Утворення та діяльність УВО та ОУН у 20-30-х ХХ ст

Легальні політичні партії Зах. України в 20-30–х роках ХХ ст..

У міжвоєнний період землі Західної України були поділені між кількома державам, у межах кожної з них українці демонстрували різні рівні самоусвідомлення та політичної активності.На тих землях, що увійшли до складу Польщі діяло багато партій та політичних організацій. Серед легальних:

1)Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП) – впливова лівоцентристська політична організація. Яка була утворена ще у 1890 р. під назвою Українська радикальна партія (УРП), УСРП утворена 1926. Учасники відстоювали відстоювали право самовизначення націй і «Соборності України»

2) Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО) – наймасовіша легальна українська партія, утворена у Львові 11 липня 1925 р. Метою УНДО проголошувалася національна єдність всього українського народу та за здобуття соборної незалежної держави.

3) Комуністична партія Східної Галичини (КПСГ) створена в лютому 1919 р., стояла на позиціях націонал-комунізму. Після остаточної окупації Галичини поляками, КПСГ перейшла під керівництво Комуністичної Робітничої Партії Польщі. 1923 р. КПСГ перейменовано на Комуністичну партію Західної України (КПЗУ).

4) Крім КПЗУ радянофільський напрям також презентувала Українська Партія Праці (УПП) утворена у травні 1927 р. у Львові із членів УНДО. Партія не визнавала рішення Ради послів Антанти про включення Галичини до складу Польської держави і активно пропагувала орієнтацію на УСРР.5) Українську Соціал-Демократичну Партію (УСДП) утворену 1899 р. Принципи соціал-демократії, ідеї незалежності й соборності України.

Украї́нська військо́ва організа́ція (УВО) — нелегальна військова революційно-політична формація, що постала 1920 заходами старшин різних українських армій: Січових Стрільців (ідеологічно-політичний вклад), УГА, в основному її VI бригади (бойовий та організаційний елемент). Постала УВО з метою продовжувати збройну боротьбу за державність. У діяльності УВО можна розрізнити два періоди: революційно-військовий (1920 — 22) і революційно-політичний (1922 — 31). УВО здійснила реєстрацію військовиків, оформила їх в організовані формації, збирано й магазиновано зброю, частково куповано її за кордоном.Внаслідок унеможливлення збройної боротьби, репресій влади й діяльності опозиції, відновлення українських політичних партій тощо, старшинські кадри УВО в середині 1920-их років пішли в леґальне суспільне й політичне життя. Політичні й ідеологічні розбіжності серед членів УВО посилилися з появою ОУН.

ОУН— український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році. Головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури. Крайовий провід ОУН тлумачив терор як засіб, що мав призвести до загального антипольського повстання. Активність ОУН на західноукраїнських землях значно зросла після того, як із червня 1933 р. крайовий провід очолив енергійний і рішучий С. Бандера, Він підготував два резонансні політичні вбивства, щоб помститися за наругу над українським народом: 21 жовтня 1933 р. було застрелено аташе радянського консульства у Львові О. Майлова як представника комуністичного режиму, котрий організував колективізацію і голодомор у Радянській Україні, а 15 червня 1934 р. — міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького, відповідального за проведення "пацифікації".Терористичні акти разом з відповідними діями польської влади мали довести українське населення до стану постійного революційного кипіння, щоб у слушний момент взятися за зброю і стати до остаточної розправи з ворогом. Терор ОУН був спрямований не тільки проти зовнішнього, але й проти внутрішнього ворога, у першу чергу — проти тих, хто виступив за нормалізацію стосунків з польським урядом. Терористичними акціями ОУН спровокувала поляків на репресії проти мирного населення, тільки за підозру у приналежності до ОУН українця могли ув'язнити до 5 років та поставили у скрутне становище партії леґального сектору. Українське політичне життя опинилося перед загрозою повністю бути загнаним у підпілля.

45. Радянізація Західної України у 1939-1941рр.

Політика "радянізації" на західноукраїнських землях в 1939-1941 рр. Причини: Західна Україна відійшла до сфери впливу СРСР, багатовікове прагнення українців до возз’єднання послужило прикриттям геополітичних планів керівництва СРСР. Перший період: вересень 1939 - грудень 1939 - формування тимчасових органів влади під безпосереднім контролем військових частин Червоної армії. Другий період: грудень 1939 - лютий 1940 - перехід функцій тимчасових органів влади в руки створених органів радянської влади на місцях. Третій період: Лютий 1940 - червень 1941 - розбудова партійних, радянських правоохоронних і господарських структур управління. Репресії, розстріли, порушення законів і прав людини, кардинальні зміни в економіці і соціальній сфері. У період 1939-1941рр на західноукраїнських землях радянський режим ще не встиг зміцніти, тому після війни партійні і державні керівники СРСР намагалися привести Зх Україну у відповідність з радянською системою на інших територіях. Відразу ж за вступом Червоної армії в Зх Україну на роботу в місцеві органи влади, господарську та інші сфери областей направлялися працівники різних спеціальностей. Першими заходами нової влади стало створення спочатку тимчасових, а потім постійних органів влади у формі радю Здійснювалися націоналізація промисловості, реквізиція цінностей у банках, одержавлювалися житловий фонд, сфера торгівлі, школи, оголошувалися державною власністю залізничний транспорт, ліси надра тощо. Великі маєтки були конфісковані, а їх землі були передані безземельним селянам. Відбувалася депортація власників великих промислових підприємств, господарів хуторів до віддалених районів СРСР. Один із перших ударів нової влади було нанесено по греко-католицькій церкві. Ліквідація УГКЦ була складовою частиною плану радянізації Зх земель. Вона мала підірвати нац.-визвольний рух і духовну опору Зх українців. Найболючішим для краю став процес колективізації. Колективізація мала декілька цілей: зламати приватновласницьку психологію місцевого населення; встановити контроль над селянством; позбавити підтримки збройний рух опору тоталітарній системі. Вона проводилась притаманними радянській системі методами: примус, шантаж, залякування, провокації, висилки до Сибіру, вбивства. Проте радянізація на Зх землях дала і позитивний результат, зокрема промисловий рівень розвитку став таким же як і у східних областях, формувалася нова система освіти, яка б охоплювала усіх громадян, тобто відбулася ліквідація неписемності, але поряд з цим і давалася в знаки ідеологізація освіти. Позитивним для розвитку краю стало забезпечення безкоштовного медичного обслуговування. Процес радянізації було завершено в основному наприкінці 50-х років.

Дата добавления: 2015-05-08