Про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі 8 страница

Тяжкість вчиненого злочину визначається згідно зі ст. 12. Особу засудженого ха­рактеризують поведінка під час відбування покарання, дисциплінованість, ставлення до праці, ступінь виправлення, ухилення від призначеного лікування тощо.

До інших обставин, які суд може врахувати при вирішенні цього питання, можна віднести: тривалість відбутого покарання; обставини, які при звільненні від покарання або від подальшого його відбування можуть поставити засудженого у безвихідне ста­новище (наприклад, відсутність постійного місця проживання, рідних чи близьких то­що), а також той факт, що засуджений захворів на тяжку хворобу в результаті навмис­ного заподіяння собі ушкоджень під час відбування покарання.

4. Частина 3 ст. 84 передбачає обов’язкове звільнення від покарання, яке застосову­ється за таких умов: 1) суб’єктом звільнення від покарання є військовослужбовець, засуджений до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному ба­тальйоні; 2) він визнаний непридатним до військової служби за станом здоров’я.

Захворювання засудженого військовослужбовця може і не бути тяжким. Важливим є те, що воно робить його непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку або непридатним до військової служби на мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Така непридатність, наприклад, для військовослужбовців ЗС визначається на підставі Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток 1 до Положення про війсь- ково-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України).

Військовослужбовці можуть бути визнані ВЛК непридатними до військової служби тільки після стаціонарного обстеження і лікування. Амбулаторний огляд у цих випад­ках допускається тільки щодо військовослужбовців строкової служби і за наявності очевидних фізичних вад (відсутність ока, пальців, дефекти кісток черепа, великі рубці після поранень, опіків, викривлення, вкорочення кінцівок і т. п.). Звільнення військово­службовців без огляду ВЛК забороняється.

5. Звільнення від покарання особи, яка під час його відбування захворіла на психіч­ну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або ке­рувати ними, а також звільнення від покарання або від подальшого його відбування особи, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, мають умовний характер. Відповідно до ч. 4 ст. 84 ці особи, у разі їх одужання, повинні бути направлені для відбування по­карання. Проте ці особи не направляються для відбування покарання, якщо вони:

1) повинні бути звільнені від покарання: а) у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49); б) у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80); в) у зв’язку із засудженням особи за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74); г) на підставі закону про амністію або акта про помилування (ст. 85);

2) можуть бути звільнені на підставах, передбачених ч. 4 ст. 74, статтями 75, 79, 81, 83.

Степанюк

Підставою для порушення питання про можливість звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою є факт захворювання засудженого на психічну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання. Головною ознакою є те, що хвороба перешкоджає засудженому відбувати покарання. Мається на увазі, що стан захворювання таким чином змінює свідомість та поведінку засудженого, що він або перестає сприймати покарання як таке, або фактично втрачає свої антисуспільні риси.

Як видно зі змісту закону, існує два види звільнення засуджених від відбування покарання через хворобу: звільнення у зв’язку із захворюванням психічною хворобою; звільнення у зв’язку із захворюванням іншою тяжкою хворобою

Але з точки зору кримінально-виконавчого права ця підстава звільнення лише тоді дійсно стає підставою, коли є відповідна постанова суду.

Для визначення того, чи є хвороба, якою хворіє засуджений, такою, що перешкоджає відбуванню покарання, Департамент разом з Міністерством охорони здоров’я України спільним наказом № 3/6 від 18 січня 2000 р. затвердили перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Але констатування у засудженого захворювання, яке включено до вказаного переліку, ще не означає безумовного звільнення такого засудженого від відбування покарання. Це питання вирішує суд.

Обстеження хворих засуджених, діагностіка та рекомендації щодо стану здоров’я засудженого і можливості його звільнення від відбування покарання здійснюють спеціальною лікарською комісією, яка утворюється при лікарнях для засуджених. На ці комісії покладені функції виявлення осіб, які за станом здоров’я підлягають звільненню від відбування покарання.

З урахуванням висновків комісії начальник установи (органу) виконання покарань готує та надсилає до суду подання про звільнення від відбування покарання. Разом з поданням до суду надсилаються висновок лікарської комісії й особова справа засудженого. У поданні також вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.

Подальший розгляд цього подання здійснює суд. При вирішенні питання про звільнення від відбування покарання за хворобою суд враховує тяжкість учиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Якщо особу, засуджену до громадських робіт або обмеження волі, було визнано інвалідом першої або другої групи, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про його дострокове звільнення від відбування покарання. Разом з поданням до суду надсилається висновок лікарсько-трудової експертної комісії. Якщо на психічну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до виправних робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від дальшого відбування покарання.

