Про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі 2 страница

колоній обладнуються у відповідності до особливих вимог (додаток 2

до цих Правил).

Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю,

приймають їжу у жилих приміщеннях та камерах, миття їх

здійснюється за окремим графіком. (Абзац восьмий пункту 16 із

змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту

України з питань виконання покарань N 182 (z1395-05) від

08.11.2005)

У дільницях посиленого контролю, як правило, установлюється

роздільне тримання засуджених осіб, які переведені з дільниць

карантину, діагностики і розподілу, від засуджених осіб, які

переведені з інших ізольованих дільниць.

17. Обладнання камер у ПКТ (ОК), ДІЗО, карцерів та секторів

максимального рівня безпеки установ виконання покарань (Назва

пункту 17 із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного

департаменту України з питань виконання покарань N 99 (z0668-05)

від 06.06.2005, N 158 (z1159-05) від 21.09.2005)

Особи, які тримаються у ПКТ (ОК), ДІЗО та карцерах установ

виконання покарань, забезпечуються жилою площею у розмірі,

передбаченому законодавством.

Особи, які тримаються у ДІЗО виховних колоній, забезпечуються

жилою площею у розмірі, передбаченому законодавством.

Вікна камер у ПКТ (ОК) установ виконання покарань та ДІЗО,

карцерах обладнуються металевими звареними ґратами та кватирками.

З боку приміщень (камер) вікна прикриваються ґратами, які

унеможливлюють доступ до скла.

Підлога в ПКТ (ОК) та ДІЗО будується на бетонній основі і

покривається дошками. Стіни камер ПКТ (ОК), ДІЗО, а також карцерів

армуються, штукатуряться цементною сумішшю і біляться у світлі

тони.

У камерах ПКТ (ОК), ДІЗО, карцерах установ виконання покарань

зовнішні двері обладнуються відповідно до пункту 16 цих Правил та

додатково встановлюються внутрішні двері, які виготовлені з

металевих круглих прутів та поперечних смужок. На цих дверях

обладнується кватирка, яка відкривається, як і двері, у бік

коридору, або отвір для передачі засудженим їжі.

Усі двері та вікна камер блокуються сигналізацією з виводом

на пульт чергової частини. Двері камер в обов'язковому порядку

обладнуються механічними та електромеханічними замками

спеціального типу, дозвіл на відкриття яких можливо отримати

тільки з чергової частини установи.

Електропроводка та труби водопостачання в камерах ПКТ (ОК),

ДІЗО та карцерів монтуються так, щоб повністю унеможливити доступ

до них засуджених. Електролампочки загального освітлення

встановлюються в нішах на стелі, а нічного освітлення - в нішах

над дверима. Ніші ізолюються ґратами. Природне освітлення камер

повинно бути таким, щоб задовольняти побутові потреби засуджених,

а штучне освітлення камер повинно бути достатнім для того, щоб

засуджені мали змогу писати, читати чи працювати без шкоди для

зору.

Світильники відгороджуються від можливого їх пошкодження.

Вимикачі для кожної камери встановлюються з боку коридору.

Напруга в електромережі для освітлення камер ДІЗО, карцеру,

ПКТ (ОК), де засуджені відбувають дисциплінарне стягнення,

установлюється 36 В. (Абзац дев'ятий пункту 17 в редакції Наказу

Державного департаменту України з питань виконання покарань N 213

(z1481-04) від 09.11.2004)

У камерах ПКТ (ОК) та ДІЗО гучномовці встановлюються в нішах

стін. У цих камерах також установлюються кнопки сигналізації для

виклику молодших інспекторів. У камерах обладнуються санітарні

вузли з обов'язковим їх відгородженням суцільною перегородкою

висотою не менше 1 м.

Камери для тримання осіб, які відбувають покарання у виді

арешту, довічного позбавлення волі, та ПКТ виправних колоній

забезпечуються інвентарем та іншими предметами за нормами,

установленими переліком (додаток 5 до цих Правил).

Камери ПКТ (ОК), ДІЗО та карцери установ виконання покарань

обладнуються відкидними ліжками, тумбами для сидіння за кількістю

осіб, які там тримаються, столом, умивальником та настінними

шафами або полицями, що наглухо прикріплені до підлоги або стін.

