У 60-80-х роках ХХ ст

ü Був визнаний факт «стратегічної рівноваги» між СРСР та США

ü Лідери СРСР та США – Л.І.Брежнєв та Р.Ніксон мусили зробити кроки в сторону реальних заходів щодо скорочення стратегічної зброї – ядерних боєприпасів, засобах їх доставки до цілі, засобах управління

Радянсько-американські договори

Дата Суть та історичне значення

Весна 1972 р. Документ «Основи взаємовідносин між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Сполученими Штатами Америки» · Пріоритет «мирного співснування» між державами

26 травня 1972 р. (в СРСР) · Обмеження систем противоракетної оборони (ПРО) · Тимчасова угода про деякі заходи в області обмеження стратегічної наступальної зброї (ОСВ-1) · Угода про уникнення інцедентів у відкритому морі та повітряному просторі над ним · Угоди про багатосторонні консультації щодо підготовки до рад з питань безпеки та співробітництва в Європі

Червень 1972 р. (в США) · Підписано Угоду про попередження ядерної війни · Уникнення дій, що провокують загострення відносин між державами · Відмова від спроб отримати перевагу в сфері стратегічного озброєння

27 червня – 3 липня 1974 р. (у Москві) · Підписано Протокол до Угоди між СРСР та США щодо скорочення системи ПРО · Кожна сторона має право тільки на 1 систему наземного захисту, при чому тільки у відведеному місці: СРСР – регіон навколо Москви, США – база міжконтинентальних балістичних ракет Гранд-Форкс у штаті Колорадо · Договір про скорочення підземних випробувань ядерної зброї

23-24 листопада 1974 р. Владивосток · Заява про взаємні наміри заключити нову угоду ОСВ-2, про скорочення наступальної зброї на період з жовтня 1977 по грудень 1985 рр. · За домовленістю СРСР та США матимуть по 2400 носіїв стратегічної зброї, у тому числі й міжконтинентальні балістичні ракети наземного базування, балістичні ракети морського базування, стратегічні бомбардувальники та крилаті ракети

1975 р. · Відбувся спільний польот радянських та американських космонавтів – проект «Союз-Аполлон», що продемонструвало світові прогрес в розвитку дружніх відносин між США та СРСР

Липень-серпень 1975 р. · Участь США в Нараді 35 держав з питань безпеки та співробітництва в Європі та підписання разом з іншими державами Заключного документу

Відносини між СРСР та ФРН

Дата Суть та історичне значення

12 серпня 1970 р. (Москва) · Договір про відмову від застосування сили у взаєминах · Визнання непорушності європейських кордонів · Зобов’язання дотримуватися територіальної цілісності усіх держав Європи · Відсутність тепер і в майбутньому будь-яких територіальних претензій · Висловилися про необхідність скликання загальноєвропейської наради з питань безпеки та співробітництва

4 вересня 1971 р. · Франція, Великобританія, США, СРСР підписали Чотирьохсторонню Угоду щодо Західного Берліна

1971 р. · За вклад в справу миру та послаблення міжнародної напруги канцлеру ФРН В.Брандту присуджено Нобелевську премію миру

Нарада щодо безпеки та співробітництва

· Ініціатива скликання наради європейських держав для обговорення «системи колективної безпеки в Європі» належала Радянському Союзу та державам «соціалістичного лагеря»

· В березні 1969 р. країни ОВД ухвалили спеціальне звернення до усіх держав Європи із закликом почати підготовку до загальноєвропейського форуму

· Цю ідею підтримали, хоча і не одразу, майже усі провідні держави світу

· З 31 травня 1969 р. розпочалися попередні переговори по підготовці загальноєвропейської Наради

· Розпочалися міждержавні консультації, які відкрили нове явище у світовій політиці – Загальноєвропейський процес розрядки