Після винесення судом постанови про звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою відповідні документи надсилаються до установи (органу) виконання покарань. Адміністрація уста нови (органу) проводить звільнення засудженого в день надходження документів або, якщо документи надійшли після закінчення робочого дня, в наступний за цим день.

66. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок які мають дітей віком до 3-х років.

КК Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

1. Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

2. Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

3. Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання.

4. Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

5. Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

6. Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Коментар Хавронюк

1. Застосування до вагітних жінок і жінок, які народили дітей під час відбування покарання, звільнення від відбування покарання пов’язано з недоцільністю подальшого відбування ними покарання. Вагітність як специфічний фізіологічний стан, а також фізіологічний та психічний стан жінки, який виникає після народження нею дитини, можуть суттєво ускладнити відбування ними покарання і досягнення його мети. Тому застосування цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється: а) необ­хідністю створити жінці та її дитині максимально сприятливі умови для проживання;

б) можливістю досягнення мети покарання без подальшого його відбування.

Умовами застосування передбаченого ст. 83 звільнення від відбування покарання є:

1) засудження жінки до обмеження волі або позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі або особливо тяжкі злочини; 2) стан її вагітно­сті або народження нею дитини під час відбування покарання; 3) наявність у неї сім’ї або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або наявність у неї можливо­сті самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

Належні умови для виховання дитини включають, зокрема, відповідні житлові умови, матеріальні можливості для забезпечення повноцінного життя та розвитку ди­тини, зростання дитини в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.

2. Звільнення від відбування покарання визначається межами строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами (про ці строки див. коментар до ст. 79) і до досягнення дитиною трирічного віку. Макси­мальним таким строком може бути три роки і 56 (а щодо окремих категорій жінок - 70 або 90) днів.

3. Частина 3 ст. 83 передбачає обов’язковість здійснення контролю за поведінкою жінок, звільнених від відбування покарання. Його суб’єктами є КВІ за місцем прожи­вання засудженої. У разі неналежної поведінки засудженої у межах вказаного вище строку ця інспекція вносить подання до суду про направлення засудженої для відбу­вання покарання, призначеного за вироком суду

4. Частина 4 ст. 83 передбачає різні варіанти вирішення судом подальшої долі засу­дженої залежно від її поведінки після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини. Так: 1) вона може бути звільнена від покарання за умови, що своєю пове­дінкою вона довела своє виправлення; 2) призначене їй покарання може бути замінене більш м’яким за умови, що засуджена стала на шлях виправлення і його продовження може відбуватись в умовах більш м’яких видів покарання; 3) вона може бути направлена для відбування покарання, призначеного за вироком, якщо поведінка засудженої засвід­чила її небажання стати на шлях виправлення. У цьому разі суд може повністю або част­ково зарахувати у строк покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

5. У межах зазначеного вище строку, тобто до досягнення дитиною трирічного віку, засуджена згідно з ч. 5 ст. 83 може бути направлена для відбування покарання, призна­ченого за вироком, за умови, якщо вона: а) відмовляється від дитини; б) передала її у дитячий будинок; в) зникла з місця проживання; г) ухиляється від виховання дитини і догляду за нею; д) систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміні­стративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення (про поняття таких стягнень див. коментар до ст. 78).

6. Вчинення засудженою в період звільнення від відбування покарання нового зло­чину відповідно до ч. 6 ст. 83 тягне за собою призначення їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71-72.

67. Порядок звільнення засуджених з установи виконання покарань.

Стаття 152. Підстави звільнення від відбування покарання

Підставами звільнення від відбування покарання є:

відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;

закон України про амністію;

акт про помилування;

скасування вироку суду і закриття кримінального провадження;

закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;

умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

хвороба;

інші підстави, передбачені законом.

Стаття 153. Припинення відбування покарання і порядок

звільнення

1. Відбування покарання у виді позбавлення права обіймати

певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження

волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців,

позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня

строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у

строк покарання відповідно до закону.

2. Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі

після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду,

звільняються в першій половині останнього дня строку покарання.

Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день,

засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного

числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного

числа - в останній день цього місяця.

