Поняття та види трудових спорів

Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.
Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Трудове законодавство не дає визначення трудових спорів. В Законі України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3.03.1998 р. визначається поняття колективного трудового спору як одного з видів трудових спорів. В науці трудового права під трудовими спорами розуміються неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів між працівником і роботодавцем розбіжності з приводу застосування норм трудового законодавства або встановлення чи зміни умов праці.

Класифікація трудових спорів: 1) за суб’єктним критерієм: а) індивідуальні та б) колективні; 2) за предметом спору: а) спори про застосування норм права, або юридичні спори (наприклад, про накладення дисциплінарного стягнення, про переведення на іншу роботу, про притягнення до матеріальної відповідальності, про поновлення на роботі тощо); б) спори про встановлення умов праці, або економічні (можуть бути колективними (як правило) та індивідуальними (про встановлення додаткової оплати праці працівникові, встановлення певного кваліфікаційного рангу, категорії, присвоєння кваліфікаційного розряду робітникові тощо); 3) за способом розгляду: а) позовні (розглядаються шляхом подання позову до суду; в основному це спори про застосування законодавства про працю); б) непозовні (розглядаються в іншому порядку, як правило, це арбітражно-третейська процедура); 4) за ознакою підвідомчості: а) спори, які розглядаються в загальному порядку (в комісіях по трудовим спорам (КТС) та в судах); б) трудові спори, що розглядаються лише у судовому порядку; в) трудові спори, що розглядаються в особливому порядку (в порядку підлеглості, або в іншому порядку відповідно до законодавства).

Індивідуальні трудові спори вирішуються в порядку, зазначеному у гл.XV КЗпП України, яка передбачає такі способи розгляду індивідуальних трудових спорів: 1) розгляд трудових спорів у КТС (ст.223-230 КЗпП); 2) розгляд трудового спору в судовому порядку (ст.55, 124 Конституції України; ст.231-234 КЗпП); 3) особливий порядок розгляду трудових спорів окремих категорій працівників (у ст.222 КЗпП зазначається, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини встановлюється спеціальним законодавством).

Дата добавления: 2015-05-10