Розробка систем

Адміністративну реформу можна визначити як неперервний процес удосконалення інституційних, правових, організаційних, процедурно-технологічних засад механізму держави та державного апарату, що забезпечує соціально-економічний розвиток країни, сприяє відповідності суспільної системи напрямам розвитку світової цивілізації.

Реформування організаційних структур державного управління здійснюється у процесі реалізації адміністративної реформи в Україні. Адміністративна реформа в Україні перш за все має забезпечити проведення економічних та соціальних змін, поновити та посилити престиж держави в суспільстві.

Суть та основні напрями адміністративної реформи в Україні. Які зміни та результати має забезпечити адміністративна реформа в Україні?

Адміністративна реформа має спиратися на систему соціально орієнтованих ринкових перетворень в економіці Україні, що покликані забезпечити:

• здатність економічного механізму задовольняти на визначеному рівні потреби населення і держави;

• конкурентоспроможність національної економіки у світовій системі господарювання;

• подолання дестабілізуючої дії чинників, що створюють загрозу національній безпеці країни;

• незалежність економічної системи від зовнішніх ресурсів;

• розвиток економічної системи, здатної забезпечити сучасний добробут населення країни.

44. Охарактеризуйте концепцію нової державної регіональної політики. Які зміни та результати має забезпечити адміністративна реформа в Україні?

Формування та реалізація державної регіональної політики передбачають істотне підвищення ролі та відповідальності місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, територіальних громад за розвиток регіонів.

Концепцією державної регіональної політики визначено, що оптимізація територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування має забезпечити підвищення ефективності управління процесами розвитку регіонів шляхом:

— децентралізації і деконцентрації повноважень центральних органів виконавчої влади, які завдяки цьому мають зосередитися на формуванні політики та стратегії розвитку у відповідних галузях, правовому та нормативно-методичному її забезпеченні. Частина повноважень центральних органів виконавчої влади поетапно передаватиметься спеціалізованим державним установам, територіальним підрозділам центральних органів виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування;

— удосконалення розподілу повноважень та функцій між територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування з метою уникнення дублювання, спрощення системи управління, її фінансового забезпечення та економії бюджетних коштів.

Підвищення вимог до результативності реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики на регіональному рівні має супроводжуватись наданням додаткових повноважень місцевим державним адміністраціям, покладанням на них відповідальності за вирішенням поточних та перспективних завдань розвитку регіонів. Це передбачає внесення відповідних змін до законодавчого врегулювання питань щодо: розпорядження об'єктами державної власності, що мають особливе значення для розвитку регіонів, трансфертами з Державного бюджету України; формування регіональної інфраструктури підтримки розвитку підприємництва; розширення повноважень та функцій місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань розвитку транскордонного та міжрегіонального співробітництва, залучення іноземних інвестицій; забезпечення участі місцевих державних адміністрацій в управлінні державними підприємствами; подальшого здійснення земельної реформи, формування інфраструктури ринків землі, іншого нерухомого майна; узгодження повноважень та функцій щодо соціальної підтримки населення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з метою підвищення якості всіх видів допомоги; забезпечення додержання державних соціальних стандартів та надання державних соціальних гарантій, визначених Конституцією і законодавством України, з урахуванням поєднання економічних особливостей держави та місцевого самоврядування, посилення відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за їх додержанням; удосконалення порядку розроблення регіональних соціальних програм. Впровадження конституційних засад розвитку місцевого самоврядування у процесі реалізації регіональної політики спрямовуватиметься на забезпечення підтримки місцевих ініціатив, а також на розширення повноважень та підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за вирішення завдань регіонального та місцевого розвитку. У свою чергу це передбачає внесення відповідних змін до законодавства та вирішення питань щодо: правового режиму майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад; розподілу між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідальності за фінансове забезпечення виконання повноважень із надання послуг населенню; розмежування земель державної та комунальної власності; подальше вдосконалення нормативно-правової бази місцевого самоврядування, поліпшення умов для виконання повноважень органами місцевого самоврядування; укрупнення сільських територіальних громад з метою забезпечення організаційно-правової, кадрової та фінансово-економічної спроможності відповідних органів місцевого самоврядування у виконанні покладених на них законодавством повноважень; посилення державної підтримки місцевого самоврядування; здійснення загальнонаціональної координації процесів розвитку місцевого самоврядування, сприяння співпраці його органів.

