Засоби пожежогасіння, призначення і правила їх застосування

Методи контролю параметрів вібрацій

Для вимірювання вібрацій широко використовуються електричц вібровимірювальні прилади, принцип дії котрих базується ц| перетворенні кінематичних параметрів коливного руху в електричЦ величини, котрі вимірюються та реєструються за допомого* електричних приладів.

Основні елементи цих приладів — давачі. В якості первиннцз вимірювальних перетворювачів використовують ємнісні, індукційні п'єзоелектричні перетворювачі, котрі сприймають коливні зміщення швидкість та прискорення.

Найчастіше використовуються п'єзоелектричні перетворювач віброприскорення — акселерометри.

Вібровимірювальними приладами з давачами можна вимірювати вібрації в багатьох точках, їх перевага — дистанційністі вимірювання параметрів вібрації, проста будова, відсутністі інерційності.

Кількість вимірювань параметрів вібрації повинна бути не мении трьох для кожної октавної смуги частот. Вимірювальними параметрам} вібрації є пікові або" середньоквадратичні значення віброзміщення віброшвидкості або віброприскорення в октавних або 1/3-октавниз смугах частот.

Всі виробничі та адміністративно – побутові приміщення товариства цеху повинні бути забезпечені необхідною кількістю засобів пожежогасіння (пожежними кранами і рукавами, вогнегасниками, пожежними щитами, ящиками з піском, сигналізацією). Кількість і розташування засобів пожежогасіння узгоджується з пожежною частиною. Використовувати засоби пожежогасіння можна тільки за призначенням. Весь персонал повинен знати розташування засобів пожежогасіння, способи виклику пожежної охорони (телефон 01 або сповіщувача).

Засоби пожежогасіння поділяються на первинні і стаціонарні.

Стаціонарні установки підрозділяються на установки:

• водяного і пінного пожежогасіння;

• хімічного (газового і аерозольного) пожежогасіння;

• гасіння водяною парою.

В якості первинних засобів пожежогасіння в цеху застосовують:

• порошкові вогнегасники ВП-5Б;

• вуглекислотні вогнегасники ВВК-5, ВВК-2;

• азбестові, грубошерстні полотна;

висушений і провіяний пісок.

Вогнегасник порошковий ВП-5Б призначений у якості первинного засобу пожежогасіння для гасіння пожеж класу А (твердих речовин), класу В (рідких речовин), класу С (газоподібних речовин), електричних установок під напругою до 1000 В, а також загорянь у побутових умовах. Вогнегасник не призначений для гасіння загорянь лужних, лужноземельних металів і матеріалів, горіння яких відбувається без доступу кисню, та що вступають в реакцію з водою.

Вогнегасник ВП-5Б складається з корпусу, заповненого вогнегасящим порошком. На горловині корпусу за допомогою накидної гайки закріплена головка. На головці встановлена чека з кнопкою запуску, важіль і ручка. Вогнегасник оснащений гнучким рукавом і насадкою-розпилювачем. Принцип роботи заснований на використанні енергії стисненого газу для викиду вогнегасящої речовини.

Для приведення вогнегасника в дію, необхідно висмикнути опломбовану чеку, натиснути і відпустити кнопку пуску. При натисненні на кнопку запуску, голка проколює балон і робочий газ поступає в корпус вогнегасника, створюючи в ньому робочий тиск. При натисненні на важіль, вогнегасящий порошок через гнучкий рукав подається в осередок пожежі. Для припинення подачі порошку, необхідно відпустити важіль. На важіль натискати тільки після натиску на кнопку через 3-5 секунд. Гасіння здійснювати з підвітряного боку із відстані не менше 1 м.

Не допускається зберігання вогнегасника ВП-5Б поблизу нагрівальних приладів, попадання на вогнегасник атмосферних опадів, прямих сонячних променів, дія агресивних середовищ, нанесення ударів по корпусу. Заряджені вогнегасники ВП-5Б зберігаються і транспортуються у вертикальному положенні або під кутом 45° від вертикалі.

Вогнегасники вуглекислотні ВВК-2, ВВК-5 призначені для гасіння електродвигунів, електропроводки, трансформаторів під напругою, а також всіх видів горючих матеріалів.

Вогнегасники являють собою стальний балон, в горловину якого на конусній різьбі вкручений вентиль із сифонною трубкою. Розтруб вогнегасника приєднаний до корпусу вентиля шарнірами.

Вийнявши з підвіски, вогнегасник підносять можливо близько до місця загоряння, повертають розтруб в осередок пожежі і повертають маховичок до упору, направляючи струмінь двооксиду вуглецю під полум’я, так як двоокис вуглецю буде відноситися вверх тягою гарячого повітря. Розтруб вогнегасника утримують в заданому напрямку за підвідні трубки, що мають пластмасове покриття.

При застосуванні вуглекислотних вогнегасників необхідно користуватися рукавицями, щоб запобігти отриманню обмороження рук.

Вогнегасники вимагають постійного догляду. Необхідно періодично оглядати і очищати від бруду і пилу зовнішні поверхні та деталі. Перевіряти цілісність запобіжників.

Температура зовнішнього середовища для зберігання не повинна перевищувати 50 °С (для вуглекислотних – не вище 30 °С).

Кожному вогнегаснику, що надійшов у експлуатацію, необхідно присвоїти порядковий номер, який позначається фарбою на корпусі вогнегасника, і завести на нього паспорт.

Вогнегасники, що не мають паспорта із зазначеним роком виготовлення або дати випробування перед зарядкою, до подальшої експлуатації не допускаються.

Пісок в ящиках слід регулярно перевіряти і при зволоженні або грудкуванні просушувати і просіювати.

Азбестове полотно, повсть рекомендується зберігати в металевих футлярах, періодично (1 раз на 3 місяці) просушувати і очищати від пилу.

Рукава внутрішніх пожежних кранів повинні бути завжди сухими, гарно скатаними, один кінець рукава повинен примикати до ствола. Пожежний кран і рукава, розташовані в шафі, повинні бути опломбовані.

Дата добавления: 2015-05-08