Дата Суть та історичне значення

22 1972 р. – 8 липня 1973 р. (Гельсінки) · З перервами проходили переговори з участю міністрів іноземних справ 33 європейських держав (крім Албанії), США, Канади · Консультації завершилися ухваленням рекомендацій з питань організації роботи Наради, порядку денного, состава учасників, дати і місця проведення · Рекомендовано обговорити наступні питання: ü Безпека в Європі; ü Співробітництво в галузях економіки, науки і техніки, захисту навколишнього Середовища; ü Співробітництво в гуманітарних та інших галузях; ü Подальші кроки після Наради. · Вирішено провести Нараду з питань безпеки та співробітництва в Європі в 3 етапи: І етап (Гельсінки, 3-7 липня 1973 р.) за участю міністрів іноземних справ 35 держав Європи і Америки представлено проекти Генеральної Декларації щодо основ європейської безпеки та принципах відносин між державами у Європі ІІ етап(18 вересня 1973 р. – 21 липня 1975 р. у Женеві, Швейцарія) за участю міністрів іноземних справ 35 держав ІІІ етап(Гельсінки, 30 липня – 1 серпня 1975 р.) за участю 35 глав держав: Л.І.Брежнєва (СРСР); Д.Форда (США); У.К.Кекконена (Фінляндія); Ф.Жискар д’Естена (Франція) та ін. · 1 вересня 1975 р. відбулася урочиста церемонія підписання Завершального Акту Гельсінкської Наради. Він не був договірним документом, але мав величезне морально-політичне значення, тому що затверджував непорушність кордонів в Європі після Другої світової війни, а також запроваджував нові норми міжнародних відносин: ü Рівність та повага суверенітету усіх держав; ü Не застосовування сили та погрози силою; ü Непорушність кордонів; ü Територіальна цілісність держав; ü Мирне урегулювання протиріч; ü Невтручання во внутрішні справи інших держав; ü Повага прав людини й основних свобод; ü Рівноправність держав і прав народів самостійно вирішувати власну долю; ü Послідовне виконання зобов’язань щодо міжнародного права. · Завершальний Акт передбачав непереривність зустрічей та переговорів в межах Загальноєвропейського або Гельсінкського процесу, а також сприяв появі СБСЄ (рос.) постійно працюючої Наради з питань безпеки та Співробітництва в Європі t Учасники Гельсінкської Наради 1975 р. завершили перший етап «холодної війни» та визнали принципи мирного співіснування за практичну основу міжнародних відносин. Почався період розрядки міжнародної напруги (1975-1979 рр.)

Радянська інтервенція

è На рубежі 70-80-х рр. знову повертається конфронтація між СРСР та США.

Цьому сприяло:

· Підтримка СРСР сандиністського режиму в Нікарагуа

· Розміщення в країнах ОВД нових радянських ракет середньої дальності

· Воєнно-силова направленість допомоги Москви низці держав «третього світу» - Анголі, Мозамбіку, Йємену, Ефіопії та ін.

· Введення радянських військ в Афганістан в грудні 1979 р. та встановлення там про радянського режиму з наступною громадянською війною на багато років

Наслідки радянської міжнародної політики

· В засобах масової інформації розгорнута антирадянська кампанія

· З початку 80-х рр. розпочалася нова фаза в гонці озброєнь, в якій приймали участь усі воєнно-політичні блоки

· Почалася гонка атомної зброї, яка вже перевищувала усі розумні межі

· Світ опинився на межі Третьої світової, ядерної війни

№ 61

Визначте, за допомогою яких радикальних реформ можна було подолати кризу радянського суспільства СРСР та України у 60-80-х роках ХХ ст

Після відставки М.Хрущова суть консервативного курсу нового керівництва визначається одним словом - «стабілізація», що стало своєрідним символом брежнєвської епохи. Однак, досягти цієї мети, проводячи одночасно твердий консервативний курс, було неможливо, тому що система втратила два важливих стимули розвитку економіки: зі смертю Сталіна - страх перед репресіями, з відставкою Хрущова - ентузіазм і романтизм.

Крім того, лідерам нової хвилі потрібний був певний перехідний період для відсторонення політичних конкурентів, формування своєї команди, повного підпорядкування партійного і державного апарату. Всі ці фактори спочатку й обумовили спадковість реформаційного пошуку, розпочатого Хрущовим, спроби привнести елементи економічного стимулювання в командно-адміністративну систему.

З середини 60-х рр. почалася криза радянської системи, яка завершилася в 1985 р. початком корінних змін під назвою «Перебудова»

«Радянська система» -сукупність основних елементів радянської держави й суспільства, характерних рис соціалізму, що зложилася й зміцнилася в 20-30-ті рр. ХХ століття.

