Автономне відомство

В Україні функція реалізації кримінально-виконавчої політики та організації виконання покарань покладена на центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом – Державний департамент України з питань виконання покарань, який у новому положенні №587 від 10 червня 2009 року було визначено як «центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції».

У Гібралтарі В’язнична служба політично підзвітна Департаментові соціальних послуг, який має статус автономного відомства. В’язничні служби Північної Ірландії та Шотландії підпорядковані безпосередньо урядові. В Грузії функціонує окреме Міністерство з питань пенітенціарної системи, пробації та надання юридичної допомоги. В Чорногорії функція управління пенітенціарною системою покладена на Державну адміністрацію виконання покарань.

4. Об’єднане міністерство юстиції та поліції.

У декількох європейських країн існує об’єднане міністерство юстиції та поліції. Невелика територія цих країн обумовлює створення єдиного відомства, на яке, серед всього іншого, покладається і функція виконання покарань. До цієї групи належать Андорра, Монако, Мальта, Швейцарія, Кіпр та Косово. Винятком з цього правила становить така велика за територією європейська країна як Норвегія, де функція виконання покарань покладена на Королівське міністерство юстиції та поліції.

Європейські країни надають нам приклади майже усіх моделей державного управління пенітенціарними системами, хоч не можна не відзначити, що переважна більшість країн віддали в’язниці до відання міністерств юстиції. Проте не можна також не сказати, що в’язничні адміністрації країн, які належать до цієї моделі, мають набагато більше автономії у порівнянні з іншими структурними частинами міністерств юстиції.

Отже, сказати, що, начебто, усі країни зробили крок до підпорядкування пенітенціарних установ міністерства юстиції, не можна. У кожної країни є своя кількість населення, особливості адміністративно-територіального устрою, правові традиції, особливості судової системи. Тому, враховуючи таке різномаїття, можна впевнено сказати про неможливість «причісування» правових систем усіх національних держав до формальних вимог, які в Україні, на нашу думку, висвітлюються у дещо викривленому світі.

Крім того, варто додати, що представлена вище класифікація є доволі динамічною. Зміни в структурі управління пенітенціарними системами європейських країн свідчать, що уряди приділяють багато уваги міжнародним стандартам, але при цьому враховують національні інтереси, суспільні потреби, особливості злочинності та методи реагування на неї. Причому напрямки такого реформування можуть бути діаметрально протилежними.

Так, у 2007 році В’язнична служба Англії та Уельсу була передана із відання Секретаря внутрішніх справ до Міністерства юстиції. До цього ніхто не звинувачував Англію, що вона упродовж багатьох років порушувала європейські стандарти щодо відомчого підпорядкування пенітенціарних установ. Гадаємо, що і в самій Англії та Уельсі ніхто не намагався прив’язати в’язничну реформу до «прав засуджених». Можна вважати, що англійці здійснили її з урахуванням своїх суто національних інтересів. В’язнична реформа в Англії та Уельсі була наслідком політичної боротьби, що проявило себе у політичному скандалі. У 2007 році В’язнична служба помилково випустила на свободу 1023 злочинців-іноземців, але водночас не вжила заходів для того, щоб депортувати їх до країн призначення [15, с.46]. Велика частка з цих злочинців була затримана за звинуваченням у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров’я, включаючи вбивство, зґвалтування, педофілія тощо. Секретар внутрішніх справ Чарльз Кларк був змушений піти у відставку, а функцію управління в’язницями передали створеному Міністерству юстиції. Тому, гадаємо, не варто аналізувати в’язничну реформу в Англії та Уельсі у світлі намагань англійського уряду «переробити» в’язницю під європейські стандарти.

У 2001 році Грузія передала управління пенітенціарною системою від МВС до Міністерства юстиції, проте через вісім років здійснила нову реформу. На початку лютого 2009 року до Міністерства юстиції Грузії була приєднана Генеральна прокуратура. Внаслідок цього було прийнято рішення про створення окремого відомства, що відповідає положенням Європейських в’язничних правил, які забороняють підпорядкування в’язничних установ органам кримінального переслідування. У Грузії було створено новий центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання кримінальних покарань – Міністерство з питань пенітенціарної системи, пробації та надання юридичної допомоги.