Відкидні ліжка в камерах ПКТ (ОК), ДІЗО та карцері, де засуджені

відбувають стягнення, з підйому до відбою закриваються на замок.

Приймання їжі засудженими здійснюється у камерах.

Поряд з ПКТ та ДІЗО обладнуються робочі камери для

організації праці осіб, які тримаються в цих приміщеннях.

У ПКТ, як правило, установлюється роздільне тримання

засуджених осіб, які направлені із слідчих ізоляторів, від

засуджених осіб, які були переведені у порядку стягнення або за

персональним нарядом.

44. Поняття та засоби забезпечення режиму в місцях позбавлення волі.

Режим – це встановлений порядок виконання та відбування покарання.

Глава 16

РЕЖИМ У КОЛОНІЯХ ТА ЗАСОБИ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Стаття 102. Режим у колоніях та його основні вимоги

1. Режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений

законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і

відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених;

постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків;

реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і

персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні

умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов

тримання засуджених.

2. Режим у колоніях має зводити до мінімуму різницю між

умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти

підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку і

усвідомленню людської гідності.

3. Режим створює умови для суспільно корисної праці

засуджених, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання,

соціально-виховної роботи та громадського впливу.

4. У колоніях засуджені носять одяг єдиного зразка. Форма

одягу визначається Міністерством юстиції України.

5. Засуджені, їхні речі і одяг, а також приміщення та

територія колоній підлягають обшуку і огляду. Особистий обшук

проводиться особами однієї статі із засудженими. Порядок

проведення обшуків і оглядів визначається нормативно-правовими

актами Міністерства юстиції України.

6. Адміністрація колонії має право, за наявністю підстав,

проводити огляд громадян, їх речей, транспортних засобів, які

знаходяться на території колонії, а також вилучати заборонені речі

і документи. Порядок проведення обшуків і оглядів визначається

нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

7. Перелік і кількість предметів і речей, які засуджені

можуть мати при собі, визначається нормативно-правовими актами

Міністерства юстиції України.

Зберігання засудженими при собі речей, а також предметів, які

заборонено використовувати в колоніях, не допускається. Виявлені у

засуджених речі та предмети, які заборонено використовувати в

колоніях, вилучаються, про що посадовою особою колонії складається

протокол. За клопотанням установи виконання покарання слідчий

суддя розглядає питання про конфіскацію таких речей та предметів

або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого

відповідно до положень розділу VIII Кримінального процесуального

кодексу України (4651-17).

Зберігання грошей, цінних паперів забезпечується

адміністрацією колонії.

Стаття 103. Технічні засоби нагляду і контролю

1. Адміністрація колонії має право використовувати

аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби для попередження

втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством

порядку відбування покарання, отримання необхідної інформації про

поведінку засуджених.

2. Адміністрація колонії зобов'язана повідомити засуджених

про застосування технічних засобів нагляду і контролю.

3. Перелік технічних засобів нагляду і контролю та порядок їх

використання визначаються нормативно-правовими актами Міністерства

юстиції України.

Стаття 104. Оперативно-розшукова діяльність в колоніях

1. Відповідно до закону в колоніях здійснюється

оперативно-розшукова діяльність, основним завданням якої є пошук і

фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб

та груп з метою:

забезпечення безпеки засуджених, персоналу колоній та інших

осіб;

попередження і виявлення злочинів, вчинених у колоніях, а

також порушень встановленого порядку відбування покарання;

вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та

інших правопорушень;

надання правоохоронним органам, які здійснюють

оперативно-розшукову діяльність або кримінальне провадження,

допомоги в розкритті, припиненні та попередженні злочинів.

2. Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними

підрозділами органів і установ виконання покарань.

Стаття 105. Режим особливих умов у колоніях

1. У випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для

життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової

непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози

збройного нападу на колонію чи у зв'язку з введенням надзвичайного

чи воєнного стану в районі розташування колонії посилюється

охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи.

