Перші вітчизняні історики медицини: В.Я.Джунковський, В.Я.Плющ, С.А.Верхратський

Основні історичні джерела для вивчення історії медицини та фармації.

· Письмові джерела. Їхнійзміст передається з допомогою графічних знаків (рукописи, друк, папірус, кераміка тощо).

· Речові джерела. Відзначаються розмаїттям форм(знаряддя праці, інструменти, пам’ятники, кістки тварин та людей, медалі, монети тощо).

· Етнографічні джерела. Це-явища культурного і суспільного життя, які передаються з покоління в покоління(обряди,звички,пісні,перекази,засоби лікування).

· Спосіб життя сучасних племен, які живуть на рівні минулих епох.

· Фото-та кінодокументи.

· Фонодокументи, що відображ. Звукову сторону історичних подій

ПРОФЕСОР Д-Р ВАСИЛЬ ПЛЮЩ

Смерть сл. п. Василя Плюща заскочила та вкрила смутком цілу нашу еміграційну громаду, а особливо нашу лікарську громаду в цілій діяспорі, бо в його особі українські лікарі втратили шанованого й заслуженого колегу, доброго лікаря-спеціяліста фтизіолога та людину науки, довголітнього члена редакційної колегії "Лікарського Вісника" та постійного його співпрацівника й дописувача, редактора деяких видань УЛТПА, заслуженого лікаря громадянина, публіциста й політичного діяча та, що найважливіше одного з найвидатніших істориків української медицини.

За час своєї праці в Україні та Німеччині проф. Плющ опублікував понад 100 наукових праць з ділянок патогенези, патологічної анатомії, діягностики, патологічної фізіології, перебігу та лікування епідеміології туберкульози, з СОЦІАЛЬНОЇ гігієни, історії української медицини, з них монографії: "Штучний пневмоторакс" (Київ, 1928, 100 стор.), "Пізні наслідки штучного пневмотораксу" (Київ, 1934, 50 стор.), "Клініка гематогенно-дисемінованої туберкульози легенів" (Київ, 1939, 288 стор. — одна з перших у світі монографій на цю тему!), "Гематогенно-диссемінована туберкульоза" (Київ, 1941, 400 стор.), "Охорона здоров'я в Україні" (Мюнхен, 1956, 250 стор.). Він склав перші в історії української медицини нариси про неї, які опубліковані в "Енциклопедії українознавства" (томи І, книга 3 та II, книги 1-6) та в англомовній Ukraine: A Concise Encyclopedia, vol. II, Toronto 1971. Його перу належать також: "Руководство по санаторному лечению туберкулеза" (Москва, 1938, 2 томи), про туберкульозні санаторії України, декілька десяток гасел про різні галузі медицини та видатних українських учених-медиків в "Енциклопедії українознавства" та декілька науково-популярних брошур на медичні теми. Одною із найважливіших його праць цього типу є його книжка з історії української медицини "Нариси з історії української медицини й освіти" (Мюнхен, 1970, 342 стор.). Він склав перші в історії української медицини нариси про неї, які опубліковані в "Енциклопедії українознавства" (томи І, книга 3 та II, книги 1-6) та в англомовній Ukraine: A Concise Encyclopedia, vol. II, Toronto 1971. Його перу належать також: "Руководство по санаторному лечению туберкулеза" (Москва, 1938, 2 томи), про туберкульозні санаторії України, декілька десяток гасел про різні галузі медицини та видатних українських учених-медиків в "Енциклопедії українознавства" та декілька науково-популярних брошур на медичні теми. Одною із найважливіших його праць цього типу є його книжка з історії української медицини "Нариси з історії української медицини й освіти" (Мюнхен, 1970, 342 стор.).