Можна згадати ще і пенітенціарну систему Князівства Ліхтенштейн. Взагалі, важко сказати, до якої саме моделі управління пенітенціарними системами відноситься ця країна. Справа у тому, що в’язничне населення цієї країни є надзвичайно малим (до 20 осіб), тому, звичайно, функції пенітенціарних установ виконують відділи поліції та органи юстиції. Про неординарність цього прикладу свідчить і той факт, що головним посадовцем пенітенціарної системи є президент Кримінального суду.

Окремо варто висловити декілька слів про особливості управління пенітенціарними системами на пострадянському просторі.

У Казахстані місця попереднього ув’язнення перебувають у віданні МВС, у той час коли установи виконання покарань – у віданні Мінюсту. В Узбекистані усі в’язниці перебувають у підпорядкуванні МВС. Те ж саме стосується і Туркменістану. Пенітенціарна система Киргизстану у повному обсязі підпорядкована Міністерству юстиції.

Щодо інших країн світу, то практика з цього питання надзвичайно різноманітна. У країнах Африки, Близького та Дальнього Сходу, Південної та Північної Америки можна знайти ситуації, коли країни, схожі за багатьма ознаками соціально-політичного устрою та економічного розвитку, мають різні моделі державного управління пенітенціарними системами.

97. Громадський контроль за особами звільненими від відбування кримінальних покарань.

+ Постанова КМУ «Прозатвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах» 1.04.2004 р.

98. Особливості обчислення строків відбування покарання у виді обмеження права обіймати певні посади чи займатись певною діяльності

КК Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

1. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених Законом України "Про очищення влади", призначається на строк п’ять років.

2. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

3. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.

Інструкція….альт

1.6. Строк покарання у виді позбавлення права обіймати певні

посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне

покарання, обчислюється з дня набрання вироком законної сили.

1.7. Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади

або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове

покарання до арешту, обмеження волі або позбавлення волі на певний

строк поширюється на весь час відбування основного покарання і,

крім цього, на строк, установлений вироком суду, що набрав

законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється

з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні

покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або

займатися певною діяльністю як додаткового до інших основних

покарань, а також у разі застосування статті 77 Кримінального

кодексу України (2341-14) - з моменту набрання вироком законної

сили.

99. Характеристика заходів заохочення та стягнення під час відбування альтернативних покарань.

???

КВК Стаття 46. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються

до осіб, засуджених до виправних робіт

1. Власник підприємства, установи, організації або

уповноважений ним орган щодо засуджених до покарання у виді

виправних робіт може застосовувати заходи заохочення і стягнення,

передбачені законодавством про працю.

2. Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку і

сумлінне ставлення до праці щодо засуджених може застосовувати

такі заходи заохочення:

подання до суду матеріалів на засудженого щодо

умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини

покарання штрафом;

зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування

покарання.

3. Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від

покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом

надсилається до суду кримінально-виконавчою інспекцією з

урахуванням характеристики на нього власника підприємства,

установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем

роботи засудженого.

4. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді

виправних робіт до засудженого може застосовуватися застереження у

виді письмового попередження про притягнення до кримінальної

відповідальності.

5. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у

виді виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилає

прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення до

кримінальної відповідальності відповідно до статті 389

Кримінального кодексу України (2341-14).

6. Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді

виправних робіт є:

невиконання встановлених обов'язків;

порушення порядку та умов відбування покарання;

вчинення проступку, за який його було притягнуто до

адміністративної відповідальності;

допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також

більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява

на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного

сп'яніння.

7. Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено у

зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється

органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому

кримінальним процесуальним законодавством

Інструкція …альт..

8. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до

осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт

8.1. Власник підприємства стосовно осіб, засуджених до

покарання у виді виправних робіт, може застосовувати заходи

заохочення і стягнення, передбачені законодавством про працю.

8.2. Працівник інспекції за зразкову поведінку і сумлінне

ставлення до праці стосовно засудженої особи може застосовувати

такі заходи заохочення:

8.2.1. Подання до суду матеріалів на засуджену особу щодо

умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини

покарання штрафом на підставі частини другої статті 46

Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15).

