Уголовно-исполнительные правоотношения. 8 страница

До засуджених до позбавлення волі осіб, які мають хворобу, що

становить небезпеку для здоров'я інших осіб, та тих, які не

пройшли повного курсу лікування і відмовляються від нього,

адміністрацією колонії застосовуються призначені судом примусові

заходи медичного характеру або примусове лікування.

Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що

засуджений має хворобу, яка становить небезпеку для здоров'я інших

осіб, та відмовляється від лікування, адміністрація колонії

вносить до суду подання про застосування до такої особи

примусового лікування.

98. Порядок та умови тримання засуджених, які визнані

інвалідами першої та другої груп, хворих на активну форму

туберкульозу, у виправних колоніях на правах лікувальних

У виправних колоніях на правах лікувальних адміністрація

передбачає у розпорядку дня години проведення лікування, виховних,

культурно-масових, оздоровчо-спортивних та інших заходів.

Організовує перевірки наявності засуджених у приміщеннях відділень

або палатах.

Засудженим, які сумлінно ставляться до лікування та позитивно

характеризуються, дозволяється купувати щомісяця продукти

харчування у крамниці колонії за рахунок коштів, які містяться на

особових рахунках, і один раз на місяць додатково отримувати одну

посилку або передачу.

У разі відсутності необхідних медичних препаратів вони можуть

бути отримані від родичів з дозволу медичної частини колонії. Такі

ліки зберігаються у медичних частинах, видача їх хворим на руки

забороняється. Вживання ліків засудженими здійснюється в

присутності медичного персоналу.

Тривалі побачення надаються за нормами, установленими для

відповідного рівня безпеки виправної колонії. Засудженим, хворим

на активну форму туберкульозу, тривалі побачення надаються за умов

відсутності виділення мікобактерій туберкульозу. Неповнолітні діти

засуджених на тривалі побачення допускаються у разі відсутності

медичних протипоказань у хворих.

Засуджені забезпечуються постільними речами, одягом, взуттям

за сезоном, необхідним лікуванням, харчуванням за встановленими

нормами за рахунок кошторису на утримання місць позбавлення волі.

На осіб, які хворі на активну форму туберкульозу, вимоги цих

Правил повністю поширюються як на засуджених у

лікувально-профілактичних закладах.

На засуджених, хворих на активну форму туберкульозу, які

відмовляються від лікування, поширюються вимоги пункту 97 цих

Правил.

Засуджені, які злісно порушують установлений порядок

відбування покарання або ухиляються від лікування, за вмотивованою

постановою начальника установи можуть бути переведені до

палат-ізоляторів. Таким засудженим щоденно надається прогулянка на

свіжому повітрі тривалістю 2 години, куріння у палатах-ізоляторах

забороняється.

24. Основи правового статусу засудженого.

Правовий статус засуджених — це сукупність юридично закріплених конституційних, громадянських та інших прав, свобод, законних інтересів та обов'язків, якими володіє за­суджений в період відбування кримінального покарання

Стаття 7. Основи правового статусу засуджених

1. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні

інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення

і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту

безпеку.

2. Засуджені користуються всіма правами людини та

громадянина, передбаченими Конституцією України (254к/96-ВР), за

винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і

встановлених вироком суду.

3. Правовий статус засуджених іноземців і осіб без

громадянства визначається законами України, а також міжнародними

договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною

Радою України.

4. Правовий статус засуджених визначається законами України,

а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та

відбування конкретного виду покарання.

5. Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри,

політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та

соціального походження, майнового стану, місця проживання, за

мовними або іншими ознаками забороняється.

25. Основні права та законні інтереси засуджених.

Суб'єктивне право засудженого — це закріплена законом і гарантована державою можливість певної поведінки за­судженого або користування ним соціальними благами, що забезпечується юридичним обов'язком посадових осіб органів виконання покарання, інших суб'єктів правовідносин, які виникають при цьому.

Законні інтереси засудженого — це закріплені в правових нормах конкретні дії і прагнення засудженого до володіння тими чи іншими благами, які задовольняються, як правило, за результатом оцінки адміністрацією установи виконання покарання, посадовими особами органів виконання пока­рання, прокуратурою, судом поведінки засудженого під час відбування покарання¹.

Стаття 8. Основні права засуджених

1. Засуджені мають право:

на отримання інформації про свої права і обов’язки, порядок

та умови виконання та відбування призначеного судом покарання.

Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання,

зобов’язана надати засудженим зазначену інформацію, а також

ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;

на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської

гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському

або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу

можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону;

засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним

дослідженням незалежно від їх згоди;

звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями,

заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання

покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради

України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також

інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або

учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних

організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної

влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань. Відповідні

заяви подаються у двох примірниках, один з яких з відміткою про

отримання залишається у засудженого;

давати пояснення і вести листування, а також звертатися з

пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді

засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості

дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з

перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується

органом або установою виконання покарань;

на охорону здоров’я в обсязі, встановленому Основами

законодавства України про охорону здоров’я (2801-12), за

винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров’я

забезпечується системою медико-санітарних і

оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і

платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на

вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у

тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки

та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів,

психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих

засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від

зазначених захворювань;

на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення

пенсій, відповідно до законів України;

отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім

речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема

зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів);

на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог

законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та

оплати праці; встановлюється восьмигодинний робочий день, але не

більше 40 годин на тиждень. При цьому тривалість робочого дня

встановлюється з 7 до 17 години або з 6 до 16 години;

на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або

виражати переконання, пов’язані із ставленням до релігії, у тому

числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення

релігійних таїнств і обрядів, за винятком обмежень, передбачених

цим Кодексом;

на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку,

встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами

Міністерства юстиції України.

2. Засудженому гарантується право на правову допомогу. Для

одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися

послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за

законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за

дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених

осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров’я.

3. Засуджені іноземці мають право підтримувати зв'язок з

дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх

держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не

мають дипломатичних представництв або консульських установ в

Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на

себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи

організаціями, які здійснюють їх захист.

4. Засудженому гарантується право на побачення у порядку,

встановленому цим Кодексом. У разі перебування на лікуванні у

закладах охорони здоров’я засуджений має право на короткострокові

побачення в порядку, визначеному цим Кодексом.

5. Забороняється безпідставне примусове переривання сну

засуджених у нічний час, у тому числі виключно для здійснення

перевірки наявності засуджених.

6. Керівник адміністрації установи виконання покарань несе

персональну відповідальність за розміщення засуджених, що прибули

до установи. При цьому забороняється розміщення таких осіб у

приміщеннях разом із особами, що мають дві або більше судимостей,

а також особами, які можуть негативно на них вплинути за своїми

психологічними якостями.

26. Основні обов’язки засуджених.

Обов'язок засудженого — це передбачена чинним зако­нодавством міра і вид необхідної поведінки засудженого під час відбування кримінального покарання, що забезпечує досягнення мети покарання, підтримання правопорядку, за­безпечення прав і законних інтересів як самого засудженого, так й інших осіб.

Стаття 9. Основні обов'язки засуджених

1. Засуджені зобов'язані:

виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян

України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені

для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність

інших осіб;

виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації

органів і установ виконання покарань;

ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують

установи виконання покарань, а також до інших засуджених;

з'являтися за викликом адміністрації органів і установ

виконання покарань.

2. Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених

законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання

покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

27. Право засуджених на особисту безпеку.

Стаття 10. Право засуджених на особисту безпеку

1. Засуджені мають право на особисту безпеку.

2. У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених,

які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в

дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення

волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової

особи органу чи установи виконання покарань з проханням про

забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа

зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої

безпеки засудженого.

3. Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів

до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів

до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого

відбування ним покарання.

4. У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я

засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у

кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування

заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає

заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, до

зазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи:

ізольоване тримання;

переведення в іншу установу виконання покарань.

5. Зміна умов тримання осіб, щодо яких застосовані заходи

безпеки, здійснюється з додержанням вимог, передбачених цим

Кодексом і законодавством України.

89. Забезпечення права засуджених на особисту безпеку

У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засудженого, до

якого згідно із законом у зв'язку з його участю у кримінальному

судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки,

необхідності захисту його від розправи з боку інших засуджених або

за заявою засудженого з проханням про забезпечення особистої

безпеки, якщо він не допустив порушення режиму, а також ізоляції

засудженого на час підготовки необхідних матеріалів на переведення

до його іншої установи, за мотивованою постановою начальника

установи (додаток 40 до цих Правил), дозволяється тримати його в

окремій камері ПКТ (ОК), ДІЗО та карцері на загальних підставах до

закінчення перевірки, усунення небезпеки, остаточного розв'язання

конфлікту або отримання наряду на переведення але не більше 30

діб.

Такі засуджені під час ізоляції на загальних підставах

користуються всіма правами, передбаченими Кримінально-виконавчим

кодексом України (1129-15) та цими Правилами.

28. Право засуджених на освіту.