3. З особою, яка звільняється, в обов’язковому порядку

проводиться повний розрахунок, повертаються особисті документи,

цінності та речі, які їй належать, видаються гроші, що зберігалися

на її особовому рахунку, або перераховуються на вказаний

засудженим рахунок чи відкритий для нього рахунок, а також довідка

встановленого зразка, де зазначаються підстави звільнення. На

прохання особи, яка звільняється, видається довідка.

4. Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у

виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при

звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого

адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів

щодо його одержання.

5. Дострокове звільнення від відбування покарання проводиться

у день надходження відповідних документів, а якщо документи

одержані після закінчення робочого дня - у першій половині

наступного дня.

6. Кримінально-виконавча інспекція в день закінчення строку

покарання у виді громадських чи виправних робіт, а при звільненні

за іншими підставами - не пізніше наступного робочого дня після

одержання відповідних документів направляє повідомлення суду, який

постановив вирок, а також власнику підприємства, установи,

організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував

покарання, про припинення виконання громадських робіт чи

відрахувань з його заробітної плати. Засудженому за його вимогою

може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення

від нього.

Стаття 155. Правовий статус осіб, які відбули покарання

Особи, які відбули покарання, несуть обов'язки і користуються

правами, встановленими для громадян України, з обмеженнями, що

передбачені для осіб, які мають судимість. Такі обмеження можуть

бути передбачені тільки законом.

68. Поняття злісного порушника відбування покарання у виді позбавлення волі.

Стаття 133. Злісний порушник установленого порядку відбування

покарання

Злісним порушником установленого порядку відбування покарання

є засуджений, який не виконує законних вимог адміністрації,

необґрунтовано відмовляється від праці (не менш як три рази

протягом року); припинив роботу з метою вирішення трудових та

інших конфліктів; вживає спиртні напої, наркотичні засоби,

психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби;

виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети;

бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття

матеріальної чи іншої вигоди; вчинив дрібне хуліганство;

систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить

небезпеку для здоров'я інших осіб, а також вчинив протягом року

більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови,

якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії або

особи, яка виконує його обов'язки, були накладені стягнення, що

достроково не зняті або не погашені у встановленому законом

порядку.

69. Поняття та сутність постпенітенціарного впливу на засуджених.

Постпенітенціарний вплив на осіб, звільнених з місць позбавлення волі, є складовою виховного процесу, що охоплює систему заходів, спрямованих:

• на переконання засуджених в об'єктивній необхідності правомірної поведінки на волі та надання їм допомоги в побутовому і трудовому влаштуванні;

• на організацію дієвого контролю за їх поведінкою і застосування в разі потреби адміністративних та кримінальних заходів примусу.

Складові частини інституту постпенітенціарного впливу:

• підготовка засуджених до звільнення;

• надання допомоги звільненим у трудовому та побутовому влаштуванні;

• організація загального контролю за поведінкою осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

• застосування в разі потреби заходів примусу — встановлення адміністративного нагляду.

70. Загальна характеристика ЗУ «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».

71. Поняття та порядок здійснення адміністративного нагляду за особами звільненими з місць позбавлення волі.

72. Поняття та класифікація покарань альтернативних позбавленню волі.

73. Порядок відбування покарання у виді штрафу.

Стаття 26. Порядок виконання покарання у виді штрафу

1. Засуджений до основного покарання у виді штрафу

зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання

вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд

шляхом представлення документа про сплату штрафу.

2. У разі призначення основного покарання у виді штрафу з

розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний

сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду.

Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє

відповідний суд шляхом пред'явлення документа про сплату

відповідної частини штрафу.

3. У разі несплати засудженим штрафу, призначеного як основне

покарання, штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї

статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої

суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді

громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до

закону.

4. У разі несплати засудженим чергового платежу штрафу,

призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати суд

через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу

замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських,

виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

5. Штраф, що передбачений санкцією статті Кримінального

кодексу України (2341-14) як додаткове покарання, виконується

відповідно до вироку суду центральним органом виконавчої влади, що

реалізує державну політику у сфері організації примусового

виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Стаття 27. Наслідки ухилення від сплати штрафу

Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу, як основного

покарання, він притягується до кримінальної відповідальності

відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

74. Особливості виконання покарання у виді конфіскації майна.

Стаття 48. Порядок виконання покарання у виді конфіскації

майна

1. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове

покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили

надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для

виконання центральному органу виконавчої влади, що реалізує

державну політику у сфері організації примусового виконання рішень

судів та інших органів (посадових осіб), про що сповіщає

відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису

майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не

проводилося.

2. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та

інших органів (посадових осіб) за місцезнаходженням майна

відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"

Стаття 49. Майно, що підлягає конфіскації

1. Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в

тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді

суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші

цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи

на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане

засудженим у довірче управління.

2. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на

правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності,

необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його

утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.

3. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в

порядку, встановленому законом.

75. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Стаття 30. Порядок виконання покарання у виді позбавлення

права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

1. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати

певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як

основне покарання, а також як додаткове до основних покарань,

покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення

індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання

засудженого - на органи внутрішніх справ.

2. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати

певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як

додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в

дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення

волі на певний строк, під час відбування основного покарання

покладається на адміністрацію арештного дому,

кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного

батальйону, військової частини чи начальника гарнізону.

3. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої

установи, командування дисциплінарного батальйону, військової

частини чи начальник гарнізону, де відбуває покарання особа,

засуджена до додаткового покарання у виді позбавлення права

обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не може

використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому

заборонено згідно з вироком.

4. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої

установи, командування дисциплінарного батальйону, військової

частини чи начальник гарнізону після відбуття засудженим основного

покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни

покарання більш м'яким надсилає копію вироку суду до

кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого

або до військової частини за місцем служби засудженого.

Стаття 31. Обов'язки кримінально-виконавчої інспекції щодо

виконання покарання у виді позбавлення права

обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю

1. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених до

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю; контролює додержання вимог вироку суду засудженим,

власником підприємства, установи, організації або уповноваженим

ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має

право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності,

яка заборонена засудженому, вживає заходів щодо припинення

порушень вимог вироку; вносить клопотання відповідно до положень

Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування

приводу стосовно засуджених, які не з’явилися за викликом до

кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин, та розшуку

засуджених, місцезнаходження яких невідоме.

2. У разі невиконання власником підприємства, установи,

організації або уповноваженим ним органом вироку суду щодо особи,

позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю, кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали

прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до

відповідальності згідно із законом.

Стаття 32. Обов'язки власника підприємства, установи,

організації або уповноваженого ним органу за

місцем роботи засуджених до покарання у виді

позбавлення права обіймати певні посади або

займатися певною діяльністю

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений

ним орган за місцем роботи засудженого зобов'язаний:

не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду

звільнити засудженого з посади, яку він займає, або від того виду

професійної діяльності, права на яку він позбавлений, внести до

трудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, на

який строк і які посади він позбавлений права обіймати або яким

видом професійної діяльності він позбавлений права займатися, та

повідомити кримінально-виконавчу інспекцію про виконання вимог

вироку;

за вимогою кримінально-виконавчої інспекції надавати їй

документи, пов'язані з виконанням покарання.

Стаття 33. Обов'язки органів, які мають право анулювати

дозвіл на заняття певними видами діяльності

Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними

видами діяльності, зобов'язані не пізніше трьох днів після

одержання копії вироку суду анулювати дозвіл на заняття тим видом

діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний

документ, який надає даній особі право займатися певним видом

діяльності, і повідомити про виконання вимог вироку суду

кримінально-виконавчу інспекцію.

Стаття 34. Обов'язки засуджених …

1. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати

певні посади або займатися певною діяльністю зобов'язаний

виконувати вимоги вироку суду, надавати за вимогою

кримінально-виконавчої інспекції документи, які пов'язані з

виконанням даного покарання, повідомляти інспекцію про місце

роботи і проживання чи їх зміну, з'являтися за викликом до

кримінально-виконавчої інспекції. У разі неприбуття засудженого

без поважних причин за клопотанням кримінально-виконавчої

інспекції слідчий суддя може застосувати привід відповідно до

положень розділу VIII Кримінального процесуального кодексу

України (4651-17). Поважними причинами неявки засудженого до

кримінально-виконавчої інспекції у призначений строк визнаються:

несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що

фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом

і які документально підтверджені.

2. Засудженому забороняється без дозволу

кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.

Стаття 35. У разі ухилення засудженого від відбування покарання у

виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю він притягується до кримінальної відповідальності

відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України

(2341-14).

76. Порядок виконання виправних робіт

Стаття 41. Порядок виконання покарання у виді виправних

робіт

1. Покарання у виді виправних робіт відбувається на

підприємстві, в установі, організації незалежно від форми

власності за місцем роботи засудженого.

2. Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на

основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за

їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.

3. Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт

покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення

Дата добавления: 2015-05-08