8.2.2. Зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування

покарання.

8.3. Подання про умовно-дострокове звільнення засудженої

особи від відбування покарання у виді виправних робіт або заміну

невідбутої частини покарання штрафом готується інспекцією спільно

із спостережною комісією або службою у справах дітей стосовно

засудженої особи, яка відбула установлену Кримінальним кодексом

України (2341-14) частину строку покарання та сумлінною

поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення. Подання

разом з особовою справою засудженої особи надсилається для

розгляду до суду за місцем відбування нею покарання (частина 3

статті 46 Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15).

8.4. До особової справи засудженої особи додається

характеристика на неї від власника підприємства. Викладена в ній

думка враховується при остаточному вирішенні питання про

направлення до суду подання на засуджену особу.

8.5. Усебічно вивчивши матеріали про поведінку засудженої

особи на виробництві та в побуті, ставлення до праці за період

відбування покарання, інспекція надсилає до суду її особову справу

та подання про умовно-дострокове звільнення.

Крім цього, до суду надсилаються такі матеріали:

копія облікової картки (оригінал облікової картки залишається

в інспекції для контролю за своєчасним перерахуванням утриманих

коштів у дохід держави);

довідка про відбутий строк покарання засудженою особою на день

направлення матеріалів до суду.

8.6. Час щорічної відпустки у строк відбування покарання

зараховується з урахуванням думки трудового колективу та

характеристики на засуджену особу від власника підприємства.

8.7. За наявності підстав за десять днів до надання

засудженій особі щорічної відпустки працівник інспекції виносить

мотивовану постанову (додаток 39 до цієї Інструкції) про

зарахування її часу до строку відбування покарання та про

перерахування підприємством утриманих коштів із заробітку

засудженої особи за час відпустки в дохід держави. Постанова про

це негайно направляється на підприємство, оскільки заробітна плата

за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її

початку (стаття 21 Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР), а

копія постанови долучається до особової справи засудженої особи.

8.8. Щорічна відпустка, незалежно від форми власності

підприємства, надається строком не менше двадцяти чотирьох

календарних днів (стаття 6 Закону України "Про відпустки"

(504/96-ВР), тому в такому випадку до строку відбуття покарання

зараховується один календарний місяць.

8.9. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді

виправних робіт до засудженої особи може застосовуватися

інспекцією застереження у виді письмового попередження про

притягнення до кримінальної відповідальності (частина 4 статті 46

Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15).

8.10. Перед накладенням стягнення засуджена особа дає

письмове пояснення про причини допущеного порушення, яке потім

долучається до її особової справи.

8.11. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання

у виді виправних робіт, інспекція надсилає прокуророві матеріали,

що свідчать про ухилення, для вирішення питання про притягнення

засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до

частини другої статті 389 Кримінального кодексу України

(2341-14) (доставлення такого засудженого до прокуратури та до

суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ). Копії

цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи

(частина 5 статті 46 Кримінально-виконавчого кодексу України

(1129-15).

8.12. Ухиленням засудженої особи від відбування покарання у

виді виправних робіт є:

невиконання встановлених обов'язків;

порушення порядку та умов відбування покарання;

вчинення проступку, за який її було притягнуто до

адміністративної відповідальності;

допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також

більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява

на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного

сп'яніння.

8.13. Порушником визнається також засуджена особа, яка не

з'явилась без поважної причини до інспекції або зникла з метою

ухилення від відбування покарання, а також засуджена особа, яка

виїхала без дозволу інспекції за межі України.

8.14. При підготовці подання прокуророві про вирішення

питання щодо притягнення засудженої особи до кримінальної

відповідальності, в ньому вказуються конкретні факти ухилення

засудженої особи від відбування призначеного судом покарання

(кількість прогулів; час, протягом якого засуджена особа не

приступила до роботи або не з'являлась без поважної причини до

інспекції; заходи впливу, які застосовувалися до неї; наявність у

засудженої особи адміністративних стягнень тощо).