Одне з основних завдань Державної пенітенціарної служби України - гуманізація процесу відбування покарання та створення умов для свідомого відновлення засуджених в статусі повноправних членів суспільства. Значну роль у цьому відіграє загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених. Освітянська діяльність допомагає готувати людину до ефективної життєдіяльності та навпаки – низький освітній рівень і відсутність професії є найбільш значними чинниками, що обумовлюють скоєння злочинів і правопорушень.

Державною пенітенціарною службою України спільно з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.

Право на освіту громадян, які потрапили до місць позбавлення волі, забезпечується мережею загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів.

Працівники установ виконання покарань і педагогічні працівники загальноосвітніх навчальних закладів, що функціонують при установах, проводять цілеспрямовану роботу щодо залучення засуджених до участі у програмах виховного впливу «Освіта» та «Професія». Більшість громадян, які потрапили в складні життєві обставини, вбачають у здобутті повної загальної середньої освіти та робітничої професії під час перебування в установах виконання покарань чи не останню можливість знайти правильний шлях у житті.

Для забезпечення потреб у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями та спеціальностями, що користуються попитом на ринку праці, при установах виконання покарань функціонує мережа професійно-технічних навчальних закладів. Навчання здійснюється на базі 88 професійно-технічних навчальних закладів за 59 ліцензованими професіями. Найбільш розповсюдженими професіями є електро- та газозварювальники, муляри, штукатури, маляри, швачки, кравці, токарі, фрезерувальники, кухарі, пекарі, верстатники широкого профілю, столяри, теслі, електрики, електромонтажники, слюсарі з ремонту автомобілів та устаткування.

Педагогічні працівники, які допомагають здобувати засудженим загальну середню та професійну освіту, беруть активну участь у виховній роботі із засудженими, організації їх соціально корисної діяльності. До надання освітніх послуг залучено майже 2,3 тис. педагогічних та інженерно-технічних працівників.

З метою комплексної профорієнтації учнівської молоді в загальноосвітніх школах ІІ-ІІІ рівня виховних колоній встановлені програмно-апаратні комплекси для професійної орієнтації «Профорієнтаційні термінали», де вихованці можуть знайти для себе безліч цікавої та корисної інформації.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Право на освіту, передбачене статтею 53 Конституції, стосовно засуджених реалізується через норми ст. ст. 125 - 126 КВК України, які передбачають, що у колоніях відповідно до законів України "Про освіту" і "Про загальну середню освіту" для засуджених забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти.

Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 125. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання

засуджених до позбавлення волі

1. У колоніях відповідно до законів України "Про освіту"

(1060-12) і "Про загальну середню освіту" (651-14) для

засуджених забезпечується доступність і безоплатність здобуття

повної загальної середньої освіти.

2. Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній

рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти,

надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних

закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої

влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у

них і за наявності необхідної матеріально-технічної та

науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні

школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них,

підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються

безоплатно.

4. Для засуджених, які не мають робітничої професії, за якою

вони можуть бути працевлаштовані в даній колонії, надається

можливість підготовки на курсах професійного навчання робітників

на виробництві.

Стаття 126. Організація загальноосвітнього

і професійно-технічного навчання засуджених

до позбавлення волі

1. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного

навчання засуджених, у тому числі професійно-технічного навчання

на виробництві, здійснюється відповідно до законів України "Про

освіту" (1060-12), "Про загальну середню освіту" (651-14) і

"Про професійно-технічну освіту" (103/98-ВР) в порядку,

29. Політичні права засуджених.

На засуджених поширюються права, передбачені ст. 38 Конституції, - брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 1998 року засуджені до позбавлення волі мають право обирати народних депутатів до Верховної Ради України. Крім цього вони мають право приймати участь у виборах Президента України та всеукраїнському референдумі. Однак у виборах до місцевих рад, місцевих органів самоврядування та у місцевих референдумах засуджені до позбавлення волі участі не беруть.

У певній мірі засуджені користуються і такими політичними правами, як свобода слова, об'єднання громадян у суспільні організації, право збиратися і проводити збори, мітинги, які внаслідок факту ізоляції засуджених та вимог режиму суттєво обмежуються і вирішуються у такий спосіб чином. Свобода слова реалізується в тому, що засуджені мають право виступати на зборах і нарадах, які скликаються адміністрацією виправної колонії і вносити свої пропозиції, які спрямовані на покращення виробничої діяльності установи та самодіяльних організацій засуджених, а також інші позитивні пропозиції.