виходи: або радикальні реформи (що зачіпають основи соціалістичного ладу, його характерні риси), або часткові зміни, які не зачіпали основ системи, допомагали лише пом'якшити наслідки кризи, але не ліквідувати їх повністю

Керівництво СРСР й України обрало другий шлях. Цей вибір визначив характер кризового двадцятиліття, названого «Застоєм»: повільного, хворобливого для суспільства самознищення радянської системи, яка не змогла перебороти кризу

Якби КПРС пішла на докорінні зміни радянської системи, СРСР перетворився б у високорозвинену, демократичну державу

Можливі шляхи виходу із кризи - радикальні реформи

· Створення в економіці різних видів власності: ü державної ü приватної ü акціонерної ü кооперативної й т.і. · Розвиток ринкових відносин, заснованих на чесній конкуренції виробників товарів · Демократизація політичної системи, створення багатопартійної політичної системи · Демократизація суспільства й методів керівництва · Зміна ролі КПРС у суспільстві, ліквідація контролю КПРС над органами влади й управління · Передача частини функцій центральної влади республіканській, обласній, міській владі · Відмова від класового підходу при проведенні соціальної політики. Створення таких соціально-економічних умов, при яких місце людини в суспільстві, його матеріальний статок повинні визначати не приналежність до класу (при соціалізмі - приналежність до робітничого класу й номенклатури), а якість, кількість, складність її трудового внеску)

№ 62

Перебудова в СРСР. Схарактеризуйтеособливості її впровадження в Україні

Внутрішньополітична криза в СРСР

· Л.Брежнєв помер у листопаді 1982 р. · На чолі держави став Ю.Андропов, який тривалий час очолював КДБ СРСР · У лютому 1984 р. Ю.Андропов помер · На чолі держави став К.Черненко - партапаратчик з багаторічним стажем роботи в ЦК КПРС · У березні 1985 р. К.Черненко помер

Стало очевидним, що керівництво країни не відповідає за її долю й майбутнє: ü Не може висунути зі своїх рядів гідного, енергійного лідера, здатного керувати країною на сучасному рівні ü Не в змозі вивести із кризи радянську систему ü Спроби Ю.Андропова вивести із кризи радянську систему були недостатніми, не відповідали глибині й масштабам кризи, тому не призвели до бажаних результатів (основна ставка була зроблена на зміцнення трудової дисципліни й боротьбу із корупцією)

М.Горбачов і пошук шляхів виходу із кризи

М.Горбачов представляв частину партії й керівництва країни, яка була готова на радикальні реформи, тобто проведення демократизації радянської системи та ринкових реформ.

Реформаторським силам протистояли консервативні, які вважали, що радянську систему можна врятувати за допомогою часткових реформ. Вони вплинули на політику М.Горбачова, змушуючи прийняти цілий ряд рішень, що не відповідали курсу на радикальні реформи.

М.Горбачов був партійним працівником з великим стажем. Готової програми радикальних реформ у М.Горбачова не було, але він вважав, що пошук шляхів виходу можна здійснити одночасно із практичними заходами щодо реформування країни.

Заходи щодо подолання кризи були запропоновані новим генеральним секретарем ЦК КПРС на квітневому (1985 р.) Пленумі ЦК КПРС. Згодом період реформ, що почався після квітневого пленуму ЦК КПРС буде названий ПЕРЕБУДОВОЮ.

Перебудова – поліпшення управління господарським механізмом, оновлення, модернізація всіх сфер життя, «очищення» соціалізму від негативних нашарувань минулого, надання йому гуманного, привабливого для народу вигляду, для цього необхідно:

· Прискорити науково-технічний прогрес · Поліпшити управління народним господарством · Зміцнити виконавську дисципліну Головними елементами цього курсу були визначені: науково-технічний прогрес, технічне переоснащення машинобудування, активізація «людського фактору»

Постанови й рішення 1986-1987 рр.