2. Для припинення групових протиправних дій засуджених та

ліквідації їх наслідків за рішенням Голови центрального органу

виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання

кримінальних покарань, начальника управління (відділу)

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері виконання кримінальних покарань в Автономній

Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області

використовуються сили і засоби колонії, органів і установ

виконання покарань, а в разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх

справ України, начальника Головного управління Міністерства

внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті

Києві, Київській області, начальника управління Міністерства

внутрішніх справ України в області, місті Севастополі - органів та

підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

3. Про запровадження режиму особливих умов в установах

виконання покарань невідкладно інформується Міністр юстиції

України.

Стаття 106. Підстави застосування заходів фізичного впливу,

спеціальних засобів і зброї

1. До осіб, позбавлених волі, якщо вони чинять фізичний опір

персоналу колонії, злісно не виконують його законні вимоги,

проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захваті

заручників або чинять інші насильницькі дії, а також у разі втечі

з-під варти з метою припинення вказаних протиправних дій, а також

запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі

застосовуються фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та

зброя.

2. Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів

і зброї має передувати попередження про намір використання

вказаних заходів і засобів, якщо дозволяють обставини. Без

попередження вказані заходи, засоби і зброя можуть

застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або

здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб.

3. До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не

застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного

впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками

вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками

інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними

групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю

персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

4. Якщо застосування заходів фізичного впливу уникнути

неможливо, вони не повинні перевищувати міру, необхідну для

виконання покладених на адміністрацію колонії обов'язків, і мають

зводитися до завдання найменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У

разі необхідності адміністрація колонії зобов'язана негайно надати

допомогу потерпілим.

5. Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів та

гамівної сорочки доповідається в рапорті начальникові колонії. Про

кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно

повідомляється прокурор та Уповноважений Верховної Ради України з

прав людини.

6. Використання фізичної сили, спеціальних засобів і зброї

допускається також в інших випадках, передбачених законами України

"Про міліцію" (565-12) і "Про Національну гвардію України"

45. Функції режиму та їхній зміст.

Саленков І.В."Режим виконання і відбування кримінального покарання у виді позбавлення волі"

Режим виконання і відбування покарання у вигляді позбавлення волі слід розглядати у вузькому і широкому значеннях.

У вузькому значенні режим можна визначити як врегульований нормами кримінально-виконавчого права порядок виконання і відбування покарання у вигляді позбавлення волі, в якому виражається кара, що забезпечує виправлення і ресоціалізацію, виховну і попереджувальну дію на засуджених і яка створює умови для застосування карально-виховних заходів впливу.

У широкому значенні режим у виправних і виховних колоніях — це врегульований нормами кримінально-виконавчого законодавства України порядок виконання і відбування покарання у вигляді позбавлення волі з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави від злочинних посягань, створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, забезпечення ізоляції засуджених, постійного нагляду за ними, виконання покладених на них обов’язків, реалізацію їх прав і законних інтересів, безпеки засуджених і персоналу, застосування прогресивної системи відбування покарання.

Основним у режимі слід визнавати те, що режим є порядок, заснований на кримінально-виконавчому законодавстві і відомчих нормативних актах; режим в місцях позбавлення волі встановлюється законом та іншими нормативно-правовими актами, визначальні елементи якого повинні відповідати КВК України. Виділяється три основні групи засобів і методів підтримки і відновлення правопорядку. Є неправильним розчленовування порядку виконання і відбування покарання від умов виконання і відбування покарання. Режим забезпечує не тільки ізоляцію, але й охорону засуджених. Він реалізує права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує різні умови тримання залежно від виду установи кримінально-виконавчої системи, призначеної судом, забезпечує зміну умов тримання засуджених.

Перелік підстав введення режиму, передбачений ч. 1 ст. 105 КВК України, є вичерпним. Аналізуючи зміст передбачених законом підстав, робиться висновок, що вони можуть бути поділені на зовнішні і внутрішні, за характером — на об’єктивні і суб’єктивні, за функціональним типом — на природні катаклізми, техногенні чинники, недбале відношення господарюючих суб’єктів до санітарно-епідеміологічних, екологічних правил, діяльність злочинних співтовариств і груп, протиправні дії фізичних осіб тощо. Зовнішніми підставами є стихійне лихо, епідемії, аварії важливих для життєзабезпечення систем, реальна загроза збройного нападу на колонію, введення надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії. До внутрішніх причин слід віднести масові заворушення, прояви групової непокори засуджених. Автором доведено, що застосування перерахованих обмежень і заходів при введенні режиму особливих умов спрямовано, перш за все, на забезпечення передбаченого законом порядку виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі, на відновлення нормальної діяльності колонії.