Розроблюється нова інформаційна система переважно при впровадженні в управлінський процес комп’ютерної техніки, але часто виникає потреба доробки існуючої ІС при оновленні технічних і програмних ресурсів, розширенні ІС за рахунок охоплення нових ділянок управління, через зміни в законодавстві тощо. При створенні інформаційних систем керуються типовими проектними рішеннями (ТПР), державними стандартами. Роботи виконуються поетапно згідно зі стадіями та етапами, що регламентуються державним стандартом «ГОСТ 34.601-90». Цим стандартом передбачається вісім стадій робіт:1) формування вимог до автоматизованої системи;2) розробка концепції системи;3) технічне завдання;4) ескізний проект;5) технічний проект6) робоча документація;7) введення в дію;8) супроводження введеної в дію системи.Кожна стадія розбивається на певні етапи робіт. На першій стадії створення інформаційних систем виконуються такі етапи робіт: 1) обстеження об’єкта і обґрунтування необхідності створення системи; 2) формулювання вимог користувачів до системи; 3) оформлення звіту про обстеження об’єкта та обґрунтування вимог до системи. При обстеженні виявляється документообіг, методика розрахунку і обсяг показників, загальні проблеми і методи їх розв’язування з допомогою ПК, основні вимоги до системи, терміни виконання і приблизна вартість робіт. На другій стадії розробки концепції системи передбачається 4 етапи робіт: 1) вивчення об’єкта; 2) виконання науково-дослідних робіт; 3) розробка варіантів концепції; 4) оформлення звіту про роботу на даній стадії. На цій стадії конкретними розрахунками з використанням математичних методів і моделей підтверджується доцільність створення системи, даються можливі альтернативні варіанти концепції і ефективність реалізації. На третій стадії, що складається з одного етапу, розробляється та затверджується технічне завдання (ТЗ) на розробку системи, яке потім стає основою розробки основної документації на систему. Четверта стадія створення інформаційних систем передбачає складання ескізного проекту. Має 2 етапи: 1) розробка попередніх проектних рішень на систему; 2) розробка документації на систему та її частини. При цьому визначається перелік задач, концепція інформаційної бази, форми вхідної і вихідної документації, перелік і структура масивів, основні алгоритми і програмні засоби. На п’ятій стадії створення інформаційних систем складання технічного проекту може бути 4 стадії: 1) розробка проектних рішень на систему і її частини; 2) розробка документації на систему і її частини; 3) розробка й оформлення документації на постачання виробів для комплектації системи чи завдань на їх розробку; 4) розробка завдань на проектування суміжних частин об’єкта автоматизації. На цій стадії уточнюються і деталізуються проектні рішення, розроблені на попередній стадії щодо організаційної структури і функцій персоналу системи, технічних і програмних засобів, класифікації і кодування, ведення баз даних, постановки та алгоритмізації задач. Шоста стадія створення інформаційних систем (розробка робочої документації) має два етапи: 1) розробка робочої документації на систему і її частини; 2) розробка чи адаптація програм. При виконанні робіт цієї стадії створюється експлуатаційна документація для користувачів системи (класифікатори, форми документів, керівництва користувачам, інструкції з ведення баз даних і т. ін.). Сьома стадія (введення в дію) має 8 етапів, на яких передбачається: 1) підготовка об’єкта до введення системи в дію; 2) підготовка персоналу; 3) комплектація системи; 4) будівельно-монтажні роботи; 5) пусконалагоджувальні роботи; 6) проведення попереднього випробування; 7) експериментальна експлуатація; 8) проведення приймальних випробувань. Більшість робіт на цій стадії виконуються сумісно розробниками і замовниками. На завершальному етапі складається акт введення системи в експлуатацію. На восьмій стадії (супроводження системи) виконуються 2 етапи робіт: 1) роботи згідно з гарантійними зобов’язаннями; 2) післягарантійне обслуговування. При цьому усуваються виявлені експлуатаційні недоліки, вносяться зміни в документацію і виконуються інші роботи, передбачені гарантійними зобов’язаннями.