· «Про індивідуальну трудову діяльність» Ø дозволяло підприємницьку діяльність Ø об'єднання в кооперативи, в основному в сфері послуг і громадського харчування · «Про докорінну перебудову в керуванні економікою» Ø поширювало самостійність підприємств через самоврядування й самофінансування Ø про ринкові відносини мови не було · Закон «Про державне підприємство» Ø підприємства одержали можливість самостійно планувати виробничу діяльність у рамках погоджених показників з відповідним міністерством Ø підприємства отримали право самостійно заключати контракти з іншими підприємствами, у ряді галузей - вступати в прямий контракт з іноземними фірмами · Про звільнення політичних ув'язнених Ø за умов написання прохання на ім'я президії Верховної Ради СРСР про помилування Ø багато дисидентів відмовилися це зробити, бо не визнавали своєї провини · Про звільнення з постів корумпованих і консервативних партійно-державних працівників · Про введення виборів на керівні посади промислових підприємств · Про проведення виборів (березень 1987 р.) у місцеві Ради народних депутатів по багатомандатних виборчих округах (у бюлетені вносилися всі претенденти, а не один - як раніше) · Про необхідність поглиблення реформ, переосмислення історичного минулого, переоцінці сутності побудованого в СРСР суспільства Ø На червневому (1987 р.) Пленумі ЦК КПРС концепція «розвиненого соціалізму» була визнана неспроможною Ø Радянську систему почали визначати як «казармений соціалізм», «напівфеодальний», «деформований», період розвитку СРСР з кінця 60-х до кінця 80-х рр. називають періодом «застою» Ø Ставилося завдання побудови гуманного, демократичного соціалізму

Політика керівництва України в період Перебудови

· Перший секретар ЦК КПУ В.Щербицький, вище партійне керівництво країни стояли на консервативних позиціях · В силу історичних традицій виконувались постанови центральних органів партії · До Перебудови, що почалася, у керівництві КПУ не було творчого ставлення, все нове, демократичне приходило із центру · Авторитет КПУ падав · Вплив центральної влади зростав, у зв’язку з подіями в Москві громадяни України сподівалися на краще · КПУ не змогла вірно оцінити тенденції суспільного розвитку (до демократії, національного суверенітету) · Партійне керівництво не змогло вирішити найгостріші проблеми республіки: економічну, відродження національної культури тощо · КПУ не змогла стати провідною політичною силою в нових умовах · КПУ перешкоджала не тільки вирішенню національних проблем, але й постановці таких питань · Керівництво республіки твердо відстоювало ідеологічну установку 50-70-х рр., суть якої була в тому, що в СРСР остаточно вирішене національне питання й почала формуватися нова спільні нота - радянська людина, якій властивий інтернаціоналізм · Страшною трагедією України стала аварія на Чорнобильській АЕС у ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. Аварія збільшила й без того катастрофічну екологічну ситуацію, викликану надіндустріалізацією України. Заходів щодо ліквідації аварії було прийнято, але вони виявилися недостатніми

№ 63

Схарактеризуйте процес формування багатопартійності в СРСР та Україні в період Перебудови

_______________________________________________________

Формування багатопартійності в Україні

Роль партій у політичному житті суспільства

Партія - група людей, об'єднаних спільністю ідей, політичних інтересів і цілей.

Багатопартійність - форма суспільного керівництва, при якій боротьба декількох політичних партій за державну владу виступає як механізм узгодження різних інтересів й усунення розбіжностей з метою суспільного прогресу.

· Наявність партій - атрибут розвинутої політичної системи · Партії є виразниками інтересів і цілей певних соціальних груп, беруть активну участь у функціонуванні політичної влади або мають на неї опосередкований вплив · Партії прагнуть інтегрувати різні соціальні сили навколо своїх ідеалів і програм, впливати на населення, на формування його політичної свідомості · Однією з головних завдань партії є досягнення влади, оволодіння державним апаратом для того, щоб реалізувати соціальні інтереси, що представляються партією · Багатопартійність - необхідна умова становлення й розвитку демократичної правової держави

Передумови формування багатопартійності в Україні

· Зріст політичної активності народу · Ослаблення політичної та ідеологічної цензури · Розвиток національної самосвідомості · Ліквідація економічного монополізму · Поява нових суспільних груп на базі формування нових форм власності · Демократизація й гласність, яка почалася після квітневого (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС · Звільнення від обов'язків першого секретаря ЦК КПУ В.Щербицького · Виключення із Конституції СРСР статті 6, яка юридично закріплювала керівну роль КПРС у радянському суспільстві · З 1990 р. в Україні могли офіційно створюватися будь-які політичні партії, крім тих, які ставили за мету зміну конституційного ладу, цілісності держави, пропагували національну, расову ворожнечу, фашистську ідеологію Багатопартійність стала реакцією суспільства на занепад однопартійної моделі розвитку політичної системи, пошуком шляхів виходу з політичної й ідеологічної кризи