8.15. Разом з поданням до прокуратури направляються:

копія вироку;

копія облікової картки (завірена підписом працівника

інспекції та скріплена печаткою);

довідка про допущені порушення і вжиті заходи впливу;

довідка про відбутий строк покарання на день направлення

подання до прокуратури;

інші матеріали, що свідчать про ухилення засудженої особи від

відбування покарання.

100. Порядок притягнення до відповідальності осіб, за ухилення від відбування альтернативних покарань.

Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з…альт

Ухилення від відбування покарання, призначеного вироком суду, тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 389 Кримінального кодексу України.

органи внутрішніх справ виконують Постанови судів про привід засуджених осіб, які ухиляються від явки до них у зв'язку з розглядом кримінальних справ за ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Здійснюють Затримання і конвоювання у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання.

4.16. У разі ухилення засудженої особи від відбування

покарання до прокуратури направляються подання (додаток 16 до цієї

Інструкції), копія вироку суду та матеріали, що свідчать про

ухилення від відбування покарання, для вирішення питання про

притягнення її до кримінальної відповідальності за частиною першою

статті 389 Кримінального кодексу України (2341-14).

7.2. Ухиленням від відбування покарання вважаються: порушення

порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до

адміністративної відповідальності за правопорушення, які були

учинені після письмового попередження;

невиконання вимог вироку суду;

неповідомлення інспекції про місце роботи і проживання чи їх

зміну.

7.4. Стосовно особи, яка порушує порядок та умови відбування

покарання або ухиляється від відбування покарання у виді

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю, працівник інспекції направляє прокуророві матеріали

для вирішення питання про притягнення засудженої особи до

кримінальної відповідальності відповідно до частини першої статті

389 Кримінального кодексу України (2341-14) (доставка такого

засудженого до прокуратури та до суду здійснюється працівниками

органів внутрішніх справ). Копії цих матеріалів підшиваються до

особової справи засудженої особи.

7.5. Прокуророві направляються такі матеріали:

подання;

копія вироку суду;

довідка про вчинені ним порушення та вжиті інспекцією заходи

впливу;

пояснення засудженої особи;

інші матеріали, що свідчать про ухилення або порушення.

7.6. У поданні вказуються конкретні факти ухилення засудженої

особи від відбування покарання:

вимоги вироку суду, які не виконані;

неявки в інспекцію за викликом без поважних причин;

порушення порядку й умов відбування покарання, які допущено;

проступки, учинені засудженою особою, та види

адміністративного реагування на них.

8.9. Після затримання засудженої особи (установлення

місцезнаходження) працівник інспекції з'ясовує всі обставини і

причини залишення нею постійного місця проживання або неприбуття

до обраного місця проживання і, упевнившись, що мало місце

ухилення від відбування покарання, надсилає прокуророві матеріали

для вирішення питання про порушення кримінальної справи за

ухилення від відбування призначеного судом покарання. Копії

матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи.

8.13. Особа, засуджена до позбавлення права обіймати певні

посади або займатися певною діяльністю, розшук якої оголошено у

зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється

органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому

кримінально-процесуальним законодавством (частина 2 статті 35

Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15).

Гром

Працівники КВІ 2.8. Підтримують постійні контакти з власником підприємства

для своєчасного отримання інформації про ухилення засуджених осіб

від відбування покарання, переведення на інше місце роботи, появу

на роботі в стані сп'яніння, порушення громадського порядку.

2.15. У разі ухилення засуджених осіб від відбування

покарання у виді громадських робіт направляють відповідно до

частини другої статті 40 Кримінально-виконавчого кодексу України

(1129-15) прокуророві матеріали для вирішення питання про

притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності відповідно

до частини другої статті 389 Кримінального кодексу України

(2341-14).

3.2.1. Затримання і конвоювання у порядку, передбаченому

кримінально-процесуальним законодавством, осіб, притягнутих до

кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання

у виді громадських робіт (частина 5 статті 57

Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15).

Обов’язки власника під-ства 6.3. Своєчасне повідомлення інспекції про ухилення засуджених

осіб від відбування покарання та переведення їх на інше місце

роботи, появу на роботі в нетверезому стані чи в стані

наркотичного або токсичного сп'яніння, порушення громадського

порядку.