26) Класифікація інформаційних систем

Найвищою класифікаційною ознакою АСУ є предметна сфера її застосування: економіко-організаційна, технологічна і проектно-конструкторська. Згідно з цим безліч АСУ поділяється на три класи: економіко-організаційні (АСУ), управління технологічними про­цесами (АСУ ТП), проектно-конструкторські (САПР). Економіко-організаційні АСУ містять міжгалузеві АСУ (автоматизована система планових розрахунків, автоматизована система фінансових розрахунків, автоматизована система державної статистики, автоматизована інформаційно-пошукова система науково-технічної інформації, автоматизована інформаційно-управляюча система Держкомітету зі стандартів і т.ін.), виробничі АСУ (галузеві автоматизовані системи управління, АСУ акціонерних товариств і концернів, автоматизовані системи управління підприємствами та організаціями (АСУП), територіально-адміністративні АСУ (територіальні АСУ областей, АСУ міського господарства, адміністративних районів, територіально-виробничих комплексів). До складу автоматизованих систем управління виробничими(технологічними) процесами належать системи, які призначені для управління безперервним виробництвом, автоматизованими поточними лініями, комплексними лініями агрегатів і верстатів, верстатами з числовим програмним управлінням (ЧПУ). Останнім часом верстати з ЧПУ об’єднуються в оброблювальні модулі і разом з транспортно-нагромаджувальними системами створюють гнучкі виробничі системи (ГВС). Cистеми автоматизованого проектування використовуються для проектування деталей і вузлів машин, елементної бази, виробничого і технологічного проектування.

40) Суть і етапи створення управлінських інформаційних систем

Управлінські інформаційні системи — це такі системи, які повинні забезпечувати ефективне функціонування відповідних керованих об’єктів. Перше покоління ІС із застосуванням ЕОМ базувалось на позадачному підході до розв’язування задач і охоплювало період приблизно 1963-1972 роки. Використовувались здебільшого лампові і напівпровідникові ЕОМ. На цьому етапі розв’язувалися в локальному режимі і без достатнього взаємозв’язку переважно задачі бухгалтерського обліку і деякі планові.Розв’язування задач здійснювалось за схемою: Дані — Задача — Модель. Для наступного етапу ІС (1972 – 1985 роки) характерне використання баз і банків даних, створення численних АСУ. Основними ЕОМ були ЕОМ єдиної серії (ЄС ЕОМ). Для даного періоду характерною була така схема розв’язування задач:База даних — Задачі — Моделі. Для третього етапу розвитку систем (з 1985 року і досі) властиве створення ієрархічно організованого комплексу інтегрованих АСУ з таким же інтегрованим використанням методів і засобів для ефективного функціонування об’єктів управління. Для цього етапу характерна децентралізація структури АСУ, що базується на розподіленій обробці інформації. Така технологія наближає технічні засоби до місць виникнення і споживання інформації, прискорює її обробку, зменшує вірогідність виникнення помилок, дозволяє виконавцям брати активнішу участь в управлінському процесі і підвищувати оперативність управління. Задачі на третьому етапі вирішуються переважно за схемою: База даних чи знань — Задачі — База моделей.

37) Принципи побудови і структура управлінських ІС

Принципи побудови управлінських ІС такі самі як і в інших автоматизованих системах. Але з розвитком систем, їх удосконаленням, розробкою конкретних проектних рішень суттєво змінюються технології, а з ними і структура та зв’язки між окремими елементами системи. Надії, які покладались на різні види АСУ, тим більше на другому етапі їх особливо інтенсивного розвитку, як відомо, цілком не виправдались. Повністю реалізувати на практиці ідеї АСУП, АСУВО, АСУ галузей на тодішній технічній базі виявилось нереальним. Багато нереалізованих рішень можна здійснити тепер на базі величезних можливостей сучасної комп’ютерної техніки, досконалих програмних продуктів та інших засобів, хоч і появились нові труднощі.Значно більшою мірою ідеологія АСУ може бути впроваджена на базі таких уже використовуваних в Україні комп’ютерних програмно-технічних систем, як ГАЛАКТИКА, R/3, Scala 5, ПАРУС-5 і інших, незважаючи на притаманні кожній із цих систем свої недоліки. Системи будуються на основі АРМ (автоматизоване робоче місце), об’єднаних у відповідні мережі. Модульний принцип побудови подібних систем полегшує їх прив’язку можливістю використання універсальних модулів. Постає потреба доробляти лише ті модулі, в яких відсутня реалізація специфіки об’єкта. Оскільки системи досить дорогі (особливо мережні варіанти), то замовники окремі модулі можуть не закуповувати. Так, з системи ГАЛАКТИКА в контурі бухгалтерського обліку можна використовувати на невеликих підприємствах і організаціях лише базові модулі (каса, фінансово-розрахункові операції, облік ТМЦ, облік малоцінних і швидкозношуваних предметів, облік основних засобів, валютні операції, мультивалютний облік, дебітори-кредитори, заробітна плата, бухгалтерська звітність.

Дата добавления: 2015-05-08