Досягнення НЕПу

· НЕП сприяла активізації економічної діяльності населення · Відновлено грошовий обіг

· Зросли обсяги товарної продукції · Скасовано картки · На довоєнний рівень виробництва продукції вийшло сільське господарство. Подолано голод

· Відновлено промисловість (вугільна, металургійна, машинобудівна, харчова, легка, електроенергетика). Почали працювати майже всі шахти Донбасу. Донбас дав в 1925 р. 78% довоєнного рівня видобутку вугілля · Пожвавилися торгівельні зв'язки між містом і селом

· Почала виконуватися енергетична частина плану ГОЕЛРО

· Зріс матеріальний рівень життя населення

· Досягнуто високих темпів розвитку країни

Недоліки НЕПу

· Перспектив у НЕПа не було:

ü НЕП була сприйнята керівниками та багатьма рядовими більшовиками як відступ від мети, зрада

ü НЕП для більшовиків була не назавжди, це була вимушена міра, що спричинена станом убогості та розорення

ü За словами В.Леніна, із Росії непманської Росія повинна була стати соціалістичною

ü В умовах тоталітарного режиму НЕП базувалася на двох несумісних елементах: ринкових відносинах в економіці та жорсткій адміністративно-командній системі в політичній організації суспільства

ü Метою більшовиків було зовсім не надання економічної свободи громадянам, а використання економічної активності населення для зміцнення економічного фундаменту своєї влади, яка виключала в принципі будь-яку господарську самостійність та ініціативу

ü Реформи в економіці не були доповнені реформами в політичній сфері, а незалежними власниками завжди важко управляти

ü Плюралізм в економіці передбачає плюралізм в політиці, а в країні існувала однопартійна система

Виведення: При Непі було досягнуто високих темпів розвитку країни, однак НЕП не могла бути довговічною політикою, тому в 1929 р. сталінське керівництво відмовилося від НЕПу.

Незалежній України НЕП надає деякий досвід ринкових відносин й уміння в найкоротший термін вивести країну з економічної та політичної кризи.

№ 22

Голод 1921-1923 рр. в Україні: причини та наслідки

Причини і масштаби голоду в Україні в 1921-1923 рр.

· Розорення селянських господарств внаслідок соціалістичних реформ і громадянської війни

· Засуха, яка охопила південні та степові райони України. Навесні 1921 р. в цих районах в основному загинули усі посіви й трави

· Злочинна бездіяльність керівництваУкраїни та РРФСР (не перерозподілені надлишки продовольства, не скасована продрозкладка, не надана допомога голодуючим, райони були оточені військами і не дозволялася допомога родичам з інших районів)

Злочинне приховування урядом факту голоду, лише в 1922 р. було вжито заходів:  

ü для частини населення введена державна продовольча допомога

ü частина населення отримала допомогу від Американської адміністрації допомоги – неурядової організації, з якою РРФСР в серпні 1921 р. підписала угоду

ü організовано збирання пожертвувань в допомогу голодуючим

Але було передчасне припинення допомоги голодуючим (Допгол була ліквідована у вересні 1922 р.)

№ 23

Політика «українізації» в 20-х роках ХХ ст. та її наслідки

Причини проведення політики українізації

· Підтримка радвлади, більшовицької партії неросійськими народами була мізерною

· Партія більшовиків залишалася переважно російською й міською організацією, яка не мала серйозної підтримки в селянських та неросійських масах

· Необхідно було посилити контроль партійного керівництва над периферією, розширити вплив партії більшовиків на місцеве населення й керувати процесом національного відродження України

· Необхідне було зміцнення радвлади на місцях популярними методами, - шляхом політики «укорінення» партійного, радянського, профспілкового та комсомольського апаратів в національних республіках, спрямоване на залучення в державний апарат, партію місцевих національних кадрів, використання службовцями місцевих мов

· Привнесення «українського елемента» в соціальне й культурне життя УСРР – складову частину Союзу РСР, який поступово набуває рис унітарної держави

  Політика «коренізаціі» отримала в Україні назву «українізації»

З самого початку політика українізації наштовхується на опір з боку русифікованої верхівки КП(б)У. В партійному керівництві виникла теорія «боротьби двох культур», яку відстоював Д.Лебідь, згідно якої українська культура визнається селянською, відсталою, а тому повинна була відійти в небуття. Але завдяки наркомату освіти на чолі з О.Шумським та його помічниками М.Скрипником та Г.Гринько, які були прибічниками національного відродження, українізація проходила успішно.

Суть та результати проведення українізації

· Розвиток національної за формою та радянською за змістом культури

· Збільшення представництва українців в органах влади, культури й освіти, державних установах.