8.2. Ухиленням від відбування покарання вважаються:

8.2.1. Невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку

та умов відбування покарання, а також притягнення до

адміністративної відповідальності за правопорушення, які були

вчинені після письмового попередження.

8.2.2. Невихід більше двох разів протягом місяця на

громадські роботи без поважної причини.

8.2.3. Допущення більше двох порушень трудової дисципліни

протягом місяця.

8.2.4. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані

наркотичного або токсичного сп'яніння.

8.5. Прокуророві направляються такі матеріали:

подання;

копія вироку суду;

копія облікової картки;

довідка про відбутий засудженою особою час покарання (у

годинах);

довідка про вчинені ним порушення та вжиті інспекцією заходи

впливу;

пояснення засудженої особи;

інші дані, що свідчать про ухилення.

8.6. У поданні вказуються конкретні факти ухилення засудженої

особи від відбування покарання:

кількість випадків невиходу на роботу, порушення трудової

дисципліни, появи на роботі в нетверезому стані і протягом якого

часу вони здійснені;

неявка в інспекцію за викликом без поважних причин;

які не виконав обов'язки та допустив порушення порядку й умов

відбування покарання;

які вчинено проступки засудженою особою та чи притягувалась

вона до адміністративної відповідальності;

ухилення від реєстрації.

9.9. Після затримання засудженої особи (установлення

місцезнаходження) працівник інспекції з'ясовує всі обставини і

причини залишення нею постійного місця проживання або неприбуття

до обраного місця проживання і, впевнившись, що мало місце

ухилення від відбування покарання, надсилає прокуророві матеріали

для вирішення питання про порушення кримінальної справи за

ухилення від відбування призначеного судом покарання. Копії цих

матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи.

Виправні

ОВС 3.2.1. Затримання і конвоювання у порядку, передбаченому

кримінально-процесуальним законодавством, осіб, які притягнуті до

кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання

у виді виправних робіт.

5.3. Якщо при уточненні місця роботи засудженої особи

з'ясується, що на час звернення вироку до виконання вона не

працює, засуджена особа дає письмове пояснення, у якому вказує

причину звільнення з роботи. Засудженій особі видається

направлення до відповідного центру зайнятості населення і

встановлюється строк для працевлаштування 15 днів та

роз'яснюється, що вона не має права відмовитися від запропонованої

роботи чи перекваліфікації. Якщо засуджена особа без поважної

причини не працевлаштувалася в установлений термін і не стала на

облік у центрі зайнятості населення, то вона викликається до

інспекції і дає письмове пояснення про причини ухилення від

відбування покарання. Засудженій особі виноситься застереження у

виді письмового попередження про притягнення до кримінальної

відповідальності. У разі подальшого ухилення від відбування

покарання від засудженої особи відбирається письмове пояснення,

виноситься письмове застереження у виді попередження та надається

ще 10 днів для працевлаштування.

5.4. Якщо засуджена особа без поважної причини не

працевлаштувалась в установлений термін і не стала на облік у

центрі зайнятості населення, працівник інспекції, узявши довідку

про це з відповідного центру зайнятості, надсилає подання, копію

вироку та матеріали, які свідчать про ухилення від відбування

покарання, прокуророві для вирішення питання про притягнення

засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до

частини другої статті 389 Кримінального кодексу України

(2341-14). Копії цих документів долучаються до особової справи

засудженої особи.

8.11. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання

у виді виправних робіт, інспекція надсилає прокуророві матеріали,

що свідчать про ухилення, для вирішення питання про притягнення

засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до

частини другої статті 389 Кримінального кодексу України

(2341-14) (доставлення такого засудженого до прокуратури та до

суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ). Копії

цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи

(частина 5 статті 46 Кримінально-виконавчого кодексу України

(1129-15).

8.14. При підготовці подання прокуророві про вирішення

питання щодо притягнення засудженої особи до кримінальної

відповідальності, в ньому вказуються конкретні факти ухилення

засудженої особи від відбування призначеного судом покарання

(кількість прогулів; час, протягом якого засуджена особа не

приступила до роботи або не з'являлась без поважної причини до

інспекції; заходи впливу, які застосовувалися до неї; наявність у

засудженої особи адміністративних стягнень тощо).