Основні етапи формування багатопартійності в Україні

Етап Характеристика етапу

I. 1988 р. Виникнення опозиційних КПРС рухів, головним завданням яких було створення широкого об'єднання по типу народного фронту

II. 1989-перші місяці 1990 р. Створення багатьох партій, об'єднання представників різних поглядів

III. березень-квітень 1990 р. Створено парламентську опозицію – Народну Раду

Динаміка зросту кількості політичних партій в Україні

_зараз_ більше 100

_1998_була 51

_1997_ 10

_1996_ 5

_1995_ 3

_1993_ 15

_1992_ 7

_1991_ ще 5

_1990_ 1

Класифікація партій України

Праві партії відстоюють інтереси власників, цінності буржуазного суспільства, часто укладають союз із релігійними силами

Центристські партії дотримуютьсяпомірних політичних позицій, виступають за розвиток ринкових відносин, захист приватної власності в сполученні із соціальним захистом населення й втілення гуманітарних цінностей. Сприяють зміцненню політичної стабільності в суспільстві.

Ліві партії проголошують своїми цілями побудову соціалізму або суспільства, у якому повинна бути забезпечена соціальна рівність громадян. Для них характерне використання соціальної демагогії й неприйняття уроків історичного минулого. Рішуче протистоять правим партіям.

Основні програмні цілі політичних партій

Напрямок	Праві партії	Партії	Програмні цілі
УНП	· Відновлення УНР, проголошеної Центральною Радою в січні 1918 р. · Затвердження демократичних принципів в суспільстві · Ринкові реформи · Створення національних Збройних Сил
УХДП	· Вільна, християнська, демократична Україна · Парламентська демократія · Ліберальні ринкові реформи · Суд над КПРС
УНДП	· Незалежність України · Скликання Установчих зборів України · Формування суспільних комітетів по відродженню Української незалежної держави · Ринкові реформи
Соціал-демократичні партії	СДПУ	· Незалежність України · Відмова від ідеї обновленого, демократичного соціалізму, який пропагували КПРС і КПУ · Ринкові реформи, що мають соціальну спрямованість
ОСДПУ	· Федеративний устрій України · Конфедеративний устрій СРСР · Визнання ідеї демократичного соціалізму · Багатоукладна економіка
Національно-центристські партії	УРП	· Утворення Української незалежної вільної держави · Викриття комуністичної ідеології й практики · Ринкові реформи
ДемПУ	· Утворення суверенної України · Перехід до ринкових відносин · Створення власної валютної системи
УКДП	· Створення незалежної Української держави · Ринкові реформи · Захист інтересів селян (насамперед фермерів)

У такий спосіб:

До правих відносяться партії, що виступають за побудову демократичного суспільства із ринковою економікою і зміцнення незалежної Української держави

Центристи розділяютьвимоги правих, при цьому підкреслюють перевагу прав окремої людини над правами нації

Лівих поєднує бажання налагодити «перервані» зв'язки з Росією, відновити СРСР

Історія становлення й розвитку багатопартійності в Україні свідчить: слабкість партій неминуче приводить до ослаблення держави

№ 64

Дайте характеристику політиці гласності в СРСР та Україні в період Перебудови

Політична реформа

XIX партійна конференція (червень 1988 р.) ухвалила рішення щодо кардинального реформування політичної системи, закріпила курс на гласність

Політика гласності

Гласність – політика, спрямована на звільнення друкованого слова, живої думки від цензури, догматизму й заборон:

· Відновлення історичних фактів і подій, які навмисно приховувалися: ü про масштаби репресій ü вождях революції ü страту царської родини ü твори, документи, матеріали, пов'язані з Українською революцією 1917-1921 рр., діячами Центральної Ради й Директорії, подіями Громадянської війни в Україні ü голодомор 1932-1933 рр. ü з'явилося неупереджене висвітлення діяльності ОУН-УПА в роки Другої світової війни ü зовнішню політику СРСР у різні роки ü секретний протокол Пакту Молотова-Ріббентропа ü доповідь М.Хрущова на ХХ з’їзді КПРС · Обнародування фактів та подій сучасності, які раніше також приховувалися ü екологічна катастрофа в ряді регіонів СРСР (Чорнобильська катастрофа, екологічні проблеми) ü про економічне становище розвинених капіталістичних країн ü реальне становище в економіці країни ü привілеях номенклатури ü війна в Афганістані · Публікація раніше заборонених творів письменників радянської епохи, закордонних письменників ü Глядачі змогли побачити заборонені фільми: «Тіні забутих предків», «Покаяння», «Холодне літо 53-го» ü З'являються документальні фільми, що розповідають про сувору дійсність минулих років ü Починають виходити твори Й.Бродського, В.Войновича, О.Солженіцина, Є.Замятіна, Дж. Оруела й ін. ü Повернуто із забуття романи В.Винниченко, драми М.Куліша, оповідання М.Хвильового, віршів М.Зерова, новел Г.Косинки ü З'являються твори сучасників - В.Симоненка, Л.Костенко, Е.Сверстюка, И.Дзюби, И.Драча ü С.Плачинда, Ю.Щербак поклали початок екологічній тематиці ü Н.Жулинський розгорнув публікацію забутої спадщини, ліквідацію «білих плям» в українській літературі · Публікація праць філософів, соціологів, економістів, психологів й ін., які раніше вважалися антимарксистськими й на цій підставі не розповсюджувалися · Більш широке знайомство радянської громадськості з масовою культурою Заходу · Ослаблення цензури (а потім її скасування), свобода слова (трохи обмежена) ü важливу роль у розвитку гласності зіграли журнали: «Новий мир», «Огонек», «Дружба народів», «Український історичний журнал» · Були створені можливості для підвищення ролі української мови в житті республіки ü Відомі письменники - Ю.Мушкетик, Б.Олійник, Д.Павличко виступили за обов'язкове вивчення української мови в школах, проти «духовного Чорнобиля» · Відмова в засобах масової інформації від нав'язування класових і партійних оцінок суспільних явищ як єдино вірних на користь загальнолюдських. Створення умов для розвитку свободи інформації, можливостей відобразити в засобах інформації різні точки зору ü нові телевізійні передачі будили інтерес до української історії · Припинення всіх видів переслідувань за переконання й висловлені думки та судження · Виникнення організацій і суспільних неформальних об'єднань ü В 1987 р. у Києві створено Український культурологічний клуб (УКК). Учасники клубу проводили дискусії про закриті сторінки радянської історії. Обговорювалися проблеми української культури й мови. Зазнаючи утиску з боку влади через опозиційність режиму, УКК само розпустився ü Восени 1987 р. у Львові виникло «Товариство Лева» - молодіжна організація, яка поєднувала людей різних політичних поглядів, що займаються питаннями культури, політології тощо ü В 1988 р. в Україні масово створюються нові громадські неформальні об'єднання: студентська організація «Громада» у Київському університеті, «Товариство української мови ім. Т.Шевченка» у Львові, «Спадщина», Союз незалежної української молоді, Демократичний союз студентів, Студентське братерство ü Навесні 1989 р. у Києві виникло товариство «Меморіал». У нього входили письменники, митці, кінематографісти, театральні діячі. Товариство виступило за ввічнення жертв сталінських репресій. Філії «Меморіалу» діяли в багатьох містах України Соціальний склад неформальних об'єднань був строкатим: від колишніх дисидентів і шестидесятників до комсомольців. Переважала молодь Практичне значення неформальних організацій було в пожвавленні ними суспільно-політичного життя: вони випускали газети («Вибір», «Вільна Україна», «Прогрес»), проводили масові мітинги в Києві, Львові, Вінниці, Харкові, Хмельницькому Під впливом неформальних організацій було прийнято закон «Про мови в Українській РСР» Не створювалися перешкоди під час прийому передач закордонних радіостанцій «Воля», «Голос Америки», «Бі - Бі - Сі» й ін., телевізійних передач з-за кордону

№ 65

Чорнобильська катастрофа та її наслідки. Загострення екологічних проблем в сучасних умовах