ü На провідні пости переважно призначають українців, але українців-більшовиків, хоча більшою мірою українці були на нижніх ступенях партійної ієрархії · Офіційною мовою в Україні стала українська мова. Проголошувалася рівність мов й вказується на необхідність надання допомоги в процесі розвитку української мови. Розпочався процес дерусифікації міст через масовий наплив в них українських селян · Державні службовці повинні були складати екзамени з української мови. Якщо в 1922 р. на українській мові велося менше 20% урядових справ, то в 1927 р. – вже 70% · Відродження та розвиток національних традицій і культури · Глибоке вивчення української мови, літератури, історії, географії, права

· Організація й відкриття українських дитячих садків, шкіл, технікумів, установ культури (бібліотек, музеїв, театрів й т.і.). До кінця 20-х рр. більше 90% українських дітей навчалися на рідній мові

· Випуск українських газет, журналів, книг та підручників, їх тираж збільшився з 1924 по 1927 р. в 5 разів

· В Харкові з метою українізації армії була створена Школа червоних старшин

· Створено умови для розвитку національних меншин:

ü у складі України була створена Молдавська Автономна Радянська Республіка

ü засновано німецькі, грецькі, болгарські, угорські, польські, автономні єврейські райони, всього - 13

ü створювалися сотні шкіл із викладанням мовою національних меншин, поширювалася сфера вживання цих мов

ü створено театри національних меншин

ü видавалися десятки газет національною мовою, твори національної літератури, підручники та ін.

· Українська інтелігенція стала рушійною силою українізації. Активними прибічниками цієї політики були М.Грушевській, Д.Багалій, М.Куліш, М.Хвильовий, О.Досвітній, М.Рильський, В.Сосюра, П.Тичина та ін.

· В українській літературі розвернулася дискусія про місце України у складі СРСР, її історію та майбутнє, в центрі якої був М.Хвильовий. Він виступав за необхідність широкого використання досягнень європейської культури і визнавав згубність однобічної орієнтації виключно на російську культуру

· Центром розвитку науки в Україні стала Всеукраїнська академія наук, де працювали М.Грушевський, С.Єфремов, А.Кримський, Д.Граве та ін.

· Відбувалося відродження українського мистецтва:

ü В 1922 р. в Києві Л.Курбасом створено театр «Березіль», де працювали П.Саксаганський, М.Крушельницький, О.Мар’яненко та ін. Всього в середині 20-х рр. працювало 45 професійних театрів

ü В 1922 р. була введена в дію Одеська кінофабрика, в 1927 р. розпочато будівництво найбільшої в Європі Київської кіностудії

ü О.Довженко поставив фільм «Звенигора», а в 1929 р. - фільм «Арсенал»

ü Розквіт творчості українських композиторів: Г.Верьовки, П.Козицького та ін.

ü Всесвітню славу завоювала хорова капела «Думка» під управлінням М.Городовенка

Протиріччя в ході здійснення українізації

· Політику українізації було обмежено рамками радянського режиму

· В 1926 р. діяльність М.Хвильового (у зв'язку з дискусією) була оцінена Пленумом ЦК КП(б)У як заклик до відокремлення України від Росії, тобто сепаратизм, націоналізм, вороже ставлення до радянської влади. В сепаратизмі звинуватили й багатьох інших майстрів слова – прибічників М.Хвильового. В 1927 р. М.Хвильового виключають з Вільної академії пролетарської культури (ВАПЛІТЕ)

· Українізація не була справжнім національним відродженням українського народу, яке в нормальних умовах могло б привести до створення суверенної української держави

· В 1924 р. помер голова Раднаркому РРФСР В.Ленін. Декілька років в керівництві країною тривала політична боротьба. В результаті керівником країни став Й.Сталін (Джугашвілі), який був противником українізації, в 1933 р. українізацію було припинено

Виведення: Більшовики зважали на процес українського національного відродження, прагнули оволодіти цим процесом через політику українізації й спрямувати його в русло соціалістичного будівництва, а іншим країнам показати приклад вирішення національного питання.

Під час боротьби за владу в Кремлі політичний режим в країні дещо лібералізувався, внаслідок чого зміцнилися сильні у минулому позиції націонал-комуністів в Україні. Тому позитивних результатів від коренізаціі в УРСР було більше, ніж в інших союзних республіках. Однак коренізація супроводжувалася репресіями видатних діячів націонал-комуністичного напряму.

№ 24

Проаналізуйте зміни державного статусу України в процесі утворення СРСР

Міжнародне становище УРСР (1921-1922 рр.)

· Невизнання РРФСР і УСРР великими державами світу

· Політичний конфлікт з Польщею

· УРСР до квітня 1922 р. – суверенна держава, яка проводить незалежну міжнародну політику

· Між РРФСР та УСРР продовжує діяти військово-політичний союз, який склався ще в 1919 р. й підтверджений договорами 1920-1921 рр.

· В квітні 1922 р. РРФСР – головний союзник УСРР – одержує право укладати та підписувати міжнародні договори від імені України

· За цими договорами збройні сили, фінансова система, управління економікою, шляхи сполучення, пошта, телеграф стали спільними й управлялися з'єднаними наркоматами

· УСРР підписує мирні договори, встановлює дипломатичні й торгові відносини з країнами: Литвою, Латвією, Естонією, Польщею, Австрією (1921 р.), Туреччиною, Німеччиною, Великобританією, Норвегією, Італією, Чехословаччиною (1922 р.).

· В грудні 1922 р. створюється нова держава – СРСР

Дата добавления: 2015-05-08