8.15. Разом з поданням до прокуратури направляються:

копія вироку;

копія облікової картки (завірена підписом працівника

інспекції та скріплена печаткою);

довідка про допущені порушення і вжиті заходи впливу;

довідка про відбутий строк покарання на день направлення

подання до прокуратури;

інші матеріали, що свідчать про ухилення засудженої особи від

відбування покарання.

Обов’язки власника 9.1.3. Своєчасне інформування працівників інспекції про

ухилення засудженої особи від відбування покарання, переведення її

на іншу роботу чи посаду, а також її звільнення.

10.9. Після затримання засудженої особи (установлення

місцезнаходження) працівник інспекції з'ясовує всі обставини і

причини залишення нею постійного місця проживання або неприбуття

до обраного місця проживання і, впевнившись, що мало місце

ухилення від відбування покарання, надсилає прокуророві подання та

матеріали для вирішення питання про порушення кримінальної справи

за ухилення від відбування призначеного судом покарання.

Вагітні …

ОВС 3.1.2. Постанови судів про привід засуджених осіб, які

ухиляються від явки до них у зв'язку з розглядом внесених

інспекцією подань про звільнення від подальшого відбування

покарання засудженої особи або про скасування звільнення від

відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої

особи для відбування призначеного покарання.

3.2.2. Затримання і конвоювання у порядку, передбаченому

кримінально-процесуальним законодавством, осіб, звільнених від

відбування покарання з випробуванням, розшук яких оголошено у

зв'язку з ухиленням від відбування покарання (частина 6 статті 166

Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15).

5.5. До суду разом з поданням надсилаються особова справа та

всі матеріали, що свідчать про невиконання засудженою особою

покладених на неї судом обов'язків, притягнення до

адміністративної відповідальності, ухилення від контролю за її

поведінкою. У поданні вказується, коли і які порушення допустила

засуджена особа, які заходи впливу до неї застосовувалися. У разі

задоволення подання особова справа залишається та зберігається в

суді, а при відмові в задоволенні - повертається до інспекції.

6.9. Після затримання засудженої особи (установлення

місцезнаходження) працівник інспекції з'ясовує всі обставини і

причини залишення нею постійного місця проживання або неприбуття

до обраного місця проживання і, впевнившись, що мало місце

ухилення від відбування покарання, надсилає до суду подання та

матеріали для вирішення питання про направлення засудженої особи

для відбування призначеного судом покарання.

101. Класифікація виправних колоній

Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки.

Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

У виправних колоніях середнього рівня безпеки можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі.

У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання можуть створюватися сектори середнього рівня безпеки для відбування покарання жінками, засудженими до довічного позбавлення волі.

102. Особливості організації загальноосвітнього та професійно-технічного навчання в УВП.

Стаття 125. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання

засуджених до позбавлення волі

1. У колоніях відповідно до законів України "Про освіту"

(1060-12) і "Про загальну середню освіту" (651-14) для

засуджених забезпечується доступність і безоплатність здобуття

повної загальної середньої освіти.

2. Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній

рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти,

надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних

закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої

влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у

них і за наявності необхідної матеріально-технічної та

науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні

школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них,

підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються

безоплатно.

4. Для засуджених, які не мають робітничої професії, за якою

вони можуть бути працевлаштовані в даній колонії, надається

можливість підготовки на курсах професійного навчання робітників

на виробництві.

Стаття 126. Організація загальноосвітнього

і професійно-технічного навчання засуджених

до позбавлення волі

1. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного

навчання засуджених, у тому числі професійно-технічного навчання

на виробництві, здійснюється відповідно до законів України "Про

освіту" (1060-12), "Про загальну середню освіту" (651-14) і

"Про професійно-технічну освіту" (103/98-ВР) в порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. На період проходження державної підсумкової атестації

засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк,

передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не

нараховується, харчування надається безоплатно.

3. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація

колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи

час.

4. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених

заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього

виправлення.

5. Педагогічні працівники загальноосвітніх і

професійно-технічних навчальних закладів надають допомогу

адміністрації колонії в соціально-виховній роботі із засудженими.

Дата добавления: 2015-05-08