Режим є структурним управлінським елементом цілісної системи засобів виправлення засуджених або, як прийнято говорити в теорії управління, її підсистемою. Структурний елемент системи створюється для виконання певної функції. У функціях режиму проявляється його сутність.

Серед функцій режиму в місцях позбавлення волі важливо вміти розрізняти основні — ті, для яких він створений і врегульований законом, і ті, які забезпечують їх виконання. Функції можуть виступати як завдання, які формулюються відповідними положеннями закону.

До основних функцій режиму необхідно віднести: каральну; забезпечення ефективного застосування заходів виправного впливу; виховну; функцію регулювання кримінально-правової кари; функцію спеціального та загального попередження.

Каральна функція. Закріплена в ст. 1 ВТК, де вказується, що виправно-трудове законодавство має своїм завданням забезпечення виконання кримінального покарання. Каральний вплив режиму міститься в самому факті позбавлення волі і в тих обмеженнях, які встановлені для засуджених. Характер обмежень залежить від виду УВП і може змінюватися під час відбування покарання. Каральна функція режиму покликана стримувати засуджених від скоєння нових злочинів не лише залякуванням, а й стимулюванням їх прагнення до отримання тих благ, що, відповідно до закону, можуть бути надані особам, які стали на шлях виправлення.

Функція забезпечення ефективного застосування заходів виправного впливу. Складні та різноманітні завдання виправлення засуджених не можуть бути вирішені тільки засобами кари. Тому у кримінально-виконавчому законодавстві закріплене принципове положення про необхідність застосування до осіб, які відбувають покарання, заходів виправного впливу (ст. 2, 4 ВТК), що не мають ознак кари. Ці заходи в процесі застосування поєднуються з покаранням, активно взаємодіють з режимом. А режим створює умови для їх ефективної реалізації.

Відбування покарання у місцях позбавлення волі викликає потребу врегулювання правом багатьох сторін життя, в тому числі й тих, які на волі регламентуються не так детально. Згідно із законом, в УВП засуджені обов'язково повинні працювати, відвідувати виховні заходи, навчатися в школі чи на виробництві. Забезпечення цих обов'язків відповідає меті виправного впливу. За ухилення від заходів виправного характеру засуджені можуть бути піддані дисциплінарним стягненням.

Режим для заходів виправного впливу виступає немов би "точкою опори", завдяки якій організація і сприйняття виправного впливу проходить предметніше і полегшує цілеспрямованість виховання. Більше того, правообмеження в низці благ, що містяться в режимі, спонукають засуджених до намагання поповнити ці блага у сфері виправного впливу. У взаємодії з режимом, заходи виправного впливу сприяють правильному сприйняттю покарання засудженими, переконують в його справедливості та необхідності відбути без порушень встановлених правил поведінки.

Виховна функція. У процесі виконання покарання, реалізації кари досягається завдання виправлення засуджених. У законі (ст. 7 ВТК) прямо вказується, що режим — один з основних засобів виправлення засуджених.

В юридичній літературі зазначається, що виховні можливості кари суттєво обмежені. А якщо до режиму віднести тільки правила, що виражають кару, то тоді він втрачає самостійне значення. Саме режим у цілому, тобто в сукупності його каральних елементів і тих, що не носять ознак кари, становить один з основних засобів виправлення засуджених.

Реалізація виховної функції режиму дозволяє посилити його роль, підкріпити виховання за допомогою кари власне вихованням. Саме з цих позицій можна глибше зрозуміти можливості режиму, який передбачає формування належної поведінки засуджених.

Виховна функція режиму зводиться до того, що він

1) може бути поштовхом до морального удосконалення особи через спричинення засудженому переживань і страждань, які пов'язані з втратою волі;

2) сприяє формуванню в засудженого необхідних не тільки в УВП, а й на волі корисних навичок і якостей, оскільки привчає його до систематичного, довготривалого та суворого дотримання встановлених правил поведінки;

3) сприяє в сукупності з іншими засобами виправлення вихованню у засуджених високої правосвідомості;

4) допомагає подолати негативні риси особи, які призвели її до скоєння злочину, усвідомити цінність втрачених благ;

5) сприяє вихованню у засуджених стійкості проти скоєння злочинів у майбутньому.

