Робочий час і його види

Поняття робочого часу на законодавчому рівні не визначено. В теорії трудового права під робочим часом розуміють встановлений законом, колективним договором чи угодою сторін час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати свої трудові обов'язки, підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку.

Нормативи робочого часу: робочий день - це встановлена законом тривалість праці працівника протягом доби; робоча зміна - встановлена в порядку локального регулювання тривалість праці протягом доби; робочий тиждень - розглядається як норма робочого часу та як режим робочого часу. Робочий тиждень як норма робочого часу - тривалість роботи працівників протягом календарного тижня, як режим - кількість робочих та вихідних днів протягом календарного тижня (види: п'ятиденний з двома вихідними днями та шестиденний з одним вихідним днем).

Види робочого часу:

1. Нормальний робочий час. Відповідно до ч.І ст. 50 КзпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства та організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено ч. 1 ст. 50 КзпП України.

2. Скорочений робочий час. Відповідно до стГ51, 53, 54 КзпП України скорочена тривалість робочого часу встновлюється:

а) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком
від 15 до 16 років (учнів від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24години на тиждень, а якщо учні працюють протягом навчального року у вільний від
занять час, то тривалість їх робочого часу не повинна перевищувати половину тієї
норми, яку встановлено дам осіб відповідного віку (п. 1 ч. 1 ст. 51);

б) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більше
як 36 годин на тиждень. Постановою КМУ від 21.02.2001 р. №163 затверджено
Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в
яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (у діапазоні від 24 до 36
годин) (п.2 ч.І ст. 51);

в) для окремих категорій працівників: учителів, лікарів та ін. (ч. З ст. 51);

г) може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в
організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда (ст.
51);

д) напередодні святкових та неробочих днів (крім працівників, зазначених у ст.
51) тривалість роботи скорочується на 1 годину. Напередодні вихідних днів
тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5
годин (ст. 53);

є) при роботі в нічний час (з 10 вечора до 6 ранку) встановлена тривалість роботи скорочується на 1 годину (крім працівників, зазначених у п.2 ч. 1 і ч.З ст. 51). Лло тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це Необхідно 98 умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також нл ІМІННИХ роботах при 6-ти денному робочому тижні з одним вихідним днем (ст. 54).

3. Неповний робочий час. Характеризується такими юридичними ознаками: інпіионлюї ться не законодавством, а відповідно до ст. 56 КзпП України угодою ОТОрІНі яка може мати місце як при вступі на роботу, так і в період роботи; ВСїаНОВЛЮСТЬСЯ як на певний термін, так і без зазначення терміну; оплата праці ПРОВОДИТЬСЯ пропорційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті праці -ЇВЛОЖНО ВІД виробітку; працівники користуються тими ж правами, що й працюючі НІ умовах нормального робочого часу. За загальним правилом, встановлення Неповного робочого часу є правом роботодавця, але на прохання вагітної жінки, жінки, що має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда або здійснює догляд за хморим членом сім'ї власник зобов'язаний це зробити.

Види неповного робочого часу: а) неповний робочий день; б) неповний робочий і ИЖДвНЬ;») поєднання неповного робочого дня та робочого тижня.

Дата добавления: 2015-05-10