Гарантії обов'язки щодо товару

Права споживачів у разі придбання товарів належної якості.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не споживався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України (світлочутливі матеріали, парфюмерно- косметичні вироби, дитячі м’які та гумові іграшки, зубні щітки, прилади для гоління, ювелірні вироби із дорогоцінних металів, тканини, килимові метражні вироби, білизна натільна та постільна, панчішно-шкарпеточні вироби, продукція нарізана або розкроєна по розміру, вказаному покупцем та ін.)

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов’язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

виписка із ст..14 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Виробник зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт товару, а також випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, в необхідних обсягах і асортименті запасних частин протягом усього терміну його виробництва, а після зняття з виробництва – протягом терміну служби, в разі відсутності такого терміну – протягом 10 років.

Гарантійний термін має зазначатися в паспорті на товар або на його етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару.

Для лікарських засобів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров’я, майна і навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до них при продажу, і який вважається гарантійним терміном. Термін придатності обчислюється від дати виготовлення, яка також має бути вказана на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.

Продаж товарів, на яких термін придатності не зазначений або зазначений з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, термін придатності яких минув, забороняється. На сезонні товари (одяг, хутряні вироби та інші) гарантійний термін обчислюється з початку відповідного сезону.

Так, на одяг, хутряні вироби і інші товари весняно-літнього асортименту гарантійний термін встановлюється з 1 квітня, а на осінньо-зимового – з 1 жовтня. На взуття зимового асортименту з 15 листопада по 15 березня, весняно-осіннього – з 15 березня по 15 травня, літнього – з 15 травня по 15 вересня.

Стосовно товарів, на які гарантійні терміни не встановлено, споживач має право пред’явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців, а стосовно нерухомого майна – не пізніше трьох років від дня передачі їх споживачеві.

При виконанні гарантійних ремонтів гарантійний термін збільшується на час перебування товару в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.

При обміні товару його гарантійний термін обчислюється заново від дня обміну.

42. Поняття та види юридичної відповідальності суб'єктів торгової діяльності за порушення прав споживачів.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за:

відмову споживачу в реалізації його прав;

виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів;

реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов’язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката);

виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища;

реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, заборонених для виготовлення та реалізації (виконання, надання) відповідним державним органом;

реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання;

відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу;

створення перешкод службовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування;

реалізацію товару, термін придатності якого минув;

порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання.

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору.

Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

43. Реклама у торгівельній діяльності: поняття, ознаки та правове регулювання. Обмеження щодо реклами.

Реклама – це спеціальна інформація про осіб та продукцію, яка розповсюджується у будь якій і будь яким способом з метою прямого чи опосередкованого отримання прибутку.

Реклама регулюється Законом України “Про рекламу” від 3.07.96 року.

Основні принципи рекламної діяльності: законність, точність достовірність, використання державної та інших мов згідно законодавства України, використання форм і засобів, які не заподіюють споживачу реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

В рекламі заборонено:

розповсюджувати інформацію про продукцію, виробництво або реалізація якої заборонена законодавством України;

вміщувати ствердження які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, відношення до релігії та по іншим обставинам або які дискримінують продукцію інших осіб;

надавати відомості або призивати до дій, які можуть призвести до порушення законодавства, причинити шкоду здоров’ю або життю людей, довкіллю, а також примушують до нехтування засобами безпеки;

використовувати засоби і технології які безпосередньо діють на підсвідомість людини;

приводити ствердження які дискримінують осіб, які не користуються продукцією, яку рекламують;

використовувати або імітувати зображення Державного герба України, Державного прапора України, озвучення Державного гімну України, зображення державних символів інших країн та міжнародних організацій, а також офіційних назв державних органів України, окрім випадків, передбачених законодавством;

рекламувати продукцію, яка підлягає сертифікації або ліцензуванню, у разі відсутності відповідного сертифікату, ліцензії;

вміщувати зображення фізичної особи або використання її імені без згоди останньої;

імітувати (копіювати або наслідувати) загальні рішення, текст, зображення, музичні або звукові ефекти, які застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачене законодавством України про авторські та суміжні права.

Несумлінною рекламою – вважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог відносно часу, засобу та місця розповсюдження і інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, причинити шкоду іншим особам і державі (приклад, реклама звичайного шипучого вина як кращих сортів шампанського).

Несумлінна реклама заборонена.

Реклама поділяється на зовнішню – яка встановлюється за межами приміщення та внутрішня – яка розміщується всередині приміщення, будівлі. Для розміщення зовнішньої реклами повинен дозвіл місцевих органів влади, а якщо зовнішня реклама розміщується на будинках та спорудах, таж і дозвіл власника.

Забороняється розміщення внутрішньої реклами в приміщеннях органів влади, в дошкільних закладах освіти, середніх загальноосвітніх школах та спеціальних закладах освіти.

Особливу увагу приділяють рекламі окремої продукції:

лікарських засобів, виробів медичного призначення, методів профілактики, діагностики та лікування;

тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

зброї;

послуг, які пов’язані з залученням коштів населення, цінних паперів;

видів підприємницької діяльності, які потребують спеціального дозволу:

про зниження цін на продукцію (розпродаж).

При рекламі такої продукції повинні дотримуватися певні обмеження та заборони.

Дата добавления: 2015-05-10