Ст. 127 КВК України передбачено створення самодіяльних організацій засуджених у колоніях, але ці організації не є суспільними організаціями і існують та працюють під контролем адміністрації виправної колонії. В принципі не виключена можливість проведення адміністрацією колонії зборів чи мітингу засуджених у зв'язку з певною подією у житті держави. Проведення походів і демонстрацій в умовах виправної колонії виключено з огляду на вимоги режиму та ізоляції.

30. Обмеження трудових прав які, передбачені в законодавстві України для осіб, засуджених за кримінальні злочини.

Засуджені мають право брати участь у трудовій діяльності; (ст. 107 КВК)

На дотримання трудових прав працюючих засуджених спрямована і стаття 119 КВК, відповідно до якої робочий тиждень осіб, позбавлених волі, не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством України про працю, чого не було у ВТК, коли робочий тиждень у місцях позбавлення волі дорівнював 48 годинам.

1. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення

волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості

робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початку

і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.

Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі

дні, визначені законодавством про працю.

2. З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт

допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб

тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала

нормального числа робочих годин.

3. Праця засуджених організовується з додержанням правил

охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії,

встановлених законодавством про працю.

Свідченням того, що законодавство, яке регулює виконання покарань, приводиться у відповідність із законодавством про пенсійне забезпечення є положення ч. 3 статті 122 КВК, відповідно до якого час роботи засуджених до позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії.

Стаття 120. Оплата праці засуджених до позбавлення волі

1. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується

відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці,

норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами

Міністерства юстиції України.

2. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які

працюють на виробництві, на особовий рахунок зараховується

незалежно від усіх відрахувань не менш як двадцять п’ять відсотків

нарахованого їм місячного заробітку, а на особовий рахунок

засуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок - понад

п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на

активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей

у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят

відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях,

дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях

мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також

засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної

колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх

відрахувань не менш як сімдесят п'ять відсотків нарахованого їм

місячного заробітку.

Стаття 121. Відрахування із заробітку або іншого доходу

засуджених до позбавлення волі

1. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із

нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують

комунально-побутові та інші надані послуги.

2. Відшкодування засудженими витрат на послуги, визначені у

частині першій цієї статті, провадиться після відрахування

прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими

листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку,

встановленому законом.

Стаття 122. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення

волі

1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне

пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з

втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права мають

призначатися органами Пенсійного фонду України за місцем

відбування покарання.

2. Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія,

підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних

підставах.

3. Особа, яка під час відбування покарання набула права на

пенсію відповідно до частини першої цієї статті, надає

адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення

необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням

цього виправного закладу, в тому числі щодо виклику представників

Пенсійного фонду України та офіційного прийому ними у

встановленому порядку необхідних документів безпосередньо від

особи, яка відбуває покарання, або від представника особи, яка

відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.

Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів

з дня реєстрації клопотання особи, яка набула права на призначення

пенсії відповідно до частини першої цієї статті під час відбування

покарання, забезпечує зустріч засудженого з представником

Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і

поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для

оформлення і подання необхідних документів через представника

особи, яка відбуває покарання.

Витрати на відрядження представників Пенсійного фонду України

для проведення заходів щодо оформлення необхідних документів

відшкодовуються у встановленому порядку за рахунок отриманих

внаслідок цього пенсій відповідними особами, які відбувають

покарання.

Порядок та розмір компенсації встановлюються Кабінетом

Міністрів України.

4. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у

виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення

трудової пенсії.

5. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування

покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію

і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених

законодавством України.

Адміністрація установи зобов’язана сприяти своєчасному

оформленню документів на отримання пенсії або оформленню

компенсації заподіяної шкоди відповідно до законодавства України.

31. Особливості реалізації майнових прав засуджених

Що стосується загальногромадянських прав і обов'язків засуджених, то позбавлення волі тягне за собою тимчасове (на час виконання покарання) позбавлення засуджених деяких загальногромадянських прав і обмеження можливості користування іншими громадянськими правами, які належали особі до її засудження. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Засуджений не втрачає права власності на майно, що належало йому до засудження, але обмежується в праві володіння, користування та розпорядження майном. Він не може користуватися своїм майном, яке залишилося за місцем його проживання до арешту чи засудження. Засуджений також обмежений в праві розпоряджатися своїм майном, так як це право він може реалізувати тільки через обраного ним представника з використанням доручення, засвідченого адміністрацією виправної колонії. Відповідно ч. 7 ст. 102 КВК України засуджені обмежуються в праві користування майном, яке надійшло разом з ними до колонії.

Дата добавления: 2015-05-08