У книзі провідного історика медицини професора С.А. Верхратського висвітлені етапи розвитку медичної науки від стародавніх часів до кінця ХХ ст. Велику увагу приділено внеску у розвиток галузі українських учених-медиків. Окремі розділи присвячені медичній допомозі на Запорозькій Січі, на західноукраїнських землях. Описана діяльність перших міських та повітових лікарень в Україні, роль Києво-Могилянської академії у підготовці українських учених тощо.

Національний музей медицини України

6. Музейна справа в історії медицни та фармації: Національний музей історії медицини (Київ), Аптекеа-музей (Київ, Львів).

Національний музей медицини України в Києві було відкрито в 1973 році. Він розмістився в будівлі, де раніше функціонував анатомічний театр Київського університету імені Тараса Шевченка. Екскурсія залами музею переносить відвідувачів в різні історичні епохи України: Київську Русь, Запорізьку Січ, Севастополь періоду Кримської війни, дореволюційний Київ та Велику Вітчизняну війну. Люди хворіли в будь-який час, тому відповідно надавалася медична допомога, доступна в той чи інший період історичного розвитку країни.

В експозиції музею виставлені унікальні документи, книги, медичне обладнання минулих століть (хірургічні інструменти, прилад для кардіографії, ртутний апарат для вимірювання тиску, хірургічна лампа). Музей оснащений сучасним обладнанням: відвідувачів дивують мобільні стіни, що змінюються інтер'єри, інсталяції, які ховаються за завісою. Освітлення теж змінюється, починаючи ілюмінацією й закінчуючи темрявою. Фігури лікарів та хворих, виконані із суміші пластику й силікону, виглядають, як живі. Екскурсії супроводжуються музичними мелодіями.

Потрапляючи в перший зал, екскурсанти знайомляться з медициною, яка практикувалася на давніх українських землях. Серед виставлених експонатів гербарії лікарських рослин, які широко використовувалися в медичній практиці, стародавні медичні інструменти, фрагменти з літописних джерел, де описувалися стародавні захворювання та методи боротьби з ними. Особливо цікавий відвідувачам повністю відтворений інтер'єр лазні періоду Київської Русі (10-11 століття). Оскільки в Київській Русі лазні також виконували функції медпункту. Також у залі повністю представлено історію розвитку медичної науки з 13 по 19 століття. У числі експонатів підручники з медицини, макет Києво-Могилянської академії, натурні інтер'єри аптеки кінця 18 століття, української хати, куди приїхав земський лікар для лікування хворого.

Другий зал Національного музею медицини України присвячено розвитку медичної науки в кінці 19 початку 20 століття. Тут виставлені наукові досягнення в сфері медицини, зокрема перший у світі факт прижиттєвої постановки діагнозу інфаркту міокарда В. Образцовим та М. Стражеско (1909 р.), визначення ролі паразитів у перенесенні тифу, зроблене українськими вченими Г.М. Мінхом та І.І. Мочутківським задовго до їх європейських колег. Також в екскурсії цим залом велика увага приділяється методу глибокої пальпації органів черевної порожнини, запропонованому одним із основоположників київської терапевтичної школи В.П. Образцовим. Привертають увагу натурні інтер'єри першої операційної на медичному факультеті Київського університету з фігурами М. Пирогова та В. Караваєва, кабінету відомого епідеміолога професора Д.К. Заболотного.

Третій зал Національного музею медицини України буде цікавий тим, хто захоплюється сучасними віяннями в медицині, оскільки тут виставлено експонати, які характеризують розвиток медицини в 20 столітті. У цей період відбувається організація всіляких медичних установ й науково-дослідних інститутів. Не обійшли увагою й голодомор в Україні 1932-33 років. Центральне місце в експозиції займає трирівнева діорама з двома видами підсвічування, присвячена участі українських медиків у Другій Світовій війні. Є також матеріали, які підтверджують суттєві медичні наслідки Чорнобильської аварії.