Аналіз поведінки засуджених в УВП показує, що порушення режиму допускаються, як правило, у початковий період відбування покарання, коли засуджені сприймають режим тільки як примус. Уся діяльність працівників УВП повинна бути спрямована на те, щоб переконати засудженого в доцільності й необхідності дотримуватися встановлених для них правил поведінки. Заходами переконання в цьому разі є не тільки слово (агітаційно-пропагандистська робота), а й сама обстановка в УВП, застосування заходів заохочення до осіб, які дотримуються вимог режиму, і заходів стягнення до його порушників.

Функція регулювання кримінально-правової кари. Режим позбавлення волі не тільки конкретизує це покарання, а й є регулятором його каральної сили, виступає основним критерієм при визначенні виду позбавлення волі. Регулятивна функція режиму реалізується через створення різних умов тримання залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, особи і поведінки засудженого. Ці умови дістали своє відображення у відповідних нормах кримінально-виконавчого законодавства (статті 45—47 ВТК).

Функція спеціального і загального попередження. Кримінально-правова кара, яка виражена в режимі позбавлення волі, відповідно до ст. 1 ВТК застосовується для попередження нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Караючи засудженого, режим одночасно виконує функції виховання, спеціальної і загальної превенції.

Спеціально-попереджувальна функція режиму полягає в тому, що, по-перше, завдяки організаційно-правовому впливу на засудженого в процесі відбування покарання створюються такі умови, з допомогою яких вчинення злочину надзвичайно важко або неможливо; по-друге, кара, виражена в режимі, чинить на свідомість і волю засудженого винятковий за своєю силою вплив, викликає у нього моральні переживання і страждання, такий психічний стан, який здатний стримати засудженого від скоєння нового злочину.

Ця функція реалізується шляхом ізоляції засуджених і постійного нагляду за ними, точного і неухильного виконання ними своїх обов'язків, перегляду кореспонденції, огляду посилок, передач, бандеролей, застосування заходів стягнення і безпеки, проведення оперативно-розшукових та інших заходів, які безпосередньо спрямовані на профілактику злочинів з боку засуджених.

Безпосередній загальнопревентивний вплив режиму позбавлення волі здійснюється на осіб, які вже відбули цей вид покарання, і перебуває у прямій залежності від рівня організації і забезпечення процесу виконання покарання. В цьому плані важливе загальнопревентивне значення має реалізація таких вимог режиму, як обов'язкова ізоляція засуджених, точне і неухильне виконання ними своїх обов'язків. Поряд з цим засобом вирішення завдань загального попередження виступають різні правообмеження засуджених, тобто прослідковується тісний взаємозв'язок загальнопревентивної і спеціально-превентивної функцій.

Отже, всі функції режиму спрямовані на досягнення однакової мети — виховати у засуджених дисциплінованість, почуття добровільного виконання вимог режиму, виключити можливість скоєння в подальшому правопорушень і в кінцевому підсумку — щоб кожний засуджений став законослухняним громадянином.

Зміст режиму виражається в його вимогах, закріплених у кримінально-виконавчому праві. У ст. 28 ВТК України вони позначені словами "основні вимоги режиму в місцях позбавлення волі".

Вимоги — це правила, що накладаються кимсь або чим-небудь. Стосовно режиму — це правила, що містяться в нормах кримінально-виконавчого права. Коли законодавець встановлює основні вимоги, він має на увазі основні правила у сфері відбування (виконання) покарання, що регламентують принципові положення змісту режиму. Однак вони не можуть забезпечити регулювання всіх різноманітних аспектів життєдіяльності засуджених в умовах позбавлення волі і визначають тільки головне в режимі, служать базою для встановлення інших вимог, що конкретизують загальне правило. Разом з основними вимогами вони утворюють цілісний зміст режиму відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Основними вимогами режиму в місяцях позбавлення волі є:

- обов'язкова ізоляція засуджених і постійний нагляд за ними з тим, щоб виключалася можливість вчинення ними нових злочинів чи інших антисуспільних вчинків;

- точне і неухильне виконання ними своїх громадянських обов'язків;

- різні умови тримання залежно від характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи й поведінки засудженого.

