перехресті політичних перспектив, лідери Директорії не змогли їх реалізувати та запропонувати програму реформ, яка влаштовувала б основну частину населення. Директорія не врахувала прорахунків ЦР. Несприятлива зовнішньополітична обстановка також зіграла свою роль в поразці Директорії.

Невдачі Директорії у внутрішній та зовнішній політиці сприяли успішному наступу на Україну радянських військ, які навесні 1919 р. встановили контроль над переважно більшою частиною її території

№ 16

Проголошення ЗУНР, її внутрішня і зовнішня політика

_____________________________________________________

Дата добавления: 2015-05-08