Окрім активної виставкової діяльності Національний музей медицини України займається видавничою роботою. Завдяки зусиллям співробітників музею було видано альбом із творами, присвяченими медицині, авторства вітчизняних діячів мистецтва. Серед виданих музеєм книг "Видатні імена в історії української медицини", "Подорож у минуле медицини". Вперше в Україні було випущено історико-медичний журнал "Агапіт", який видається трьома мовами: українською, англійською та російською. У журналі друкуються не лише статті вітчизняних вчених, але й роботи істориків медицини з різних зарубіжних країн.

Перша аптека відкрилася у столиці за часів київського губернатора князя Дмитра Голіцина. З метою створення в Києві аптеки Імператор Петро Великий видав відповідний наказ, датований 18 лютим 1715 року. Перша київська аптека підпорядковувалася Аптекарському наказу, який займався медико-санітарним забезпеченням армії, проводив підготовку та подальший розподіл медичних кадрів, розробляв заходи з боротьби з епідеміями чуми та холери.

Музей розташовано в будівлі, де розміщувалася перша приватна аптека німця Йоганна Гейтера. Після його смерті справу успадкував зять - Георг Бунге, який поклав початок знаменитій династії київських аптекарів. Крім роботи в аптеці Георг Бюнге був засновником лютеранської громади. Він працював й аптекарем, й лікарем, вів прийом хворих при аптеці, надавав допомогу, відвідуючи людей вдома. В аптеці було представлено один із найширших асортиментів ліків у Києві - понад 960 найменувань. В аптеці Бунге існувало два відділи й, відповідно, два окремих реєстра ліків: для бідних киян та багатих клієнтів. Ціни теж відрізнялися. У 1835 році садибу, в якій розміщувалася аптека, було продано. Згодом будинок перепродували ще декілька разів, поки він не перейшов у державну власність. У 1986 році будівлю від реставрували, в ній відкрили Аптеку-музей.

Експозиція музею налічує понад 2 тисячі експонатів, які були зібрані з різних куточків України. Наприклад, старовинні аптечні меблі завезли до музею з західних регіонів країни. Тому, заходячи в музей, потрапляєш в атмосферу справжньої української аптеки кінця 18 початку 19 століття. У зв'язку з тим, що в ті часи аптекар виконував функції й фармацевта, й лікаря, як правило, під одним дахом розміщувалися приймальня, магазин та лабораторія.

Вельми цікаво погортати товсту аптекарську книгу, датовану 1834 роком. У ній фіксувалися назви препаратів (завжди латиною), вказувалася їхня рецептура та ціни. На спеціальних вітринах виставлено посуд для приготування трав'яних сумішей, різноманітні колбочки й тюбики з-під ліків, є навіть старовинні рецепти. Пройшовши музеєм й звернувши увагу на інструменти фармацевтів минулих століть, можна відзначити, наскільки семимильними кроками рушила вперед фармацевтична наука. Привертають погляд й скляні банки з заспиртованими зміями та крабами.

Для сучасних людей це незвично, але в аптеках минулих століть продавалися косметичні препарати. Тому, в аптеці-музеї виставлено старовинні банки з кремом та пудрою, флакончики з парфумами, упаковки з зубним порошком. Крім того, навіть чорнило продавалося раніше суто в аптеках.

Є в музеї й декілька інсталяцій, які розташовані в підвальному приміщенні. До уваги відвідувачів пропонується чернеча келія Києво-Печерської Лаври 10 століття, в якій ченці лікували хворих за допомогою трав та молитов. Вельми характерно представлена хата знахарки: тут є й глиняна піч, й всілякий посуд, й всі необхідні атрибути народної цілітельниці того часу, зокрема - запашні трави, підвішені під стелею. Для тих, хто любить містику, в музеї є інсталяція підвалу алхіміка - маг сидить, схилившись над колбою, біля якої купа монет. Існує така традиція, що треба кинути монетку магу, тоді омріяне бажання обов'язково збудеться. Нововведенням стало відкриття в музеї фіто-бару, у якому готують напої за рецептами настоянок самого Бунге. Також тут можна придбати лікувальні препарати, виготовлені на травах, й мило ручної роботи. Старовинна аптека у центрі Львова „Під чорним орлом”, відкрита ще у 1735 році військовим фармацевтом, магістром Наторпом. У ті далекі часи це була чи не єдина аптека у Львові. Леонід Степанович Крилов – ініціатор та засновник у Львові першого фармацевтичного музею.