Безумовно, без деталізації і конкретизації цих найважливіших вимог режиму не можна скласти уявлення про режим відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Тому законодавець, закріплюючи основні вимоги режиму в ст. 28, одночасно деталізує їх у гл. 5 ВТК України — "Режим у місцях позбавлення волі".

Відповідно до закону, засуджені носять одяг єдиного зразка, їх піддають обшукові; особистий обшук проводиться особами однієї статі з обшукуваним. Кореспонденція засуджених, а також посилки, передачі і бандеролі, що надходять на їх ім'я, підлягають перегляду.

У виправно-трудових колоніях встановлюється суворо регламентований внутрішній розпорядок.

Зберігання засудженими при собі грошей і цінних речей, а також предметів, які заборонено використовувати у виправно-трудових установах, не допускається. Виявлені у засуджених гроші та цінні речі вилучаються і, як правило, передаються в дохід держави за мотивованою постановою начальника виправно-трудової установи, санкціонованою прокурором.

Перелік і кількість предметів та речей, які засуджені можуть мати при собі, а також порядок вилучення предметів, які заборонено використовувати у виправно-трудових установах, встановлюються Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ.

У порядку, встановленому ВТК, засудженим дозволяється купувати за безготівковий розрахунок продукти харчування і предмети першої потреби, мати побачення, одержувати посилки, передачі, бандеролі, грошові перекази, листування, відправляти грошові перекази родичам.

Наукою кримінально-виконавчого права вимоги, що складають зміст режиму, діляться на:

- вимоги, пов'язані з обмеженням волі пересування засуджених;

- вимоги, які регламентують життя і побут засуджених;

- вимоги, спрямовані на ізоляцію засуджених;

- вимоги загальногромадянського характеру.

Вимоги, пов'язані з обмеженням волі пересування засуджених в УВП. Тут варто виділити передусім заборону самовільно залишати місце позбавлення волі. Забороняється порушувати лінію охорони об'єктів УВП, виходити без дозволу адміністрації за межі ізольованих одна від одної ділянок і локальних зон, виробничих об'єктів і цехів, перебувати без дозволу адміністрації в гуртожитках, в яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких не працюють. Засуджені зобов'язані пересуватися по території УВП лише групами і тільки строєм.

Вимоги, які регламентують життя і побут засуджених. Передусім — це організація в кожній установі розпорядку дня, встановлення різних умов тримання і правил розміщення засуджених, їх матеріально-побутового забезпечення, правил користування грошима, а також правил, що регулюють питання взаємин адміністрації і засуджених, засуджених між собою і з іншими особами.

Вимоги, спрямовані на ізоляцію засуджених. Обов'язкова ізоляція передбачає виключення можливості здійснення засудженими нових злочинів або правопорушень, забезпечення точного й неухильного виконання ними своїх обов'язків. Вона виражається в ізоляції:

1) засуджених — від суспільства;

2) засуджених — один від одного відповідно до вимог ст. 21 ВТК про роздільне тримання в УВП чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих, вперше засуджених до позбавлення волі і тих, які раніше відбували це покарання; вперше засуджених за злочини, що не є тяжкими, і вперше засуджених за тяжкі злочини.

Ступінь ізоляції досягається поміщенням засудженого на підставі вироку чи ухвали суду в УВП відповідного виду режиму і здійсненням охорони протягом усього періоду відбування покарання.

Роздільне тримання засуджених всередині УВП досягається шляхом покамерного тримання у тюрмах і колоніях особливого режиму. Особи, які злісно порушують режим, можуть бути ізольовані від інших засуджених шляхом поміщення у штрафний (дисциплінарний) ізолятор, у карцер або переведені в приміщення камерного типу (в колоніях загального, посиленого, суворого режиму) або в одиночні камери (в колоніях особливого режиму). Засуджені, які відбувають покарання в колоніях і які злісно порушують режим, з метою посилення карального впливу на них, можуть бути переведені для подальшого відбування покарання у тюрму на строк до трьох років.

Дата добавления: 2015-05-08