Порядок поновлення працівника на роботі та онлата вимушеного прогулу

Щодо порядку поновлення працівника на роботі.

Згідно з вимогами частини п’ятої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника (частина перша статті 77 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання, пов’язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад, пишеться: «Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі»).

Отже, поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка, відповідно до цього рішення, визнається недійсною.

Після поновлення працівника на роботі оплата праці повинна провадитися згідно зі штатним розписом, що діє на підприємстві (в установі, організації) і відповідно до укладеного нового договору.

Щодо звільнення працівника за власним бажанням (стаття 38 КЗпП).

Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

90.Поняття та сторони колективного трудового спору (конфлікту)

Відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" під колективним трудовим спором розуміють розбіжності, що виникли між сто­ронами соціально-трудових відносин щодо встановлення умов праці або застосування законодавства про працю.

Сторонами вказаного спору є колектив найманих працівни­ків або окремі категорії найманих працівників, профспілки або їх об'єднання та роботодавець, об'єднання роботодавців або їхні представники.

Предметом колективного трудового спору є встановлення нових або зміна існуючих умов праці, а також застосування законодавства про працю.

За рівнем виникнення і вирішення колективні трудові спори поділяються на наступні види:

• виробничі — на рівні підприємства, установи чи організації;

• галузеві і територіальні — на рівні однієї або кількох

галузей чи окремої адміністративно-територіальної одиниці, якщо

участь у спорі беруть наймані працівники більшості підприємств галузі або адміністративно-територіальної одиниці;

• національні — на рівні держави, якщо участь у спорі беруть наймані працівники більшості регіонів України (областей,

Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя).

Дата добавления: 2015-05-10