Аптека діє і зараз, але поряд з нею існує унікальний у всій Україні та Європі музей, що містить рідкісні фармацевтичні експонати, котрі накопичувалися протягом двох з половиною століть існування цієї аптеки.

Аптека „Під чорним орлом” зберегла свій старовинний інтер’єр та розписи на стелі виконані на початку ХХ століття, що символізують головні стихії: воду, вогонь, повітря та землю.

Різноманіття представлених музейних експонатів вражає: старовинні ваги та касові апарати, старовинний аптечний посуд, де зберігали в давнину медикаменти, перші ручні машинки для виготовлення таблеток, старовинні преси для вичавлення цілющих рослинних соків, рідкісні вимірювальні прилади, а ще велика бібліотека старовинних аптечних та лікарських книг, журналів. Всього у музеї-аптеці налічується більше трьох тисяч експонатів.

Головним експонатом музею-аптеки вважається „залізне вино” (вино збагачене залізом).

7.Походження і значення термінів: «медицина», «цілительство», «ескулап», «гігієна»

Медици́на — галузь наукової та практичної діяльності, що вивчає нормальні та патологічні процеси в організмі людини, різноманітні захворювання, патологічні стани, методи їх запобігання та зміцнення здоров'я людини.Слово «медицина» походить від латинського словосполучення ars medicina («лікувальне мистецтво») і має той самий корінь, що й дієслово medeor («зцілюю»)

Гігіє́на — практика підтримки чистоти з ціллю забезпечення доброго здоров'я. Науковий термін «гігієна» означає наукову галузь, яка займається дослідженням факторів навколишнього середовища, що впливають на здоров'я людини. Термін може використовуватися в більш вузьких значеннях залежно від контексту, наприклад у фразах «особиста гігієна», «гігієна праці» та ін., часто також термін використовується у зв'язку з охороною здоров'я. Слово походить від імені Гігіеї, грецької богині здоров'я, чистоти і санітарії. гіе́я (грец. Υγιεία) — богиня здоров'я, дочка Асклепія й Епіони (варіант: дружина Асклепія, від якого народила кількох дітей). За часів Піндара Гігіею шанували поряд з Асклепієм (5 — 4 ст. до н. е.). У грецькому мистецтві її зображували, як правило, разом з Асклепієм у вигляді молодої, вродливої, з квітучим здоров'ям дівчини, що тримає в руках чашу, з якої годує змію (емблема медицини).

Усі народи, що населяють Землю, в глибокій старовині складали міфи і легенди про чудодійні властивості лікарських рослин. Рекомендації щодо їх використання зустрічаються в єгипетських папірусах, в клинописних текстах вавілонських глиняних табличок, в книгах Стародавнього Китаю, зроблених з панцирів черепах і бамбукових планок. З трав, що володіють наркотичною дією, готували заспокійливі та болезаспокійливі речовини, а також «напої безсмертя», що грали велику роль в релігійних і магічних ритуалах. На честь лікарських трав складали гімни, їх слова доносять до нас священні тексти країн Стародавнього Сходу. І в наш час медицина широко використовує лікарські рослини і вивчає їх властивості. Однак у стародавній медицині сприйняття лікарських рослин було зовсім іншим: воно пов'язувалося не стільки з емпіричним (від грец. «Empeiria» - досвід) знанням, скільки з магією і астрологією - двома основами мистецтва лікування в давнину.

Дата добавления: 2015-05-08